Відкрити головне меню

Вікіпедія β

Березень

третій місяць року в григоріанському та юліанському календарях

Сутність назвиРедагувати

Назва березень закріпилась за місяцем у середині XIX століття. Походить від назви промислу — березол (заготівля березового попелу для виготовлення скла). До того в літературних джерелах місяць називався март (на честь латинського бога Марса). У народі його також звали: березіль (березоль, березозіль)[1][2], марець, капельник, протальник, запалі сніги, з гір потоки, соковик, полютий, красовик.

Латинська назва місяця Martius утворена від Mars і означає «Марсів», «Марсівський». Від неї походять назви березня в більшості мов: пол. marzec, рос. март, фр. mars, англ. March.

Кліматична характеристика березняРедагувати

В Україні середня місячна температура повітря в березні порівняно з лютневою різко підвищується і складає 3° морозу - 2° тепла, на Закарпатті і крайньому півдні України 3-6° тепла.

Абсолютний мінімум температури становить 22-37°, на півдні України 11-27° морозу; абсолютний максимум 16-28° тепла, на Одещині до 29-30°.

Перехід середньої добової температури повітря через 0° в бік її підвищення здійснюється: на півдні України та Закарпатті - у першій декаді, у східних та північно-східних областях - у третій, на решті території - у другій декаді місяця. Перехід через +5° відбувається у третій декаді березня на Закарпатті та у більшості районів південної частини.

Середня місячна кількість опадів складає 24-50 мм, місцями у Карпатах, на Закарпатті 56-102 мм. Сніговий покрив відсутній у південних та західних областях. На решті території сніг поступово сходить протягом першої та другої декад, у Чернігівській та Сумській областях - у третій декаді.

Кількість днів з опадами коливається від 9 до 17, на півдні України від 7 до 11. У березні ще бувають хуртовини, ожеледь, налипання мокрого снігу.

Свята та пам'ятні дніРедагувати

Походження назвиРедагувати

Походження назви місяця березень виводять від слова береза, яка в цей місяць починає квітнути. Проте як слово потрапило в літературну мову, визначити досі складно. У фольклорних матеріалах слово «березень» вживається рідко і здебільшого в найновіших записах, як ось:

« «Сухий березень, теплий квітень, мокрий май — буде хліба урожай», «Березень сухий, а мокрий май — буде каша й каравай»[6] »

Значно частіше в українській народній творчості трапляється назва «март» або «марець», як ось:

« «Буває март за всіх варт», «В марець ще змерзне старець», «Білий, як в марці сніг», «Згинув, як марцевий сніг»[7] »

.

Проте слова «март» і «марець» зовсім не слов'янського походження; це латинський «Марс» — бог війни, якому цей місяць був присвячений[8].

Культурне значенняРедагувати

Оскільки весняне рівнодення припадає на 21 березня, у багатьох народів березень був першим місяцем нового року (а не січень, як тепер). Ймовірно, що з цієї ж причини до 15 століття і в Україні березень уважався першим місяцем громадського року (див. докладніше Новий рік на Русі та Новий час).

Індійці на початку березня святкували мале свято богині Дурги. А велике свято цієї богині індійці святкували в день осіннього рівнодення.

У стародавньому Римі в березні було свято Кібели, на якому її жреці оплакували Аттіса — символ сонця, що поверталося на весну. На другий день після оплакування Аттіса римляни зустрічали весняний поворот сонця всенароднім радісним святом.

В Єгипті в березні згадували похорон Озіріса, який згідно з єгиптеською релігією був сонцем, що було слабким взимку, а на весні знов діставало свою силу. В цьому ж місяці відбувалася їзда на ослі. Верхи на осла звичайно сідав, на розвагу народові, місцевий баляндрасник. Подібний звичай був поширений і в країнах Західньої Європи за середньовіччя.

За свідченнями Плутарха, в Афінах також у березні було свято «Гілконошення» — жителі міста носили по майданах пальмове гілля. Цей звичай зберігся і понині в країнах Близького Сходу, але тепер він пов'язаний там з весільними обрядами.

У стародавніх юдеїв у березні починався новий святий рік, а перси цього місяця святкували новоліття.

У чехів і частково у німців за часів язичництва перше число березня вважалося початком весни і першим днем світобудови.

Весняні свята язичницького походження, що відзначали зв'язок навколишньої природи з життям людини, в'язалися з обрядами, метою яких було прогнати зиму, тобто смерть. Подібні обряди були поширені не тільки в Україні, але й у балтійський народів та німців.

У скандинавських народів, особливо у стародавніх шведів, за часів язичництва у березні було велике свято, яке супроводжувалося жертвоприносинами, масовими іграми та торгами протягом цілого тижня.

У персів та в стародавніх слов'ян за часів язичництва був звичай улаштовувати врочистий обід — «тризну» — на честь мертвих родичів. Такі тризни відбувалися на початку березня. Під час тризни люди оспівували кінець зими і при цьому палили солом'яне опудало. Таке свято ще й досі зберігається у південних шведів, лужичан та чехів, і там воно проходить під знаком ослаблої зими і воскреслої весни. Поляки сьомого березня топили Маржану і при цьому співали про смерть, що в'ється по парканах і шукає собі поживи.

У літературіРедагувати

Див. такожРедагувати

У Вікісловнику є сторінка березень.

ПриміткиРедагувати

  1. ↑ березіль - Словник синонімів української мови. www.rozum.org.ua (uk). Процитовано 2017-06-19. 
  2. ↑ Білецький-Носенко П. Словник української мови. — Київ: Наук. думка, 1966. — С. 54.
  3. ↑ Птиця з вирію обертається (9 березня) – Олександр Токар. otokar.com.ua. Процитовано 2016-09-02. 
  4. ↑ Зиму обнімає, а до весни моргає – Олександр Токар. otokar.com.ua. Процитовано 2016-09-02. 
  5. ↑ В Украине появится новый праздник. ЛИГА Новости. Процитовано 2017-01-17. 
  6. ↑ «Українські народні прислів'я та приказки». Під ред. М. Т. Рильського. Київ, 1955.
  7. ↑ «Українські приказки, прислівья и таке инше». Спорудив М. Номис. С. Петербург, 1864.
  8. ↑ «Укр. Загальна Енциклопедія», том II., стор. 645.
  9. ↑ Статті у категоріях березень – Олександр Токар. otokar.com.ua. Процитовано 2016-09-02. 

ДжерелаРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Рябчук, Василь (2009). Осіння пісня горобини (українською). Львів: Сполом. с. 107–110. ISBN 978-966-665-567-0. 
  • Воропай О. Звичаї нашого народу: у 2 т. — Мюнхен, 1954, том 2
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Березень&oldid=23084979