Одеська область

область на південному-заході України
(Перенаправлено з Одещина)

Оде́ська о́бласть — найбільша за територією область України, розташована на південному заході країни. Одна з найрозвиненіших областей країни в економічному, туристичному, культурному та науковому напрямках. На півночі та сході межує (за годинниковою стрілкою) з Вінницькою, Кіровоградською та Миколаївською областями, омивається водами Чорного моря, на півдні — з Румунією, на заході — із Молдовою. До складу області входить острів Зміїний.

Одеська область
Coat of Arms of Odesa Oblast.svg Flag of Odesa Oblast.svg
Герб Одеської області Прапор Одеської області
Розташування
Основні дані
Прізвисько: Одещина
Країна: Україна Україна
Утворена: 27 лютого 1932 року
Код КАТОТТГ: UA51000000000030770
Населення: 2 368 107
Площа: 33310 км²
Густота населення: 70,97 осіб/км²
Телефонні коди: +380-48
Обласний центр: Одеса
Райони: 7
Громади: 91
Міста:

обласного значення
районного значення


9
10
Райони в містах: 4
Смт: 33
Села: 1099
Селища: 23
Селищні ради: 25
Сільські ради: 47
Номери автомобілів: Non-EU-section-with-UA.svg BH, НН
Інтернет-домени: odessa.ua; od.ua
Мапа області
Обласна влада
Рада: Одеська обласна рада
Голова ради: Діденко Григорій Віталійович
Голова ОДА: Гриневецький Сергій Рафаїлович[1]
Вебсторінка: Одеська ОДА
Одеська облрада
Адреса: 65032, м. Одеса, пр-т Шевченка, 4
Мапа
Одеська область у Вікісховищі

Одеську область було утворено 27 лютого 1932 року, коли ЦВК СРСР затвердив постанову IV позачергової сесії ВУЦВК від 9 лютого 1932 року про створення на території Української СРР п'яти областей. У 1954 році до її складу увійшла територія колишньої Ізмаїльської області (територія від Дністровського лиману до р. Дунай).

Площа області співставна з територією таких країн, як Молдова та Бельгія.

Станом на 1 січня 2021 року кількість населення області становила 2 368 107 осіб[2] (5,69 % мешканців України, без урахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя)[3].

ІсторіяРедагувати

 
Основні державні та
адміністративно-територіальні
формування на території Одещини
  Єдисанська орда (Кримське ханство)
  Новоросійське генерал-губернаторство
  Одеська радянська республіка
  Бессарабська Радянська Соціалістична Республіка
  Одеське земство
  Новоросійська область
  Одеська губернія
  Одеський повіт
  Одеська округа
  Одеський район
  Трансністрія
  Одеська область
  Одеська область

Територія сучасної Одеської області заселена з часів пізнього палеоліту. Також знайдені залишки поселень часів мезоліту та неоліту, пам'ятки трипільської, гумельницької та усатівської культур. Доба бронзи представлена пам'ятками скотарських і землеробських культур (зокрема, ямної, катакомбної та зрубної культурно-історичної спільності, сабатинівської та білозерської культур). Із VII по III ст. до н. е. господарями цієї території були скіфи, а з II ст. до н. е. по III ст. н. е. — сармати. У VI ст. до н. е. на чорноморському узбережжі греки почали засновувати колонії (у тому числі Тіру та Ніконій), які проіснували до епохи Великого переселення народів. У III—IV ст. територія Одеської області входить у зону поширення черняхівської культури. Починаючи від навали гунів (кінець IV ст.), у причорноморських степах домінували кочові тюркські народи (авари, болгари, печеніги, половці).

З 1240-х по XIV ст. територія Одеської області належала Золотій Орді. Наприкінці XIII ст. на руїнах античної Тіри виникло місто Аккерман (Білгород), яке стало важливим торговим осередком Північно-Західного Причорномор'я. Наприкінці XIV ст. Білгород разом з усім Буджаком відійшов до Молдовського князівства, а степи на схід від Дністра — до Великого князівства Литовського. Наприкінці XV — у 1-й третині XVI ст. майже вся територія сучасної Одещини увійшла до володінь Османської імперії (Очаківсько-Сілістрійський ейялет).

Після російсько-турецької війни 1787—1792 більша частина території сучасної області за Ясським мирним договором відійшла до Російської імперії. Протягом 1797—1802 входила до складу Новоросійської губернії, а з 1803 — до Херсонської губернії. Частина території краю, приєднана до Російської імперії в результаті російсько-турецької війни 1806—1812, входила до складу Бессарабської області, яка з 1818 мала автономний статус, а після 1828 приєднана до Новоросійського генерал-губернаторства. Наприкінці XVIII ст. почалося інтенсивне заселення Причорномор'я та Буджацького степу. Тут з'явилися численні болгарські, гагаузькі й німецькі колонії.

В 1807 російський уряд санкціонував створення Усть-Дунайського козацького війська, яке того ж року було ліквідоване, але в 1828 відновлене (та існувало до 1868). Південна частина Буджаку з м. Ізмаїл після Кримської війни відійшла до Молдовського князівства. Після російсько-турецької війни 1877—1878 ця територія була повернута Російській імперії.

21 грудня 1917 Одеса була оголошена вільним містом. З грудня 1917 по березень 1918 року південна частина області (Буджак) входила до складу Молдовської Демократичної Республіки. З січня 1918 до березня 1918 в центральній частині сучасної області існувала маріонеткова Одеська Радянська Республіка. У березні 1918 Королівство Румунія анексувало Молдовську Демократичну Республіку, а разом з нею і Південну Бессарабію.

У 1920 утворено Одеську губернію, а через два роки до неї було приєднано Миколаївську губернію. Протягом 1923—1930 існувала Одеська округа, а протягом 1930—1932 — Одеський район, підпорядкований безпосередньо республіканському центрові. Постановою ВУЦВК від 12 жовтня 1924 «Про утворення Автономної Молдавської СРР» з частини території Балтської і Одеського округ Одеської губернії і Тульчинської округи Подільської губернії була утворена Автономна Молдавська Соціалістична Республіка у складі Української СРР.

Одеську область було утворено постановою 4-ї позачергової сесії ВУЦВК 12-го скликання від 9 лютого 1932, її первинна територія включала міста Одеса, Зінов'євськ (нині м. Кропивницький), Миколаїв, Херсон і 46 районів.

У 1940 році північно-східні райони МАРСР (Ананьївський, Балтський, Валегоцулівський, Кодимський, Котовський, Красноокнянський (у тому числі колишній Ставрівський), Піщанський та Чорнянський) — передано до складу Одеської області УРСР.[4]

Під час Другої світової війни вся сучасна Одещина була окупована Королівством Румунія (жовтень 1941 — 26 серпня 1944), при цьому Буджак був включений безпосередньо до державної території Румунії як частина губернаторства Бессарабія, а терени на схід від Дністра — до Трансністрії.

У 1954 до складу області увійшла Ізмаїльська область.

Адміністративно-територіальний устрійРедагувати

Загальна інформаціяРедагувати

Адміністративний центр області — місто Одеса.

Склад області станом на 1 січня 2021 року[5]:

  • районів — 7;
  • міст обласного значення — 9;
  • районів у містах — 4;
  • міст районного значення — 10;
  • селищ міського типу — 33;
  • населених пунктів — 1174 (міських — 52, сільських — 1122).

громади:

  • міські — 19;
  • селищні — 25;
  • сільські — 47.

ради громад:

  • міські — 19;
  • селищні — 25;
  • сільські — 47.

інші ради:

  • обласна — 1;
  • районні — 7;
  • районів у містах — 0.

РайониРедагувати

Сучасні райони
Назва Створений Адміністративний

центр

Статус

міста

Площа,

км2

Населення,

осіб

(на 1 січня 2021)

Щільність

населення

осіб/км2

К-ть

міст

К-ть

населених

пунктів

К-ть

громад

Адм. устрій
1 Березівський район 2020 м. Березівка 1962 5551,6 106490 19,71 1 226 16 Адм. устрій
2 Білгород-Дністровський район 2020 м. Білгород-Дністровський 1910 5220,6 198572 38,57 2 134 16 Адм. устрій
3 Болградський район 2020 м. Болград 1821 4559,4 146424 32,67 2 99 10 Адм. устрій
4 Ізмаїльський район 2020 м. Ізмаїл 1830 3434,4 207333 62,63 4 52 6 Адм. устрій
5 Одеський район 2020 м. Одеса 1794 3922,8 1382541 376,36 5 155 22 Адм. устрій
6 Подільський район 2020 м. Подільськ 1938 7063,6 224163 32,54 4 299 12 Адм. устрій
7 Роздільнянський район 2020 м. Роздільна 1957 3564,4 102584 29,22 1 209 9 Адм. устрій
Райони до адміністративно-територіальної реформи
Назва Адм. центр Адм. устрій
1   Ананьївський район м. Ананьїв Адм. устрій
2   Арцизький район м. Арциз Адм. устрій
3   Балтський район м. Балта Адм. устрій
4   Березівський район м. Березівка Адм. устрій
5   Білгород-Дністровський район м. Білгород-Дністровський Адм. устрій
6   Біляївський район м. Біляївка Адм. устрій
7   Болградський район м. Болград Адм. устрій
8   Великомихайлівський район смт Велика Михайлівка Адм. устрій
9   Захарівський район смт Захарівка Адм. устрій
10   Іванівський район смт Іванівка Адм. устрій
11   Ізмаїльський район м. Ізмаїл Адм. устрій
12   Кілійський район м. Кілія Адм. устрій
13   Кодимський район м. Кодима Адм. устрій
14   Лиманський район смт Доброслав Адм. устрій
15   Любашівський район смт Любашівка Адм. устрій
16  Миколаївський район смт Миколаївка Адм. устрій
17   Овідіопольський район смт Овідіополь Адм. устрій
18   Окнянський район смт Окни Адм. устрій
19  Подільський район м. Подільськ Адм. устрій
20   Ренійський район м. Рені Адм. устрій
21   Роздільнянський район м. Роздільна Адм. устрій
22   Савранський район смт Саврань Адм. устрій
23   Саратський район смт Сарата Адм. устрій
24   Тарутинський район смт Тарутине Адм. устрій
25   Татарбунарський район м. Татарбунари Адм. устрій
26  Ширяївський район смт Ширяєве Адм. устрій

Населені пунктиРедагувати

МістаРедагувати

Міста обласного значенняРедагувати

Місто Рік віднесення

до категорії

міст

Адміністративне

значення

Найменування району,

до якого входить

Найменування

найближчої

залізничної станції

Віддаль

до неї

в км

Віддаль до Одеси

шосейними шляхами в км

1 Балта 1797 центр ТГ Подільський район Балта 8 226
2 Білгород-Дністровський 910 районний центр,

центр ТГ

Білгород-Дністровський

район

Білгород-Дністровський 86
3 Біляївка 1979 центр ТГ Одеський район Вигода 26 49
4 Ізмаїл 1830 районний центр,

центр ТГ

Ізмаїльський район Ізмаїл 260
5 Подільськ 1938 районний центр,

центр ТГ

Подільський район Подільськ 208
6 Одеса 1795 обласний центр,

районний центр,

центр ТГ

Одеський район Одеса
7 Теплодар 1997 центр ТГ Одеський район Вигода 9 40
8 Чорноморськ 1973 центр ТГ Одеський район Чорноморськ-Порт 30
9 Южне 1993 центр ТГ Одеський район Берегова 5 47

Міста районного значенняРедагувати

Місто Рік віднесення

до категорії

міст

Адміністративне

значення

Найменування району,

до якого входить

Найменування

найближчої

залізничної станції

Віддаль

до неї

в км

1 Ананьїв 1941 центр ТГ Подільський район Жеребкове 15
2 Арциз 1963 центр ТГ Болградський район Арциз
3 Березівка 1962 районний центр,

центр ТГ

Березівський район Березівка
4 Болград 1821 районний центр,

центр ТГ

Болградський район Болград
5 Вилкове 1762 центр ТГ Ізмаїльський район Дзинілор 63
6 Кілія 862 центр ТГ Ізмаїльський район Дзинілор 29
7 Кодима 1979 центр ТГ Подільський район Кодима
8 Рені 1821 центр ТГ Ізмаїльський район Рені
9 Роздільна 1957 районний центр,

центр ТГ

Роздільнянський район Роздільна
10 Татарбунари 1978 центр ТГ Білгород-Дністровський район Сарата 24

Райони у містахРедагувати

Район Входження
1 Київський м. Одеса
2 Малиновський м. Одеса
3 Приморський м. Одеса
4 Суворовський м. Одеса

Селища міського типуРедагувати

Найменування

селища

Рік віднесення

до категорії

смт

Адміністративне

значення

Найменування району,

до якого входить або ради,

у віданні якої знаходиться

Найменування

найближчої

залізничної станції

Віддаль до

неї  в км

Авангард 1995 центр ТГ Одеський район Одеса-Західна    7
Березине 1957 Болградський район Березине
Бородіно 1961 центр ТГ Болградський район Березине   12
Велика Михайлівка 1961 центр ТГ Роздільнянський район Веселий Кут   17
Великодолинське 1957 центр ТГ Одеський район Аккаржа    2
Доброслав 1965 центр ТГ Одеський район Кремидівка   18
Затишшя 1964 центр ТГ Роздільнянський район Затишшя
Затока 1965 Білгород-Дністровський район Бугаз    5
Захарівка 1963 центр ТГ Роздільнянський район Затишшя   12
Зеленогірське 1978 центр ТГ Подільський район Заплази    3
Іванівка 1962 центр ТГ Березівський район Буялик   26
Лиманське 1957 центр ТГ Роздільнянський район Кучурган   10
Любашівка 1957 центр ТГ Подільський район Любашівка
Миколаївка 1965 центр ТГ Березівський район Березівка   63
Нові Білярі 1974 Одеський район Одеса-Сортувальна   45
Овідіополь 1970 центр ТГ Одеський район Барабой   14
Окни 1959 центр ТГ Подільський район Чубівка   20
Олександрівка 1977 Одеський район Чорноморськ-Порт    1
Петрівка 1957 Березівський район Буялик
Радісне 1975 Березівський район Новознам'янка    5
Раухівка 1998 центр ТГ Березівський район Раухівка
Саврань 1957 центр ТГ Подільський район Заплази   39
Сарата 1957 центр ТГ Білгород-Дністровський район Сарата
Сергіївка 1975 центр ТГ Білгород-Дністровський район Білгород-Дністровський   25
Серпневе 1947 Болградський район Бессарабка    4
Слобідка 1938 центр ТГ Подільський район Слобідка
Суворове 1961 центр ТГ Ізмаїльський район Котлабух    5
Таїрове 1982 центр ТГ Одеський район Чорноморськ-Порт    5
Тарутине 1957 центр ТГ Болградський район Березине    7
Хлібодарське 1987 Одеський район Одеса-Головна   15
Цебрикове 1961 центр ТГ Роздільнянський район Веселий Кут   12
Чорноморське 1988 центр ТГ Одеський район Одеса-Головна   27
Ширяєве 1965 центр ТГ Березівський район Затишшя   32

Сільські населені пунктиРедагувати

До сільських населених пунктів відносяться селища та села. У Одеській області станом на 1 січня 2021 року було 23 селища і 1099 сіл. Одеська область є першою серед областей України за кількістю великих сіл країни.

Найбільші села області за переписом 2001 року:
Назва Район Населення

(осіб)

1 Нерубайське Одеський район 8558
2 Дачне Одеський район 8549
3 Усатове Одеський район 8483
4 Випасне Білгород-Дністровський район 7675
5 Великий Дальник Одеський район 7655
6 Шабо Білгород-Дністровський район 7108
7 Кубей Болградський район 6544
8 Фонтанка Одеський район 6260
9 Маяки Одеський район 5937
10 Шевченкове Ізмаїльський район 5625
11 Зоря Білгород-Дністровський район 5528
12 Озерне Ізмаїльський район 5370
13 Старокозаче Білгород-Дністровський район 5278
14 Плахтіївка Білгород-Дністровський район 5237
15 Троїцьке Одеський район 5178
16 Городнє Болградський район 5104

Селища області[6]:


Історія формування областіРедагувати

Географічне розташуванняРедагувати

Область займає територію Північно-Західного Причорномор'я від гирла річки Дунай до Тилігульського лиману, а від моря на північ — на 250 км. 

На півночі Одеська область межує з Вінницькою та Кіровоградською, на сході — з Миколаївською областями, на заході — з Молдовою, а на південному заході — з Румунією. Всього в межах області пролягає 1362 кілометри державного кордону України. Площа Одеської області становить 5,5 % території України.

Геополітичне розташування Одещини обумовлене як вигідним транспортно-географічним розміщенням, так і зростаючою активізацією її участі у великих європейських міжрегіональних організаціях — Асамблеї європейських регіонів і Робітничої співдружності придунайських країн. Будучи частиною морського фасаду країни, Одеська область значною мірою сприяє активній участі України в роботі країн-членів Чорноморського економічного співробітництва.

ГідрографіяРедагувати

 
Гідрографічна мережа області

У межах області розташовані 1134 малих річок і струмків, 15 прісноводних та морських лиманів (найбільш великі Дністровський, Тилігульський, Хаджибейський, Алібей, Бурнас, Будакський, Куяльницький, Кучурганський), 68 водосховищ, 45 озер, з них прісноводних озер: Кагул, Ялпуг, Катлабух та солоноводних (Сасик, Шагани, Алібей, Бурнас). Також на узбережжі Чорного моря розташовано ряд лиманів, повністю або частково відгороджених від моря пересипами, найбільші з яких — Хаджибейський, Куяльницький та Тилігульський.

Річкова мережа області належить до басейнів Дунаю, Дністера, Південного Бугу та безпосередньо Чорного моря. На території області налічується близько 200 річок довжиною більш ніж 10 км, велика кількість з яких влітку пересихає.

Найбільші річки: Дунай (із Кілійським гирлом), Дністер (із притокою Кучурган), Кодима, Саврань (притока Південного Бугу), Тилігул. Великі річки мають важливе значення для судноплавства, зрошення, вироблення електроенергії.

Довжина морських і лиманних узбереж Одеської області від гирла річки Дунай до Тилігульського лиману сягає 300 км.

ПриродаРедагувати

Природоохоронні зониРедагувати

Природно-заповідний фонд Одеської області станом 1 січня 2018 року має в своєму складі 123 об’єкта, з них 16 об’єктів загальнодержавного значення, та 107 об’єктів — місцевого значення. Загальна площа об’єктів природно-заповідного фонду становить 159974,1992 га. З урахуванням того, що 12 об’єктів загальною площею 9133,25 га знаходяться у складі природно-заповідних територій, фактично займана ПЗФ площа в області становить — 150840,9492 га. Відношення площі ПЗФ до площі Одеської області («показник заповідності») становить 4,5 %.

На території області розташовано ряд великих об'єктів природно-заповідного фонду регіонального, національного і міжнародного масштабу. Область має перспективи для розвитку біосферно-природоохоронного сектора економіки.

У пониззі великих річок (Дунай, Дністер) і лиманів, на морських узбережжях і в шельфовій зоні розташовані високоцінні й унікальні природні комплекси, водно-болотні угіддя, екосистеми, що формують високий біосферний потенціал регіону, який має національне і міжнародне значення.

Заповідники:

Заказники:

Природні ресурсиРедагувати

Головне природне багатство області — її земельні ресурси, що представлені переважно чорноземними ґрунтами з високою природною родючістю. У сполученні з теплим степовим кліматом вони формують високий агропромисловий (сільськогосподарський) потенціал регіону.

В області понад 2,5 млн га сільськогосподарських угідь, у тому числі більш 2 млн га ріллі, понад 80 тис. га виноградників і садів.

Клімат краю, особливо в південній частині області, посушливий. Тому тут майже 10 % оброблюваних земель зрошуються. Тепле море, лікувальні грязі, мінеральні води, морські пляжі створюють винятково високий рекреаційний потенціал Одещини.

НаселенняРедагувати

За кількістю населення область посідає 6 місце серед усіх областей України та АР Крим.

В Одеській області загальна кількість наявного населення, за даними Всеукраїнського перепису населення, становила 2 млн. 469 тис. осіб.

Кількість міського населення, за результатами Всеукраїнського перепису, становила 1 млн. 625 тис. осіб, або 65,8 %, сільського — 844 тис. осіб, або 34,2 %.

За результатами Всеукраїнського перепису населення, кількість чоловіків становила 1 млн. 155 тис. осіб, або 46,8 %, жінок — 1 млн. 314 тис. осіб, або 53,2 %.

За роки, що минули після перепису населення 1989 року, кількість міст та селищ міського типу в Одеській області збільшилась на 2 одиниці і на дату Всеукраїнського перепису населення склала 52.

Загальна кількість постійного населення в Одеській області станом на 5 грудня 2001 р. становила 2 млн. 456 тис. осіб, у тому числі міського населення — 1 млн. 605 тис. осіб, або 65,3 %, сільського — 851 тис. осіб, або 34,7 %, чоловіків — 1 млн. 149 тис. осіб, або 46,8 %, жінок — 1 млн. 307 тис. осіб, або 53,2 %.

Міські населені пункти з кількістю мешканців понад 9,0 тисяч (за даними Держкомстату на 1 січня 2020 року)[7]
Одеса 1017,7 Роздільна 17,8
Ізмаїл 71,3 Болград 15,1
Чорноморськ 58,9 Арциз 14,7
Білгород-Дністровський 48,7 Великодолинське 13,9
Подільськ 40,0 Біляївка 12,5
Южне 32,7 Овідіополь 11,6
Кілія 19,3 Татарбунари 10,9
Рені 18,3 Теплодар 10,1
Балта 18,2 Березівка 9,6

Віковий склад населення, зафіксований Всеукраїнським переписом населення, характеризується наступним чином: зменшення частки дітей у загальній кількості населення поряд із суттєвим збільшенням частки осіб у віці, старшому за працездатний, значно ускладнює сучасну демографічну ситуацію в області і зумовлює ростуче старіння населення.

Особливістю національного складу населення Одеської області є його багатонаціональність, за даними Всеукраїнського перепису населення, на території області проживали представники 133 національностей і народностей. У національному складі населення переважна більшість українців, чисельність яких становила 1542,3 тис. осіб, або 62,8 % від загальної кількості населення.

Мовний склад населення характеризується такими даними: українську мову вважали рідною 46,3 % населення області, що на 5,1 відсоткового пункти більше, ніж за даними перепису 1989 року. Російську мову визначили як рідну 41,9 % населення, як порівняти з минулим переписом населення цей показник зменшився на 5,2 відсоткового пункти.

Результати Всеукраїнського перепису населення засвідчили тенденцію до підвищення рівня освіти населення, зростання кількості осіб, які мають вищу і повну загальну освіту. Кількість населення, яке мало вищу та загальну середню освіту, становила 1,8 млн осіб, що перевищило відповідний показник перепису населення 1989 року на 9 %.

Національний складРедагувати

Особливістю національного складу населення Одеської області є її багатонаціональність, за даними Всеукраїнського перепису населення на території області проживали представники 133 національностей і народностей.

Народи з чисельністю більш ніж 1000 осіб (тис. осіб і %)
станом на 2001 рік[8]
Українці 1542,3 62,8 Поляки 3,2 0,1
Росіяни 508,5 20,7 Німці 2,9 0,1
Болгари 150,7 6,1 Грузини 2,8 0,1
Молдовани 123,8 5,0 Азербайджанці 2,8 0,1
Гагаузи 27,6 1,1 Татари 2,6 0,1
Євреї 13,4 0,6 Греки 2,1 0,1
Білоруси 12,8 0,5 Албанці 1,9 0,1
Вірмени 7,4 0,3 Араби 1,3 0,1
Цигани 4,0 0,2 Інші національності 45,6 1,9

Найбільша строкатість в національному складі спостерігається в південно-західній частині області в межиріччі Дністра та Дунаю. Тут переважає українське населення — 35,8 %, болгари — 24,8 %, росіяни — 17,7 %, молдовани — 15,2 %, гагаузи — 4,6 % та ін. В північних та центральних районах населення більш однорідне за національним складом та складається здебільшого з українців.

В області працюють школи національних меншин: 238 шкіл з російською мовою навчання, 11 — з молдовською (румунською), 180 шкіл, де вивчається декілька мов (болгарська, гагаузька, грецька). Функціонують дві єврейські школи, одна з них приватна; дві недільні школи, в яких навчаються 48 учнів (1 — німецька, 1 — вірменська).

Підготовку кадрів для вищеназваних шкіл здійснюють Ізмаїльський університет та Білгород-Дністровське педучилище, де вивчаються болгарська і молдовська мови.

Мовний склад населення [1]

Райони та міста обласного значення українська російська болгарська молдовська гагаузька
Одеська область 46,3 42,0 4,9 3,8 0,9
Одеса 30,4 64,8 0,4 0,3 0,1
Білгород-Дністровський (міськрада) 41,8 54,3 1,6 1,2 0,2
Ізмаїл 18,0 74,2 4,6 1,8 0,4
Чорноморськ (міськрада) 41,4 57,3 0,3 0,3 0,0
Подільськ 70,3 26,5 0,0 2,3 0,0
Теплодар 55,8 42,4 0,4 0,6 0,1
Южне 44,8 53,7 0,5 0,2 0,1
Ананьївський район 78,2 5,3 0,1 16,1 0,0
Арцизький район 18,2 42,8 34,0 3,1 0,8
Балтський район 89,3 8,7 0,1 1,5 0,0
Білгород-Дністровський район 80,8 13,0 0,6 5,0 0,2
Біляївський район 80,3 16,9 0,2 1,3 0,1
Березівський район 88,0 9,0 0,2 1,0 0,2
Болградський район 4,9 16,3 57,6 1,0 17,8
Великомихайлівський район 80,4 15,4 0,6 3,0 0,1
Захарівський район 92,1 3,2 0,1 4,1 0,0
Іванівський район 72,6 17,6 6,5 2,2 0,3
Ізмаїльський район 26,3 21,6 24,9 26,2 0,3
Кілійський район 36,1 44,2 2,5 12,8 3,7
Кодимський район 95,5 3,4 0,1 0,8 0,0
Лиманський район 77,3 20,5 0,6 0,7 0,1
Любашівський район 93,1 2,7 0,0 3,7 0,0
Миколаївський район 93,4 2,6 0,2 2,7 0,0
Овідіопольський район 69,6 27,8 0,5 0,8 0,1
Окнянський район 86,1 6,6 0,1 6,9 0,1
Подільський район 69,0 7,7 0,1 22,8 0,0
Роздільнянський район 68,1 28,4 0,3 2,5 0,1
Ренійський район 7,3 37,9 6,6 40,8 6,8
Савранський район 96,0 2,4 0,1 1,1 0,0
Саратський район 41,3 21,4 19,1 17,6 0,2
Тарутинський район 18,8 32,9 31,7 12,7 3,3
Татарбунарський район 72,4 7,7 10,7 8,5 0,1
Ширяївський район 91,1 3,6 0,2 4,3 0,1

РелігіяРедагувати

Чисельність парафій християнських церков різних конфесій станом на 1 січня 2009 року на Одещині[9]:

Православна церква УкраїниРедагувати

  • Єпархій: 1 (Одеська єпархія)
  • Парафій: 120
  • Монастирів: 1
  • Священослужителів: 74
  • Недільних шкіл: 8
  • Періодичних видань: 1

УПЦ МПРедагувати

  • Єпархій: 2 (Одеська та Балтська)
  • Парафій: 532
  • Монастирів: 10
  • Священослужителів: 445
  • Недільних шкіл: 313
  • Періодичних видань: 4

УГКЦРедагувати

  • Єпархій: 1 (Одеський)
  • Парафій: 78
  • Монастирів: 5
  • Священослужителів: 44
  • Недільних шкіл: 25
  • Періодичних видань: немає

ЕкономікаРедагувати

ВРП Одеської області на 2016 рік склав 119800 млн грн.

 
Поле в Одеській області

У галузі виробничої спеціалізації Одеська область виконує такі функції:

  • є головним морським зовнішньоторговельним виходом країни;
  • обслуговує міжнародні транзитні вантажопотоки та пасажиропотоки, виконує найважливіші транспортно-розподільні функції на національному і міжнародному рівнях;
  • є провідним регіоном України за рівнем розвитку морегосподарського комплексу і галузей, зв'язаних із використанням ресурсів моря і світового океану;
  • є одним із найперспективніших регіонів України щодо розвитку зовнішньоекономічної діяльності, спільного підприємництва, формування спеціальних (вільних) економічних зон;
  • має значний науково-технічний і проектно-конструкторський потенціал, є центром підготовки кадрів, а також здійснення науково-технічної, інформаційної, інноваційної й інвестиційної діяльності регіонального і національного масштабу;
  • є одним із найперспективніших рекреаційних регіонів приморського типу для розвитку туризму;
  • виділяється як важливий регіон інтенсивного сільського господарства з високою часткою зрошуваного рільництва й індустрією переробки сільськогосподарської продукції;
  • є одним із центрів машинобудування, легкої і хімічної промисловості регіонального і національного масштабу.

Сільське господарствоРедагувати

Станом на 1 січня 2002 р. в області зареєстровано 1031 сільськогосподарське підприємство. На базі 483 колективних сільськогосподарських підприємств створено 857 агроформувань ринкового типу, із них 15,1 % становлять приватні підприємства, 32,1 % — господарські товариства, 31,7 % — сільськогосподарські кооперативи, 17,7 — селянські (фермерські) господарства, 3,4 % — інші суб'єкти господарювання. Визначено 697 правонаступників підприємств за майновими зобов'язаннями реорганізованих КСП.

Загальна чисельність власників майнових паїв становить 346,2 тис. осіб, чисельність громадян, які набули права на земельну частку — 369,1 тис. осіб.

Державні акти, що дають право приватної власності на землю, отримали 75,9 тис. осіб.

ПромисловістьРедагувати

Основними промисловими галузями Одеської області є машинобудування та металообробка, паливна промисловість, хімічна та нафтохімічна промисловість, медична промисловість, легка промисловість, харчова промисловість. На території області розміщені унікальні промислові підприємства, що мають загальнодержавне значення: Одеський припортовий завод, який виробляє мінеральні добрива, ВАТ «Одеський завод радіально-свердлильних верстатів» — єдине у країні підприємство, що випускає алмазно-розточні, координатно-розточні, радіально-свердлильні і хонінгувальні верстати — єдине на півдні України підприємство — виробник литва чорних і кольорових металів для машинобудування, Одеський завод «Центроліт», ВАТ ОЗПВ «Мікрон» — провідне підприємство верстатобудівної галузі, яке виробляє металорізальні верстати з числовим програмним управлінням, багатоцільові свердлильно-фрезерно-розточні. Південний державний науково-виробничий центр «Прогрес» — підприємство з переробки брухту та відходів, які містять дорогоцінні метали.

ЗлочинністьРедагувати

Рівень злочинності за 2012 рік на 10 тис. населення складає 103 злочині, з них 42 тяжких та особливо тяжких[10].

Міжнародне співробітництвоРедагувати

Одеська область є дійсним членом 6 європейських регіональних організацій:

ТранспортРедагувати

Одеська область — приморський прикордонний район, розташований на південному заході України. У стратегічному плані територія області розташована дуже вигідно — на перетині найважливіших міжнародних водяних шляхів: дунайського, дністровського, дніпровського. Загальна довжина залізничної мережі області майже 1100 км, її обслуговує 100 залізничних станцій. Одещину перетинає також 7 автомагістралей. Усе це в сполученні з приморським розташуванням області, її транспортно-географічною своєрідністю робить Одещину могутнім експортно-імпортним потенціалом, що не може не враховуватися в проектах створення міжнародних транспортних коридорів Європейської комунікаційної інфраструктури єдиної транспортної системи країн-членів Чорноморського економічного співробітництва. Одеська область вирізняється серед інших областей провідним міжгалузевим морегосподарським комплексом, ступінь розвитку якого відбиває рівень соціально-економічного розвитку регіону.

Морегосподарський комплекс області включає в себе 7 морських портів (обсяг вантажопереробки портів області становить 74,1 % від усіх портів України), 5 судноремонтних заводів (64,8 %), найкрупніші державні судноплавні компанії (ДСК «ЧМП», ВАТ «Українське Дунайське пароплавство», СК «Укрферрі», ДСК «Укртанкер», ДСК «Укрріфер», ДСК «УМП») та понад 20 приватних судноплавних компаній, майже 80 приватних крюїнгових та понад 90 експедиторських і агентських компаній.

Систему морських торговельних портів утворюють 7 виробничих одиниць розташованих по всьому морському узбережжю області, і в гирлі річки Дунай. За географічним розташуванням і роллю в транспортному обслуговуванні економіки регіону і її зовнішньоекономічних зв'язків, а також за місцем розташування портів у системі міжнародних транспортних шляхів морські порти області можна розділити на дві основні групи. Дунайські порти: Рені, Ізмаїл, Усть-Дунайськ; регіон Чорного моря: Білгород-Дністровський, Чорноморськ, Одеса, Южне.

Одеська область розташована на перетині найважливіших міжнародних водних шляхів: Дунайський водний шлях після завершення будівництва в 1992 році каналу Дунай-Майн-Рейн є найкоротшим виходом із країн Європи в Чорне море, далі — у Закавказзя, Середню Азію, на Близький Схід; річка Дністер зв'язує регіон з Молдовою, а Дніпро — з Центральною Україною і Білоруссю, а після завершення реконструкції Дніпровсько-Бузького і Дніпровсько-Неманського каналів — з Польщею і країнами Балтії. Волго-Донська система зв'язує Азово-Чорноморський басейн із Росією (аж до Санкт-Петербурга і Мурманська), Казахстаном, Туркменістаном, Азербайджаном, Іраном, забезпечуючи виходи до Каспійського, Балтійського і Білого морів.

ТуризмРедагувати

Особливість економіко-географічного розташування області, сприятливі природно-кліматичні умови, різноманітні природні лікувальні ресурси, наявність піщаних пляжів, розвинута мережа водних, залізничних та автомобільних магістралей обумовлюють розвиток в області сфери туризму і рекреації.

Серед природних багатств, які активно використовуються у курортно-рекреаційному господарстві області, важливе місце посідають лікувальні грязі та ропа Куяльницького, Хаджибейського, Шаболатського лиманів, сірчано-водневі, гідрокарбонатні, йодо-бромні та натрієві мінеральні води, які дають можливість ефективно лікувати захворювання органів кровообігу, нервової системи, органів дихання не туберкульозного характеру, органів травлення, порушення обміну речовин тощо.

Своєрідність туристично-екскурсійного потенціалу області також визначена численними пам'ятками різних часів з відомими історико-культурними заповідниками, пам'ятниками та музеями. Це відомі у світі Одеський державний академічний театр опери та балету, знамениті Потьомкінські сходи, українська Венеція — місто Вилкове, фортеця XII — XV сторіччя в місті Білгород-Дністровському, розкопки античних міст Тіри і Ніконії, пам'ятники культової архітектури в містах Одесі, Ізмаїлі, Рені, Кілії та багато чого іншого.

Понад 5000 об'єктів культурної спадщини та 120 об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного та місцевого значення створили Одещині імідж одного з найбільш відомих і популярних, насамперед через свою самобутність, місць для відвідування туристами і відпочивальниками.

На території області є 92 природно-заповідні зони, у тому числі державного значення — Дунайський біосферний заповідник, Дунайські і Дністровські плавні, Тилігульський регіональний ландшафтний парк, ботанічний сад Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова, 19 парків-пам'ятників садово-паркового мистецтва тощо.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Указ Президента України від 27 листопада 2020 року № 520/2020 «Про призначення С. Гриневецького головою Одеської обласної державної адміністрації»
  2. Головне управління статистики в Одеській області. www.od.ukrstat.gov.ua. Процитовано 2021-02-21. 
  3. Державна служба статистики України. www.ukrstat.gov.ua. Процитовано 2021-02-21. 
  4. Українська РСР. Адміністративно-територіальний поділ на 1 вересня 1946 року. — К. : Укр. вид-во політ. літ-ри, 1947. — 1064 с.
  5. Офіційний портал Верховної Ради України. static.rada.gov.ua. Процитовано 2020-07-19. 
  6. Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Процитовано 2020-08-11. 
  7. Державна служба статистики України. www.ukrstat.gov.ua. Процитовано 2021-01-13. 
  8. Дані Всеукраїнського перепису населення — див. на сайті http://www.ukrcensus.gov.ua/results/general/nationality/ Архівовано 24 листопад 2007 у Wayback Machine.
  9. http://risu.org.ua/text/2009ua.xls[недоступне посилання з червня 2019]
  10. МВС УКРАЇНИ

Джерела та літератураРедагувати

ПосиланняРедагувати

  Вінницька область   Кіровоградська область
  Молдова     Миколаївська область
  Румунія Чорне море