Вікіпедія

Флоренція

муніципалітет в Італії

Флоре́нція (італ. Firenze, IPA: [fiˈrεnʦe]; Аудіо вимовафайл; Fiorenza, [fjoˈrεnʦa] в середньовічній італійській поезії, Florentia латиною) — місто в Італії, столиця регіону Тоскана та провінції Флоренція.

Флоренція
Firenze
Комуна
Герб Прапор
Panoramica Firenze.jpg
Країна Італія Італія
Регіон Flag of Tuscany.svg Тоскана
Провінція Provincia di Firenze-Stemma.svg Флоренція
Код ISTAT 048017
Поштові індекси 50100
Телефонний код 055
Координати 43°47′00″ пн. ш. 11°15′00″ сх. д. / 43.78333° пн. ш. 11.25000° сх. д. / 43.78333; 11.25000Координати: 43°47′00″ пн. ш. 11°15′00″ сх. д. / 43.78333° пн. ш. 11.25000° сх. д. / 43.78333; 11.25000
Висота 50 м.н.р.м.
Площа 102,41 км²
Населення 383 083 (30-06-2016)
Густота 3740,68 ос./км²
Розміщення
Commune
Map Region of Toscana.svg 
Мапа
Влада
Мер Даріо Нарделла (3.6.2014)
Офіційна сторінка
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Флоренція (значення).

Населення — 381 037 осіб (2014)[1].

Попри віддаленість від моря й постійні політичні суперечності, Флоренція XIII—XVII століть зробила грандіозний внесок у розвиток європейської та світової цивілізації. Місто дало світові таких гігантів, як Леонардо да Вінчі, Мікеланджело, Данте і Галілей. Місцевий діалект ліг в основу літературної італійської мови, флорентійська монета стала еталоном для всієї Європи, флорентійські художники розробили закони перспективи, флорентійські мислителі започаткували епоху Відродження, а флорентійський мореплавець Амеріго Веспуччі дав своє ім'я двом континентам (хоча це і сталося несправедливо щодо їхнього першовідкривача).

За результатами опитування, що провів журнал Forbes серед фахівців 2010 року, Флоренція потрапила до дванадцяти найгарніших міст світу[2].

Щорічний фестиваль відбувається 24 червня. Покровитель — Святий Іоан Хреститель.

Флоренція — місто-побратим Києва.

ГеографіяРедагувати

 
Річка Арно
 
Флоренція

Географічно Флоренція розбудована в улоговині, навсебіч оточеній пагорбами (передгір'я Центральних Апеннін), і розташована[3] на 240 км на північний захід від Рима. По території протікають річки Арно, Муньоне, Терцоле і Ґреве.

ІсторіяРедагувати

Флоренція — столиця Відродження, «нові Афіни». На відміну від Рима, що перебував під сильним впливом папства, Флоренція завжди була волелюбною, протягом тривалого часу тут існувала незалежна Флорентійська республіка. В епоху Відродження тут діяла Неоплатонівська академія. Саме у Флоренції, починаючи з Джотто, творили найяскравіші майстри малярства, архітектури й усіх кунштовних мистецтв. До кінця XV століття місто вже набуло тих неповторних і прекрасних рис, які й досі привертають увагу людей. Уже були збудовані чудові храми й палаци, вже були написані унікальні фрески, і на майданах міста встановили дивовижні статуї. Приблизно в цю ж добу у Флоренції працювали Леонардо да Вінчі, і Мікеланджело, і Рафаель.

Флорентійська республіка існувала з XII століття (з 1434 року була фактично диктатурою — одноосібною сеньйорією банкірського роду Медічі). До неї належали також такі міста як Піза, Ареццо, Пістоя та Ліворно. Із Флоренцією пов'язане життя відомого харизматичного домініканського ченця та антимодерніста Джіроламо Савонароли, який наприкінці 15-го століття перетворив Флорентійську сеньйорію диктаторів Медічі на теократичну Другу Флорентійську республіку, королем якої було проголошено Христа.

Флорентійська рівнина та навколишні пагорби були заселені ще з доісторичних часів, про що свідчать археологічні знахідки в цій місцевості.

Першим постійним поселенням було село на палях, побудоване приблизно в 9 столітті до нашої ери етрусками у вілланованський період, біля броду на річці Арно, в центрі родючої рівнини. Близько 150 року до нашої ери етруски із сусіднього міста Вісула (сьогоднішнього Фієзоле), розташованого високо на пагорбі, заснували поблизу Арно "місто-супутник", вдало використавши наявність водного шляху, і побудували перший дерев'яний міст.

Вже в етруську епоху місто називали іменем Флоренція, латиною - мовою, яка утвердилася в долині, якою проходили численні мандрівники.

ДемографіяРедагувати

Населення за роками[4]:


Станом на 31 грудня 2014 року в муніципалітеті офіційно проживало 59 827 іноземців з 152 країн, серед них 13347 громадян країн Євросоюзу та 1409 громадян України.[5]

КліматРедагувати

Флоренція Місяці Пора Рік
Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Зим Вес Літ Осі
Темп. макс. (°C) 10.1 12.0 15.0 18.8 23.4 27.3 31.1 30.6 26.6 21.1 14.9 10.4 10.8 19.1 29.7 20.9 20.1
Темп. мін. (°C) 1.4 2.8 4.9 7.7 11.3 14.7 17.2 17.0 14.2 10.0 5.5 2.4 2.2 8 16.3 9.9 9.1
Темп. макс. іст. (°C) 19
(1985) 		23
(1990) 		26.1
(1968) 		29
(1968) 		34
(1979) 		40
(1990) 		42.6
(1983) 		41.1
(2003) 		36.4
(1971) 		31
(1956) 		27
(2004) 		20.4
(1989) 		23 34 42.6 36.4 42.6
Темп. мін. іст. (°C) -23.2
(1985) 		-11.4
(1956) 		-8
(1973) 		-3.2
(2003) 		1
(1962) 		5.6
(1975) 		7.8
(1970) 		9
(1963) 		3.9
(1977) 		-1.4
(1974) 		-6
(1983) 		-10
(2005) 		-23.2 -8 5.6 -6 -23.2
Опади (мм) 73.1 69.2 80.1 77.5 72.6 54.7 39.6 76.1 77.5 87.8 111.2 91.3 233.6 230.2 170.4 276.5 910.7
Дні опадів (≥ 1 мм) 9 8 9 9 9 6 4 6 6 7 10 9 26 27 16 23 92

Сусідні муніципалітетиРедагувати

 
Панорама Флоренції

Мости ФлоренціїРедагувати

 
Вигляд річки Арно з Галереї Уффіці. На першому плані Понте Веккіо (з коридором Вазарі), далі Понте Санта Триніта, Понте алла Каррайя, Понте Амеріго Веспуччі і Понте алла Вітторія

Особи, пов'язані з містомРедагувати



Сакральні спорудиРедагувати

Палаци ФлоренціїРедагувати

Галереї та музеїРедагувати

Докладніше: Музеї Флоренції
 
Галерея Академії
 
Каплиця дельї Прінчірі в ц-ві Сан Лоренцо
 
Каплиця Медичі нова, фасади

СпортРедагувати

У Флоренції розташовано відомий стадіон Артеміо Франкі, на якому домашні матчі проводить легендарний футбольний клуб Фіорентина.

Поблизу міста розташовано автодром Муджелло.

Галерея зображеньРедагувати

-->

Згадки про Флоренцію в літературіРедагувати

Бенвенуто Челліні про походження міста Флоренція (переклав Анатоль Перепадя): «Мав Юлій Цезар славетного воєначальника, котрого звали Фйоріно з Челліно, є такий замок, за дві милі від Монте Ф'ясконі. Цей Фйоріно якось отаборився під Ф'єзоле, там, де нині Флоренція, щоб бути ближче до річки Арно, так для війська зручніше, і всі ці вояки та інші, хто мав справу з командиром, казали: „Підемо до Флоренції“, а все тому, що самого начальника звали Фйоріно, а потім, у тій місцині, де стояв табір, росла сила-силенна квітів, латиною „флорес“, така там була родюча земля.

Отож при заснуванні міста Юлію Цезарю ця назва здалася гарною і влучною, а що квіти приносять щастя, він назвав згадане місто Флоренцією. Цим він хотів воднораз ушанувати свого хороброго воєначальника. Він йому тим більше зичив добра, що підняв його з самих низів і зробив героєм. Деякі вчені вигадники і вигадливі вчені, любителі до всього доскіпуватися, твердять, що місто Флоренція від слова Флуенція, тобто Текуча, бо через неї тече річка Арно. По-моєму, це неправильно. Адже і Рим стоїть на Тібрі, і Феррара стоїть на По, і Ліон стоїть на Сені. А проте назви у них різні і походять з іншого кореня. Нам думається, ба навіть ми переконані, що ця назва від імені видатного мужа.» («Життєпис Бенвенуто, сина Маестро Джованні Челліні, Флорентинця, написаний ним самим у Флоренції»).

Український складникРедагувати

23 листопада 2002 року заснована громада УГКЦ в Флоренції, у листопаді 2014-го отримала храм у постійне користування[6].

Див. такожРедагувати

ВиноскиРедагувати

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Флоренція
  1. ↑ Демографічний баланс 2014 року та населення на 31 грудня. ISTAT. Архів оригіналу за 26 червня 2015. Процитовано 25 грудня 2014. (італ.)
  2. ↑ World's Most Beautiful Cities / «Forbes», 22.01.2010
  3. ↑ Фізичні відстані та напрямки розраховані за координатами муніципалітетів
  4. ↑ Наведено за італійською вікіпедією (28.12.2015).
  5. ↑ Cittadini Stranieri [іноземні громадяни] (італ.). ISTAT. Процитовано 12 серпня 2016. 
  6. ↑ Громада УГКЦ у місті Флоренції отримала храм у постійне користування

ЛітератураРедагувати

  • Флоренція, що квітне у віках. Пам'ятки архітектури і твори мистецтва : [фотоальбом] / [упоряд.: В. Волошин, О. Петрук, Я. Петрук, Н. Семеген]. – Л.; Флоренція : Дизайн-Студія "Папуга", 2013. – 300 с. : іл.

ПосиланняРедагувати

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Флоренція&oldid=37357394