Ніко́ло Реньє́рі (справжнє ім'я — англ. Nicolas Regnier, 1591, Мобеж — 1667, Венеція) — художник доби бароко, послідовник Караваджо. Малював картини на релігійні і міфологічні сюжети і портрети.

Ніколо Реньєрі
Niccolo Renieri
Автопортрет Н. Реньєрі
Народження 1591(1591)
Мобеж, Фландрія
Смерть 1667(1667)
  Венеція
Національність фламандець
Країна  Фландрія[1]
Жанр біблійні,міфологічні композиції, портрети
Навчання Абрахам Янсенс, Бартоломео Манфреді
Діяльність художник, торговець
Напрямок бароко і караваджизм
Роки творчості 1615-1667
Покровитель Вінченцо Джустініані
Вплив Караваджо, Манфреді
Діти Clorinda Renierid[2], Lucretia Régnierd, Angelica Regnierd і Anna Regnierd
Роботи в колекції Національний музей Швеції, Музей Прадо, Національна галерея Вікторії, Палац витончених мистецтв[3], Museumslandschaft Hessen Kasseld, Leicester Museum & Art Galleryd, Державні художні зібрання Дрездена, Детройтський інститут мистецтв, Національний музей Сербії, Fogg Museumd, Chrysler Museum of Artd, Музей образотворчих мистецтв, Національна галерея Ірландії, Рінглінг музей, Ліонський музей красних мистецтв, Державна галерея мистецтв (Штутгарт)d, Діжонський музей образотворчого мистецтва, Руанський музей образотворчого мистецтва, Музей мистецтв округу Лос-Анжелес, Національний музей у Варшаві, Мауріцгейс, Гарвардський художній музей, Музей історії мистецтв, Галерея Академії (Венеція), Музей Ґренобляd, Ермітаж, Cantor Arts Center at Stanford Universityd, Princeton University Art Museumd, Führermuseumd, Берлінська картинна галерея, Benton Museum of Artd, Галерея Уффіці[d], Музей герцога Антона Ульріха, Музей мистецтва Нортона, Галерея Уффіці, Ferens Art Galleryd, Музей Боуз, Галерея Спада, Женевський музей мистецтва і історії і State Museum of Medieval and Modern Artd

CMNS: Ніколо Реньєрі у Вікісховищі

Біографія ред.

Точних відомостей про дату народження Реньєрі не збережено. До початку XXI століття дату народження позначали як бл. 1590 р. Фламандець за походженням. Художню освіту отримав в місті Антверпен у Абрахама Янсенса, одного з представників живопису ранішнього бароко у Фландрії.

Близько 1615 року Реньєрі в Римі. Серед приятелів художника — караваджисти Симон Вуе та Бартоломео Манфреді, послідовником якого його називав Юхим фон Зандрарт, який і сам працював в Римі. Деякий час Реньєрі був офіційним художником маркіза Вінченцо Джустініані (1564—1638), одного з перших меценатів Караваджо і колекціонера картин італійських і іноземних художників. У 1626 році перебрався в Венецію, де працював в майстерні Гвідо Каньяччі помічником. Жив і помер в Венеції.

У зв'язку з постійним життям і творчістю в Італії Ніколо Реньєрі вважають як представника художників Італії. В Італії у художника народилась донька, Клоринда Реньєрі. Шлюб з Клориндою узяв венеційський художник П'єтро делла Векья (1603—1678).

Галерея ред.

Реньєрі — майстерний, але дещо поверхневий художник, що засвоїв манери караваджистів Риму і вдало їх використовував. Мало самостійний в композиціях, бо брав добрі, але чужі композиційні схеми. Хоча його релігійним і міфологічним образам притаманні зовнішня привабливість і аристократизм («Святий Себастьян», Дрезден, «Аполлон», Ермітаж, Петербург). Все життя малював молодь(«Концерт», Рига, Латвія) або католицьких святих («Святий Себастьян», варіант в музеї Ермітаж, Петербург) занадто привабливими і чуттєво-сексуальними. Суворішим і позбавленим перебільшень бароко він постає в своїх портретних творах.

Доля іноземних художників в Італії ред.

 
Ніколо Реньєрі. «Картярі і ворожка». Музей образотворчих мистецтв (Будапешт).

Вона була складною і досить непередбачуваною. В країні неможливо жити без знання мови. В Італії це ускладнювалось відсутністю єдиної мови, бо існувало декілька діалектів — венеційський, римський, неаполітанський, сицилійський тощо. Літературною мовою вважався флорентійський діалект, але він тільки починав займати домінуюче місце.

  • Клод Лоррен дістався Італії в підлітковому віці і через незнання мови найнявся слугою в оселю художника-пейзажиста.
  • Ніколо Реньєрі був змушений декілька разів переїжджати з одного мистецького центру до другого і працювати в майстернях майстрів, менш обдарованих за нього.
  • Мікеле Дезублео, зведений брат Ніколо Реньєрі і теж художник, працював помічником в майстерні Гвідо Рені і все більше втрачав свою художню індивідуальність. Його дуже важко віднести до якоїсь одної художньої школи.
  • Матіас Стомер, віднесений до утрехтських караваджистів, голландців, хоча все життя прожив в Італії. Його переїзд в консервативну Південну Італію дав змогу заробляти на життя, але художник канув в безвість після смерті. Ніяких відомостей про життя і більшість картин.
  • Ель Греко не прижився ні в Венеції, ні в Римі і перебрався в Іспанію.

Обрані твори Ніколо Реньєрі ред.

Дивний натюрморт ред.

 
Квіти, майстерня Гвідо Каньяччі,. місто Форлі, міська пінакотека.

Суперечки викликає і дивний натюрморт «Квіти», що зберігає міська пінакотека Форлі. Він вийшов з майстерні Каньяччі, але схиблений Каньяччі погано відтворював речі і був занадто слабким в композиціях. Навпроти, його помічник і самостійний художник Ніколо Реньєрі якраз робив добрі композиції і мав пристрасть до яскравих кольорів і їх контрастів. До того ж, Реньєрі добре відтворював речі, а в його картині "Пандора" увесь низ полотна займає чудовий натюрморт. Згадаем, що фрукти і квіти в чужих картинах малював і сам Караваджо. Чого не зробиш заради хліба, панове! Але це квіти Караваджо, а не малообдарованого господаря майстерні, де вимушено працювали і Караваджо, і Ніколо Реньєрі.

Джерела ред.

  • Caravaggio and His Followers, Aurora Art Publishers, 1975 (англ)
  • Annick Lemoine Nicolas Régnier (alias Niccolò Renieri) ca. 1588—1667 peintre, collectionneur et marchand d'art, Paris: Edition Arthéna 2008 (erhielt den Preis des Syndicat National des Antiquaires)
  • Arnauld Brejon Les caravagesques français, Ausstellungskatalog der Ausstellung im Grand Palais, Paris, Februar-April 1974

Примітки ред.

Посилання ред.