Відкрити головне меню

Ре́йн-Ма́йн-Дуна́й (нім. Rhein-Main-Donau-Kanal) — канал, річковий водний шлях в Німеччині, що сполучає басейни Північного та Чорного морів, через Головний європейський вододіл , прямує від Бамберга через Нюрнберг до Кельгайму. Канал забезпечує судноплавне сполучення між дельтою Рейну (Роттердам, Нідерланди) та дельтою Дунаю у південно-східній Румунії та південно-західній Україні (або з Констанцею через Канал Дунай-Чорне море (Румунія)). Будівництво каналу завдовжки 171 км було завершено в 1992 році.

Рейн-Майн-Дунай
Main-Donau-Kanal
Канал Рейн-Майн-Дунай у Баварії

Канал Рейн-Майн-Дунай у Баварії

Країна Німеччина Німеччина
Відкрито 1992
Координати 49°11′30″ пн. ш. 11°15′03″ сх. д. / 49.19166666669477195° пн. ш. 11.250833333360777289° сх. д. / 49.19166666669477195; 11.250833333360777289Координати: 49°11′30″ пн. ш. 11°15′03″ сх. д. / 49.19166666669477195° пн. ш. 11.250833333360777289° сх. д. / 49.19166666669477195; 11.250833333360777289
Протяжність 171  км
Main-Donau-Kanal-Karte.jpg
Рейн-Майн-Дунай у Вікісховищі?

17 км ділянка, що перетинає низовинний хребет Франконський Альб як головний вододіл Європи Рейн-Дунай, знаходиться на висоті 406 м над рівнем моря — найвища точка європейської мережі водних шляхів.

Як вантажний транспортний маршрут (особливо для контейнерних перевезень), канал поволі втрачає важливість, проте, все більше туристів під час річкових круїзів прямує каналом.

Зміст

ІсторіяРедагувати

Ідея сполучення двох річок через європейський вододіл була висловлена ще в VIII столітті. В 793 році Карл Великий почав будівництво Фосса-Кароліна, який мав з'єднати притоку Дунаю річку Альтмюль та Швабський Рецат, який утворював Редніц, притоку Майна.

З 1836 по 1846 роки в Німеччині було реалізовано проект будівництва альтернативного водного каналу, який отримав назву Людвиг-канал.

Будівельні роботи за новими водними шляхами в районі Нюрнберга велися і в Першу світову війну і в 1938—1942 роки (Міндорфер-Ліні).

ОписРедагувати

Канал в його теперішньому вигляді будувався з 1960 по 1992 роки. Його відкриття відбулось 25 вересня 1992 року. Кошторисна вартість будівництва — 2,3 млрд євро.

Канал має наступні розміри: ширина по поверхні води 52 м., ширина нижньої частини — 44 м., глибина — 4,8 м., глибина водосховищ — 4 м., довжина каналу — близько 171 км, ширина по дзеркалу — 55 м, максимальний кліренс суден — 6 м

Різниця у висоті між містами Бамберг і Нюрнберг складає близько 90 м. На цій ділянці побудовано сім шлюзів шириною близько 12 м. І довжиною понад 180 м. Через кожен з них можуть проходити судна вантажопідйомністю до 1500 т. Ділянка каналу між Нюрнберг та Кельгейм має дев'ять шлюзів піднімає рівень води на висоту близько 100 м. На секції Кельгейм - Регенсбург (р. Дунай) побудовано два шлюзи. На різних відрізках каналу розташовано 16 шлюзів, а деякі ділянки оформлені у вигляді бетонних акведуків.

Шлюзи каналу стандартного європейського розміру 190 × 12 × 4,5 м з різними напорами. Три шлюзи на вододілі мають напори майже 25 метрів, складні системи живлення водою і оснащені зберегаючими басейнами, що дозволяють заощаджувати до 70% скинутої призми. Канал машинний — п'ять насосних станцій подають воду з Дунаю, причому їх продуктивність 25 м³/с охоплює не тільки потреби каналу у воді (14 м³/с), але й забезпечує обводнення Майнського водного шляху.

Басейни обох морів сполучаються через сполучені окремими каналами відрізки річок Майн, Регніц та Альтмюль (канал Майн-Дунай), а також Дунаю.

МістаРедагувати

ПосиланняРедагувати