Відкрити головне меню
Вікіпедія β

Венеція

місто та муніципалітет на північному сході Італії, столиця регіону Венето

Венеція (італ. Venezia, вен. Venesia, старосл. укр. ізв. град Венецький[1]) — місто та муніципалітет на північному сході Італії, столиця регіону Венето. Венеція відома як значний туристичний центр. Населення — 259 263 особи (2012)[2].

Венеція
італ. Venezia
Муніципалітет
Герб
Venice iko 2001092.jpg
Країна Італія Італія
Регіон Flag of Veneto.svg Венето 
Провінція Венеція 
Код ISTAT 027042
Поштові індекси 30100
Телефонний код 041
Координати 45°26′15″ пн. ш. 12°20′09″ сх. д. / 45.43750° пн. ш. 12.33583° сх. д. / 45.43750; 12.33583Координати: 45°26′15″ пн. ш. 12°20′09″ сх. д. / 45.43750° пн. ш. 12.33583° сх. д. / 45.43750; 12.33583
Висота 2 м.н.р.м.
Площа 414,573211 км²
Населення 259 263 - (31-12-2012)
Густота 625,37 ос./км²
Розміщення
Commune
Map Region of Veneto.svg 
Влада
Мер Giorgio Orsoni (8-4-2010)
Телефон 041 2748111
Ел. пошта urp@comune.venezia.it
Офіційна сторінка 

Commons-logo.svg Венеція у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Венеція (значення).

Місто розміщене на 117 невеликих островах у Венеціанській лагуні Адріатичного моря, на відстані[3] близько 400 км на північ від Риму. Близько 60 тис. жителів Венеції проживають в історичній частині міста, 176 тис. — на материковій частині муніципалітету, ще 31 тис. мешкає на інших островах лагуни[4].

Венеціанська республіка в часи Середньовіччя та Відродження була потужною морською державою, плацдармом для Хрестових походів та важливим центром торгівлі. Венеція також відома рядом мистецьких рухів епохи Ренесансу. Місто відіграло значну роль в історії симфонічної та оперної музики; воно є батьківщиною Антоніо Вівальді.

За результатами опитування, яке провів журнал Forbes серед фахівців у 2010 році, Венеція потрапила до дванадцятки найкрасивіших міст світу[5].

Щорічний фестиваль відбувається 21 листопада. Покровитель — євангеліст Святий Марко.

Зміст

ІсторіяРедагувати

Докладніше: Венеціанська республіка

Поселення з 5 століття до Р.Х., місто з початку IX століття.[джерело?] З IX—X по XVI століття — великий центр посередницької торгівлі між Західною Європою і Сходом. У середні віки республіка (з кінця XIII століття олігархічна, під керівництвом дожа) із значною підвладною територією. У 1797–1805 і 1815–1866 Венеція — володіння Австро-Угорської імперії.

Сучасна добаРедагувати

 
Панорамний вид Венеції 1870-го року.

Під час 18-го століття, Венеція стала ймовірно найвитонченішим і елегантним містом Європи, і значно вплинула на розвиток мистецтва, архітектури і літератури.

Під час Другої Світової Війни, історичне місто майже не зазнало атак, єдине відзначене агресивне втручання було під час операції Боулера, успішної операції повітряних сил Великої Британії, що здійснили удар по Німецьким військово-морським силам в березні 1945. Усі цілі були уражені практично без архітектурних пошкоджень самого міста.[6]

ДемографіяРедагувати

З часів Середньовіччя до Нового часу Венеція була одним з найбільших міст Європи. Так, в XV столітті з населенням 180 тисяч жителів вона поступалася тільки Парижу. Населення історичної Венеції (без урахування материкової частини) продовжувало зростати до середини XX століття, після чого стало стабільно падати, скоротившись з 174,8 тисяч в 1951 році до 58,6 тисяч у 2012 році.Населення за роками[7]:

 


Станом на 31 грудня 2014 року в муніципалітеті офіційно проживали 33 783 іноземці з 142 країн, серед них 6577 громадян країн Євросоюзу та 2444 громадяни України.[8]

Серед іноземців було найбільше жителів Бангладеш (15,9 %), Молдови (14,3 %) та Румунії (14,0 %).

З найближчими містами — Падуя і Тревізо Венеція утворює район PaTreVe з населенням 2,6 млн осіб. Крім італійської мови, поширений венеціанський діалект венетської мови.

ГеографіяРедагувати

Порт на Адріатичному морі (вантажообіг понад 20 млн тонн на рік); міжнародний аеропорт ім. Марко Поло. Історичний центр розміщений на 118 островах Венеціанської лагуни, розділених 150 каналами і протоками, через які перекинуто близько 400 мостів (зокрема Ріальто і так званий міст Зітхань, обидва побудовані в кінці XVI століття).

 
Вигляд з моря на площу Сан-Марко, палац Дожів, вежу Сан-Марко
 
Причальні палі у Венеції
 
Антоніо Ермолао Паолетті. Годування дітьми голубів у Венеції, кінець ХІХ ст.

Промислово-портова частина Венеції материкова.
Суднобудування і судноремонт, кольорова металургія, нафтопереробна, хімічна, електротехнічна, легка промисловість.
Ремісниче виробництво художніх виробів зі скла (острів Мурано; музей), мережив (острів Бурано), мозаїки.
Університет, консерваторія (1916). Музеї (зокрема Галерея Академії мистецтв). Перший загальнодоступний оперний театр (1637–1812), оперний театр «Феніче» (1792).

Острівна Венеція — морський курорт, центр міжнародного туризму світового значення, місце проведення міжнародних кінофестивалів, художніх виставок. Внутрішньоміські перевезення на моторних судах, гондолах, баржах.

Уздовж каналів і вузьких кривих вулиць розміщені багато декоровані церкви, палаци. На центральній площі Сан-Марко — собор (IX—XV століття), Палац дожів (XIV—XV століть), Стара бібліотека Сан-Марко (XVI століття), будівлі релігійних братств (шкіл), монастирі. Місто і лагуна внесені до списку Світової спадщини.

КліматРедагувати

Венеція знаходиться в зоні вологого субтропічного клімату (Cfa за класифікацією кліматів Кеппена). Для Венеції характерно тривале спекотне літо з середньою температурою приблизно 23 градуси в липні (найтеплішому місяці), і м'якою зимою (середня температура січня дорівнює +2,5 градуса). Взимку іноді бувають заморозки і снігопади.

Венеція — південне місто, лежить приблизно на широті Криму.

Клімат Венеції
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Середній максимум, °C 6,6 8,6 12,5 16,1 21,5 24,9 27,7 27,5 23,5 18,0 11,6 7,4 17,2
Середня температура, °C 3,3 4,7 8,3 12,0 17,1 20,5 23,0 22,6 18,9 13,8 7,8 4,0 13,0
Середній мінімум, °C −0,1 0,8 4,1 7,8 12,7 16,1 18,3 17,7 14,3 9,6 4,0 0,6 8,8
Норма опадів, мм 47.0 48.3 48.8 70.0 66.0 78.0 63.9 64.8 72.0 73.5 65.5 50.6 748.4
Вологість повітря, % 81 77 75 75 73 74 71 72 75 77 79 81 75.8
Джерело: VENEZIA/TESSERA (VE) 2 m. s.l.m. (a.s.l.)STAZIONE 105 VENEZIA TESSERA medie mensili periodo 61 - 90 / Meteo Aeronautica


Адміністративний поділРедагувати

Згідно зі статутом комуни Венеція, прийнятому в 1991 році, Венеція є столичним містом Італії. Місцеве самоврядування це мер і міська рада, які обираються населенням.

Гранд-канал (Canal Grande), звиваючись S-подібно, проходить через центр Венеції, ідучи за старим руслом річки. На його берегах, лежать 6 адміністративних районів (sestieri), що утворилися ще в Середньовіччі:

Мапа адміністративного поділу Венеції
 
 
Міст Свободи, що з'єднує Венецію з материком

На материковій частині розташований район (frazione) Местре, з яким Венеція зв'язана мостом Свободи.

Сусідні муніципалітетиРедагувати

Список муніципалітетів метрополійного міста Венеція.

КультураРедагувати

Венеція
Світова спадщина
 
Венеція
45°26′23″ пн. ш. 12°19′55″ сх. д. / 45.43972222224977742° пн. ш. 12.33194444447177673° сх. д. / 45.43972222224977742; 12.33194444447177673
Країна   Італія
Тип комуна Італії, carfree city, портове місто, столиця і місто[9]
Об'єкт № 394
Регіон Європа і Північна Америка
Венеція у Вікісховищі?

Визначні місцяРедагувати

Площа святого Марка (італ. Piazza San Marco) — центральна площа міста.

Острів Святого Михайла (Сан-Мікеле, італ. San Michele) — острів мертвих. 1807 року за розпорядженням Наполеона I був перетворений на кладовище. На острові поховано багато видатних людей, серед них: Ігор Стравінський (з дружиною Вірою), Крістіан Доплер, Сергій Дягілєв, Йосип Бродський, Езра Паунд та ін.

Великий канал (Гранд-канал, (італ. Canal Grande) — головна вулиця Венеції. Для пішоходів майже недоступна.

Колекція Пеґі Гуґенгайм — художній музей. Один із найвідоміших і найскандальніших у світі.[10].

ОсвітаРедагувати

Бібліотека Марчіана — найбільша бібліотека міста, розташована на площі Святого Марка (заснована 1468). У Державному архіві Венеції зберігаються історичні документи з моменту утворення Венеціанської республіки. Публічна бібліотека фонду Кверини Стампалія.

Діє Венеціанська консерваторія (заснована в 1876 році, розташована в палаці Пізані) і Військово-морське училище Франческо Морозіні (навчальний заклад ВМС Італії, засноване в 1937 році).

  • Університет Ка 'Фоскарі — державний вищий навчальний заклад широкого профілю, заснований в 1868 році. Розташований в історичному центрі в палаці Ка 'Фоскарі.
  • Університет Венеції IUAV — державний вищий навчальний заклад архітектурного профілю, заснований в 1926 році.
  • Академія витончених мистецтв — проводить навчання з мистецтвознавчих спеціальностей, заснована урядом Венеції в 1750 році.
  • Міжнародний університет Венеції — міжнародний центр підвищення кваліфікації з гуманітарних напрямків, заснований в 1995 році.

Венеціанські храмиРедагувати

Відомі особи, пов'язані з ВенецієюРедагувати

Галерея зображеньРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. ↑ Яків Седовський. ΑΝΑΘΗΜΑ ΤΗΣ ΤΙΜΗΣ
  2. ↑ Демографічний баланс 2012 року та населення на 31 грудня. ISTAT. Процитовано 14 березня 2014. (італ.)
  3. ↑ Фізичні відстані та напрямки розраховані за координатами муніципалітетів
  4. ↑ BBC News: Mock funeral for Venice's 'death'(англ.)
  5. ↑ World's Most Beautiful Cities / «Forbes», 22.01.2010
  6. ↑ Group Captain George Westlake. The Daily Telegraph (London). 26 January 2006. Процитовано 13 June 2013. 
  7. ↑ Наведено за італійською вікіпедією (28.12.2015).
  8. ↑ Cittadini Stranieri [іноземні громадяни] (італ.). ISTAT. Процитовано 12 серпня 2016. 
  9. ↑ https://doksite.de/map/?loc=Venedig
  10. ↑ Міла Тєшаєва: Дивовид // Український тиждень № 3 (168) від 21 січня 2011 Посилання

ПосиланняРедагувати

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Венеція&oldid=23298715