Вилкове
Ви́лкове, Вилків[2] (рум. Vâlcov, рос. Вилково) — місто, розташоване в українській частині дельти Дунаю, на крайньому південному заході України, в Кілійському районі Одеської області. Це останній населений пункт на берегах Дунаю перед його впадінням в Чорне море. Відстань до обласного центру становить близько 207 км і проходить автошляхом Т 1628. Місто є адміністративним центром Вилківської міської громади.
| Вилкове | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||
 | |||||||
| Основні дані | |||||||
| Країна |  Україна
| ||||||
| Регіон | Одеська область | ||||||
| Район |  Кілійський район
| ||||||
| Громада | Вилківська міська громада | ||||||
| Код КОАТУУ | 5122310300 | ||||||
| Засноване | 1746 р. | ||||||
| Статус міста | з 1762 року | ||||||
| Населення | ▼ 8201 (01.01.2017)[1] | ||||||
| Площа | 3.5 км² | ||||||
| Густота населення | 2365 осіб/км² | ||||||
| Поштові індекси | 68355 | ||||||
| Телефонний код | +380-4843 | ||||||
| Координати | 45°23′57″ пн. ш. 29°35′37″ сх. д.H G O | ||||||
| Висота над рівнем моря | 0 м | ||||||
| Водойма | Дунай | ||||||
| День міста | 25 травня | ||||||
| Відстань | |||||||
| Найближча залізнична станція | Дзинілор | ||||||
| До станції | 63 км | ||||||
| До обл./респ. центру | |||||||
| - залізницею | 226 км | ||||||
| - автошляхами | 207 км | ||||||
| До Києва | |||||||
| - автошляхами | 668 км | ||||||
| Міська влада | |||||||
| Адреса | 68355, Одеська область, Кілійський район, м. Вилкове, вул. Моряків-Десантників, 18, буд. 47а; тел. 04843-31052 | ||||||
| Веб-сторінка | http://vilkovo.pp.ua | ||||||
| Міський голова | Дзядзін Микола Тихонович | ||||||
|
| |||||||
У місті розташований Усть-Дунайський морський торговельний порт. Діє пункт контролю на кордоні з Румунією Вилкове — Переправа.
Зміст
Загальні відомостіРедагувати
Місто засновано 1746 року під назвою Посад Липованське, статус міста отримано в 1762 році.
Це місто також відоме під назвою «Українська Венеція» завдяки численним каналам (місцеві жителі називають їх єриками), проритим вздовж вулиць. Тому човен тут є звичнішим засобом пересування, ніж автомобіль. Місто налічує близько 11000 мешканців (на 2001 рік), з них близько 70 % — росіяни-липовани, близько 25 % — українці, а також румуни, молдовани, гагаузи та болгари.
Найбільша християнська конфесія міста — православні старообрядці-липовани (близько 70 %, в основному росіяни), решта — вірні Української Православної Церкви Московського патріархату. В місті три церкви: дві належать старообрядцям, одна — УПЦ.
З огляду на те, що Вилкове розташоване посеред боліт дельти Дунаю, загальноприйнятий в Одеській області тип зернового сільського господарства тут неможливий, тому найбільшою сферою зайнятості населення є рибальство на Дунаї, озерах дельти та в Чорному морі. Окрім рибальства Вилкове відоме як місце виноградарства та вирощування полуниць (ці культури масово вирощуються мешканцями міста на островах дельти).
У Вилковому розташована адміністрація Українського Дунайського біосферного заповідника, чия територія охоплює острови дельти вгору та вниз за течією Дунаю, плавні на північ від Дунаю, озера дельти та двокілометрову смугу морської акваторії вздовж узбережжя.
Поблизу міста створено ботанічний заказник місцевого значення Ліски.
НаселенняРедагувати
| 1959 | 1970 | 1979 | 1989 | 2001 | 2016 |
|---|---|---|---|---|---|
| 8767 | 9873 | 10 302 | 11 022 | 9260 | 8278 |
| українська мова | російська | молдовська | болгарська |
|---|---|---|---|
| 15,34 % | 83,46 % | 0,54 % | 0,28 % |
| українці | росіяни | молдавани | гагаузи |
|---|---|---|---|
| 25,5 % | 70,5 % | 1,2 % | 0,3 % |
Вилкове у мистецтвіРедагувати
У літературіРедагувати
- У місті тривалий час мешкала й учителювала молдовсько-російська письменниця Ольга Накко.
- Тут народився румунський та радянський письменник Ілля Константиновський.
Надзвичайна повінь 2018Редагувати
У третій декаді березня 2018 року у місті розпочалася велика повінь, яка призвела до затоплення прибережних районів. Реалізується значна державна програма допомоги місцевому населенню.[3]
Пам'яткиРедагувати
Свято-Миколаївська церква
ПриміткиРедагувати
- ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
- ↑ На мапі 1937 р. позначене як «Вилків»
- ↑ Дунай вийшов із берегів. «Місто на воді» Вилкове потерпає від повені /УНН, 24.3.2018/
ДжерелаРедагувати
- Верменич Я. В. Вилкове // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 508. — ISBN 966-00-0734-5.
- Галяс В. Вилкове // Історія міст і сіл Української РСР. Одеська область. — К., 1969. — С. 488—497.
- М'ягченко Т. І. Вилкове // [1] Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2003–2016. — ISBN 944-02-3354-X.
ПосиланняРедагувати
- Інформація та відпочинок Вилкове
- Безкоштовні місця для рибалки у Вилкове на Дунаї
- Музей г. Вилково
- Муніципальний музей особистих колекцій імені Блєщунова
- Фотографії Вилкового із сайту iloveua.org
- Вилкове — Українська Венеція на плавнях Дунаю
- Фотополювання. Вилкове
- Документальний фільм про Вилкове та життя липован
- Відеофільм про Вилкове і Дунайський біосферний заповідникdbr.org.ua
- Вилкове — Інформаційно-пізнавальний сайт | Одеська область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Одеська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — 911 с.)
- Банк даних Державної служби статистики України
- Cities & towns of Ukraine
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Вилкове |