Відкрити головне меню
Вікіпедія

Херсон

місто в Україні
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Херсон (значення).

Херсо́н (МФА: [xerˈsɔn̪] ( прослухати)) — місто, обласний центр на півдні України. Важливий економічний центр півдня України. Адміністративний центр Херсонської області. Значний залізничний вузол (на лінії Миколаїв—Снігурівка—Джанкой), морський торговельний порт, річковий порт. Місто розташоване на правому високому березі Дніпра. Херсон має місто-супутник Олешки.

Херсон
Coat of arms of Kherson.svg Flag of Kherson.svg
Герб Херсона Прапор Херсона
Khersonkollage.jpg
Основні дані
Інша назва місто корабелів[1]
Країна Україна Україна
Регіон Херсонська область
Район Херсонська міська рада
Код КОАТУУ 6510100000
Засноване 18 червня 1778
Статус міста з 1778 року
Поділ міста 3 райони
Населення ▼ 289 096 осіб (01.01.2019)[2]
 - повне ▼ 289 096 осіб (01.01.2019)[2]
Агломерація Херсонська агломерація
Площа 145 км²
Густота населення 1994 осіб/км²
Поштові індекси 73000-480
Телефонний код +380-552
Координати 46°38′24″ пн. ш. 32°36′52″ сх. д. / 46.64000° пн. ш. 32.61444° сх. д. / 46.64000; 32.61444Координати: 46°38′24″ пн. ш. 32°36′52″ сх. д. / 46.64000° пн. ш. 32.61444° сх. д. / 46.64000; 32.61444
Висота над рівнем моря 41 м
Водойма р. Дніпро
Міста-побратими Угорщина Угорщина: Залаегерсег
Болгарія Болгарія: Шумен
Flag of the United States.svg США: Кент
Туреччина Туреччина: Зонгулдак
Польща Польща: Ряшів
Україна Україна: Маріуполь
Норвегія Норвегія: Осло
День міста 3-я неділя вересня
Відстань
Найближча залізнична станція Херсон
До Києва
 - фізична 446 км
 - залізницею 582 км
 - автошляхами 538 км
Міська влада
Адреса 73000, м. Херсон, пр. Ушакова, 37, тел. 22-34-57
Веб-сторінка Міська рада Херсона
Міський голова Миколаєнко Володимир Васильович

CMNS: Херсон на Вікісховищі

Карта
Херсон. Карта розташування: Україна
Херсон
Херсон
Херсон. Карта розташування: Херсонська область
Херсон
Херсон

Зміст

Походження назвиРедагувати

Як перше місто з так званого «Грецького проекту» Григорія Потьомкіна та Катерини II, було назване на честь найвідомішого міста-колонії Херсонес, що розташоване у Криму. Антична назва «Херсонес» — від давньогрецького діалектного слова chersonesos «півострів, берег»[3][4]. Але для назви було використано візантійський варіант, що вперше з'являється за часів імператора Зенона.

ІсторіяРедагувати

Давня історіяРедагувати

Терен сучасного міста Херсона був заселений ще з дохристиянських часів. Перша людина з'явилася на цій території в епоху міді та бронзи. На місці, де була розташована Херсонська фортеця, а зараз міститься один з центральних парків, було знайдено скіфське поховання IV—III ст. до н. е.

Заснування містаРедагувати

 
В'їзна брама Херсонської фортеці — пам'ятка XVIII ст.
 
Біліховичи на Загальній карті України 1648 р. Ґійома Левасера де Боплана
 
Біліховичи на мапі Ніколя Сансона 1665 року
 
Біліховичи на мапі Матеуса Зойтера 1730 року

На картах з початку XVII ст. і практично до середини XVIII-го на місці сучасного Херсона розташовувалося місто Bilehowisce (Біліховичи, Білховичи). Незважаючи на те, що Біліховичи на картах позначалося до середини 18 століття, швидше за все, місто до приходу фельдмаршала Мініха в гирло Дніпра, було вже у великому занепаді[5]. У книзі Себастьяна де Учедо «Покажчик відомого світу» 1672 року, в списку Європейської Тартарії, позначено міста: Очаків, Білховичи, Качибей, Вінарадна, Крапезаді, Андріїв[6]. У книзі Германа Моля «Система Географії» 1701 року, в списку Очаківської Тартарії, позначено міста: Очаків, Білховичи, Качибей[7].

У 1737 році під час Російсько-турецької війни 1735—1739 років на правому березі Дніпра було побудовано укріплення Олександр-Шанц, який за Нової Січі був центром Інгульської паланки. Поновлений у ході російсько-турецької війни 1768—1774, із 1775 р. — поштова станція. У 1776 р. із колишніх запорожців сформовано поселенський Херсонський пікінерський полк[8]. За Кючук-Кайнарджійською мирною угодою 1774 року між Османською імперією і Росією, до Росії відійшли землі між Дніпром і Південним Бугом. Щоб убезпечити їх від можливих нападів, треба було спорудити нову потужну фортецю, а заодно надійний флот. Визначити місце було відряджено експедицію, що її очолив віце-адмірал Сенявін, що був командувачем Азовського флоту. Саме він запропонував будувати корпуса суден під прикриттям укріплень Олександрівського Шанца, а вже потім, провівши їх до Глибокої гавані, в Дніпровсько-Бузькому лимані споряджати їх, ставити гармати та щогли. План Сенявіна був схвалений рескриптом Катерини II в грудні 1775 року. Саме так і будували кораблі в Херсонському адміралтействі, аж до його ліквідації у 1827 році.

Херсон запозичив свою назву в давньогрецького міста Херсонеса Таврійського (грецьке Χερσόνησος, Херсонесос означає півострів). На карті імперії з'явилося нове місто — Херсон, указ про заснування якого 18 червня 1778 року підписала Катерина II. У Херсоні розпочиналося будівництво Чорноморського флоту. Вересневого дня 1783 року зі стапелів адміралтейської верфі було спущено на воду перший 66-гарматний великий корабель «Слава Екатерины».

Одним із засновників міста став князь Григорій Потьомкін-Таврійський, а керівником будівництва фортеці — І. А. Ганнібал — двоюрідний дід Олександра Пушкіна. Визначним організатором флоту був адмірал М. С. Мордвинов, а адмірал Федір Ушаков не лише брав участь у створенні бойових кораблів, а й готував їхні екіпажі до дій проти османського флоту.

У 1787 році командувачем військами при Херсоні та Кінбурні було призначено видатного полководця Олександра Суворова. Він першим відзначив відчайдушність херсонців, їх готовність захищати своє місто у важкий воєнний час.

Наприкінці 18 ст. Херсон відіграв важливу роль у розвитку внутрішніх та зовнішніх економічних зв'язків Російської імперії. Через Херсонський порт здійснювалася торгівля з Францією, Італією, Іспанією та іншими країнами Європи.

З Херсоном були тісно пов'язані долі багатьох історичних осіб України, Польщі та Росії 18 ст.

Саме тут колишню запорозьку славу примножували козаки та їхні отамани: Сидір Білий, Захарій Чепіга, Антон Головатий, зусиллями яких було створено Чорноморське козацьке військо.

Новий часРедагувати

У 1803 р. Херсон став центром губернії, що охоплювала мало не цілий південь тодішньої України. У місті розвивалося цивільне суднобудування, виростали підприємства з переробки продукції сільського господарства. Після 1861 року намітилося значне зростання економічного потенціалу краю. З проведенням днопоглиблювальних робіт у руслі Дніпра Херсон знов набув значення важливого морського порту. На початку 20 ст. десятки мільйонів пудів хліба щороку вивозили звідси до Великої Британії, Німецької імперії, Данії та інших держав.

Промислові підприємства міста постачали продукти харчування, вироби легкої промисловості, суднобудування, сільськогосподарського машинобудування, лісообробки. У 1907 р. залізнична колія з'єднала Херсон з великими містами країни, а у 1908 р. дала струм перша міська електростанція.

На 1914 рік населення Херсона перевищило 80 тис. чоловік. Місто було не лише адміністративним, а й культурним центром Півдня України. Тут функціонувало понад 50 шкіл, училища, 6 гімназій. Висококласних спеціалістів готувало земське сільськогосподарське, морехідне, медичне, комерційне училища, учительська семінарія. У місті діяли театр, музичне товариство, бібліотеки, два музеї. Значну роботу з розбудови та доброустрою виконувала міська дума.

Перші визвольні змаганняРедагувати

Докладніше: Херсон у 1917-1921 рр.
 
Обласний палац культури, у якому з 1918—1920 рр. містився Український національний театр

Звістку про повалення самодержавства в Херсоні одержали 2 березня 1917 р. Після проголошення першого універсалу Центральної Ради органом влади в місті було проголошено українську губернську Раду на чолі з колишнім учителем В. М. Чехівським. Того ж року зусиллями херсонських українців у місті виникла перша українська політична організація «Українська Хата», яка стала кузнею українських державотворчих процесів на Херсонщині. 10 грудня 1917 Херсонська губернська рада визнала Херсонщину невід'ємною складовою УНР.[9]

Всі партії перейшли в місті на легальне становище. У Херсоні діяли партії українських націонал-демократів, есерів, кадетів, більшовиків, меншовиків тощо.

18 січня 1918 р. місто захопили більшовицькі війська. Цей період тривав два місяці. Було проведено націоналізацію підприємств, ліквідовано попередній адміністративний апарат, встановлено «революційний порядок».

5 квітня 1918 р. австро-німецькі війська за допомогою Українських Січових Стрільців взяли Херсон. В Україні розпочалося правління гетьмана Павла Скоропадського, яке протривало 8 місяців.

На зміну прийшла влада Директорії, а 29 січня 1919 р. в місто прибули британо-франко-грецькі війська.

8 березня 1919 р. під час україно-радянської війни більшовицькі загони М. Григор'єва захопили місто, і влада перейшла до «Ради робітничих та солдатських депутатів». Під її керівництвом проводилася політика «військового комунізму».

З 13 серпня 1919 р. Херсон перейшов під контроль військ Добровольчої армії Півдня Росії під командуванням генерала Денікіна.

16 квітня 1920 р. Херсоном остаточно заволоділа Червона Армія. У місті встановилася радянська влада.

Період Встановили владу Втратили владу
5 грудня 1917 року Створено Воєнревком рад Осередок Центральної Ради
18 січня 1918 року Воєнревком захоплює владу Осередок Центральної Ради
19 березня — 5 квітня 1918 року Оборона більшовиків на чолі з «Радою п'ятьох» Австро-німецькі війська, Центральна Рада
5 квітня — листопад 1918 року Центральна Рада, Гетьманат, Австро-німецькі війська у місті Підпільний Воєнревком
28 листопада — грудень 1918 року Страйкова боротьба більшовиків Директорія
24 січня — 2 лютого 1919 року Висадка британських, французьких та грецьких військ. Більшовицький Воєнревком
27-30 січня 1919 року Більшовицький Воєнревком Війська Антанти
10 березня 1919 року Вхід Червоної армії у місто Директорія, Добровольча армія Денікіна
25-29 травня 1919 року Загони Матвія Григор'єва у місті Червона Армія
13 серпня 1919 року Денікінська армія Червона Армія
3 лютого 1920 року Червона армія Уборевича захопила місто Директорія, Денікін

Радянський періодРедагувати

В березні 1923 р. Херсон став центром Херсонської округи. До червня 1925 р., коли губернії було ліквідовано, він входить до складу Одеської губернії. У 1925 р. в місті проживало 46 230 осіб. Було створено великі промислові підприємства: кондитерську фабрику (1928), консервний завод (1929), електромашзавод (1932), бавовнянопереробний завод (1933), у 1931 р. збудовано нові корпуси судноремонтного заводу, закінчилося спорудження елеватора — одного з найбільших у державі, споруджувався нафтопереробний завод. Збільшив обіг вантажів херсонський порт (у 1939 р. через нього було перевезено 1 млн тонн вантажів).

У 1941 р. в Херсоні було відкрито аеропорт. На цей рік у Херсоні працювали 4 поліклініки, 3 лікарні, 22 дитсадки, 59 шкіл, 7 дитячих будинків, 2 ЗВО. Також у Херсоні діяла авіашкола, яка випустила велику кількість пілотів — Героїв Радянського Союзу.

Друга світова війнаРедагувати

З початком німецько-радянської війни 22,5 тис. осіб з Херсонщини вступили до лав добровольців. З Херсона у серпні 1941 р. було евакуйовано три заводи: нафтопереробний, сільськогосподарського машинобудування, судноремонтний. За 20 діб евакуації на лівий берег Дніпра було переправлено 130 тис. осіб.

У середині серпня 1941 р. німецькі війська підійшли до Херсона. Місто захищали воїни 51-ї стрілецької дивізії і моряки Дунайської військової флотилії.

Битва за Херсон тривала з 15 по 18 серпня, коли Херсон було захоплено німцями. Він увійшов до складу німецького протекторату Райхскомісаріат Україн

Взяття міста Червоною Армією Основні бойові дії по взяттю міста Червоною Армією умовно можна поділити на два етапи: Перший  Знищення Херсонського передмостового плацдарму (2.11 — 21.12.1943) та форсування Дніпра та захоплення міста.(11.03.1944-13.03.1944)

За час окупації Херсону місто було перетворено у велику перевалочну базу, та місце переправи через  Дніпро, для безперебійного постачання усім необхідним військ групи армії «Південь». В районі с. Антонівка, було наведено Паром, канатну дорогу, та в короткий час було збудовано залізно-дорожній міст.  

Проте після Битви за Кавказ, поразки під Сталінградом німецькі війська були вимушені відступити, і бойові дії почали повертатися на схід. Таким чином Херсон став важливим у стратегічному плані містом. Гітлер особисто наказував тримати міст через Дніпро, розраховуючи перейти у контрнаступ на Перекоп. Оборону було налагоджено по лінії Олешки, Саги, Челбурда, Козацькі Лагеря утворивши Передмостовий плацдарм. Врешті решт після довгих днів оборони німецькі війська були змушені відійти, міст було підірвано 18.12.1943 а останні війська відійшли у Херсон 21.12.1943.

Після важких боїв настало незначне затишшя, яке обидві сторони використали для перегрупування військ. Німецька сторона швидкими темпами готувала місто до довготривалої оборони. Були вириті окопи, збудовані доти, підготовлені мінометні та артилерійські позиції.

Штабом  28 армії 10 березня був розроблений план операції по визволенню міста форсуючи ріку в районі Антонівка, Кіндійка. Це завдання покладалося на 49 Гвардійську та 295 стрілецькі дивізії. 13 березня 1944 р. період німецької окупації закінчився, і до міста увійшли частини 49-ї гвардійської стрілецької дивізії під командуванням полковника Василя Маргелова та 295-ї стрілецької дивізії під командуванням полковника О. П. Дорофєєва. Місто й область було повернено до складу Радянського Союзу.

П'ятнадцяти воїнам за мужність і героїзм, проявлені при звільненні міста було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Цією високою нагородою були удостоєні: командир 295-ї стрілецької дивізії полковник А. П. Дорофеев, командири батальйонів капітан П. М. Кутепов, майор Г. А. Акопянц, капітан М. А. Золотухін, майор Г. Д. Шенгелія, капітан В. М. Добросоцкіх, командир роти лейтенант Г. Г. Бахтадзе, командир взводу старший сержант І. І. Тішкун, рядовий Н. Н. Суббота, командир 49-ї гвардійської стрілецької дивізії полковник В. П. Маргелов, лейтенант С. А. Гуменюк і Приходько, молодший лейтенант С. А. Харченко, старший сержант Н. І. Белявскій і сержант Г. В. Емельянов.[10]

В період німецької окупації у Херсоні активно діяла Організація Українських Націоналістів (революційна). Херсонський окружний провід ОУН (р) очолював Богдан Бандера (рідний брат Степана Бандери). Під прикриттям діяльності загонів самооборони, дозволених окупаційною владою, вони проводили збори з метою пропаганди програми ОУН, на які збиралося до двох тисяч осіб. Прихильники ОУН (б) гуртувалися навколо командира самооборони на ім'я «Конрад». Вони мали зв'язок з іншою групою, що діяла в окупаційній адміністрації Херсона. Керував нею заступник міського голови Гриць. До середини січня 1942 р. обидві групи були заарештовані. 12 серпня того ж року в Херсоні було ув'язнено ще вісім осіб, запідозрених у приналежності до українського підпілля. У листопаді 1942 організаційну мережу ОУН (р) було ліквідовано німцями.

13 березня 1944 року Юрій Левітан зачитав зведення Радінформбюро, в якій було сказано про звільнення обласного міста Херсона, хоча місто було тільки райцентром. Щоб зачитана зведення не була дезінформацією, Йосип Сталін наказав створити Херсонську область. Так, 30 березня і була вона створена Указом Президії Верховної ради СРСР. До її складу увійшло тоді 20 районів.

Повоєнні рокиРедагувати

30 березня 1944 р. Херсон знов отримав статус обласного міста УРСР.

У повоєнні роки місто перетворилося на великий промисловий, сільськогосподарський та культурний центр на Півдні України.

Галузеве формування промисловості Херсона в цілому завершилося в 50-ті роки, коли запрацювали виробничі потужності суднобудівного заводу, заводів ім. Петровського, нафтопереробного, бавовняного комбінату.

У 1951 р. розпочалося будівництво суднобудівного заводу, а вже через три роки з його стапелів зійшли перші 2 танкери «Херсон» та «Грізний». Всесоюзною будовою був бавовняний комбінат, закладення першої черги якого — прядильно-ткацької фабрики № 1, відбулося в грудні 1952 р. В січні 1955 р. було випущено перші метри тканини.

У 60-ті рр. у місті відкрито тролейбусне сполучення. З 1961 р. розпочався регулярний рух суден на підводних крилах за маршрутом Херсон-Одеса.

В березні 1977 р. в Херсоні почалося будівництво автомобільного мосту через Дніпро, який зв'язав місто з лівобережжям та Кримом.

Новітній часРедагувати

Після 1991 р. Херсон доволі стабільно пережив економічну та соціальну кризу. Було відкрито нові підприємства, зокрема автомобілебудівний завод СКІФ, підприємство Анто-Рус, що випускає автобуси.

Було проведено структурну перебудову великих херсонських підприємств. Суднобудівний завод отримав багато замовлень з-за кордону, на нафтопереробний завод прийшли потужні інвестори з Росії та Казахстану.

Відновлено пам'ятник засновникові міста Григорію Потьомкіну, зруйнований у 1920 р. 2002 року почалася реставрація Свято-Успенського собору, відновлюється римо-католицький костел, будується лютеранська кірха.

Історія площ і вулиць Херсона. Визначні місцяРедагувати

Одеська (Жовтнева) площа. У XVIII столітті місце, де згодом розташовувалася стара Одеська площа, було єдиним у межах цивільного передмістя Херсона, до якого могли приставати кораблі. Решта берега була заболочена. Тому саме тут було побудовано першу міську пристань у вигляді широкого (близько 15 метрів) дерев'яного моста завдовжки 140 метрів.

До кінця XVIII століття ця пристань занепала і була розібрана, а на початку XIX століття Херсон став губернським центром і пристань було відновлено. У середині XIX століття, коли тривали роботи з будівництва Дніпровської набережної, на майбутній площі було побудовано казарми арештантської роти, яку використовували на роботах.

Після 1856 року на цьому місці облаштували пристань РОПиТ (Російське товариство пароплавства і торгівлі), яка здійснювала вантажні і пасажирські перевезення в міста Олександрівськ (Запоріжжя), Миколаїв і Одесу. Одеський напрямок був найпопулярнішим. Не випадково вже на плані 1874 площа була названа Одеською.

У 1967 році Одеську площу було перейменовано в Жовтневу. Назва ж Одеська перейшла до площі річкового і морського вокзалів.

Портове управління. Управління робіт Херсонського порту засновано в 1902 році згідно з указом Сенату від 3 червня 1902 року. Управління керувало будівництвом портових споруд та оснащенням Херсонського торговельного порту і підпорядковувалося відділу торговельних портів Міністерства торгівлі та промисловості.

Будівля побудована тоді ж, у 1902 році, за проектом міського архітектора Антона Івановича Сваріка з використанням незвичайних для Херсона елементів романської архітектури. До цього Херсонське портове управління було розміщено в будинку Подпалова по Гімназичній вулиці. На ділянці, відведеній містом у 1901 році, планували ще побудувати житлові будинки, але цей задум здійснився пізніше. Управління робіт Херсонського порту було ліквідовано в 1920 році. Сьогодні в цій будівлі Управління Херсонського морського торгового порту (проспект Ушакова, 4). Будівлю Управління зображено на поштовій картці. На другому плані видно будинки, розташовані на вулиці Гімназичній. Ліворуч — будинок з шатровим дахом Олександра Петровича Писарєва (вулиця Гімназична, 2), правіше будинок з вежею на вулиці Гімназичній, 6, а поряд з ним видно житловий будинок у вигляді вежі (вулиця Морська, 5).

ГеральдикаРедагувати

Докладніше: Герб Херсона

  • Перший герб Херсона

  • Герб часів існування Херсонської губернії

  • Радянський герб міста

  • Герб Херсона 1995 р.

  • Сучасний герб Херсона

НаселенняРедагувати

Рік Населення Зміна
1840 19 577 —
1897 59 076 +201.8%
1926 57 376 −2.9%
1939 96 987 +69.0%
1959 157 995 +62.9%
1970 260 687 +65.0%
1979 318 908 +22.3%
1989 355 379 +11.4%
2001 328 360 −7.6%
2008 308 837 −5.9%
2014 297 593 −3.6%
Докладніше: Населення Херсона

Населення міста станом на 2014 рік — 297 593 осіб. (2014), населення агломерації — понад 350 тис. осіб.

Динаміка національного складу населення Херсона за даними переписів, %

1850-і[11] 1926[12] 1939[13] 1959[14] 1989[15] 2001[15]
українці 40,3 36,0 60,9 63,0 66,0 75,7
росіяни 16,7 36,0 19,4 29,0 29,2 20,0
євреї 41,4 25,3 16,6 6,0 1,9 0,5

Динаміка рідної мови населення Херсона за переписами, %

мова 1897[16] 1926[12] 1989[15] 2001[17]
українська 19,6 16,3 45,5 53,4
російська 47,2 66,4 53,0 45,3
єврейська 29,1 14,7 0,1 0,01

Адміністративний поділРедагувати

Херсон поділений на три райони:

ЕкономікаРедагувати

У радянський період Херсон став великим промисловим містом (попри занепад у роки війни 1941–1944).

Провідні галузі промисловості: металообробна і машинобудівна (зокрема, суднобудування і сільськогосподарське машинобудування), харчова і текстильна. Найважливіші підприємства машинобудування та металообробної промисловості: Херсонський комбайновий завод ім. Г. Петровського, Херсонський суднобудівний завод, суднобудівний і судноремонтний завод імені Комінтерну, судноремонтний завод, електромашинобудівний завод, завод карданних валів.

З підприємств харчової промисловості найбільшими є Херсонський консервний комбінат, хлібний, м'ясний, рибний комбінати, млинокомбінат, молочний, виноробний заводи, макаронна фабрика.

Легка промисловість представлена Херсонським бавовняним комбінатом, шкіряно-взуттєвим комбінатом, взуттєвою і швейною фабриками.

Працюють нафтоперегінний завод (нафта надходить з Росії системою «Придніпровських нафтопроводів»), великий склотарний завод, завод залізобетонних виробів тощо.

Промислові підприємства виробляють морські вантажні судна, танкери, сейнери, теплоходи, тракторні причепи тощо.

За 2009 рік 106 промисловими підприємствами міста реалізовано товарної продукції на суму 3542,0 млн грн.

ТранспортРедагувати

Докладніше: Транспорт Херсона

Херсонський морський торговий порт провадить великі експортно-імпортні операції з багатьма країнами світу. Є річковий порт.

Аеропорт «Херсон» (Чорнобаївка) (Код IATA: KHE, код ICAO UKOH; коорд. 46°40'22.14" П 32°30'23.71" С).

Оперізує місто міжнародна траса E58 (Одеса—Ростов-на-Дону), що у своєму кримському відгалуженні переходить у витончений Антонівський міст — гордість Херсона. Також у місті бере початок траса E97 (Херсон—Керч—Сочі—Поті).

СпортРедагувати

В Херсоні базується жіноча гандбольна команда «Дніпрянка» — багаторазовий бронзовий призер Чемпіонату України з гандболу серед жінок.

Природні ресурсиРедагувати

 
Дніпро біля Херсона

Корисні копалини: підземна питна вода, мінеральна вода, глини, суглинки.

Заповідники: на території міста розміщено 11 об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення.

Пам'ятки природи місцевого значення:

Освіта та культураРедагувати

Херсон — значний науковий і культурний центр: один з найбільших у південній Україні університетів (Херсонський державний університет), а також — Херсонський національний технічний університет, Херсонський державний аграрний університет, 12 середніх спеціальних училищ і технікумів (судномеханічний, машинобудівний, гідрометеорологічний, медичний, два морехідні); два театри — обласний музично-драматичний і ляльковий; філармонія; Херсонський краєзнавчий музей; Палац культури, Український науково-дослідний інститут зрошуваного хліборобства.

ОсвітаРедагувати

Херсон — важливий навчальний та освітній центр. Працюють 15 закладів вищої освіти:

МузеїРедагувати

ТеатриРедагувати

 
Херсонський обласний академічний музично-драматичний театр ім. М. Куліша

КінотеатриРедагувати

МузикаРедагувати

Гурт «Воплі Відоплясова» в альбомі 2006 р. «Були деньки» присвятив місту пісню «Були деньки».

Музичні групиРедагувати

Перші вокально-інструментальні ансамблі почали з'являтись  в 60-х роках минулого ст. і поступово почали витісняти традиційні акустичні оркестри з танцмайданчиків. Першим у місті ВІА заграв на танцмайданчику «Юність», будинку культури текстильників у 1964 році, з революційним на той час інструментальним складом: 3 (три) електро гітари, барабанна установка та ще підсилена саксофоном, трубою та тромбоном.  З того часу розвиток інструментальних ансамблів різко збільшився як якісно так і кількісно. ВІА починають з'являтися на підприємствах, закладах освіти, при будинках культури, — але всі вони були на рівні художньої самодіяльності. З часом їх рівень зростав і почали зароджуватись професійні ансамблі. Лідерами вважались

  • Гурт ВІА «Славутич» напівпровідникового заводу (керівник Олександр Дорошенко — гітарист, композитор, аранжувальник; основний склад Петро Борис, Юрій Борис, В. Клімочкин, Л. Грабер, А.Гуц, І.Комашко.) лауреат республіканського конкурсу комсомольської пісні;
  • Гурт ВІА «Радуга» (керівник М. Борисенко) який виступав (грав) на танцмайданчику «Ромашка» у Комсомольському парку.

Сучасність

ПаркиРедагувати

Парк Херсонська фортеця вважається найстарішим, оскільки він створений на місці колишньої Херсонської фортеці, від якої до наших днів збереглися залишки валів і двоє воріт — Московські і Очаківські. Очаківська брама є символом міста і зображена на його гербі. На околиці парку розташована будівля колишнього Арсеналу, пам'ятки архітектури. У центрі парку встановлені пам'ятники двом героям Радянського союзу — Іллі Кулику та Миколі Суботі. Ілля Кулик був керівником підпільної організації «Патріот Батьківщини», боровся проти загарбників в окупованому місті. Микола Субота — воїн-кулеметник проявив надзвичайну відвагу і мужність при форсуванні Дніпра та при звільненні Херсона в 1944 році. Імена героїв носять дві міські вулиці. Сьогодні в парку люблять відпочивати містяни, побудовані тенісні корти і працюють літні кафе-майданчики.

Дендропарк

Дендрологічний парк Інституту зрошуваного землеробства НААН України був створений у 1965 році згідно з розпорядженням Ради міністрів УРСР від 13.09.1963 р. № 1391-Р та на його підставі рішенням виконкому Херсонської обласної ради трудящих від 19.09.1963 р. № 374. Рішенням Херсонського облвиконкому від 04.12.1975 р. № 651/24 Дендропарку УкрНДІзз було надано статус  «Парк — пам'ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення».

Дендропарк закладений у регулярному ландшафтному стилі, на площі 5,6 га. На цей час загальна площа парку становить 4,2 га. Парк зберігся у його первісному плануванні. Парк складається з головної заасфальтованої алеї, яка оточена хвойними породами дерев, а також 10 діагональних та перпендикулярних щодо головної бічних алей, більшість з яких вимощена плиткою. У північній частині дендропарку знаходиться ставок. На головній алеї — бюст академіку Д. М. Прянишникову.

На території парку інтродуковано 90 видів деревних та чагарникових рослин. Частина з них, на жаль, не збереглася. Станом на осінь 2010 року відмічено зростання 75 видів. Серед них включена до Червоної книги України береза дніпровська. Також відмічено 18 видів квітково-декоративних рослин, 46 видів дикорослих судинних рослин та 23 види лишайників та ліхенофільних грибів.

Асортимент рослин, які можна побачити в дендропарку:

1. Хвойні рослини: біота східна, туя західна, ялина колюча ф. Голуба, сосна звичайна, ялівець козацький, ялівець віргинський, кипарис аризонський, кедр атласький, тис ягідний, кедр ліванський, сосна кримська.

2. Листопадні рослини: дуб звичайний, дуб пірамідальний, кельреутерія метельчата, клен цукровий, ясень звичайний «Плакучий» (штамб), таволга Вангуттова, софора японська, бирючина звичайна, липа серцелиста, робінія псевдоакація, бузок звичайний, лох сріблястий, юка нитчаста, дейція шершава, платан східний, чубушник звичайний, гіркокаштан звичайний, бобовий анагіролистий, калина звичайна, півонія деревовидна, форзиція середня, таволга японська, вейгела квітуча, барбарис звичайний.

3. Вічнозелені рослини: самшит вічнозелений, магонія падуболиста, ожина, жимолость Джеральда.

4. Ендеміки: ірис низький, береза дніпровська, вероніка лугова, очиток шестикутовий.

5. Лікарські рослини: шавлія лікарська, календула лікарська, лаконос американський, ехіноцея пурпурова, конвалія травнева.

6. Одно-, дво- та багаторічні квіти: чорнобривці похилянні, цинерарія приморська, айстра новобельгійська, гібіскус трав'яний, гладіолус, хризантема, очиток їдкий, ірис гібридний, целозія, аквілегія, кохія, іпомея, лаватера, кареопсіс, сантоліна, мирабеліс, юка нитчаста, рудбекія, геленіум, лілія, сальвія квітуча, агератум, бальзамін, алісум скелястий, рудбкія гібридна, барвінок малий, барвінок великий.

Дендропарк є базою рекреаційного призначення, дослідних робіт, є місцем проведення освітньої роботи зі школярами, студентами та громадянами області, а також місцем відпочинку населення смт Наддніпрянське.

Колектив Інституту зрошуваного землеробства  займається доглядом за деревами та квітниками, вирощуванням розсади квітів, які потім використовуються для посадки парку.

Дендропарк розташований у зоні високої загазованості й виконує роль біологічного фільтра на трасі Херсон-Каховка. Крім того, дендропарк Інституту зрошуваного землеробства (разом із ботанічним садом Херсонського державного університету, дендропарком Херсонського державного аграрного університету та парком школи-інтернату № 2) входить до складу природно-заповідного фонду Херсону і є об'єктом місцевого значення.

Культові спорудиРедагувати

 
Свято-Катериненський (Спаський) собор
 
Храм Св. Великомучениці Олександри

У Херсоні свої храми мають всі головні конфесії, представлені у державі:

 
Синагога Хабад
УПЦ МП
УПЦ КП
Римо-Католицька Церква
Українська Греко-Католицька Церква
Іслам

Херсонська мусульманська громада

Лютеранство

 
Лютеранська кірха в Херсоні
  • Лютеранську кірху було закладено 1867 року на вулиці Лютеранській, 1 і зруйновано наприкінці 1940-х років. У 2016 р. вулиці повернено її історичну назву Лютеранська.

Пам'ятники та меморіальні знакиРедагувати

Див. також: Пам'ятки Херсона та Пам'ятники Херсона
 
Меморіальна таблиця на честь Андрія Коношенка

4 січня 2011 року було відкрито меморіальну дошку на честь Андрія Михайловича Конощенка — громадського та політичного діяча Української Народної Республіки. Гранітна плита встановлена на фасаді храму Зосими й Савватія Соловецьких УПЦ КП, який розташований у мікрорайоні Текстильників на вул. Дмитра Марковича, 65. Ініціаторами вшанування видатного херсонця виступили благодійна ініціатива "Героїка" та Херсонський осередок Спілки Української Молоді в Україні.[18]

22 лютого 2014 року у Херсоні під час мирних виступів було знесено пам'ятник В. І. Леніну та встановлено меморіал на честь Героїв Небесної сотні. Меморіал являє собою прапор України та оздоблення навколо п'єдесталу у вигляді традиційної української вишивки.[19]

Серпнем 2015 року у Херсоні відкрито пам'ятний знак на кладовищі — поховані 728 солдатів армії Німеччини, котрі в час Другої світової війни були в херсонському таборі військовополонених. Полонені, що поховані на цьому кладовищі, загинули протягом одного місяця[20]

Засоби масової інформаціїРедагувати

У Херсоні друкується близько 20 різних газет і журналів[21]. Серед суспільно-політичних видань найвідоміша газета «Акценты», найпопулярніше інформаційно-розважальне видання — це тижневик «Теленеделя», відомі рекламно-інформаційні видання: «Гривна» та «Из рук в руки».

Серед телевізійних агенцій у місті працюють Херсонська обласна державна телерадіокомпанія (ХОДТРК) «Скіфія», Телеканал «ВТВ плюс», «Херсон-Плюс», «ТВій плюс», «KRATU» та «ЯТБ».

На території міста в межах радіочастот FM-діапазону своє мовлення проводять 15 всеукраїнських та регіональних радіостанцій: «Шансон» (92.2 MHz), «NRJ» (99.0 MHz), «Херсон FM» (99.4 MHz), «Таврія»/ «1-й канал НРУ» (100.6 MHz), «KISS FM» (101.2 MHz), «Стильне радіо „Перець FM“» (101.9 MHz), «Хіт FM» (102.5 MHz), «DJ FM» (103.1 MHz), «Ера FM» (103.7 MHz), «Радіо П'ятниця» (104.4 MHz), «Русское Радио Україна» (104.8 MHz), «Авторадіо-Україна» (105.6 MHz), «Наше радіо» (106.2 MHz), «Ретро FM» (106.7 MHz) та «Радіо РОКС Україна» (107.6 MHz).

Пам'ятки історії та культуриРедагувати

Пам'ятки історії та культури Херсона:

 
Сучасний вигляд Українського Народного Будинку

Видатні уродженці містаРедагувати

Докладніше: Херсон в особах
 
Моше Шарет — прем'єр-міністр Ізраїлю (1954—1955)
 
Сергій Станішев — прем'єр-міністр Болгарії (2005—2009)

Міста-побратимиРедагувати

Херсон є членом Міжнародної Асамблеї столиць і великих міст. Також на честь давніх відносин з містами-побратимами була названа вулиця Залаегерсег і мікрорайон Шуменський.

ГалереяРедагувати

  • Потьомкінський сквер

  • Міська дума, нині художній музей ім. О. О. Шовкуненка

  • Міська бібліотека (нині Центральний ЗАГС)

  • Святодухівський собор та чоловічий монастир УПЦ МП

  • Синагога Хабад

  • Херсонська обласна державна адміністрація

  • Набережна Херсона

  • Пушкінський сквер

  • Національний банк

  • Куточок старого міста

  • Вулиця Старообрядницька

  • Вулиця Потьомкінська. Будівля банку

  • Управління культури, в цьому будинку на початку XX ст. знаходився перший у Херсоні український дитячий садочок, очолюваний Русовою

  • Музична школа. Колишній будинок британського консула, осідок бандерівської ОУН в роки німецької окупації міста.

  • Залізничний вокзал

  • Пам'ятник визволителям Херсону - танк Т-34-85 біля парку «Херсонська фортеця»

  • Стадіон «Кристал»

  • 3-й, 4-й та 1-й Таврійський мікрорайони

  • 3-й, 4-й та 1-й Таврійський мікрорайони

Панорами містаРедагувати

 
Панорама головного входу до парку «Херсонська фортеця»
 
Панорама Херсонського парку

Див. такожРедагувати

ВиноскиРедагувати

  1. ↑ Офіційний сайт Херсонської міської ради
  2. ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2019 року (PDF)
  3. ↑ Янко М. Т. Топонімічний словник України: словник-довідник / Міжнародний фонд "Відродження". — Київ: Знання, 1998. — 432 с. — C. 373.
  4. ↑ Лучик В. В. Етимологічний словник топонімів України / В. В. Лучик; відп. ред. В. Г. Скляренко. — К.: ВЦ «Академія», 2014. — 544 с. — C. 492.
  5. ↑ Цивильский Ф. И. Населенные пункты междуречия Белозерки и Ингульца до основания Херсона // Минуле і сучасність: Херсонщина. Таврія. Каховка" (16 — 17 вересня 2016 р.): Збірник матеріалів Всеукраїнської науково-практичної краєзнавчої конференції / Упоряд. М. В. Гончар. — Каховка — Херсон: Гілея, 2016. — C. 173—175.
  6. ↑ Sebastián de Ucedo. Índice del mondo conocido. — Milan, 1672. — p. 361.
  7. ↑ Herman Moll, Timothy Childe. A System Of Geography: Or, A New & Accurate Description Of The Earth In All Its Empires, Kingdoms and States. — London, 1701. — p. 442.
  8. ↑ Водотика C.Г., Водотика Т.С. ХЕРСОН, обласний центр // Енциклопедія історії України: Т. 10: Т-Я / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2013. - 688 с.
  9. ↑ Известия Херсонского уездного земства. — 1917. — 17 грудня. — С. 1651—1652.
  10. ↑ Administrator. К годовщине освобождения города Херсона - Херсонський обласний краєзнавчий музей. hokm.ks.ua (uk-ua). Процитовано 2018-08-15. 
  11. ↑ Кабузан В.М — Народонаселение Бессарабской области и левобережных районов Приднестровья, конец XVIII-первая половина XIX в
  12. ↑ а б Всесоюзная перепись населения 1926 года. М.: Издание ЦСУ Союза ССР, 1928-29
  13. ↑ Всесоюзная перепись населения 1939 года. Национальный состав населения районов, городов и крупных сел союзных республик СССР. г. Николаев
  14. ↑ В. М. Кабузан — Украинцы в мире. Динамика численности и расселения 20-е годы XVIII века — 1989 год. Архівовано 7 липень 2015 у Wayback Machine.
  15. ↑ а б в Романцов В. О. Населення України і його рідна мова за часів радянської влади та незалежності. Архів оригіналу за 2016-03-06. Процитовано 2015-05-03. 
  16. ↑ Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г. Распределение населения по родному языку и уездам 50 губерний Европейской России. г. Херсон
  17. ↑ Всеукраїнський перепис населення 2001 року. Розподіл населення за рідною мовою, Херсонська область
  18. ↑ У Херсоні встановили меморіальну дошку політику часів УНР (ТСН)
  19. ↑ У Херсоні замість Леніна відкрили пам'ятник Небесній сотні. 24tv. 31-03-2014. Процитовано 01-10-2014. 
  20. ↑ У Херсоні відкрили пам’ятний знак на кладовищі, де поховані військовополонені німецької армії
  21. ↑ Перелік друкарських видань Херсона
  22. ↑ Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Джерела, посилання і літератураРедагувати

Херсон
у сестринських Вікіпроектах
  Херсон у Вікімандрах?
  Херсон у Вікісховищі?
Білозерський район   Миколаївська область
(Снігурівський район) 		Білозерський район
Білозерський район   Олешківський район
Голопристанський район Олешківський район
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Херсон&oldid=25924290