Відкрити головне меню

Зімб́абве, Респу́бліка Зімба́бве (англ. Zimbabwe, до 1980 року — Південна Родезія) — держава у Південній Африці. Не має виходу до моря і межує на півночі по р. Замбезі з Замбією, на сході і півн.-сході з Мозамбіком, на півдні по р. Лімпопо з ПАР, на заході і півд.-заході з Ботсваною. Площа країни становить 390 757 км² (59 місце у світі). Населення: 14,5 млн осіб (72 місце у світі; 2016 рік). Столиця: місто Хараре.

Респу́бліка Зімба́бве
англ. Republic of Zimbabwe
шона Nyika yeZimbabwe
півн. ндебеле Ilizwe leZimbabwe

Прапор Герб
Девіз: "Unity, Freedom, Work"
"Єдність, свобода, праця"
Гімн: Simudzai Mureza Wedu weZimbabwe(Шона)
Kalibusiswe Ilizwe leZimbabwe(ісіндебеле)
"Будь благословенною земле Зімбабве"
Розташування Зімбабве
Столиця Хараре
Координати: Невідомий формат аргументу
Найбільше місто столиця
Офіційні мови шона, ісіндебеле, Англійська
Форма правління Президентська республіка
 - Президент Еммерсон Мнангагва
Незалежність (від Британії)  
 - Родезія 11 листопада, 1965 
 - Зімбабве 18 квітня, 1980 
Площа
 - Загалом 390 757 км² (60)
 - Внутр. води 1 %
Населення
 - оцінка Липень, 2016  14,546,961 (72)
 - Густота 33/км² (170)
ВВП (ПКС) 2016 р., оцінка
 - Повний 28,33 млрд дол. (134)
 - На душу населення 2 тис. дол. (204)
ІЛР (2005) 0.491 (низька) (151)
Валюта Долар США (ZWD)
Часовий пояс CAT (UTC+2)
 - Літній час не спостерігається (UTC+2)
Домен .zw
Телефонний код +263
Commons-logo.svg Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Зімбабве

Зміст

Походження назвиРедагувати

До отримання в 1980 році незалежності протягом понад 80 років країна була колонією Великої Британії. Раніше країна офіційно називалася Південною Родезією, а з кінця 1960-х років — Родезією на честь Сесіла Родса, який в 1890-х роках залучив сюди перших білих поселенців.

ГеографіяРедагувати

Держава знаходиться в Південній Африці, територія країни простягається з півночі на південь на 740 км, а із заходу на схід — на 820 км. На півночі межує з Замбією (спільний кордон — 795 км); на сході — з Мозамбіком (1230 км); на півдні — з Південно-Африканською Республікою (225 км); на заході — з Ботсваною (815 км). Виходу до моря країна не має.

  Замбія
  Ботсвана     Мозамбік
  Південно-Африканська Республіка

ГеологіяРедагувати

Докладніше: Геологія Зімбабве

РельєфРедагувати

Майже всю територію країни займає плато Матабеле та Машона (вис. 800—1500, макс. 2592 м, г. Ньянгані). На півночі плато знижується до долини р. Замбезі, на півдні — до долини р. Лімпопо. Великі річки: Замбезі та Лімпопо. На північному сході країни на р. Замбезі знаходиться знаменитий водоспад Вікторія висотою 107 м і шириною бл. 1500 м.

Пагорби Матобо — геологічне утворення у вигляді нагромадження гранітних валунів один на одного у формі колон або стовпів на території Зімбабве. В теперішній час місцевість Матобо — це національний парк котрий включений до списку світової спадщини ЮНЕСКО.

КліматРедагувати

Клімат в північній частині субекваторіальний, в півдні — тропічний.

Внутрішні водиРедагувати

 
Водоспад Вікторія, кінець верхньої і початок середньої Замбезі

На кордоні країни із Замбією розташований водоспад Вікторія на річці Замбезі, яка падає трьома потоками з висоти 128 метрів. Мовою місцевих жителів водоспад називається Мозе-ла-Тун'я — «Дим, котрий гримить».

Ґрунти й рослинністьРедагувати

Тваринний світРедагувати

У річці Замбезі живе декілька сотень видів прісноводних риб, деякі з них ендемічні. Річкову екосистему поділяє навпіл водоспад Вікторія; лише декілька видів риб зустрічається як вище, так і нижче водоспаду, серед них — терапон і лящ. Для верхньої Замбезі характерні щучки та соми, в нижній частині промислове значення мають цихліди, яких ловлять для їжі.

ІсторіяРедагувати

Докладніше: Історія Зімбабве

Країна знаходилася під управлінням Британської Південно-Африканської компанії (18891923) (називаючись Південною Родезією), після чого стала самокерованою британською колонією. Зімбабвійський Африканський Народний Союз (ЗАПУ) був створений у 1961 на чолі з Джошуа Нкомо, оголошений поза законом у 1962. Зімбабвійський Африканський Національний Союз (ЗАНУ) створений у 1963 на чолі з Робертом Мугабе; заборонений з 1964, коли Ян Сміт став прем'єр-міністром. Сміт оголосив про незалежність у 1965, створив нову конституцію й уряд у 1979, невизнані Нкомо і Мугабе. Умови незалежності були погоджені в Лондоні в 1979, реальна незалежність була досягнута в 1980. Мугабе об'єднав пости глави держави й уряду і став виконавчим президентом; ЗАНУ і ЗАПУ формально об'єдналися в 1989, що викликало протест проти однопартійного державотворення.

Політична системаРедагувати

Зімбабве за формою правління є президентською республікою, глава держави — президент, одночасно є головнокомандувачем збройних сил країни. З грудня 1987 року Роберт Габріель Мугабе. Державний устрій — унітарна держава.

Чинна Конституція від 18 квітня 1980 року з поправками, внесеними у 1987 та 1989 роках.

Виконавча влада здійснюється президентом і урядом. Президент очолює уряд, призначає віце-президента і міністрів.

За даними рейтингу «Неспроможних держав» на 2013 рік, Зімбабве посідає в ньому десяте місце[1].

ПарламентРедагувати

Законодавча влада належить однопалатному парламентові, який складається із 150 депутатів. 120 депутатів обираються загальним прямим голосуванням, до складу парламенту входить 10 племінних вождів і 20 депутатів, яких призначає президент. Строк повноважень парламенту — 5 років.

Політичні партіїРедагувати

Африканський національний союз Зімбабве-Ндонга (ЗАНУ-Ндонга) (Zimbabwe African National Union-Ndonga (ZANU-Ndonga). Створений у 1977 р. політичними діячами, які вийшли із ЗАНУ. До 1989 р. мав назву ЗАНУ (угруповання Сітоле). Голова — Т. КУМБУЛА (T.Kumbula). Генеральний секретар — Едвін Нгува (Edwin Nguwa). Африканський національний союз Зімбабве — Патріотичний фронт (ЗАНУ — ПФ) (Zimbabwe African National Union — Patriotic Front — ZANU — PF). Правляча партія. Заснована у 1963 р. 22 грудня 1987 р. підписано угоду про об'єднання партії з Патріотичним фронтом. Президент — Роберт Габріель МУГАБЕ (Robert Gabriel Mugabe). Віце-президент — Саймон В. МУЗЕНДА (Simon V. Muzenda). Генеральний секретар — Дідімус МУТАСА (Didymus Mutasa). Друкарський орган ЦК — журнал «Зімбабве ньюс» (Zimbabwe News). Це добре організована централізована партія, до якої входить переважна більшість у парламенті, користується підтримкою народу шона. Центральний комітет ЗАНУ-ПФ керує партійною фракцією у парламенті і контролює його діяльність. Лідер партії Роберт Мугабе у 1980—1987 рр. очолював уряд, у 1987 р. був обраний президентом; інші представники керівництва ЗАНУ — ПФ займають більшість міністерських посад. У районах, населених шона, партійний апарат тісно пов'язаний з місцевою адміністрацією. У період боротьби за національну незалежність партія створила ефективну систему місцевих рад і комітетів у східній частині країни, основному районі бойових дій партизанів ЗАНУ, і після приходу Мугабе до влади чимало з місцевих партійних керівників зайняли різні посади в органах місцевої адміністрації. Упродовж 1980-х років ЗАНУ вклала великі кошти в приватний сектор економіки і в деякі державні корпорації і стала значною економічною силою. Багатьох міністрів було призначено членами рад директорів різних компаній. У 1988 р. партія заснувала власну холдінгову компанію — Національну холдінгову корпорацію Зімбабве.

Зімбабвійський рух єдності — ЗРЄ (Zimbabwe Unity Movement — ZUM). Партію засновано у квітні 1989 р. групою Е.ТЕКЕРЕ, яка відокремилася від партії ЗАНУ — ПФ. 27 січня 1994 р. ЗРЄ і партія Об'єднана африканська національна рада оголосили про об'єднання в єдину партію під назвою Зімбабвійський рух єдності. Лідер — Едгар ТЕКЕРЕ (Edgar Tekere).

Консервативний альянс Зімбабве — КАЗ (Conservative Alliance of Zimbabwe). Партія європейського населення. Колишні назви: Родезійський фронт, Республіканський фронт (до липня 1984 р.). Заснована у 1962 р. Президент — Джеральд СМІТ (Gerald Smith). Голова — Майк МОРОНІ (Mike Moroney).

Об'єднані партії — ОП (United Parties — UP). Партію створено у 1994 р. Лідер — Абель МУЗОРЕВА (Abel Muzorewa).

Союз демократів Зімбабве — СДЗ (Zimbabwe Union of Democrats — ZUD). Партію засновано 19 грудня 1998 р. Голова — Маргарет ДОНГО (Margaret Dongo, жін.).

На парламентських виборах 24-25 червня 2000 року до парламенту Зімбабве пройшли наступні політичні партії:

Профспілкові об'єднанняРедагувати

В країні добре розвинутий профспілковий рух, який очолює Конгрес профспілок Зімбабве — КПЗ (Zimbabwe Congress of Trade Unions — ZCTU). Установчий з'їзд КПЗ відбувся у 1981 р. Голова — Ісаак Матонго (Isaak Matongo). Генеральний секретар — Ісідоре Зіндога (Isidore Zindoga) (за станом на січень 2002 р.).

Судова владаРедагувати

Зовнішня політикаРедагувати

Колишнє володіння Великої Британії (з кінця XIX століття). Входить до Співдружності націй, що очолює Велика Британія.

Українсько-зімбабвійські відносиниРедагувати

Уряд Зімбабве офіційно визнав незалежність України 27 січня 1992 року, дипломатичні відносини з Україною встановлено 25 квітня 1992 року шляхом підписання спільного Протоколу Постійними представниками обох країн при ООН у Нью-Йорку[2]. Дипломатичних і консульських представництв в Україні не створено, найближче посольство Зімбабве, що відає справами щодо України, знаходиться в Москві (Росія)[2]. Справами України в Зімбабве відає українське посольство в Південно-Африканській Республіці.

12 березня 1996 року з нагоди вручення вірчих грамот Президенту України Л. Д. Кучмі у Києві перебував Надзвичайний і Повноважний Посол Республіки Зімбабве в Україні за сумісництвом Джевана Бен Масеко.

23-25 листопада 1996 року відбувся офіційний візит української урядової делегації на чолі з Міністром Кабінету Міністрів України В. П. Пустовойтенком. В ході візиту були проведені переговори у міністерствах закордонних справ, шахт, промисловості та торгівлі, оборони, земель та водних ресурсів, а також торгово-промисловій палаті Зімбабве. Окрім згаданих зустрічей відбулися паралельні переговори експертів відповідно з вищими посадовими особами міністерства промисловості і торгівлі, а також міністерства фінансів, міністерства шахт та міністерства охорони здоров'я. Під час зустрічей, зімбабвійською стороною було наголошено, що Україна могла б імпортувати такі товари, як тютюн, яловичину, каву, електро- та телекабелі, водночас, експортуючи до Зімбабве сільськогосподарську техніку (комбайни, трактори) та обладнання для буріння артезіанських свердловин.

23 жовтня 2000 року відбулася зустріч заступника міністра закордонних справ України П. Д. Сардачука з Послом Республіки Зімбабве в Україні за сумісництвом Агріппою Мутамбара з нагоди вручення ним копій вірчих грамот. 24 жовтня 2000 р. посол А. Мутамбара вручив вірчі грамоти Президенту України Л. Д. Кучмі.

У березні 2011 група консультантів із комунікацій сталого розвитку, що працювала над створенням та розвитком Релігійно Інформаційної Служби України (РІСУ), започаткувала інтернет портал про релігії в Зімбабве RelZim.org.

27 березня 2014 року представник Зімбабве в ООН проголосував проти резолюції Генеральної Асамблеї ООН про підтримку територіальної цілісності України на фоні Кримської кризи.

Державна символікаРедагувати

Державний прапор

Державний герб

Державний гімн

Адміністративно-територіальній поділРедагувати

В адміністративно-територіальному відношенні територія держави поділяється на: 8 провінцій і 2 окремих міста, які, в свою чергу, поділяються на райони.

Провінції очолюють губернатори, окремі з яких сконцентрували в своїх руках значну політичну і економічну владу. Управління в районах здійснюють виборчі ради. У деяких районах управляють місцеві ради, обрані мери і чиновники.

Провінція Адміністративний центр Площа, км² Населення (2002), чол. Щільність, чол./км²
1 Булавайо Булавайо 479 676 787 1412,92
2 Хараре Хараре 872 1903510 2182,92
3 Манікаленд Мутаре 36459 1566889 42,98
4 Центральний Машоналенд Біндура 28374 998 265 35,18
5 Східний Машоналенд Марондера 32230 1125355 34,92
6 Західний Машоналенд Чинхої 57441 1222583 21,28
7 Масвінго Масвінго 56566 1318705 23,31
8 Північний Матабелеленд Лупане 75025 701 359 9,35
9 Південний Матабелеленд Гванда 54172 654 879 12,09
10 Мідлендс Гверу 49166 1466331 29,83
Всього 390757 11634713 29,77

Збройні силиРедагувати

Національна армія Зімбабве сформована в 1980 році шляхом об'єднання 50 тис. бійців ЗАНУ і ЗАПУ з регулярною армією режиму білої меншини — Родезійськими силами безпеки.

Чисельність збройних сил у 2000 році складала 40 тис. військовослужбовців, 36 тис. з яких служили в сухопутних військах і 4 тис. — у ВПС[2]. Загальні витрати на армію склали 235 млн доларів США[2].

Керівництво Зімбабве виявило значний інтерес до закупівлі озброєння і військової техніки у 1998 році після інтернаціоналізації збройного конфлікту в Демократичній Республіці Конго. Проте країна зацікавлена не в нових видах озброєння, а в тих, які були в експлуатації. Після того, як збройні сили Зімбабве разом з військами Анголи і Намібії включилися у конфлікт в ДРК, там виник попит на вертольоти і винищувачі МіГ-23. Як свідчать джерела, цей попит був задоволений виключно російськими торговцями зброєю.

ЕкономікаРедагувати

Зімбабве — колись одна з найбільш промислово розвинених держав Південної Африки у теперішній час страждає від затяжної системної кризи, що спричинена внутрішніми чинниками. Валовий внутрішній продукт (ВВП) у 2016 році склав 28.33 млрд доларів США (ПКС); що у перерахунку на одну особу становить 2 тис. доларів (204 місце у світі). Промисловість разом із будівництвом становить 24 % від ВВП держави; аграрне виробництво разом з лісовим господарством і рибальством — 18 %; сфера обслуговування — 58 % (станом на 2002 рік)[2]. Економічно активне населення — 4,0 млн (оцінка 2008 року). Зайнятість активного населення у господарстві країни розподіляється наступним чином: 12 % — промисловість і будівництво; 67 % — аграрне, лісове і рибне господарства; 21 % — сфера обслуговування (станом на 2006 рік)[2]. Безробіття на рівні 80 %. Нижче рівня бідності живе не менше 68 % населення.

Надходження в державний бюджет Зімбабве за 2006 рік склали 1,4 млрд доларів США, а витрати — 1,9 млрд; дефіцит становив 27 %[2]. Наприкінці січня 2013, міністерство фінансів Зімбабве звітувало, що вони мають лише 217$ у скарбниці і, звернуться за пожертвами для проведення наступних виборів, які оцінюються в 107 мільйонів доларів[3][4].

Країна багата на корисні копалини і має розвинутий промисловий сектор, який процвітає завдяки товарному сільськогосподарському виробництву, сучасній добре розвинутій базі виробничої інфраструктури і кваліфікованим кадрам робітників.

ВалютаРедагувати

 
Банкнота в 100 трильйонів доларів Зімбабве
Докладніше: Валюта Зімбабве

Національною валютою країни слугує долар Зімбабве. У 2006 році за 1 долар США (USD) давали 162 долари Зімбабве.

ПромисловістьРедагувати

Головні галузі промисловості: харчова (тютюн, пиво), легка (текстильна, взуттєва, швейна), деревопереробна (меблева, целюлозно-паперова), хімічна і нафтопереробна, металургійна і металообробна.

Підприємства обробної промисловості сконцентровані в районі Хараре і Булавайо. Збиткові державні металургійні підприємства знаходяться в Квекве і поблизу Редкліффа.

Гірнича промисловістьРедагувати

Країна багата на корисні копалини. Головними галузями гірничої промисловості є розробка мідних, нікелевих і золотоносних покладів.

ЕнергетикаРедагувати

Понад 50 % необхідної енергії виробляється з місцевої сировини. Наприкінці 1990-х років бл. 45 % споживаної енергії виробляли ТЕС, які працювали на вугіллі з родовища Хванге, і 18 % — на ГЕС Кариба на річці Замбезі. Близько 18 % електроенергії експортують.

За 2004 рік було вироблено 9,4 млн кВт/год електроенергії (експортовано 0 млрд кВт/год); загальний обсяг спожитої — 11 млрд кВт/год (імпортовано 2,3 млрд кВт/год)[2].

В структурі енергоспоживання близько 20 % — нафта, що надходить нафтопроводом з порту Бейра (Мозамбік). У 2004 році споживання нафти склало 22,5 тис. барелів на добу (100 % імпортована), природний газ не використовується для господарських потреб[2].

АгровиробництвоРедагувати

У сільськогосподарському обробітку знаходиться 19,2 % площі держави[2]. Головні сільськогосподарські культури: тютюн, цукрова тростина, бавовник, зернові культури, кава, чай, соняшник, овочі, фрукти.

За часів, коли більшість сільськогосподарських земель оброблялось фермерами європейського походження, країна не тільки забезпечувала себе продуктами харчування, але й поставляла товарну продукцію на експорт.

Поголів'я великої рогатої худоби в країни становить 5 млн голів, кіз — 3 млн голів.

ТранспортРедагувати

Осн. тр-т: залізничний, автомобільний. Бл. 90 % вантажних перевезень здійснюється залізницею. Довжина залізниці Зімбабве — понад 2,7 тис. км, вона з'єднує головні міста і центри видобувної промисловості. Залізнична мережа Зімбабве сполучена із залізницями сусідніх країн — Мозамбіку (з портами Бейра і Мапуту), Ботсвани і ПАР (з портами Дурбан, Іст-Лондон і Порт-Елізабет), Замбії, Танзанії (порт Дар-ес-Салам) і ДРК. Міжнародні аеропорти знаходяться в околицях Хараре, Булавайо і Вікторія-Фолс, в інших містах є аеропорти місцевого значення. Головна державна авіакомпанія «Ейр Зімбабве» обслуговує внутрішні авіалінії, а також здійснює авіарейси в сусідні країни і Європу.

ТуризмРедагувати

Докладніше: Туризм Зімбабве

У 1996 році Зімбабве відвідало 1,7 млн іноземних туристів, що дало прибуток у 1,3 млрд доларів США[2].

Зовнішня торгівляРедагувати

Основні торговельні партнери Зімбабве: Південно-Африканська Республіка, Велика Британія, США.

Держава експортує: тютюн (30 %), золото (12 %), кукурудза, хроміти. Основні покупці: ПАР (12 %); Велика Британія (12 %). У 2006 році вартість експорту склала 1,7 млрд доларів США[2].

Держава імпортує: промислові вироби (70 %), паливо (10 %), продукти харчування. Основні імпортери: ПАР (37 %); Велика Британія (7 %); США (7 %). У 2006 році вартість імпорту склала 2 млрд доларів США[2].

УкраїнаРедагувати

У 2014 році обсяг торгівлі товарами між Україною і Зімбабве склав 6,1 млн доларів США та зменшився в порівнянні з 2013 роком на 14,5 %. Негативне сальдо для України за цей період склало 4,9 млн доларів США. Експорт товарів з України до Зімбабве склав 623,4 тис. доларів США та зменшився на 67,5 %, імпорт товарів із Зімбабве в Україну склав 5,5 млн доларів США та збільшився на 4,8 %[5].

НаселенняРедагувати

 
Демографія

Населення держави у 2016 році становило 14,5 млн осіб (72 місце у світі). Населення країни стрімко зростає: в 1954 році воно становило 3,2 млн осіб, у 1970 році — 5,3 млн осіб, у 1980 році — 7,1 млн осіб.

Густота населення: 29,1 осіб/км² (141 місце у світі). Згідно статистичних даних за 2006 рік народжуваність 28 ‰; смертність 21,8 ‰; природний приріст 6,2 ‰[2].

Вікова піраміда населення виглядає наступним чином (станом на 2006 рік):

  • діти віком до 14 років — 37,4 % (2,3 млн чоловіків, 2,3 млн жінок);
  • дорослі (15-64 років) — 59,1 % (3,6 млн чоловіків, 3,6 млн жінок);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 3,5 % (0,20 млн чоловіків, 0,23 млн жінок).

Темпи приросту населення різко знизилися до 0,62 % (оцінка) через пандемію СНІДу (інфікованих — бл. 1,3 млн) та еміграції. Країну покинули до 4 млн зімбабвійців, щотижня від СНІДу помирає 5 тис. осіб.

УрбанізаціяРедагувати

Докладніше: Міста Зімбабве

Рівень урбанізованості (частка міських жителів від загальної чисельності населення країни) у 2015 році склав 32.4 %. Найбільші міста країни: Хараре (1,7 млн осіб), Булавайо (750 тис. осіб), Читунгвіза (350 тис. осіб).

Приблизно кожний третій африканець і майже все біле населення країни проживає у містах.

Етнічний складРедагувати

Головні етноси, що складають зімбабвійську націю: шона — 71 %, ндебеле — 17 %, тсонга, європейці, метиси. На півдні окремими групами розселені етнічні меншини — тсонга, венда, педи і тсвана, а на північному сході — нсенга, чікунда та ін., що входять в етнічну спільність малаві. Серед європейського населення найбільше англійців, які живуть головним чином у містах. На початку XXI століття чисельність білого населення складала приблизно 0,5 %, а в 1980 році — 5 %.

МовиРедагувати

Докладніше: Мови Зімбабве

Державна мова: англійська. Поширені мови: шона, ндебеле. 98 % населення Зімбабве складають народи, що говорять на бенуе-конголезьких мовах.

РелігіїРедагувати

Головні релігії держави: протестантизм — 60 % населення, католицтво — 20 %, анімізм — 20 %. Присутня незначна кількість мусульман та індуїстів. Синкретичну релігію (християнство, переплетене з місцевими віруваннями) сповідує приблизно половина населення.

Охорона здоров'яРедагувати

Очікувана середня тривалість життя у 2016 році становила 58 років: для чоловіків — 57,3 року, для жінок — 58,7 року. Середня тривалість життя у 1991 році становила 61 рік. Смертність немовлят до 1 року становила 51,7 ‰ (станом на 2006 рік). Населення забезпечене місцями в стаціонарах лікарень на рівні 1 ліжко-місце на 330 жителів; лікарями — 1 лікар на 6,3 тис. жителів (станом на 1996 рік)[2]. Витрати на охорону здоров'я у 2014 році склали 6.4 % від ВВП.

У 1993 році 36 населення було забезпечено питною водою[2].

За оцінками ООН, в Зімбабве — більше половини всіх живих зараз 15-літніх хлопчиків загинуть від СНІДу.

ОсвітаРедагувати

Докладніше: Освіта в Зімбабве

Рівень письменності в 2003 році становив 90,7 %: 94,2 % серед чоловіків, 87,2 % серед жінок[2].

Витрати на освіту в 1996 році склали 2,9 % від ВВП[2].

Після 1980 року уряд значно розширив систему початкової (семирічна — з 7 до 14 років) і середньої освіти (шестирічна — з 14 до 20 років).

Початкова освіта стала безплатною, а з 1987 року — обов'язковою. За роки незалежності кількість початкових шкіл збільшилася удвічі. Значні державні субсидії були виділені на розвиток системи середньої освіти — кількість середніх шкіл збільшилася з 177 у 1980 р. до 1512 у 1990-му році. У кожному районі країни є принаймні одна середня школа.

На кінець 1980-х років майже кожна дитина відповідного віку відвідувала початкову школу і майже 60 % юних зімбабвійців навчалися в середній школі. У 1994 у початкових школах навчалося 2,5 млн дітей. Кількість учнів середніх шкіл збільшилася з 73,5 тис. у 1979 році до більш як 700 тис. у 1994-му.

Вищу освіту можна здобути в університеті Зімбабве в Харарі, де в 1998 році навчалося 10 тис. студентів. Набагато менше студентів проходили курс навчання в Національному науково-технологічному університеті в Булавайо і приватному Африканському університеті в Мутарі, який субсидується релігійними організаціями. 20 тис. студентів навчаються у технічних коледжах, 16 тис. — у педагогічних і 1 тис. — в сільськогосподарських.

Лише великі міста мають у своєму розпорядженні власні бібліотеки.

ІнтернетРедагувати

Докладніше: Інтернет Зімбабве

У 2001 році всесвітньою мережею Інтернет у Зімбабве користувались 30 тис. осіб[2].

КультураРедагувати

Докладніше: Культура Зімбабве

У Хараре знаходяться Національний архів і Національна картинна галерея, Археологічний музей міжнародного значення відкрито в Булавайо.

АрхітектураРедагувати

Образотворче мистецтвоРедагувати

ЛітератураРедагувати

ТеатрРедагувати

Докладніше: Театр Зімбабве

Музика й танціРедагувати

Докладніше: Музика Зімбабве

КінематографРедагувати

КухняРедагувати

Докладніше: Кухня Зімбабве

СвятаРедагувати

Докладніше: Свята Зімбабве

1 січня — Новий рік.

18 квітня (24 січня) — День Незалежності.

1 травня — День Праці.

25 травня — День Африки.

11 серпня — День Героїв.

12 серпня — День Захисних Сил.

25-26 грудня — Різдво

НаукаРедагувати

Докладніше: Наука в Зімбабве

Засоби масової інформаціїРедагувати

Докладніше: ЗМІ Зімбабве

Держава контролює ряд щоденних і недільних газет: «Геральд» і «Санді мейл» видаються в Харарі, «Кронікл» — в Булавайо і «Маніка пост» — в Мутарі. У числі впливових незалежних щотижневих видань, які виходять в Харарі, «Файненшнл газетт».

«Аутпост» (Outpost — «Аванпост»). Щотижневий журнал англійською мовою. Виходить раз у два місяці. Видається в Харарі. Заснований у 1911 р. Наклад 21 тис. «Геральд» (The Herald — «Вісник»). Щоденна газета англійською мовою. Наближена до урядових кіл. Видається в Харарі. Заснована у 1891 р. Наклад 122 тис. «Зімбабве ньюс» (Zimbabwe News — «Новини Зімбабве»). Щомісячний журнал англійською мовою. Видається в Харарі. Заснований у 1974 р. Орган ЦК Африканського національного союзу Зімбабве — Патріотичного фронту (ЗАНУ — ПФ). «Зімбабвіан гавернмент газетт» (Zimbabwean Government Gazette — «Зімбабвійська урядова газета»). Щотижневий урядовий бюлетень англійською мовою. Видається в Харарі. Наклад 3 тис. «Кронікл» (The Chronicle — «Хроніка»). Щоденна газета англійською мовою. Видається в Булавайо. Заснована у 1894 р. Наклад 44 тис. «Маніка пост» (Manica Post — «Пошта Маніки»). Колишня назва — «Умталі пост». Щотижнева газета англійською мовою. Видається в Мутарі (колишній Умталі). Заснована у 1893 р. Наклад 20 тис. «Мото» (Moto — «Вогонь»). Щомісячний журнал. Виходить у Харарі англійською мовою. Наклад 30 тис. Видається видавництвом, що належить католицькій церкві Зімбабве. «Санді мейл» (Sunday Mail — «Недільна пошта»). Недільна газета англійською мовою. Видається в Харарі. Заснована у 1935 р. Наклад близько 159 тис. Контролюється урядом. «Санді ньюс» (Sunday News — «Недільні новини»). Недільна газета англійською мовою. Видається в Булавайо. Заснована у 1930 р. Наклад 50 тис. «Файненшл газетт» (The Financial Gazette — «Фінансова газета»). Щотижнева газета ділових кіл. Видається в Харарі англійською мовою. Заснована у 1970 р. Наклад 14 тис. Розповсюджується також у ПАР, Замбії, Малаві, Мозамбіку.

Міжафриканське інформаційне агентство Зімбабве (ЗІАНА) (Zimbabwe Inter-African News Agency — ZIANA). Належить Тресту засобів масової інформації Зімбабве, що діє як акціонерне товариство, основний капітал якого належить державі. Засноване у 1981 р. Розміщене в Харарі.

Радіомовна корпорація Зімбабве (Zimbabwe Broadcasting Corporation). Державна служба радіомовлення. Заснована у 1964 р. Розташована в Харарі. Радіопередачі проводяться англійською та місцевими мовами.

СпортРедагувати

Докладніше: Спорт у Зімбабве

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • (англ.) Can it get worse? Zimbabwe's downward spiral // The Economist. — 2006. — N 8479. — P. 41.
  • (англ.) Christiansen L., Demery L., Paternostro S. Macro and micro perspectives of growth and poverty in Africa // The World Bank Economic Review. — 2003. — N 3. — P. 317—348.
  • (англ.) No democracy, no bread and butter // The Economist. — 2006. — N 8496. — P. 44.
  • (рос.) Краснопевцева Т. И. Зимбабве: прошлое и настоящее. — М. : Наука, 1988. — 239 с.
  • (рос.) Кулькова О. С. Политика Лондона в Африке: от Блэра к Брауну // Азия и Африка сегодня. — 2009. — № 9. — С. 35-40.
  • (рос.) Федящин А. Зимбабве обнищало до предела // Эхо планеты. — 2007. — № 3. — С. 12-13.
  • (рос.) Харитонова Е. В. Зимбабве на перепутье // Азия и Африка сегодня. — 2011. — № 3. — С. 34-38.

ПосиланняРедагувати