Сучасний легковий автомобіль Mercedes-Benz CLS 350 BlueEFFICIENCY

Автомобі́ль, авто́ (від грец. αὐτός — сам і лат. mobilis — той, що рухається) — самохідна колісна машина, яка приводиться в рух встановленим на ній двигуном і призначена для перевезення людей, вантажу, буксирування транспортних засобів, виконання спеціальних робіт та перевезення спеціального устаткування безрейковими дорогами. Пересувається переважно суходолом.

Зміст

ПризначенняРедагувати

Автомобіль призначений для перевезення пасажирів і вантажів, спочатку розглядався як механізований варіант кінної упряжки.

Більшість сучасних автомобілів мають чотири колеса, рідинне (зазвичай у системах охолодження використовується антифриз) або повітряне охолодження двигуна, карбюраторний, інжекторний або дизельний двигун внутрішнього згоряння.

Розробляються також автомобілі на електричних акумуляторних батареях та гібридні автомобілі.

КласифікаціяРедагувати

Сучасні автомобілі за призначенням поділяються на:

  • транспортні — основна група, призначені для перевезення людей і вантажу (до транспортних автом́обілів належать також спеціальні буксирні і сідлові тягачі, призначені для роботи в складі автопоїзда):
  • спеціальні — обладнані відповідним устаткуванням і призначені для виконання певних виробничих операцій (автокрани, автовишки, автокомпресори, пожежні машини, пересувні ремонтні майстерні та інше);
  • гоночні — використовуються для спортивних змагань.

Легкові автомобіліРедагувати

 
Saab 9000

Легкові автомобілі, призначені для індивідуальних перевезень пасажирів, мають від 2 до 9 місць, включаючи місце водія. За європейською класифікацією розрізняють такі класи легкових автомобілів:

Клас А. Сюди належать невеликі «міні» автомашини, які найчастіше використовуються у містах, для поїздки на дачу, для подорожей вони не дуже підходять. Ширина такого автомобіля - до 1,6 метрів, довжина - не більше 3,6 метрів.

Клас B. Це малогабаритні автомобілі малого класу. Найчастіше їх використовують для приміських та міських поїздок. У цих машин довжина складає не більше 4 метрів.

Клас С. Це автомашини нижчого середнього класу, так званий гольф-клас. Ширина кузова складає від 1,6 до 1,75 метрів, довжина від 3,9 до 4,4 метрів.

Клас D. Це автомашини середнього класу.

Клас E. Це машини вищого середнього класу.

Клас F. До цього класу належать дуже дорогі автомобілі, так званого представницького класу. Ширина машини від 1,7 метрів, довжина від 4,6 метрів.

Легкові автомобілі класифікуються також за типом кузова:

АвтобусиРедагувати

 
Neoplan AN440
Докладніше: Автобус

Автобуси призначені для групових перевезення пасажирів. За кількістю місць для сидіння поділяються на:

  • автобуси малої місткості (до 25 місць),
  • середньої (від 26 до 35),
  • великої (від 36 до 45),
  • особливо великої місткості (понад 45 місць).

За призначенням автобуси поділяються на:

  • міські,
  • міжміські,
  • спеціалізовані, які відрізняються плануванням кузова, устаткуванням, обладнанням сидінь, швидкістю руху.

До спеціалізованих належать автобуси, призначені для перевезення пасажирів певних категорій (екскурсантів, туристів, школярів).

Вантажні автомобіліРедагувати

 
Kenworth W 900

Вантажні автомобілі класифікуються за вантажопідйомністю. Розрізняють такі класи вантажних автомобілі:

  • дуже малої вантажопідйомності (менше 0,75 тон),
  • малої (0,75—2,5 тон),
  • середньої (2,5—5 тон),
  • великої (5—10 тон),
  • дуже великої вантажопідйомності (понад 10 тон).

За типом кузова вантажні автомобілі поділяються на:

Історія створення автомобіляРедагувати

 
Автомобіль моделі «Velo» Карла Бенца (1894) розроблений для перших автомобільних перегонів.

Самохідні екіпажі різних схем і конструкцій розроблялися багатьма винахідниками ще в XVI-XVIII століттях. Ніколя - Жозеф Кагнот широко приписують будівництво першого повномасштабного самохідні механічного транспортного засобу приблизно в 1769; він створив паровий триколісний велосипед. Він також побудував два парових трактори для французької армії , один з яких зберігається в Французькій національній консерваторії мистецтв і ремесел. У 1801 році Річард Тревізік побудував і продемонстрував свого дорожнього локомотива, що на думку багатьох, було першою демонстрацією парового транспортного засобу. Цей локомотив був не в змозі підтримувати достатній тиск пари протягом тривалого часу та мав мало практичної користі.

Швидкий розвиток автомобілів почався після появи швидкохідних і економічних, двигунів внутрішнього згоряння. У 1879 році Бенц отримав патент на свій перший двигун, який був розроблений в 1878 році.Його перший Motorwagen був побудований в 1885 році в Мангеймі, Німеччина. Він отримав патент на його винахід 29 січня 1886 (під егідою його великій компанії, Benz & Cie, яка була заснована в 1883 році). Benz почав продаж транспортного засобу 3 липня 1886, близько 25 Бенц були продані між 1888 і 1893 році. Вони також були наведені з чотирма двигунами власної конструкції. Еміль Роджер Франції, вже виробляє Benz двигуни по ліцензії, тепер додав автомобіль Benz до своєї лінії продуктів. Тому що Франція була більш відкритою для ранніх автомобілів, спочатку більше було збудовано та продано у Франції через Роджера ніж Benz продав у Німеччині. У серпні 1888 Берта Бенц, дружина Карла Бенца, зробила першу поїздку на автомобілі, щоб довести дорожню гідність винаходу чоловіка.

Основні датиРедагувати

Загальна будоваРедагувати

КузовРедагувати

Кузов — це частина автомобіля або іншого транспортного засобу, яка призначена для розміщення пасажирів і вантажу. Кузов вантажного автомобіля кріпиться до рами автомобіля. Абсолютна більшість легкових автомобілів мають безрамні несучі кузови, які одночасно виконують роль рами — до них приєднується решта вузлів і агрегатів автомобіля. Також безрамний кузов притаманний більшості автобусів.

Ходова частинаРедагувати

Ходова частина складається з рами (у випадку з ненесучим кузовом), переднього та заднього мостів (осей), підвіски і коліс з пневматичними шинами. Рама є основним несучим елементом авто до якого кріпляться всі агрегати та прилади, а також кузова або кабіни і вантажної платформи у вантажних автомобілів. У легкових автомобілях і автобусах широко застосовуються безрамні конструкції, в яких всі механізми прикріплені до корпусу суцільнометалевого несучого кузова. Мости автомобілів передають вертикальне навантаження від рами або кузова на колеса, а штовхаючі і гальмові зусилля — від коліс до рами або кузова. Передній неведучий міст складається з балки і шарнірно з'єднаних з нею поворотних цапф, за допомогою яких повертаються керовані колеса. Ведучий міст виготовляють звичайно пустотілим. У ньому розміщена частина механізмів силової передачі. Підвіска автомобіля пружно з'єднує мости з рамою і разом із шинами пом'якшує поштовхи та удари, що виникають під час руху автомобілів.

Як пружний елемент підвіски застосовують ресори (пружні балки, складені з окремих сталевих листів) або намотані пружини; використовують також стрижневу (торсійну), гумову, пневматичну і пневмогідравлічну підвіски. Для передніх коліс легкових автомобілів широко застосовують так звану «незалежну підвіску» , в якій пружний елемент з'єднує раму або кузов безпосередньо з колесом. Для гасіння коливань підвіски в усіх легкових та у деяких вантажних автомобілях встановлюють гідравлічні або механічні (фрикційні) амортизатори.

Для покращення стабілізації керовані колеса автомобілів встановлюються з певними кутами розвалу та сходження. Для контролю та регулювання цих параметрів застосовуються спеціальні (лазерні або комп'ютерні) стенди «розвал-сходження».

Крім того, колеса транспортних засобів підлягають періодичному балансуванню на спеціальних балансувальних верстатах.

ДвигунРедагувати

 
Двигун Mercedes V6, 1996 року випуску.

Основним типом двигуна сучасних автомобілів є поршневий двигун внутрішнього згоряння. Невеликого поширення набули автомобілі з газотурбінним двигуном внутрішнього згоряння. Парові автомобілі тепер майже не застосовуються. За видом палива, що вживається для поршневих двигунів внутрішнього згоряння, розрізняють:

Двигун перетворює теплову енергію палива в механічну, внаслідок чого на валу двигуна виникає обертовий момент. Сучасні автомобільні двигуни працюють за чотиритактним робочим процесом. Вони мають потужність від 25 (мікролітражні автомобілі) до 450 к. с. (легкові автомобілі високого класу) при швидкості обертання колінчастого вала 3 000—4 500 об/хв. Дизелі застосовують чотиритактні і двотактні потужністю від 100 до 450 к. с. при 1 500—2 500 об/хв. Число циліндрів від 2 (мікролітражні автомобілі) до 12 (потужні двигуни важких вантажних автомобілів і двигуни легкових автомобілів великого літражу). Розміщення циліндрів звичайно вертикальне однорядне або V-подібне. Двигун розміщують в передній частині автомобіля по його поздовжній осі або з боку водія. В легкових автомобілях і автобусах двигун часто розміщують в задній частині вздовж або впоперек кузова.

Останнього часу на авторинку перспективного розвитку набули автомобілі з електричними (акумуляторними) та гібридними двигунами. Тип приводу цих електричних автомобілів підрозділяються на:

ТрансмісіяРедагувати

Силова передача (трансмісія) призначена для передачі обертового моменту від колінного вала двигуна до ведучих коліс автомобіля. Вона складається з коробки передач, механізму зчеплення, карданної передачі, головної передачі, диференціала і півосей, з'єднаних з маточинами ведучих коліс. Коробка передач дає можливість збільшувати обертовий момент на ведучих колесах автомобіля при збільшенні опору руху (наприклад, на підйомі, при розгоні). Крім того, вона дозволяє здійснювати рух заднім ходом і забезпечує тривале роз'єднання двигуна з ведучими колесами, необхідне під час запуску двигуна і холостого ходу. За способом зміни передатного числа коробки передач поділяються на:

  • ступеневі,
  • безступеневі,
  • комбіновані.

У сучасному автомобілі найпоширеніші прості ступеневі коробки передач. Зчеплення призначене для роз'єднання і повільного з'єднання працюючого двигуна з коробкою передач, внаслідок чого забезпечується плавне рушання автомобіля з місця і зменшуються ударні навантаження на зубці шестерень коробки передач при їх перемиканні. За способом передачі обертового моменту зчеплення поділяються на:

  • фрикційні — обертовий момент передається завдяки силам тертя між ведучими і веденими елементами механізму (звичайно дисками, що притискаються один до одного пружинами),
  • гідравлічні (гідромуфта, гідротрансформатор) — обертовий момент передається за допомогою рідини, що циркулює між ведучим елементом — насосним лопатевим колесом і веденим елементом — турбінним колесом,
  • комбіновані — застосовують в автомобілях з простою ступеневою коробкою передач, бо гідромуфта забезпечує дуже повільний розгін автомобіля, але не запобігає ударам між зубцями шестерень коробки передач при їх перемиканні як фрикційна муфта.

Карданна передача зв'язує агрегати силової передачі, вали яких розміщені під деяким кутом, що змінюється під час руху автомобілів, або не співвісні. Вона складається з одного або кількох трубчастих карданних валів, карданних шарнірів (карданів) і проміжних опор. Кардани за своєю конструкцією поділяються на жорсткі і м'які.

Головна передача призначена для збільшення обертового моменту та передачі його від карданного вала до диференціала і далі на півосі, розміщені під прямим кутом до поздовжньої осі автомобіля. Головні передачі поділяються на:

  • шестерневі:
    • одинарні,
    • подвійні;
  • черв'ячні.

Механізм керуванняРедагувати

Механізм керування автомобілем складається з двох систем: кермового керування і гальмової системи. Кермове керування складається з кермового механізму і кермового приводу. Кермовий механізм перетворює поворот кермового колеса в кутове переміщення кермової сошки. Кермовий привод зв'язує сошку з поворотними цапфами керованих коліс. Він складається з поздовжніх кермових тяг, важелів поворотних цапф і поперечної кермової тяги.

У важких вантажних автомобілях і автобусах в систему кермового керування входять гідравлічні або пневматичні підсилювачі (сервомеханізми), що збільшують зусилля водія і значно полегшують його роботу. Для гальмування в автомобілі є дві системи:

  • основна, що діє від гальмової педалі;
  • допоміжна (стоянкова), що діє від ручного важеля.

Застосування автомобілівРедагувати

У процесі вдосконалення конструкції та технології виробництва автомобілів значно розширилася сфера їх застосування, що викликало появу спеціалізованих автомобілів. Спеціальні автомобілі використовуються зокрема для потреб:

Виробництво автомобілівРедагувати

У світі щорічно випускається понад 300 млн автомобілів.

З 1951 по 1991 рік кількість машин на англійських дорогах зросла з 2 до 20 мільйонів.

У І-му кварталі 2007 року вперше обігнавши GM за кількістю проданих авто на перше місце вийшла Тойота. Цей показник у Тойоти: 2,348 млн, а у GM — 2,26 млн автомобілів. Досконалість конструкції і пристосованість автомобілів до використання в різних умовах експлуатації оцінюються за його динамічними (швидкісними) властивостями, стійкістю руху, прохідністю, плавністю ходу, легкістю керування, паливною економічністю, надійністю. Ці експлуатаційні властивості автомобілів залежать від його конструктивних, геометричних і вагових параметрів. Для виробництва вітчизняних автомобілів характерним є значна потреба у підвищенні надійності й довговічності механізмів внаслідок поліпшення якості матеріалів, удосконалення технології виготовлення деталей, підсилення їх жорсткості, удосконалення системи фільтрування оливи та повітря в двигунах. Важливою проблемою є ергономічність та комфортабельність вітчизняних автомобілів. Вживаються заходи до полегшення технічного обслуговування, зокрема запроваджується система центрального мащення деталей ходової частини і механізмів керування.

Найбільші компанії-виробники (на 2010 рік)[1]:

  • Toyota (Японія) — 8,56 млн шт.
  • General Motors (США) — 8,48 млн шт.
  • Volkswagen (Німеччина) — 7,34 млн шт.
  • Hyundai Motor (Південна Корея) — 5,76 млн шт.
  • Ford (США) — 4,99 млн шт.
  • Nissan (Японія) — 3,98 млн шт.
  • Honda (Японія) — 3,64 млн шт.
  • PSA (Франція) — 3,06 млн шт.
  • Suzuki (Японія) — 2,89 млн шт.
  • Renault (Франція) — 2,72 млн шт.

Автомобіль в УкраїніРедагувати

Перший автомобіль не тільки в Україні з'явився в Одесі. Його власником в 1891 році став видавець і редактор «Одеського листка» Василь Васильович Навроцький — прихильник прогресу, який славився своєю демократичністю. З чергової поїздки до Франції Навроцький привіз небачений екіпаж.

Більшість істориків донині сперечаються про те, який саме марки був цей автомобіль. За однією версією - Daimler або Benz. За іншою — французький Panhard & Levassor.

Плутанина викликана, швидше за все, тим, що на Panhard & Levassor встановлювалися двигуни Daimler. У « Одеському листку» помістили фотографію цього транспортного засобу як ілюстрацію до замітки про розвиток автомобілебудування. Навроцький активно використовував автомобіль не тільки для власного задоволення, але і для роботи, він доставляв журналістів і фотографів на місце подій раніше за конкурентів. Пізніше машина отримала постійну прописку в редакційному гаражі.

Варто відзначити, що в Петербурзі перший автомобіль з'явився в 1894 році, в Києві — в 1897. У 1904 році був організований Київський клуб автомобілістів. До 1911 року в місті налічувалося 78 автомобілів, в 1912 році їх було вже 166, а до кінця 1913 — 328. На Всеросійській виставці в Києві в 1913 році однією з найбільших експозицій став автомобільний відділ, де було представлено 56 машин.

В Чернігові перший автомобіль заявився 1906 року, в Ялті — 1902 року, Львові — 1897 року, Харкові — 1904 року[2]. [3]

Автомобільні підприємства УкраїниРедагувати

Проблеми автомобілівРедагувати

 
Кількість пасажирських автомобілів на 1000 мешканців країни.

Створення двигунів, що не забруднюють навколишнє середовище, зняло б екологічні проблеми великих міст.

Директива 2009/33/EC[4] має на меті стимулювати розвиток чистого та енергоефективного автомобільного транспорту шляхом поширення на ринку інформації та покращання екологічних характеристик автомобілів. Директива також визначає правила щодо монетизації таких впливів та калькуляції операційних витрат, викидів СО2, інших забруднювачів (NOx, SOx, сажі тощо) від автомобілів. Директива є частиною національного законодавства держав-членів ЄС.

Європейське законодавство (Регламент ЄС 333/2014[5]) визначає обов'язкові цілі щодо викидів СО2 для нових автомобілів. Цей Регламент є ключовим в стратегії щодо продажу автомобілів на ринку ЄС та покращання загальної енергоефективності. Загалом очікується, що середні викиди СО2 легковими автотранспортними засобами ЄС в 2016 році сягнуть 130 г/км. До 2021 року цей показник має зменшитись до 95 г/км. У порівнянні з 2007 роком, зниження СО2 має відбутись на 18% та 40% відповідно. В 2016 році середнє споживання палива має сягнути 5,6 л бензину на 100 км або 4,9 л дизелю на 100 км. В 2021 році ці показники повинні знизитись до 4,1 та 3,6 відповідно.

Автомобіль — складна система, сукупність механізмів та вузлів, котрі можуть виходити з ладу. Тому автомобілі потребують регулярного технічного обслуговування. Найчастіше необхідно перевіряти тиск повітря у шинах, рівень мастила (оливи) та гальмівної рідини, а також температуру двигуна. Виходячи з цього, більшість автомобілів оснащені приладами-індикаторами, котрі дозволяють слідкувати за цими параметрами. Тиск повітря у шинах вимірюється шинним манометром.

При експлуатації автомобіля найчастіше зношуються шини та гальмівні колодки. Шини також можуть пошкоджуватися при наїзді на гострі предмети (цвяхи, шурупи, скло тощо). Пошкоджені шини часто підлягають ремонту і придатні для подальшої експлуатації. Зношені гальмівні колодки необхідно замінювати новими. При цьому постає проблема утилізації зношених колодок, котрі здебільшого виготовлені зі шкідливого для людини азбесту. Тому останнім часом промисловість переходить на виготовлення безазбестових гальмівних колодок.

Утилізації та переробки потребують також використане мастило, зношені шини, акумуляторні батареї, гальмівна рідина тощо. Використане мастило переробляють на промивну оливу. Зношені шини спочатку розділяють на металевий корд і гуму, потім корд використовують, як металобрухт, а гуму використовують для виготовлення вторинних гумових виробів або додають до асфальту. Акумуляторні батареї найчастіше використовують для переплавки на свинцеві чушки.

Через збільшення парку автомобілів в Україні постає проблема утилізації не лише зношених вузлів, а й автомобільних кузовів.

Рекорди швидкостіРедагувати

  • Найвища швидкість у світі — 1229,88 км/год на наземному транспортному засобі — реактивному автомобілі Thrust SSC — була показана англійцем Енді Гріном 15 жовтня 1997року. А середня швидкість по двох заїздах склала 1226,522 км/год . Доріжка довжиною 21 кілометр була розміщена на дні висохлого озера в штаті Невада (США). Екіпаж Гріна приводився в рух двома реактивними двигунами «Роллс-Ройс» загальною потужністю 110 000 кінських сил.
  • Найбільша швидкість, яку розвинула на автомобілі жінка, дорівнює 843,323 км/год. Її показала в грудні 1976 р. американка Кітті Хамблтон на триколісному автомобілі S.М. Мотівейтор, потужністю 48 тисяч кінських сил у пустелі Алвард, штат Орегон, США. За сумою двох заїздів у двох напрямках її офіційний рекорд дорівнює 825,126 км/год.
  • Німецьке тюнінгове ательє 9ff представило нову інформацію і нові фотографії доопрацьованого Porsche GT9-R. Під капотом спорткара встановили 1120-сильний мотор. Він офіційно потужніший, ніж Bugatti Veyron з 1001 кінською силою. 4,0-літровий турбодвигун з 6 циліндрами дозволяє розганятися автомобілю до 100 км/год за 2,9 секунди. Максимальна швидкість 9ff GT9-R — 414 км/год. Схоже, що це творіння тюнерів може претендувати на звання найшвидшого серійного авто у світі, залишивши позаду SSC Ultimate Aero TT, чия максимальна швидкість становить 412, 28 км/год. Однак, не варто забувати про нещодавній світовий рекорд швидкості, який встановив британський суперкар Keating TKR: під капотом стоїть 7,0-літровий мотор потужністю 1800 кінських сил. Автомобіль розігнався до 416 км/год. Для того, щоб увійти в Книгу рекордів Гіннесса, як найшвидший серійний автомобіль у світі, йому потрібно повторити власний результат. Але в 2010 році Bugatti Veyron знову зайняла нішу найшвидшого серійного автомобіля, створивши Bugatti Veyron Super Sport збільшивши потужність до 1200 сил, тепер її швидкість становить більше 431 км/год.
  • Уже вийшов (черговий) «наземний винищувач», який, можливо, поб’є світовий рекорд швидкості. Перші заїзди планують провести в кінці 2011 року, в ПАР хочуть досягти швидкості 1609 км/год. Інженери завершили випробування реактивного двигуна від винищувача. Сумарна потужність двигуна (разом з твердопаливним прискорювачем) становить 135 000 кінських сил! При довжині 12,8 м болід важить 6,5 т.

Конкурси автомобілівРедагувати

Широку популярність здобули конкурси легкових, а потім і вантажних машин «автомобіль року» спочатку європейський, а потім японський та північноамериканський, а також «Автобус року», «Міжнародний фургон року» і «Вантажний автомобіль року», на яких перемоги поперемінно здобували автомобілі різних класів, виробників і країн.

Також серед легкових машин було проведено конкурс «Автомобіль століття», де перемогу здобув Ford T, що дав старт світовій масовій автомобілізації.

В Україні проводиться конкурс «Автомобіль року в Україні». Переможцем у 2012 році став автомобіль Toyota Camry.[6]

Цікаві фактиРедагувати

  • В 1895 році відбулися автомобільні перегони за маршрутом ПарижБордо—Париж на відстань 1150 кілометрів. З-поміж учасників першим прибув на фініш через 48 годин і 47 хвилин двомісний «Папар-Лавассор» (3,5 к.с.). За кермом сидів його конструктор Еміль Лавассор. Коли він виліз із машини, то вигукнув: «Яке то було божевілля! Я летів із швидкістю 30 кілометрів за годину!».[7]
  • Більшість автомобілів ділиться на правокермові і лівокермові.
  • Перше в історії ДТП, зареєстроване за участю автомобіля (причому це був електромобіль) відбулося 30 травня 1896 року в Нью-Йорку: Генрі Уелс на своєму транспортному засобі зіткнувся з велосипедом Евеліна Томаса, який отримав перелом ноги.
  • Перше в історії ДТП, що спричинило за собою смерть пішохода, сталося у 1899 року також у Нью-Йорку. Таксі збило Генрі Блісса.
  • Найстаріший діючий автомобіль у світі — De Dion Bouton Et Trepardoux Dos-A-Dos Steam Runabout, 1884 року випуску [8]
  • Кількість автомобілів в Україні у 2009 році становила близько 7 мільйонів, що становило приблизно 151 автомобіль на 1000 чоловік і 11.6 авто на кілометр квадратний території.[9]
  • Найпопулярнішим кольором автомобілів є сріблястий, за ним ідуть чорний, білий та сірий кольори.[10]
  • Перший прозорий автомобіль було зроблено у 1939 році. Pontiac Ghost Car зроблений з плексигласових панелей, які дозволяють зробити авто прозорим.[11][12]
  • Найбільший у світі іграшковий автомобільний трек Hot Wheels (укр. Гарячі колеса) може використовувати 1100 іграшкових авто на 18 смугах автостради.[13]
  • Рейтинг десяти найдорожчих автомобілів світу, куди увійшли як серійні авто, так і унікальні проекти в єдиному екземплярі [14]

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

  1. Українська радянська енциклопедія : у 12-ти т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  2. Несвитский Я. И. Грузовые автомобили. К., 1953. (рос.)
  3. Автомобиль (Описательный курс). Под ред. Г. В. Зимелева. М., 1955. (рос.)
  4. Гольд Б. В., Фалькевич Б. С. Теория, конструирование и расчет автомобиля. М., 1957. (рос.)
  5. Абрамович А. Д. Технические характеристики автомобилей. М., 1958. (рос.)

ПосиланняРедагувати


  Це незавершена стаття про автомобілі.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.