Відкрити головне меню

Ніко́ло Реньє́рі (справжнє ім'я — англ. Nicolas Regnier, 1591, Мобеж — 1667, Венеція) — художник доби бароко, послідовник Караваджо. Малював картини на релігійні і міфологічні сюжети і портрети.

Ніколо Реньєрі
Niccolo Renieri
Self-Portrait with a Portrait on an Easel 1623-4 Nicolas Regnier.jpg
Автопортрет Н. Реньєрі
Народження 1591(1591)
Мобеж, Фландрія
Смерть 1667(1667)
  Венеція
Національність фламандець
Громадянство Statenvlag.svg Нідерланди
Бельгія[1]
Жанр біблійні,міфологічні композиції, портрети
Навчання Абрахам Янсенс, Бартоломео Манфреді
Діяльність художник
Напрямок бароко і караваджизм
Роки творчості 1615-1667
Покровитель Вінченцо Джустініані
Вплив Караваджо, Манфреді

Ніколо Реньєрі у Вікісховищі?

Зміст

БіографіяРедагувати

Точних відомостей про дату народження Реньєрі не збережено. До початку 21 століття дату народження позначали як бл. 1590 р. Фламандець за походженням. Художню освіту отримав в місті Антверпен у Абрахама Янсенса, одного з представників живопису ранішнього бароко у Фландрії.

Близько 1615 року Реньєрі в Римі. Серед приятелів художника — караваджисти Симон Вуе та Бартоломео Манфреді, послідовником якого його називав Юхим фон Зандрарт, який і сам працював в Римі. Деякий час Реньєрі був офіційним художником маркіза Вінченцо Джустініані (1564—1638), одного з перших меценатів Караваджо і колекціонера картин італійських і іноземних художників. У 1626 році перебрався в Венецію, де працював в майстерні Гвідо Каньяччі помічником. Жив і помер в Венеції.

У зв'язку з постійним життям і творчістю в Італії Ніколо Реньєрі вважають як представника художників Італії. В Італії у художника народилась донька, Клоринда Реньєрі. Шлюб з Клориндою узяв венеціанський художник П'єтро делла Векья (1603—1678).

ГалереяРедагувати

Реньєрі — майстерний, але дещо поверхневий художник, що засвоїв манери караваджистів Риму і вдало їх використовував. Мало самостійний в композиціях, бо брав добрі, але чужі композиційні схеми. Хоча його релігійним і міфологічним образам притаманні зовнішня привабливість і аристократизм («Святий Себастьян», Дрезден, «Аполлон», Ермітаж, Петербург). Все життя малював молодь(«Концерт», Рига, Латвія) або католицьких святих («Святий Себастьян», варіант в музеї Ермітаж, Петербург) занадто привабливими і чуттєво-сексуальними. Суворішим і позбавленим перебільшень бароко він постає в своїх портретних творах.

Доля іноземних художників в ІталіїРедагувати

 
Ніколо Реньєрі. «Картярі і ворожка». Музей образотворчих мистецтв (Будапешт).

Вона була складною і досить непередбачуваною. В країні неможливо жити без знання мови. В Італії це ускладнювалось відсутністю єдиної мови, бо існувало декілька діалектів — венеціанський, римський, неаполітанський, сицилійський тощо. Літературною мовою вважався флорентійський діалект, але він тільки починав займати домінуюче місце.

  • Клод Лоррен дістався Італії в підлітковому віці і через незнання мови найнявся слугою в оселю художника-пейзажиста.
  • Ніколо Реньєрі був змушений декілька разів переїжджати з одного мистецького центру до другого і працювати в майстернях майстрів, менш обдарованих за нього.
  • Мікеле Дезублео, зведений брат Ніколо Реньєрі і теж художник, працював помічником в майстерні Гвідо Рені і все більше втрачав свою художню індивідуальність. Його дуже важко віднести до якоїсь одної художньої школи.
  • Матіас Стомер, віднесений до утрехтських караваджистів, голландців, хоча все життя прожив в Італії. Його переїзд в консервативну Південну Італію дав змогу заробляти на життя, але художник канув в безвість після смерті. Ніяких відомостей про життя і більшість картин.
  • Ель Греко не прижився ні в Венеції, ні в Римі і перебрався в Іспанію.

Обрані твори Ніколо РеньєріРедагувати

Дивний натюрмортРедагувати

 
Квіти, майстерня Гвідо Каньяччі,. місто Форлі, міська пінакотека.

Суперечки викликає і дивний натюрморт «Квіти», що зберігає міська пінакотека Форлі. Він вийшов з майстерні Каньяччі, але схиблений Каньяччі погано відтворював речі і був занадто слабким в композиціях. Навпроти, його помічник і самостійний художник Ніколо Реньєрі якраз робив добрі композиції і мав пристрасть до яскравих кольорів і їх контрастів. До того ж, Реньєрі добре відтворював речі, а в його картині "Пандора" увесь низ полотна займає чудовий натюрморт. Згадаем, що фрукти і квіти в чужих картинах малював і сам Караваджо. Чого не зробиш заради хліба, панове! Але це квіти Караваджо, а не малообдарованого господаря майстерні, де вимушено працювали і Караваджо, і Ніколо Реньєрі.

ДжерелаРедагувати

  • Caravaggio and His Followers, Aurora Art Publishers, 1975 (англ)
  • Annick Lemoine Nicolas Régnier (alias Niccolò Renieri) ca. 1588—1667 peintre, collectionneur et marchand d'art, Paris: Edition Arthéna 2008 (erhielt den Preis des Syndicat National des Antiquaires)
  • Arnauld Brejon Les caravagesques français, Ausstellungskatalog der Ausstellung im Grand Palais, Paris, Februar-April 1974

ПосиланняРедагувати