Дельта Дунаю

друга за площею у Європі річкова дельта

Дельта Дунаю (рум. Delta Dunării вимовляється [ˈdelta ˈdunərij] ( прослухати)) — друга за площею у Європі річкова дельта після Волги, центр біорізноманіття світового масштабу, важливе місце гніздування та сезонних скупчень птахів, розмноження цінних промислових та рідкісних видів риб, найбільше в Європі місцепроживання багатьох охоронюваних видів земноводних.

Дельта Дунаю
Біосферні заповідники у дельті Дунаю
Біосферні заповідники у дельті Дунаю
Біосферні заповідники у дельті Дунаю
45°12′ пн. ш. 29°30′ сх. д. / 45.2° пн. ш. 29.5° сх. д. / 45.2; 29.5
Країна Румунія
РозташуванняРумунія Румунія, Україна Україна
Найближче містоІзмаїл, Тульча, Кілія, Вилкове, Сулина
Водні об'єктиДунайський біосферний заповідник
Площа5640 км2
Висота над р. м.2 м
Засновано1998
ОператорНАН України
Світова спадщина ЮНЕСКО
Назва ЮНЕСКО:англ. Danube Delta
Країна:Румунія
Тип:Природний
Критерії:x,xi,xii
Об'єкт №:588
Регіон ЮНЕСКО:Європа і Північна Америка
Зареєстровано:1991  (15 сесія)
Статус:світова спадщина ЮНЕСКО і Рамсарське угіддя
Дельта Дунаю
Дельта Дунаю. Карта розташування: Румунія
Дельта Дунаю
Дельта Дунаю (Румунія)
Мапа

CMNS: Дельта Дунаю у Вікісховищі

Опис

ред.

Площа дельти становить 5640 км², з яких 4340 км² розташовані в Румунії і 1200 км² в Україні, при цьому протяжність дельти постійно змінюється: через наносні відкладення збільшується на 40 м/рік.

У 1999 році українська частина дельти — ДБЗ (46 403 га) був об'єднаний з румунським біосферним резерватом (580 тис. га) у біосферний резерват «Дельта Дунаю», що підтверджує відповідний сертифікат ЮНЕСКО.

Водні об'єкти

ред.

Дельта Дунаю болотиста, прорізана щільною сіткою рукавів і озер. Вершина дельти знаходиться біля мису Ізмаїльский Чатал за 80 км від гирла, де основне русло Дунаю спочатку розпадається на Кілійське і Тульчинське. Через 17 км нижче за течією Тульчинське гирло розділяється на Георгієвське та Сулинське гирла, які впадають у Чорне море поокремо.

Геологія

ред.

Сучасна дельта Дунаю почала формуватися 6000 р. тому в затоці Чорного моря, коли його рівень наблизився до нинішнього стану. Піщаний бар'єр заблокував Дунайську затоку і річка почала створення дельти. Після заповнення затоки алювіальними відкладами у 5 500 р. тому річка стала текти декількома гирлами[2]: Георгієвське I (5,500-3,600 тому), Сулінське (3,600-2000 р. тому), Георгієвське II (2000-0 років тому) та Кілійське (1600-0 років тому).

Екологія

ред.

Кілійське гирло в межах території України створює так звану Кілійську дельту, котра є найшвидшою частиною дельти Дунаю. Більша частина дельти Дунаю — заплава, другий за площею масив подібного ландшафту в Європі.

Загрозу унікальній природі дельти можуть становити українські та румунські судноплавні канали (Канал Дунай-Чорне море (Україна) і Канал Дунай-Чорне море (Румунія)) при недотриманні положень міжнародних конвенцій, у тому числі Конвенції про оцінку впливу на довкілля у транскордонному контексті (Конвенція Еспоо), недостатній взаємодії з міжнародними природоохоронними організаціями, без моніторингу і оцінки впливу на довкілля.

Фауна

ред.

На заповідних територіях дельти Дунаю трапляються 63 % птахів, зареєстрованих на території України та 42 види птахів, занесених до Червоної книги України і Європейського Червоного списку[3].

Клімат

ред.

Клімат у дельті Дунаю помірний континентальний з сильним впливом Чорного моря. Це сухий і сонячний регіон (70 безхмарних днів, 2500 сонячних годин/рік). Середньорічна температура становить 11 ° C (-1 ° C у січні і 22 ° С в липні), середньорічна кількість опадів 300 — 400 мм, зменшуючись з заходу на схід. Випаровування становить близько 1000 мм/рік, підсилюючись сильними і частими вітрами, а також тривалими періодами посухи влітку. Північно-західний вітер є причиною частих штормів навесні та восени.

Галерея

ред.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. Так що ж ми будуємо в дельті Дунаю? [Архівовано 22 жовтня 2014 у Wayback Machine.](рос.)
  2. Giosan et al., 2006, Young Danube delta documents stable Black Sea level since the middle Holocene: Morphodynamic, paleogeographic, and archaeological implications. Архів оригіналу за 27 липня 2011. Процитовано 20 липня 2009.
  3. Регіональна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Одеській області у 2012 році // [[Одеська обласна державна адміністрація]]. Департамент екології та природних ресурсів. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 30 березня 2015.

Посилення

ред.