Флоренція
Флоре́нція (італ. Firenze, IPA: [fiˈrεnʦe]; вимовафайл; Fiorenza, [fjoˈrεnʦa] в середньовічній італійській поезії, Florentia латиною) — місто в Італії, столиця регіону Тоскана та провінції Флоренція.
Флоренція Firenze | |||
---|---|---|---|
Комуна | |||
| |||
![]() | |||
Країна |
![]() | ||
Регіон |
![]() | ||
Провінція |
![]() | ||
Код ISTAT | 048017 | ||
Поштові індекси | 50100 | ||
Телефонний код | 055 | ||
Координати | 43°47′00″ пн. ш. 11°15′00″ сх. д. / 43.78333° пн. ш. 11.25000° сх. д.Координати: 43°47′00″ пн. ш. 11°15′00″ сх. д. / 43.78333° пн. ш. 11.25000° сх. д. | ||
Висота | 50 м.н.р.м. | ||
Площа | 102,41 км² | ||
Населення | 383 083 (30-06-2016) | ||
Густота | 3740,68 ос./км² | ||
Розміщення | |||
Мапа | |||
![]() | |||
Влада | |||
Мер | Даріо Нарделла (3.6.2014) | ||
Офіційна сторінка |
Населення — 381 037 осіб (2014)[1].
Попри віддаленість від моря й постійні політичні суперечності, Флоренція XIII—XVII століть зробила грандіозний внесок у розвиток європейської та світової цивілізації. Місто дало світові таких гігантів, як Леонардо да Вінчі, Мікеланджело, Данте і Галілей. Місцевий діалект ліг в основу літературної італійської мови, флорентійська монета стала еталоном для всієї Європи, флорентійські художники розробили закони перспективи, флорентійські мислителі започаткували епоху Відродження, а флорентійський мореплавець Амеріго Веспуччі дав своє ім'я двом континентам (хоча це і сталося несправедливо щодо їхнього першовідкривача).
За результатами опитування, що провів журнал Forbes серед фахівців 2010 року, Флоренція потрапила до дванадцяти найгарніших міст світу[2].
Щорічний фестиваль відбувається 24 червня. Покровитель — Святий Іоан Хреститель.
Флоренція — місто-побратим Києва.
ГеографіяРедагувати
Географічно Флоренція розбудована в улоговині, навсебіч оточеній пагорбами (передгір'я Центральних Апеннін), і розташована[3] на 240 км на північний захід від Рима. По території протікають річки Арно, Муньоне, Терцоле і Ґреве.
ІсторіяРедагувати
Флоренція — столиця Відродження, «нові Афіни». На відміну від Рима, що перебував під сильним впливом папства, Флоренція завжди була волелюбною, протягом тривалого часу тут існувала незалежна Флорентійська республіка. В епоху Відродження тут діяла Неоплатонівська академія. Саме у Флоренції, починаючи з Джотто, творили найяскравіші майстри малярства, архітектури й усіх кунштовних мистецтв. До кінця XV століття місто вже набуло тих неповторних і прекрасних рис, які й досі привертають увагу людей. Уже були збудовані чудові храми й палаци, вже були написані унікальні фрески, і на майданах міста встановили дивовижні статуї. Приблизно в цю ж добу у Флоренції працювали Леонардо да Вінчі, і Мікеланджело, і Рафаель.
Флорентійська республіка існувала з XII століття (з 1434 року була фактично диктатурою — одноосібною сеньйорією банкірського роду Медічі). До неї належали також такі міста як Піза, Ареццо, Пістоя та Ліворно. Із Флоренцією пов'язане життя відомого харизматичного домініканського ченця та антимодерніста Джіроламо Савонароли, який наприкінці 15-го століття перетворив Флорентійську сеньйорію диктаторів Медічі на теократичну Другу Флорентійську республіку, королем якої було проголошено Христа.
Флорентійська рівнина та навколишні пагорби були заселені ще з доісторичних часів, про що свідчать археологічні знахідки в цій місцевості.
Першим постійним поселенням було село на палях, побудоване приблизно в 9 столітті до нашої ери етрусками у вілланованський період, біля броду на річці Арно, в центрі родючої рівнини. Близько 150 року до нашої ери етруски із сусіднього міста Вісула (сьогоднішнього Фієзоле), розташованого високо на пагорбі, заснували поблизу Арно "місто-супутник", вдало використавши наявність водного шляху, і побудували перший дерев'яний міст.
Вже в етруську епоху місто називали іменем Флоренція, латиною - мовою, яка утвердилася в долині, якою проходили численні мандрівники.
ДемографіяРедагувати
Населення за роками[4]:

Станом на 31 грудня 2014 року в муніципалітеті офіційно проживало 59 827 іноземців з 152 країн, серед них 13347 громадян країн Євросоюзу та 1409 громадян України.[5]
КліматРедагувати
Флоренція | Місяці | Пора | Рік | ||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Січ | Лют | Бер | Кві | Тра | Чер | Лип | Сер | Вер | Жов | Лис | Гру | Зим | Вес | Літ | Осі | ||
Темп. макс. (°C) | 10.1 | 12.0 | 15.0 | 18.8 | 23.4 | 27.3 | 31.1 | 30.6 | 26.6 | 21.1 | 14.9 | 10.4 | 10.8 | 19.1 | 29.7 | 20.9 | 20.1 |
Темп. мін. (°C) | 1.4 | 2.8 | 4.9 | 7.7 | 11.3 | 14.7 | 17.2 | 17.0 | 14.2 | 10.0 | 5.5 | 2.4 | 2.2 | 8 | 16.3 | 9.9 | 9.1 |
Темп. макс. іст. (°C) | 19 (1985) |
23 (1990) |
26.1 (1968) |
29 (1968) |
34 (1979) |
40 (1990) |
42.6 (1983) |
41.1 (2003) |
36.4 (1971) |
31 (1956) |
27 (2004) |
20.4 (1989) |
23 | 34 | 42.6 | 36.4 | 42.6 |
Темп. мін. іст. (°C) | -23.2 (1985) |
-11.4 (1956) |
-8 (1973) |
-3.2 (2003) |
1 (1962) |
5.6 (1975) |
7.8 (1970) |
9 (1963) |
3.9 (1977) |
-1.4 (1974) |
-6 (1983) |
-10 (2005) |
-23.2 | -8 | 5.6 | -6 | -23.2 |
Опади (мм) | 73.1 | 69.2 | 80.1 | 77.5 | 72.6 | 54.7 | 39.6 | 76.1 | 77.5 | 87.8 | 111.2 | 91.3 | 233.6 | 230.2 | 170.4 | 276.5 | 910.7 |
Дні опадів (≥ 1 мм) | 9 | 8 | 9 | 9 | 9 | 6 | 4 | 6 | 6 | 7 | 10 | 9 | 26 | 27 | 16 | 23 | 92 |
Сусідні муніципалітетиРедагувати
Мости ФлоренціїРедагувати
Особи, пов'язані з містомРедагувати
- Чімабуе (1240—1302) — іконописець 13 ст.
- Арнольфо ді Камбіо (бл. 1245—1302) — геніальний архітектор доби готики
- Данте Аліґ'єрі (1265—1321) — поет доби протовідродження, письменник і політик
- Джотто (1267—1337) — геніальний художник 12-13 ст.
- Джованні Бокаччо (1313—1375) — письменник і поет епохи протовідродження
- Якопо делла Кверча (1374—1438) — скульптор епохи проторенессанс
- Філліппо Брунеллескі (1377—1446) — геніальний архітектор і інженер епохи Відродження
- Донателло (близько 1386 — 1466) — скульптор епохи Відродження, основоположник індивідуалізованого скульптурного портрету
- Мазаччо (1401—1428) — геніальний художник 15 століття
- Альберті Леон-Баттіста (1404—1472) — архітектор, вчений, письменник, теоретик і музикант епохи Відродження
- Філіппо Ліппі (1406—1469) — художник епохи Відродження
- Андреа дель Кастаньо (1421—1457) — художник 15 століття
- Алессо Бальдовінетті (бл. 1425—1499)— художник 15 століття
- Андреа Верроккйо (1435—1488) — ювелір, художник, скульптор, голова художньої майстерні
- Козімо Росселлі (1439 — близько 1507) — художник 15 століття
- Сандро Боттічеллі (1444—1510) — геніальний художник, декоратор Сикстинської каплиці
- П'єтро Перуджино (1446—1523) — художник 15 століття, декоратор Сикстинської каплиці
- Доменіко Гірляндайо (1449—1494) — художник 15 століття, декоратор Сикстинської каплиці
- Джіроламо Савонарола (1452—1498) — релігійний і політичний діяч, проповідник, монах-домініканець
- Леонардо да Вінчі (1452—1519) — скульптор, художник, дослідник і інженер епохи Відродження
- Філіппіно Ліппі (1457—1504) — художник епохи Відродження
- Лоренцо ді Креді (1459—1537) — художник 15 століття
- П'єро ди Козимо (1462—1521) — художник епохи Відродження
- Нікколо Макіавеллі (1469—1527) — політичний діяч, письменник
- Фра Бартоломео (1472—1517) — художник епохи Відродження
- Мікеланджело Буонарроті (1475—1564) — скульптор, художник, архітектор і інженер епохи Відродження
- Джуліо де Медичі (1478—1534) — папа римський Климент VII
- Рафаель Санті (1483—1520) — геніальний художник, архітектор
- Франческо Гвічардіні (1483—1540) — відомий італійський політичний діяч, дипломат та історик часів Відродження
- Андреа дель Сарто (1486—1531) — художник доби маньєризму
- Россо Фйорентино (1494—1540) — художник доби маньєризму
- Понтормо (1494—1557) — художник доби маньєризму
- Франческо Берні (1497—1535) — комедійний поет
- Ніколо Тріболо (1500—1550), архітектор, скульптор, садівник
- Джованні Батиста Тассо (1500—1555) — різьбяр та архітектор епохи Відродження
- Бенвенуто Челліні (1500 — 1571) — ювелір, скульптор доби маньєризму
- Бронзіно (1503—1572) — художник, театральний декоратор доби маньєризму
- Джованні-Анжело Монторсолі (1507 −1563) — скульптор доби маньєризму
- Франческо Сальвіаті (1510—1563) — художник доби маньєризму
- Джорджо Вазарі (1511 — 1574) — художник і архітектор доби маньєризму, автор відомого твору «Життєписи найвідоміших художників, скульпторів і архітекторів»
- Бартоломео Амманаті (1511—1592) — скульптор, садівник і архітектор доби маньєризму
- Катерина Медічі (1519—1589) — французька королева-матір, дружина короля Франції Генріха II
- Вінченцо Галілей (1520—1591) — композитор, лютніст, музичний теоретик, батько науковця Галілео Галілея
- Томмазо Мазіні (?) — скульптор, художник, дослідник, мандрівник, майстер ливарної справи, носій таємничих знань
- Лоренцо Гіберті (?) — скульптор епохи Відродження
- Джованні да Болонья (1529—1609) — скульптор доби маньєризму
- Якопо да Емполі (1551—1640) — художник, майстер натюрмортів
- Галілео Галілей (1564—1642) — фізик, астроном, математик, один із засновників сучасного експериментально-теоретичного природознавства, поет і літературний критик
- П'єро Такка (1577—1640) — скульптор доби бароко
- Сальватор Роза (1615—1673) — художник доби бароко
- Карло Дольчі (1616—1686) — художник доби бароко
- Джузеппе Марія Креспі (1665—1747) — художник доби бароко
- Лука Джордано (1634—1705) — художник доби бароко
- Крістофоро Мунарі (1667—1720) — художник доби бароко
- Алессандро Маньяско (1667—1749) — художник доби бароко
- Карло Бартоломео Растреллі(1675—1744) — скульптор, майстер ливарної справи, садівник, архітектор доби бароко
- Луїджі Керубіні (1760—1842) — оперний композитор, викладач
- Карло Коллоді (1826—1890) — письменник
- Арнольд Беклін (1827—1901) — художник символіст
- Чайковський Петро Ілліч (1840—1893) — композитор, закінчив у місті оперу «Пікова дама»
- Достоєвський Федір Михайлович (1821—1881) — російський письменник, закінчував у місті роман «Ідіот»
- Роберто Лонгі (1890—1970) — мистецтвознавець, критик, історик мистецтва, мистецький експерт 20 століття
- Джино Коррадо (1893—1982) — італійський кіноактор.
- Франко Дзефіреллі (1923—2019) — італійський кінорежисер та сценарист
- Тарковський Андрій Арсенійович (1932—1986) — російський кінорежисер
- Лорелла де Лука (1940-2014) — італійська актриса
- Маріна Мальфатті (1940—2016) — італійська актриса
- Дарія Ніколоді (1950—2020) — італійська акторка та сценарист.
Сакральні спорудиРедагувати
- собор Санта Марія дель Фйоре (Cattedrale di Santa Maria del Fiore)
- Базиліка святого Лоренцо (Basilica di San Lorenzo)
- Базиліка Сан Марко (Basilica di San Marco)
- Санта-Кроче (базиліка) (Basilica di Santa Croce)
- Базиліка Санта-Марія-дель-Карміне (Флоренція)
- Базиліка Пресвятої Трійці (Basilica di Santa Trinita)
- Базиліка Сан Міньято аль Монте
- Церква Оньїсанті (Chiesa di Ognissanti)
- Церква Орсанмікеле (Chiesa di Orsanmichele)
- Церква Сантіссіма Аннунціата (Basilica della Santissima Annunziata)
- Церква Сан Сальві
- Базиліка Санто Спіріто (Basilica di Santo Spirito)
- Церква Різдва Христового (російська православна)
- Церква Орсанмікеле
Палаци ФлоренціїРедагувати
- Палаццо Веккіо
- Палаццо Пітті
- Палаццо Герарді
- Палаццо Медічі-Рікарді
- Палаццо Ручеллаї
- Палаццо Строцці
- Палаццо Барджелло
Палаццо Пітті, курдонер
Галереї та музеїРедагувати
- Галерея Уффіці з колекцією автопортретів відомих митців минулого
- Палаццо Пітті (Палатинська галерея)
- Музей натюрмортів
- Музей порцеляни
- Сади Боболі
- Національний археологічний музей Флоренції
- Національний музей Сан Марко
- Каплиця Медичі, (Cappelle Medicee)
- Галерея Академії
- Національний музей Барджелло
- Опера-дель-Дуомо (Флоренція)
- Церква Сан Лоренцо
- Музей Стібберт
- Музей музичних інструментів
- Галерея сучасного мистецтва
- Музей Мікеланджело (Каза Буонарроті — приватний музей)
- Вілла Поджо а Кайано, (Villa di Poggio a Caiano)
- Музей футболу (приватний музей)
- Музей історії науки (приватний музей)
- Палаццо Строцці (приватний музей)
- Ріккардіанська бібліотека (бібліотека-музей)
СпортРедагувати
У Флоренції розташовано відомий стадіон Артеміо Франкі, на якому домашні матчі проводить легендарний футбольний клуб Фіорентина.
Поблизу міста розташовано автодром Муджелло.
Галерея зображеньРедагувати
Міст Санта Триніта (Св. Трійці) Понте Веккіо (Старий міст) Statua di Dante in Piazza Santa Croce Palazzo Pitti veduta dal giardino - Piazza del Duomo — Lato sud
-->
Згадки про Флоренцію в літературіРедагувати
Бенвенуто Челліні про походження міста Флоренція (переклав Анатоль Перепадя): «Мав Юлій Цезар славетного воєначальника, котрого звали Фйоріно з Челліно, є такий замок, за дві милі від Монте Ф'ясконі. Цей Фйоріно якось отаборився під Ф'єзоле, там, де нині Флоренція, щоб бути ближче до річки Арно, так для війська зручніше, і всі ці вояки та інші, хто мав справу з командиром, казали: „Підемо до Флоренції“, а все тому, що самого начальника звали Фйоріно, а потім, у тій місцині, де стояв табір, росла сила-силенна квітів, латиною „флорес“, така там була родюча земля.
Отож при заснуванні міста Юлію Цезарю ця назва здалася гарною і влучною, а що квіти приносять щастя, він назвав згадане місто Флоренцією. Цим він хотів воднораз ушанувати свого хороброго воєначальника. Він йому тим більше зичив добра, що підняв його з самих низів і зробив героєм. Деякі вчені вигадники і вигадливі вчені, любителі до всього доскіпуватися, твердять, що місто Флоренція від слова Флуенція, тобто Текуча, бо через неї тече річка Арно. По-моєму, це неправильно. Адже і Рим стоїть на Тібрі, і Феррара стоїть на По, і Ліон стоїть на Сені. А проте назви у них різні і походять з іншого кореня. Нам думається, ба навіть ми переконані, що ця назва від імені видатного мужа.» («Життєпис Бенвенуто, сина Маестро Джованні Челліні, Флорентинця, написаний ним самим у Флоренції»).
Український складникРедагувати
23 листопада 2002 року заснована громада УГКЦ в Флоренції, у листопаді 2014-го отримала храм у постійне користування[6].
Див. такожРедагувати
ВиноскиРедагувати
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Флоренція |
- ↑ Демографічний баланс 2014 року та населення на 31 грудня. ISTAT. Архів оригіналу за 26 червня 2015. Процитовано 25 грудня 2014.(італ.)
- ↑ World's Most Beautiful Cities / «Forbes», 22.01.2010
- ↑ Фізичні відстані та напрямки розраховані за координатами муніципалітетів
- ↑ Наведено за італійською вікіпедією (28.12.2015).
- ↑ Cittadini Stranieri [іноземні громадяни] (італ.). ISTAT. Процитовано 12 серпня 2016.
- ↑ Громада УГКЦ у місті Флоренції отримала храм у постійне користування
ЛітератураРедагувати
- Флоренція, що квітне у віках. Пам'ятки архітектури і твори мистецтва : [фотоальбом] / [упоряд.: В. Волошин, О. Петрук, Я. Петрук, Н. Семеген]. – Л.; Флоренція : Дизайн-Студія "Папуга", 2013. – 300 с. : іл.
ПосиланняРедагувати
- Флоренція // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.