Ерланген

населений пункт у Німеччині

Ерланген, або Ерлянґен, Ерлянген, Ерланґен (нім. Erlangen) — місто (міський округ, нім. kreisfreie Stadt) в адміністративному окрузі Середня Франконія, федеральній землі Баварія, Німеччина, на річці Регніці. Разом з Нюрнбергом, Фюртом і декількома малими містами складає Середньофранконську агломерацію. За кількістю мешканців (105 489 осіб на 31 січня 2010 року)[1] місто займає 8 місце в землі Баварії — останнє серед усіх міст з населенням понад 100 000 мешканців.

Ерланген
Erlangen
—  місто  —
Головна, історична будівля Університет Ерлангена—Нюрнберга
Головна, історична будівля
Університет Ерлангена—Нюрнберга
Герб Ерланген
Герб
Координати: 49°35′47″ пн. ш. 11°00′16″ сх. д. / 49.59639° пн. ш. 11.00444° сх. д. / 49.59639; 11.00444
Країна Німеччина
Федеральна земля Баварія
Уряд
 - обербургомістр Зігфрід Баллайс
Площа
 - Повна 76,9 км²
Населення (31 січня 2010)
 - Усього 105 489
 - Густота 1 372 осіб/км²
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2
Поштові індекси 91052-91058
Телефонний код(и) +49 9131
Веб-сайт: www.erlangen.de
Розташування Ерланген
Ерланген на мапі Німеччини
Ерланген на мапі Баварії
Ерланген на мапі Баварії

Нині місто відоме передусім великим університетом Ерлангена—Нюрнберга та великою кількістю відділень концерну Сіменс. Завдяки співпраці університетської клініки та концерну місто є одним з провідних в Європі та світі в галузі розробки та створення сучасної медичної техніки. Ще місто відоме з давнини завдяки його заселенню гугенотами після Нантського едикту (1685 року).

НазваРедагувати

Відомо про наступні варіанти назви міста, поширені в джерелах:

  • Ерланген[джерело?];
  • Ерлянґен[2][3][4][5];
  • Ерлянген[6];
  • Ерланґен[7].

ГеографіяРедагувати

Географічно місто належить до Середньої Франконії, розташоване вздовж річки Регніц та каналу Майнц—Дунай. Північніше «Внутрішнього міста» (Innenstadt) струмок Швабах впадає в Регніц.

ІсторіяРедагувати

Після Другої світової війни в таборі переміщених осіб перебувало 360 українців. Тут діяло спортивне товариство УСТ «Дністер».

Розвиток містаРедагувати

Попервах самостійні громади та угіддя, протягом XX століття були включені до складу міста:

  • 1 квітня 1920 року: Альтерланген (громада Косбах)
  • 1 серпня 1923 року: Бюхенбах та Вайлер Ноймюле
  • 15 вересня 1924 року: Брук
  • 1960 рік: частково Ельтерсдорф
  • 1 січня 1967 року: Косбах, разом з Хойзлінгом та Штойдахом
  • 1 липня 1972 року: Эльтерсдорф, Фрауенаурах, Гроссдехсендорф, Хюттендорф, Кригенбрунн, Тенненлое
  • 1 липня 1977 року: Кьонігсмюле (місто Фюрт)

Інфраструктура та транспортРедагувати

У місті існує розвинута транспортна інфраструктура, до якої належить залізничний вокзал, автобуси, таксі та приватний автотранспорт. До міста можна дістатися від аеропрорту Нюрнберга, розиашованого лише декілька кілометрів від Ерлангена. Навколо міста є також декілька приватних злітно-посадкових смуг, що використовуються для легкого авіатранспорту.

Важливі закладиРедагувати

В Ерлангені розташовані:

Щорічні святкові заходиРедагувати

БергкірхвайхРедагувати

Щорічно в другій половині весни в місті проводиться пивний фестиваль Бергкірхвайх — народне гуляння, що є третім по величині в Баварії після Октоберфеста в Мюнхені та Гойбоденфеста у Штраубінгу.

Свято поетів «Поетенфест»Редагувати

Проводиться щорічно в першій половині літа на території палацового саду Шлоссгартен. Впродовж декількох днів зі спеціально поставленої посеред саду сцени поети виступають з ліричними творами різноманітних форм.

Фестиваль класичної музики «Классик ам Зее»Редагувати

Проводиться щорічно наприкінці літа на березі озеру, розташованого північніше міського району Ерланген-Дехсендорф.

Цікаві фактиРедагувати

 
Знак, що позначає початок природоохоронної зони
  • Навколо та в межах міста розташована велика кількість природоохоронних територій. Знак, що попереджує про початок природоохоронної території (див. малюнок справа) — це трикутник, орієнтований вершиною вниз, обведений зеленою смугою та з чорним контуром орла на білому фоні.
  • На території міста (як і на всій території Франконії) заборонено миття автомобілів у дворах приватних будинків. Транспортні засоби необхідно мити лише на спеціально відведених площадках чи автомийках. Заборона обумовлена тим, що як джерела води для водопостачання міста використовуються річкові та ґрунтові води, які можуть бути серйозно забрудненні при потраплянні в них рідин, що застосовуються в обслуговуванні автотранспорту.

Міста-побратимиРедагувати

Місто Країна Дата угоди
Ескільстуна   Швеція 1961
Ренн   Франція 1964
Владимир   СРСР 1983
Єна   НДР 1987
Сток-он-Трент   Велика Британія 1989
Сан Карлос   Нікарагуа 1989
Бешикташ   Туреччина 2004

Відомі особистостіРедагувати

УродженціРедагувати

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати