Ізмаїльська область

Ізмаї́льська о́бласть — колишня область Української РСР, що існувала в 1940—1954 роках.

Ізмаїльська область

Буджак

Мапа Ізмаїльської області
Мапа Ізмаїльської області
Адм. центр Аккерман, Ізмаїл
Найбільше місто Ізмаїл
Країна СРСР СРСР, (Flag of the Ukrainian Soviet Socialist Republic.svg УРСР)
Регіон Бессарабія
Межує з: Одеська область, Молдавська РСР, Румунія
Населення
 - повне
Площа
 - повна 12,4 тис. км²
Дата заснування 7 серпня 1940
Дата ліквідації 15 лютого 1954
Колишні назви Аккерманська область
Ізмаїльська область на мапі України 1946–1954 рр.

Ізмаїльська область на мапі України 19461954 рр.
Карта Ізмаїльської області, 1947

Утворена 7 серпня 1940 року під назвою Аккерманська область на території південної Бессарабії. Центром був Аккерман, тепер Білгород-Дністровський. 7 грудня 1940 року обласний центр перенесено до Ізмаїла, а область перейменовано на Ізмаїльську.

Загальна площа області становила 12 400 км².

Адміністративно-територіальний поділРедагувати

Адміністративно поділялась на 3 міста обласного підпорядкування (Аккерман (з 9.08.1944 — Білгород-Дністровський), Ізмаїл, Кілія (до 30.08.1948[1]), Вилкове (з 13.12.1951[2])) та 13 районів:

  1. Арцизький район
  2. Болградський район
  3. Волонтирівський район (07.08.1940[3][4] — 04.11.1940); після його скасування утворено:
  4. Кілійський район
  5. Лиманський район
  6. Новоіванівський район
  7. Ренійський район
  8. Саратський район
  9. Старокозацький район
  10. Ізмаїльський (1940; з 22.02.1941[6][5] Суворовський район)
  11. Тарутинський район
  12. Татарбунарський район
  13. Тузлівський район

12 районів було утворено з пласів, а Татарбунарський — шляхом нарізання суміжних окраїн плас Тузла, Сарата, Арциз і Кілія.

У листопаді 1940 р. після розмежування кордонів шляхом внесення невеликих відхилень від меж повітів[7] до МРСР також відійшли села Ренійського району (Джурджулешти, Етулія (зі ст. Етулія), Нова Етулія, Куза-Вода, Кишліца-Прут, Слобозія-Маре та Чишмікіой), Волонтирівського району (Волінтір, Штефанешти, Кізил (нім. колонія), Слободзея, Раскаєць, Раскаєцій-Ной, Віїшоара, Пуркар, Карахасань, Антонешти, Оленешти, Кеплань) та Старокозацького району (Крокмаз, Тудора та Паланка);
від МРСР до складу області відійшли села пласи Траян[ro]Кубей (рум. Cubei), Залізничне (рум. Bulgărica), Оріхівка (Pandaclia), Калчева (рум. Calceva), Городнє (Ciişia), Нові Трояни (Traianu-Nou), пласи Чимішлія[ro] Ганнівка, пласи Каушани[ro]Височанське, Олексіївка (Fîntînele), Плачинда, Новоукраїнка, Нове Тарутине, Підгірне, Рівне, Володимирівка, Євгенівка, Кролівка, Вознесенка Друга, Червоне, Скриванівка, Новосілка, Матильдівка, Петрівка, Ламбрівка, Богданівка, Юр'ївка, Миколаївка, Єлизаветівка, Ганнівка, Новоселівка, Лісне, Олександрівка, Фуратівка, Калачівка, Сухувате, Петрівськ, Іванчанка, Надрічне, Слобідка, та деякі інші…

Після захоплення румунськими та німецькими військами, з 19 липня 1941 до 25 серпня 1944 року територія Ізмаїльської області перебувала під владою Королівства Румунія в складі Губернаторства Бессарабія.

14 листопада 1945 року була перейменована значна кількість сіл, сільрад і т. інш.[8][9]

15 лютого 1954 року область скасували, її територію передано до складу Одеської області.[10]

На думку історика О. В. Андрощука, Ізмаїльська область була ліквідована внаслідок перевірки 1952—1953 років, яка виявила багато «недоліків».

НаселенняРедагувати

За переписом 1930 року в межах Ізмаїльської області мешкало 550 433 особи, з них росіян налічувалось 133 501 осіб (24,25 %), болгар — 122 530 (22,26 %), румунів (молдован) — 100 150 (18,19 %), українців — 81 767 (14,86 %), німців — 60 881 (11,06 %), гагаузів — 21 593 (3,92 %), інших — 12 373 (2,25 %)[11]. У дійсності українців було значно більше — тільки в Ізмальському повіті приблизно 20 тисяч мешкаців сіл Броска, Ларжанка, Матроска, Саф'яни, Кислиця, Гасан-Аспага (Першотравневе), Карамахмет (Шевченкове), Дракула (Трудове), Нерушай, Галілешти (Десантне) та інших було записано росіянами. 3 тис. болгар села Вайсал (Василівка) було записано румунами, в той же час серед «інших» налічувалось приблизно 7 тис. «липован», яких записали окремо від росіян.

Масовий голод 1945-1947 років значно змінив демографічну картину області.

Очільники областіРедагувати

Перші секретарі обласного комітету КП(б)У:

Голови виконавчого комітету обласної ради депутатів трудящих:

ПриміткиРедагувати

  1. s:ВВР/1948/5
  2. Указ Президії Верховної Ради УРСР «Про віднесення міста Вилкове Ізмаїльської обл. до категорії міст обласного підпорядкування» від 13 грудня 1951 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. — 1951. — № 5 (31 грудня). — С. 14.
  3. Обзорная карта РККА Восточной Европы, 1940(рос.)
  4. Немецкая карта дорог Украины (по состоянию на 1940)(нім.)
  5. а б Административно-территориальное деление союзных республик / Отв. ред.: П. В. Туманов. — Доп. к 3-му изд. (к справ. вып. 1941 г.: Изменения 01.01.1941 – 01.10.1944). — М. : Известия Советов депутатов трудящихся СССР, 1944. — С. 81.(рос.)
  6. СССР: Административно-территориальное деление союзных республик (на 1 января 1941 года) / П. В. Туманов (ред.). — 3-е изд. — М. : Изд. «Ведомости Верховного Совета РСФСР», 1941. — С. 430.(рос.)
  7. Указ Президиума Верховного Совета СССР от 4 ноября 1940 года «Об установлении границы между Украинской Советской Социалистической Республикой и Молдавской Советской Социалистической Республикой»(рос.)
  8. Указ Президії Верховної Ради УРСР від 14 листопада 1945 р. «Про збереження історичних найменувань та уточнення і впорядкування існуючих назв сільрад і населених пунктів Ізмаїльської області»
  9. УРСР: Адм.-тер. поділ (на 01.09.1946), 1947, с. 880–958, 959–1040.
  10. Указ Президиума Верховного Совета СССР от 15 февраля 1954 года «Об упразднении Измаильской области Украинской ССР» // Ведомости Верховного Совета СССР. — 1954. — № 4 (798). — 9 марта. — Ст. 63. — С. 147.(рос.)
  11. Розраховано за: RECENSĂMÂNTUL GENERAL AL POPULAŢIEI DIN 1930. VOL. II, NEAM, LIMBĂ MATERNĂ, RELIGIE. Бухарест. 1938. 

Посилання та ДжерелаРедагувати