Флоренція

Флоре́нція (італ. Firenze, IPA: [fiˈrεnʦe];  вимова^{опис файлу}; Fiorenza, [fjoˈrεnʦa] в середньовічній італійській поезії, Florentia латиною) — місто в Італії, столиця регіону Тоскана та провінції Флоренція.

Флоренція Firenze
Муніципалітет
Країна	Італія
Регіон	Тоскана
Провінція	Флоренція
Код ISTAT	048017
Поштові індекси	50100
Телефонний код	055
Координати	43°47′00″ пн. ш. 11°15′00″ сх. д.
Висота	50 м.н.р.м.
Площа	102,41 км²
Населення	381 037 - (31-12-2014)
Густота	3720,7 ос./км²
Розміщення
Влада
Мер	Даріо Нарделла (26/05/2014 (1º mandato))
Телефон	055 27681
Ел. пошта	segreteria.urp@comune.firenze.it
Офіційна сторінка
Флоренція у Вікісховищі

Населення — 381 037 осіб (2014).

Попри віддаленість від моря й постійні політичні суперечності, Флоренція XIII-XVII століть зробила грандіозний внесок у розвиток європейської та світової цивілізації. Місто дало світові таких гігантів, як Леонардо да Вінчі, Мікеланджело, Данте і Галілей. Місцевий діалект ліг в основу літературної італійської мови, флорентійська монета стала еталоном для всієї Європи, флорентійські художники розробили закони перспективи, флорентійські мислителі започаткували епоху Відродження, а флорентійський мореплавець Амеріго Веспуччі дав своє ім'я двом континентам (хоча це і сталося несправедливо щодо їхнього першовідкривача).

За результатами опитування, що провів журнал Forbes серед фахівців 2010 року, Флоренція потрапила до дванадцяти найгарніших міст світу.

Щорічний фестиваль відбувається 24 червня. Покровитель — Святий Іоан Хреститель.

Флоренція — місто-побратим Києва.

Зміст

ГеографіяРедагувати

Річка Арно

Флоренція

Географічно Флоренція розбудована в улоговині, навсебіч оточеній пагорбами (передгір'я Центральних Апеннін), і розташована на 240 км на північний захід від Рима. По території протікають річки Арно, Муньоне, Терцоле і Ґреве.

ІсторіяРедагувати

Флоренція — столиця Відродження, «нові Афіни». На відміну від Рима, що перебував під сильним впливом папства, Флоренція завжди була волелюбною, протягом тривалого часу тут існувала незалежна Флорентійська республіка. Саме у Флоренції, починаючи з Джотто, творили найяскравіші майстри малярства, архітектури й усіх кунштовних мистецтв. До кінця XV століття місто вже набуло тих неповторних і прекрасних рис, які й досі привертають увагу людей. Уже були збудовані чудові храми й палаци, вже були написані унікальні фрески, і на майданах міста встановили дивовижні статуї. Приблизно в цю ж добу у Флоренції працювали Леонардо да Вінчі, і Мікеланджело, і Рафаель.

Флорентійська республіка існувала з XII століття (з 1434 року була фактично диктатурою — одноосібною синьйорією банкірського роду Медічі). До неї належали також такі міста як Піза, Ареццо, Пістоя та Ліворно. Із Флоренцією пов'язане життя відомого харизматичного домініканського ченця та антимодерніста Джіроламо Савонароли, який наприкінці 15-го століття перетворив Флорентійську синьйорію диктаторів Медічі на теократичну Другу Флорентійську республіку, королем якої було проголошено Христа.

ДемографіяРедагувати

Населення за роками:

Станом на 31 грудня 2014 року в муніципалітеті офіційно проживало 59 827 іноземців з 152 країн, серед них 13347 громадян країн Євросоюзу та 1409 громадян України.

КліматРедагувати

Флоренція	Місяці												Пора				Рік
	Січ	Лют	Бер	Кві	Тра	Чер	Лип	Сер	Вер	Жов	Лис	Гру	Зим	Вес	Літ	Осі
Темп. макс. (°C)	10.1	12.0	15.0	18.8	23.4	27.3	31.1	30.6	26.6	21.1	14.9	10.4	10.8	19.1	29.7	20.9	20.1
Темп. мін. (°C)	1.4	2.8	4.9	7.7	11.3	14.7	17.2	17.0	14.2	10.0	5.5	2.4	2.2	8	16.3	9.9	9.1
Темп. макс. іст. (°C)	19 (1985)	23 (1990)	26.1 (1968)	29 (1968)	34 (1979)	40 (1990)	42.6 (1983)	41.1 (2003)	36.4 (1971)	31 (1956)	27 (2004)	20.4 (1989)	23	34	42.6	36.4	42.6
Темп. мін. іст. (°C)	-23.2 (1985)	-11.4 (1956)	-8 (1973)	-3.2 (2003)	1 (1962)	5.6 (1975)	7.8 (1970)	9 (1963)	3.9 (1977)	-1.4 (1974)	-6 (1983)	-10 (2005)	-23.2	-8	5.6	-6	-23.2
Опади (мм)	73.1	69.2	80.1	77.5	72.6	54.7	39.6	76.1	77.5	87.8	111.2	91.3	233.6	230.2	170.4	276.5	910.7
Дні опадів (≥ 1 мм)	9	8	9	9	9	6	4	6	6	7	10	9	26	27	16	23	92

Сусідні муніципалітетиРедагувати

• Баньйо-а-Риполі
• Кампі-Бізенціо
• Фієзоле
• Імпрунета
• Скандіччі
• Сесто-Фіорентіно

Панорама Флоренції

Мости ФлоренціїРедагувати

• Понте ді Варлунго
• Понте Джованні да Верраццано
• Понте ді Сан Нікколо
• Понте алле Ґраціє
• Понте Веккіо
• Понте Санта Триніта
• Понте алла Каррайя
• Понте Амеріго Веспуччі
• Понте алла Вітторія
• Ponte della tramvia
• Passerella dell'Isolotto
• Понте аль Індіано
• Ponte dell'autostrada A1
• Понте Россо

Особи, пов'язані з містомРедагувати

• Арнольфо ді Камбіо (близько 1245–1302) — геніальний архітектор доби готики
• Чімабуе (1240–1302) — іконописець 13 ст.
• Джотто (1267–1337) — геніальний художник 12-13 ст.
• Данте Аліґ'єрі (1265–1321) — поет доби протовідродження, письменник і політик
• Джованні Бокаччо (1313–1375) — письменник і поет епохи протовідродження
• Філліппо Брунеллескі (1377–1446) — геніальний архітектор і інженер епохи Відродження
• Якопо делла Кверча (1374–1438) — скульптор епохи проторенессанс
• Лоренцо Гіберті (?) — скульптор епохи Відродження
• Донателло (близько 1386 — 13 грудня 1466) — скульптор епохи Відродження, основоположник індивідуалізованого скульптурного портрету
• Мазаччо (1401–1428) — геніальний художник 15 століття
• Альберті Леон-Баттіста (1404–1472) — архітектор, вчений, письменник, теоретик і музикант епохи Відродження
• Андреа дель Кастаньо (1421–1457) — художник 15 століття
• Алессо Бальдовінетті (бл. 1425–1499)— художник 15 століття
• Андреа Веррокіо (1435–1488) — ювелір, художник, скульптор, голова художньої майстерні
• Козімо Росселлі (1439 — близько 1507) — художник 15 століття
• Франческо Гвічардіні (1483–1540) — відомий італійський політичний діяч, дипломат та історик часів Відродження.
• Сандро Боттічеллі (1444–1510) — геніальний художник, декоратор Сикстинської каплиці
• П'єтро Перуджино (1446–1523) — художник 15 століття, декоратор Сикстинської каплиці
• Доменіко Гірляндайо (1449–1494) — художник 15 століття, декоратор Сикстинської каплиці
• Лоренцо ді Креді (1459–1537) — художник 15 століття
• Джіроламо Савонарола (1452–1598) — релігійний і політичний діяч, проповідник, монах-домініканець
• Томмазо Мазіні (?) — скульптор, художник, дослідник, мандрівник, майстер ливарної справи, носій таємничих знань
• Леонардо да Вінчі (1452–1519) — скульптор, художник, дослідник і інженер епохи Відродження
• Філіппо Ліппі (1406–1469) — художник епохи Відродження
• Філіппіно Ліппі (1457–1504) — художник епохи Відродження
• П'єро ди Козимо (1462–1521) — художник епохи Відродження
• Нікколо Макіавеллі (1469–1527) — політичний діяч, письменник
• Фра Бартоломео (1472–1517) — художник епохи Відродження
• Мікеланджело Буонарроті (1475–1564) — скульптор, художник, архітектор і інженер епохи Відродження
• Джуліо де Медичі (1478–1534) — папа римський Климент VII
• Рафаель Санті (1483–1520) — геніальний художник, архітектор
• Андреа дель Сарто (1486–1531) — художник доби маньєризму
• Понтормо (1494–1557) — художник доби маньєризму
• Россо Фйорентино (1494–1540) — художник доби маньєризму
• Франческо Берні (1497–1535) — комедійний поет
• Бенвенуто Челліні (1500 — 15) — ювелір, скульптор доби маньєризму
• Ніколо Тріболо (1500-1550), архітектор, скульптор, садівник
• Джованні Батиста Тассо (1500–1555) — різьбяр та архітектор епохи Відродження
• Бронзіно (1503–1572) — художник, театральний декоратор доби маньєризму
• Джованні-Анжело Монторсолі (1507 −1563) — скульптор доби маньєризму
• Франческо Сальвіаті (1510–1563) — художник доби маньєризму
• Бартоломео Амманаті (1511–1592) — скульптор, садівник і архітектор доби маньєризму
• Джорджо Вазарі (1511 — 15) — художник і архітектор доби маньєризму, автор відомого твору «Життєписи найвідоміших художників, скульпторів і архітекторів»
• Вінченцо Галілей (1520–1591) — композитор, лютніст, музичний теоретик, батько науковця Галілео Галілея
• Джованні да Болонья (1529–1609) — скульптор доби маньєризму
• Якопо да Емполі (1551–1640) — художник, майстер натюрмортів
• Галілео Галілей (1564–1642) — фізик, астроном, математик, один із засновників сучасного експериментально-теоретичного природознавства, поет і літературний критик
• П'єро Такка (1577–1640) — скульптор доби бароко
• Сальватор Роза (1615–1673) — художник доби бароко
• Карло Дольчі (1616–1686) — художник доби бароко
• Джузеппе Марія Креспі (1665–1747) — художник доби бароко
• Лука Джордано (1634–1705) — художник доби бароко
• Крістофоро Мунарі (1667–1720) — художник доби бароко
• Алессандро Маньяско (1667–1749) — художник доби бароко
• Карло Бартоломео Растреллі(1675–1744) — скульптор, майстер ливарної справи, садівник, архітектор доби бароко
• Луїджі Керубіні (1760–1842) — оперний композитор, викладач
• Карло Коллоді (1826–1890) — письменник
• Арнольд Беклін (1827–1901) — художник символіст
• Чайковський Петро Ілліч (1840–1893) — композитор, закінчив у місті оперу «Пікова дама»
• Достоєвський Федір Михайлович (1821–1881) — російський письменник, закінчував у місті роман «Ідіот»
• Роберто Лонгі (1890–1970) — мистецтвознавець, критик, історик мистецтва, мистецький експерт 20 століття
• Тарковський Андрій Арсенійович (1932–1986) — російський кінорежисер
• Маріна Мальфатті (1940-2016) — італійська актриса

Сакральні спорудиРедагувати

• собор Санта Марія дель Фйоре (Cattedrale di Santa Maria del Fiore)
• Базиліка Сан Лоренцо (Basilica di San Lorenzo)
• Базиліка Сан Марко (Basilica di San Marco)
• Санта-Кроче (базиліка) (Basilica di Santa Croce)
• Базиліка Санта-Марія-дель-Карміне (Флоренція)
• Базиліка Пресвятої Трійці (Basilica di Santa Trinita)
• Базиліка Сан Міньято аль Монте
• Церква Оньїсанті (Chiesa di Ognissanti)
• Церква Орсанмікеле (Chiesa di Orsanmichele)
• Церква Сантіссіма Аннунціата (Basilica della Santissima Annunziata)
• Церква Сан Сальві
• Базиліка Санто Спіріто (Basilica di Santo Spirito)
• Церква Різдва Христового (російська православна)
• Церква Орсанмікеле

Палаци ФлоренціїРедагувати

• Палаццо Веккіо
• Палаццо Пітті
• Палаццо Герарді
• Палаццо Медічі-Рікарді
• Палаццо Ручеллаї
• Палаццо Строцці
• Палаццо Барджелло

• 

  Палаццо Веккіо

• 

  Палаццо Пітті, курдонер

• 

  Палаццо Строцці, внутрішній дворик

• 

  Барджелло

Галереї та музеїРедагувати

Галерея Академії

Каплиця дельї Прінчірі в ц-ві Сан Лоренцо

Каплиця Медичі нова, фасади

• Галерея Уффіці з колекцією автопортретів відомих митців минулого
• Палаццо Пітті (Палатинська галерея)
• Музей натюрмортів
• Музей порцеляни
• Сади Боболі
• Національний археологічний музей Флоренції
• Національний музей Сан Марко
• Каплиця Медичі, (Cappelle Medicee)
• Галерея Академії
• Національний музей Барджелло
• Опера-дель-Дуомо (Флоренція)
• Церква Сан Лоренцо
• Музей Стібберт
• Музей музичних інструментів
• Галерея сучасного мистецтва
• Музей Мікеланджело (Каза Буонарроті — приватний музей)
• Вілла Поджо а Кайано, (Villa di Poggio a Caiano)
• Музей футболу (приватний музей)
• Музей історії науки (приватний музей)
• Палаццо Строцці (приватний музей)
• Ріккардіанська бібліотека (бібліотека-музей)

СпортРедагувати

У Флоренції розташовано відомий стадіон Артеміо Франкі, на якому домашні матчі проводить легендарний футбольний клуб Фіорентина.

Поблизу міста розташовано автодром Муджелло.

Галерея зображеньРедагувати

• 

  Міст Санта Триніта (Св. Трійці)
• 

  Понте Веккіо (Старий міст)
• 

  Понте алле Ґраціє
• 

  Понте алла Каррайя
• 

  Краєвид з верхівки соборної дзвіниці
• 

  Історичний центр міста
• 

  Каплиця Пацці
• 

  Палаццо Веккіо, Старий палац
• 

  Куточок міста
• 

  Дзвіниця Джотто
• 

  П'яцца делла Републіка

Згадки про Флоренцію в літературіРедагувати

Бенвенуто Челліні про походження міста Флоренція (переклав Анатоль Перепадя): «Мав Юлій Цезар славетного воєначальника, котрого звали Фйоріно з Челліно, є такий замок, за дві милі від Монте Ф'ясконі. Цей Фйоріно якось отаборився під Ф'єзоле, там, де нині Флоренція, щоб бути ближче до річки Арно, так для війська зручніше, і всі ці вояки та інші, хто мав справу з командиром, казали: „Підемо до Флоренції“, а все тому, що самого начальника звали Фйоріно, а потім, у тій місцині, де стояв табір, росла сила-силенна квітів, латиною „флорес“, така там була родюча земля.

Отож при заснуванні міста Юлію Цезарю ця назва здалася гарною і влучною, а що квіти приносять щастя, він назвав згадане місто Флоренцією. Цим він хотів воднораз ушанувати свого хороброго воєначальника. Він йому тим більше зичив добра, що підняв його з самих низів і зробив героєм. Деякі вчені вигадники і вигадливі вчені, любителі до всього доскіпуватися, твердять, що місто Флоренція від слова Флуенція, тобто Текуча, бо через неї тече річка Арно. По-моєму, це неправильно. Адже і Рим стоїть на Тібрі, і Феррара стоїть на По, і Ліон стоїть на Сені. А проте назви у них різні і походять з іншого кореня. Нам думається, ба навіть ми переконані, що ця назва від імені видатного мужа.» («Життєпис Бенвенуто, сина Маестро Джованні Челліні, Флорентинця, написаний ним самим у Флоренції»).

Український складникРедагувати

23 листопада 2002 року заснована громада УГКЦ в Флоренції, у листопаді 2014-го отримала храм у постійне користування.

Див. такожРедагувати

• Список муніципалітетів метрополійного міста Флоренція

ЛітератураРедагувати

• Флоренція, що квітне у віках. Пам'ятки архітектури і твори мистецтва : [фотоальбом] / [упоряд.: В. Волошин, О. Петрук, Я. Петрук, Н. Семеген]. – Л.; Флоренція : Дизайн-Студія "Папуга", 2013. – 300 с. : іл.
• Флоренція за 1 день.

Це незавершена стаття з географії Італії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.