Водосховище

штучне озеро для різних призначень

Водосхо́вище — штучна водойма (озеро), створена за допомогою греблі з метою регулювання стоку, роботи ГЕС чи з іншої господарської потреби.

Каховське водосховище.

Всього у світі експлуатують понад 60 тис. водосховищ (з повним об'ємом 6,6 тис. км³, з площею водного дзеркала — понад 400 тис. км²).

В Україні понад 1,1 тис. водосховищ, серед яких найбільшими є п'ять каскадних водосховищ на Дніпрі: Київське, Канівське, Кременчуцьке, Кам'янське, Запорізьке (Дніпровське), а також Дністровське водосховище на Дністрі.

Загальна характеристика ред.

Водосховища поділяються на 2 типи: озерні й річкові. Для водоймищ озерного типу (наприклад, Рибінського) характерне формування водних мас, істотно відмінних за своїми фізичними властивостями, хімічним складом та мінералізацією від води приток. Течії в цих водосховищах переважно обумовлюються вітрами. Водосховища річкового (руслового) типу (наприклад, Київське) мають витягнуту форму, течії в них зазвичай стокові; водні маси за своїми характеристиками близька до річкових вод.

Основними параметрами водосховища є об'єм (повний та корисний), площа водного дзеркала й амплітуда коливання рівнів води в умовах його експлуатації.

 
Морфометричні елементи водосховища
 
Гребля водосховища Джонґгуа, Тайвань

Створення водосховищ істотно змінює ландшафт річкових долин, а регулювання ними стоку змінює природний гідрологічний та гідрохімічний режими річки в межах підпору. Зміни гідрологічного режиму, викликані створенням водосховищ, відбуваються також і у нижньому б'єфі гідровузлів, іноді протягом десятків кілометрів. Особливе значення має зменшення повені, у результаті чого погіршуються умови нересту риб і виростання трав на заплавних луках. Зменшення швидкості течії викликає випадання наносів і замулення водосховищ; змінюється температурний і льодовий режим, у нижньому б'єфі утворюється ополонка, що не замерзає всю зиму.

На водосховищах висота вітрових хвиль більше, ніж на річках (до 3 м і більше).

Гідробіологічний режим водосховищ істотно відрізняється від режиму річок: біомаса у водосховищі утворюється інтенсивніше, змінюється видовий склад флори й фауни. У літню пору спостерігається цвітіння води у водосховищах, погіршується її якість.

Класифікація водосховищ за розмірами ред.

Класифікація водосховищ[1] за розмірами включає дві характеристики — повний об'єм (км³) і площу водного дзеркала (км²):

  • найбільші — понад 50 км³ та понад 5000 км²;
  • дуже великі — 50-10 км³ та 5000-500 км²;
  • великі — 10-1,0 км³ та 500—100 км²;
  • середні — 1,0-0,1 км³ та 100-20 км²;
  • невеликі — 0,1-0,01 км³ та 20-2,0 км²;
  • малі — до 0,01 км³ та до 2,0 км².

Найбільші водосховища ред.

 
Верхівки дерев лісу, затопленого в 1950-х рр., усе ще видніються над водою водосховища Тинару[en] (Квінсленд, Австралія)

Найбільшими за площею дзеркала водосховищами світу є:

  1. Озеро Вольта (8482 км²; Гана)
  2. Смолвуд (6527 км²; Канада)
  3. Куйбишевське водосховище (6450 км²; Росія)
  4. Озеро Кариба (5580 км²; Зімбабве, Замбія)
  5. Бухтарминське водосховище (5490 км²; Казахстан)
  6. Братське водосховище (5426 км²; Росія)
  7. Озеро Насера (5248 км²; Єгипет, Судан)
  8. Рибінське водосховище (4580 км²; Росія)

Найбільшими за повним об'ємом водосховищами світу є:

  1. Озеро Кариба (180.3 км³; Зімбабве, Замбія)
  2. Братське водосховище (169.3 км³; Росія)
  3. Озеро Насера (160.0 км³; Єгипет)
  4. Озеро Вольта (148.0 км³; Гана)
  5. Даніель Джонсон (141.2 км³; Канада)
  6. Гурі (138.0 км³; Венесуела)
  7. Тартар (85.0 км³; Ірак)
  8. Красноярське водосховище (73.3 км³; Росія)
  9. Гордон Хрум (70.1 км³; Канада)

Водосховища України ред.

Всього в Україні нараховується 1103 водосховища.[2] Вони утримують 55315,8 млн м³ води.


Найбільші водосховища України зосереджені на річці Дніпро, усього — 5 водосховищ. Перелік основних водосховищ:

Основні водосховища України
Назва На якій річці створено Роки створення Площа водного дзеркала, км² Об'єм, км³
Київське Дніпро 1964-66 922 3,73
Канівське Дніпро 1972-78 582 2,48
Кременчуцьке Дніпро 1959-61 2250 13,5
Кам'янське Дніпро 1964 567 2,45
Дніпровське Дніпро 1932 410 3,3
Дністровське Дністер 1973-81 142 3
Печенізьке Сіверський Донець 1962 86,2 0,38
Оскільське Оскіл 1958 16,98
Ладижинське Південний Буг 1964 20,8 0,15

Негативний вплив на навколишнє середовище ред.

Створення водосховищ, особливо великих, несе низку екологічних загроз[3]:

  • Затоплення земель, що супроводжується зміною ареалів тварин і знищенням природних біомів.
  • Підтоплення земель — циркуляція підземних вод порушується, а їх рівень підіймається. Внаслідок цього можуть заболочуватися великі території.
  • Розкладання органіки у затоплених територіях. При цьому у воді знижується рівень кисню і виділяються парникові гази, такі як метан і сірководень.
  • Збільшення ризику масового «цвітіння» води.[4]
  • Розмивання берегів.
  • Ускладнення міграції риби.

Перетворення берегів водосховищ ред.

Спорудження невеличкої загати на малій річці, як і будівництво грандіозних гребель на найбільш потужних ріках, викликає аналогічні інженерно-геологічні явища. Води річки, яка підпружена греблею, створюють водосховище тієї чи іншої глибини з певними розмірами водного дзеркала. На ділянці водосховища річковий режим води змінюється на озерний, який на великих водосховищах наближається до морського. Річкова ерозія з розробкою річкової долини припиняється. На зміну їй приходить переробка берегів, що подібна до морської абразії. Рівень води у штучних водосховищах багаторазово змінюється. При цьому акумулятивна тераса, що утворилася за високого рівня води, буде розмиватися за її низького рівня. Продукти розмиву здебільшого накопичуються у передгребельній частині.

На великих водних поверхнях утворюються вітрові хвилі, які розмивають береги водосховища, збільшуючи його водну поверхню. Це, у свою чергу, обумовлює збільшення розгону та висоти хвиль. Таким чином, процес руйнування берегів водосховища має прогресуючий характер. Гірські річки мають значні схили і часто несуть крупні частки породи. Водосховища, споруджені на таких річках, зазвичай є невеликими і швидко заносяться твердим стоком.

Рівнинні річки мають похилі схили, а твердий стік часто складається з дрібних пилувато-глинистих часток. Осідання таких часток відбувається надзвичайно повільно, особливо за дуже малих швидкостей руху води. Водосховища на рівнинах мають великі площі, а заповнення їх осадками не має практичного значення. Чим крутішим є берег, тим інтенсивніше відбувається процес його розмиву. За крутизни 5–100 схил швидко стає похилим і процес розмиву закінчується. Круті схили розмиваються повільно. Процес розмиву, попри його високу інтенсивність, продовжується набагато довше. Слід зазначити, що чим міцнішими є породи, які складають берег, тим більшими за розмірами є продукти їх руйнування.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. Авакян А. Б., Салтанкин В. П., Шарапов В. А. Водохранилища. — М.: Мысль, 1987. — 326 с.
  2. Водний фонд України: Штучні водойми — водосховища і ставки: Довідник / За ред. В. К. Хільчевського, В. В. Гребеня. — К.: Інтерпрес, 2014. — 164 с. ISBN 978-96501-098-2
  3. Вплив водосховищ і гідроелектростанцій на природне середовище. Архів оригіналу за 7 жовтня 2018. Процитовано 7 жовтня 2018. 
  4. Гідрологія водосховищ. Архів оригіналу за 7 жовтня 2018. Процитовано 7 жовтня 2018. 

Джерела ред.

Література ред.

  • Хільчевський В.К. Особливості гідрографії Європи: річки, озера, водосховища // Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія, 2022. № 4(66). C. 6-16. DOI: https://doi.org/10.17721/2306-5680.2022.4.1
  • Авакян А. Б., Салтанкин В. П., Шарапов В. А. Водохранилища. — М.: Мысль, 1987. — 326 с.
  • Водний фонд України: Штучні водойми — водосховища і ставки: Довідник [Архівовано 11 грудня 2020 у Wayback Machine.] / За ред. В. К. Хільчевського, В. В. Гребеня. — К.: Інтерпрес, 2014. — 164 с.
  • Паламарчук М. М. Географія України: Підр. для серед. шк. — 2-е вид., перероблене і доповнене. — К.: Освіта, 1992. — 159 с.: іл., карти. — ISBN 5-330-01950-8
  • Інженерна геологія (з основами геотехніки): підручник для студентів вищих навчальних закладів /Колектив авторів: В. Г. Суярко, В. М. Величко, О. В. Гаврилюк, В. В. Сухов, О. В. Нижник, В. С. Білецький, А. В. Матвєєв, О. А. Улицький, О. В. Чуєнко.; за заг. ред. проф. В. Г. Суярка. — Харків: Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, 2019. — 278 с.

Посилання ред.

  • Водосховище // Словник-довідник з екології : навч.-метод. посіб. / уклад. О. Г. Лановенко, О. О. Остапішина. — Херсон : ПП Вишемирський В. С., 2013. — С. 43.