Чайковський Петро Ілліч

російський композитор

Петро́ Іллі́ч Чайко́вський (рос. Пётр Ильич Чайковский, 25 квітня (7 травня) 1840(18400507), Воткінськ, Вятська губернія, Російська імперія — 25 жовтня (6 листопада) 1893, Санкт-Петербург, Російська імперія)  — російський композитор українського походження, диригент і педагог. Автор 10 опер, 3 балетів, 6 симфоній, великої кількості романсів та інструментальних творів.

Петро Ілліч Чайковський
рос. Пётр Ильич Чайковский
Зображення
Основна інформація
Дата народження 25 квітня (7 травня) 1840[1][2][…]
Місце народження Воткінськ, Вятська губернія, Російська імперія
Дата смерті 25 жовтня (6 листопада) 1893[4][1][…] (53 роки)
Місце смерті Санкт-Петербург, Російська імперія
Причина смерті холера
Поховання
Роки активності червень 185916 жовтня 1893
Громадянство російська імперія
Віросповідання православ'я
Професія композитор, диригент
Освіта Санкт-Петербурзька консерваторія (1865) і Училище правознавства (12 (24) травня 1859)[5]
Вчителі Заремба Микола Івановичd і Рубінштейн Антон Григорович
Відомі учні Зілоті Олександр Ілліч і Данильченко Петро Антонович
Інструменти Фортепіано
Мова російська
Жанр Класична музика
Нагороди
Орден Святого Володимира IV ступеня Імператорський орден Святого Рівноапостольного князя Володимира
Автограф Tchaikovsky Signature.svg
WS: Твори у Вікіджерелах

Q: Цитати у Вікіцитатах

CMNS: Файли у Вікісховищі

ПоходженняРедагувати

Має частково українське, російське, французьке та австрійське походження.

По батьківській лінії походив з українського роду Чайок[6]. Прадід композитора, Федір Опанасович Чайка (1695—1767), походив з-під Кременчука, служив у Миргородському полку Війська Запорозького. Його син, Петро Федорович (1745—1818), народжений на Полтавщині (дід композитора), під час навчання у Києво-Могилянській академії, прийняв прізвище Чайковський. Пройшовши російсько-османську війну та відслуживши полковим лікарем, дід композитора став городничим Слободського, а потім Глазова у В'ятській губернії, а 1785 року був приписаний до дворян Казанської губернії[7]. Там він одружився з росіянкою Анастасією Посоховою, подружжя мало 11 дітей[8], серед який батько майбутнього композитора — Ілля Петрович. Батько композитора, Ілля Петрович, займав різні посади в Департаменті гірничих і соляних справ, проводив геологічні дослідження в Новгородській губернії, викладав у Корпусі гірничих інженерів. До роду Чайковських належав і поет Євген Гребінка, автор романсу «Очі чорнії».

Прадід композитора по материнській лінії, Мішель-Віктор Асьє — французький скульптор, «модельмейстер» Мейсенської Королевської фарфорової фабрики, був одружений на Марії Христині Елеонорі Віттіг, доньці австрійського офіцера Георга Віттіга[9]. Їх п'ята дитина з шести, Михаель Генріх Максіміліан Асьє (дід композитора, 1778—1830), приїхав до Росії як вчитель французької та німецької мов в 1795 році, у 1800 році прийняв російське підданство та змінив ім'я на Андрій Михайлович Ассієр. Він мав 7 дітей від двох шлюбів, один з яких — з Анною Дмієтрівною з російського роду Попових, від якого народилася Олександра — мати майбутнього композитора. Олександра Андріївна вміла грати на фортепіано і співати[8], 1833 року стала другою дружиною Іллі Петровича і народила шестеро дітей, серед яких Петро був другим. Мати займалася вихованням дітей, учила їх музики, розмовляла з ними тільки французькою.

БіографіяРедагувати

Ранні рокиРедагувати

Народився у селищі при Камсько-Воткінському заводі В'ятської губернії, нині місто Воткінськ (Удмуртія). За словами самого композитора, «виріс у глушині, з дитинства перейнявся невимовною красою характеристичних рис російської народної музики».

Оригінальний текст (рос.)
вырос в глуши, с детства самого раннего проникся неизъяснимой красотой характеристических черт русской народной музыки

Вчився грі на фортепіано з ранніх років. У 14-річному віці залишився без матері, яка померла від холери. Взяв на себе відповідальність за виховання молодших братів. За спогадами молодшого брата Модеста, «наймудріший і найдосвідченіший педагог, найбільш любляча й найніжніша мати не могла б нам замінити Петруся»

Оригінальний текст (рос.)
Самый мудрый и опытный педагог, самая любящая и нежная мать не могла бы нам заменить Петю

Закінчив училище правознавства в Санкт-Петербурзі (1859), служив у міністерстві юстиції до 1863 року. Паралельно займався музикою в класах Російського музичного товариства, що було 1862 року перетворене на Петербурзьку консерваторію. У консерваторії вивчав композицію у класі А. Г. Рубінштейна. За роки навчання в консерваторії Чайковський написав ряд навчальних творів, зокрема квартет, п'єси для фортепіано. Закінчив консерваторію 1865 року, на випускному іспиті представив кантату на текст оди Ф. Шиллера «Ода радості».

Московський періодРедагувати

1866 року переїхав до Москви на запрошення Миколи Рубінштейна викладати у щойно відкритій Московській консерваторії. У консерваторії Чайковський викладав композицію, гармонію і теорію музики, інструментування. Серед його учнів — Сергій Танєєв, Микола Кленовський. Чайковський брав активну участь у творчому житті Москви, тут він знайомиться з Львом Толстим, Олександром Островським (пізніше — автором лібрето до опери «Воєвода»), а 1868 — з композиторами «Могутньої купки», які зацікавили його програмною музикою. Серед творів цих років — 1-а симфонія та увертюра-фантазія «Ромео та Джульєтта» (1869).

 
Петро Чайковський в 1870 році.

Творчість 1870-х років охоплює різні жанри — він написав опери «Опричник» і «Коваль Вакула», музику до драми Островського «Снігуронька», балет «Лебедине озеро», Другу і Третю симфонії, фантазію «Франческа да Ріміні», Перший фортепіанний концерт, Варіації на тему рококо для віолончелі з оркестром, три струнні квартети та інші.

1876 року здійснив разом із братом Модестом подорож до Парижа. Сильне враження на Чайковського справила опера «Кармен» Жоржа Бізе, прем'єра якої відбулася за рік до цього. На зворотному шляху Чайковський з братом відвідав Вагнерівський фестиваль у Байройті, де особисто познайомився з Ференцом Лістом і Ріхардом Вагнером.

У липні 1877 року імпульсивно одружився з колишньою консерваторською студенткою Антоніною Іванівною Мілюковою (1849—1917). Вона надсилала композиторові листи і навіть погрожувала самогубством, якщо він відмовиться від зустрічі. Чайковський, який у той час працював над оперою «Євгеній Онегін», на відміну від героя своєї опери не відмовився від прихильниці. Проте вже у вересні композитор розчарувався в шлюбі й навіть сам збирався вчинити через це самогубство[10]. Усі подальші роки подружжя мешкало кожен окремо. Процес розлучення тривав до смерті Чайковського, але так і не відбувся. Ця ситуація його дуже обтяжувала, про що він неодноразово писав у листах до Надії фон Мекк: «Вчера я получил письмо от брата Анатолия. Он теперь уже в Петербурге. В Каменке он провел пять дней. Он наконец выпроводил мою жену из Каменки. Слава богу, у меня гора с плеч свалилась. Она изъявила желание идти в сестры милосердия. Сестра, зять и Толя очень обрадовались этому. Они не без основания предположили, что она влюбится там в кого-нибудь, захочет выйти замуж и потребует развода. Это было бы всего лучше для меня. Но желание это осталось только в течение нескольких дней. Брат начал было хлопотать, но она объявила ему (в Москве, где он провел дней пять), что более не хочет быть сестрой милосердия. Она живет теперь в Москве. Дальнейшие ее планы мне неизвестны, но я молю бога, чтобы она к будущему учебному году выбрала другую резиденцию. Встречаться с ней будет очень неловко и щекотливо»[11].

Період подорожейРедагувати

 
Меморіальні дошки на садибному будинку в маєтку фон Мекк у с. Копилів Макарівського району Київської обл.

У жовтні 1877 року припинив роботу в Московській консерваторії та разом з братом Анатолієм вирушив до Швейцарії. Ця поїздка стала можливою завдяки прихильниці його таланту Надії фон Мекк, яка призначила йому щорічну стипендію у розмірі 6000 рублів, однак за умови, що вони ніколи не зустрінуться особисто. Спілкування Чайковського з фон Мекк відбувалося винятково листовно. За 13 років листування було написано приблизно 1100 листів.

Наступного 1878 року закінчив «Євгенія Онегіна» та Четверту симфонію, якими сам композитор був задоволений: «Я відчуваю сьогодні велику насолоду від усвідомлення, що я закінчив два великі твори, у яких, мені здається, я зробив крок уперед, і значний».

Оригінальний текст (рос.)
Я испытываю сегодня большое наслаждение от сознания, что я окончил два больших сочинения, в которых, мне кажется, я шагнул вперед и значительно

Протягом наступних 14 років життя постійно подорожував — як батьківщиною, так і за кордоном. Подорожував переважно поїздом, а 1886 — пароплавом з Батумі до Марселя. У середині 1880-х років Чайковський повернувся до активної музично-суспільної діяльності. У 1885 році його обрано директором Московського відділу Російського музичного товариства. Музика Чайковського стала популярною у Росії та за кордоном.

У цей час почав займатися диригуванням, і в 1887 — початку 1888 року здійснив перше європейське турне як диригент. Концертні поїздки зміцнили творчі й дружні зв'язки Чайковського із західноєвропейськими музикантами, серед яких Ганс фон Бюлов, Едвард Гріг, Антонін Дворжак, Густав Малер, Артур Нікіш, Каміль Сен-Санс та інші. Навесні 1891 року П. І. Чайковський їде до США. Він з надзвичайним успіхом диригував власними творами у Нью-Йорку, Балтіморі й Філадельфії.

Останні рокиРедагувати

Останні роки життя музикант провів у Клину в Підмосков'ї, де зараз розташований його меморіальний музей. 16 жовтня 1893 він успішно диригував на прем'єрі своєї симфонії в Петербурзі, а через 9 днів раптово помер. Похований в Олександро-Невській лаврі (Петербург) в Некрополі майстрів мистецтв[12].


Чайковський і УкраїнаРедагувати

 
Тростянець. Пам'ятник Чайковському
 
Низи. Пам'ятник Чайковському

П.Чайковський вперше побував на теренах України у 24-річному віці і з того часу періодично жив і працював у маєтках своїх родичів і друзів:

Серед творів, написаних в Україні — дві симфонії, опери «Євгеній Онегін», «Черевички», «Орлеанська діва», «Мазепа», балет «Лебедине озеро», романси на вірші Шевченка (у перекладах Мея) і Перший фортепіанний концерт.

ТростянецьРедагувати

У 1864 р. студент консерваторії Петро Чайковський вперше приїхав на канікули в Тростянець на запрошення князя Олексія Васильовича Голіцина (1832—1901), там він написав свій перший симфонічний твір — увертюру до драми О. Островського «Гроза». Тут познайомився і заприятелював з нащадком засновника міста Суми, козацького полковника Герасима Кондратьєва, Миколою Дмитровичем Кондратьєвим (?-1887), який запросив його до свого маєтку в Низи. Там Чайковський багато писав, саме там він написав балет «Лебедине озеро» та багато інших творів. Про це Чайковський написав Надії фон Мекк: «Сюди ми потрапили внаслідок прохання господаря мого, Г. Кондрат'єва, мого давнього та гарного товариша, в якого я раніше гостював кожне літо. Тут я повністю написав „Вакулу“ та багато інших творів. Ми залишимося у нього три дні й наприкінці тижня поїдемо до Кам'янки… Тут добре, особливо тому, що в саду тече мила річка Псел, але ліс далеко»[13]

Оригінальний текст (рос.)
Сюда мы попали вследствие усиленной просьбы хозяина моего, некоего Г. Кондратьева, моего старого и хорошего друга, у которого в прежнее время я гостил каждое лето. Здесь я написал всего “Вакулу” и много других вещей. Мы останемся у него три дня и в конце недели поедем в Каменку.... Здесь хорошо, в особенности потому, что в саду течет милая речка Псел, но лес далеко

«У мене багато приятелів, але таких, з якими душу відводжу, як-от із Кондратьєвим, — зовсім нема», — написав композитор. З того часу козацький нащадок відкрив для себе Україну.[14]

Кам'янкаРедагувати

Найчастіше бував у Кам'янці на Черкащині. Тут мешкала рідна сестра композитора Олександра та її родина. За словами брата, цей куточок України був «осяйним пунктом» для Петра Ілліча, який писав, що тут «знайшов відчуття миру в душі, яке даремно шукав у Москві та Петербурзі». Як «обітованого раю» чекав він літа, коли міг туди поїхати. За спогадами сучасників, зазвичай стриманий композитор у товаристві сільської молоді змінювався, ставав веселим, навіть співав і танцював. Про Україну композитор писав: «Ніколи за кордоном, навіть серед розкішної південної природи я не знаходив тих хвилин святого захоплення від споглядання природи, яке вище навіть від насолоди мистецтва».[15]

БраїлівРедагувати

До Браїлова (нині — Вінницька область) композитор потрапив на запрошення баронеси Надії фон Мекк, де знаходився один з її маєтків. Композитор гостював у маєтку фон Мекк у 1879, 1880 та 1890 роках, проте щоразу за відсутності господині. У Браїлові композитор прагнув «бероздільно віддатися замилуванню природою», там же почув спів кобзарів і відмітив у їхньому співі «один і той самий вічний наспів»[16]. У Браїлові написані перша оркестрова сюїта, опера «Орлеанська діва», п'єси для скрипки, 7 романсів (зокрема «То було ранньою весною», «Серед шумного балу»), серенада Дон Жуана на слова Олексія Толстого «Піліпінелла». 1979 року колишній маєток Н. фон Мекк перетворений перетворено на Музей Чайковського і фон Мекк.

 
Кам'янка. Пам'ятник Чайковському

КопилівРедагувати

У маєтку Миколи Карловича фон Мекк у Копилові Чайковський був двічі. «Копилів мені надзвичайно сподобався! Новий будинок вкрай симпатичний; з верхнього поверху, де Микола показав мені кімнату, що призначається, між іншим, і для мене, відкривається чарівний вигляд абсолютно сільського стилю. Молочне господарство і все, що ради нього влаштоване, дуже зацікавило мене», — писав він.[17]

Оригінальний текст (рос.)
"Копылово мне ужасно понравилось! Новый дом в высшей степени симпатичен; из верхнего этажа, где Коля показал мне комнату, предназначаемую, между прочим, и для меня, открывается прелестный вид совершенно деревенского характера. Молочное хозяйство и всё, что ради него устроено, очень заинтересовало меня.[17]

 

КиївРедагувати

У Києві П. І. Чайковський вперше побував 1869 року проїздом у Кам’янку і пізніше бував у місті проїздом або з нагоди виконання своїх творів[18]. 1890 року П.Чайковський відвідав Київське музичне училище[18], а 1891 - диригував своїми творами у трьох концертах[19]. У Києві, зокрема, П. І. Чайковський зустрічався з М. Лисенком і знайомився з його оперою «Тарас Бульба», проте дата цієї зустрічі невідома[20]. П. І. Чайковський пропонував М. Лисенкові допомогу в постановці «Тараса Бульби» в  Петербурзі на сцені імператорського театру, але за умови, що її буде перекладено російською; цю пропозицію український композитор відкинув[21][22].

ХарківРедагувати

У 1893 році гастролював у Харкові на запрошення директора Харківського музичного училища Іллі Слатіна. Саме в Харкові композиторові зробили портрет у майстерні фотографа Федецького, який композитор викупив, говорячи: «Так, звичайно, дорогувато, але фотограф — першокласний. Мене фотографували і в Росії, і в Європі, але кращого, ніж мене сфотографували в Харкові, я поки що не бачив»[23]. Також у Харківському художньому музеї зберігається портрет Петра Ілліча Чайковського, написаний Миколою Кузнєцовим під час його перебування у Харкові[24].

Питання національної ідентифікаціїРедагувати

Попри частково українське походження і досить значну частину життя, проведеного в Україні, сам композитор не вважав себе українцем. «Я реаліст і корінна російська людина» — писав композитор у листі В. Погожину у 1891[25].

У листі до фон Мекк від 1878 року П.Чайковський так описував свою національну приналежність:

  Що стосується взагалі російського елемента в моїй музиці. тобто споріднених з народною піснею прийомів у мелодії та гармонії, то це відбувається внаслідок того, що я виріс у глушині, з дитинства, раннього, перейнявся невимовною красою характеристичних рис російської народної музики, що я до пристрасті люблю російський елемент у всіх його проявах, що, одним словом, я російська людина в повному розумінні цього слова[26]
Оригінальний текст (рос.)
Что касается вообще русского элемента в моей музыке,. т. е. родственных с народною песнью приёмов в мелодии и гармонии, то это происходит вследствие того, что я вырос в глуши, с детства, самого раннего, проникся неизъяснимой красотой характеристических черт русской народной музыки, что я до страсти люблю русский элемент во всех его проявлениях, что, одним словом, я русский в полнейшем смысле этого слова
 
  "Як би я не насолоджувався Італією, який би благотворний вплив не мала вона на мене тепер, а все-таки я залишаюся і навіки залишуся вірним Росії. Знаєте, дорогий мій друже, що я ще не зустрічав людину, більше за мене закоханого в матінку Русь взагалі і в її великоросійські частини особливо"[27]
Оригінальний текст (рос.)
Но как бы я ни наслаждался Италией, какое бы благотворное влияние ни оказывала она на меня теперь, а все-таки я остаюсь и навеки останусь верен.России. Знаете, дорогой мой друг, что я еще не встречал человека, более меня влюбленного в матушку Русь вообще и в ее великорусские части в особенности.
 


ТворчістьРедагувати

Хоча провідними сферами творчості були опера та симфонія, композитор писав музику майже у всіх жанрах. У його музиці відбиті глибокі соціально-етичні конфлікти, що були породжені російською дійсністю 2-ї половини 19 століття. Зіткнення прагнень до повноти життя та почуттів із жорстоко ворожою дійсністю служить джерелом гострого напруженого конфлікту, часто отримує у творах композитора трагічний результат. Помітне підсилення трагічного спостерігається у творах останніх років (наприклад, опера «Пікова дама», 6-а симфонія). Проникливий мистець-психолог, Чайковський розкривав внутрішній світ людини в різних його проявах — від м'якої ліричної задушевності до захоплюючого трагізму. Світле життєствердне начало втілювалося ним у картинах народних веселощів і урочистостей або в ідеально прекрасних поетичних образах, що виражають романтичну мрію про наповнене й гармонійне життя.

Музиці Чайковського властиве мелодійне багатство, пов'язане з інтонаціями народної пісні та міського романсу. Водночас Чайковського вважають одним з найбільших симфоністів романтичної епохи. Б. Асаф'єв так описує цю рису творчості композитора:

"І ось слухач відчуває, що музика ніби росте, розквітає, що почуття збагачуються, перетворюючись начебто у свою протилежність і знову приймаючи свій знайомий вигляд, що скорбота і радість, світло і морок, любов і гнів взаємно протиставляються, проникають одне в одного то з більшим, то з меншим наростанням і напругою. Слухач відчуває все це і як знайоме йому биття серця, і як тріпотіння всього свого внутрішнього життя, і як контрасти почувань. Але разом з тим він настільки ж беззаперечно відчуває, що всі ці явища музичного розвитку зовсім не містяться лишень в межах "мого я", що їм анітрохи не суперечить і та об'єктивно дана дійсність, що пізнається у розвитку та передаванні явищ природи, і у взаєминах людей. Так симфонічний розвиток у своєму художньому заломленні відбиває життя"
Оригінальний текст (рос.)
И вот слушатель ощущает, что музыка как бы растет, расцветает, что чувства обогащаются, обращаясь как бы в свою противоположность и опять принимая свой знакомый облик, что скорбь и радость, света и сумрак, любовь и гнев взаимно сопоставляются, проникают друг в друга то с большим, то с меньшим нарастанием и напряжением. Слушатель ощущает все это и как знакомое ему биение сердца, и как трепет всей своей внутренней жизни, и как контрасты чувствований. Но вместе с тем он столь же бесспорно ощущает, что все эти явления музыкального развития вовсе не заключены только в границах "моего я", что им нисколько не противоречит и та объективно данная действительность, что познается в развитии и передавании явлений природы и во взаимоотношениях людей. Так симфоническое развитие в своем художественном преломлении отображает жизнь[28]
 
Фрагмент рукопису П. І. Чайковського, сторінки опери «Пікова дама (опера)»

У програмних симфонічних творах Чайковського знайшли відбиття образи творчості Шекспіра («Ромео і Джульєтта», «Буря», «Гамлет»), Данте («Франческа да Ріміні»), Байрона («Манфред»). Втілюючи той чи інший сюжет у музиці, він прагнув не стільки детальної передачі звуками ходу подій, скільки концентрованого виразу основного конфлікту за допомогою зіткнення і розвитку контрастних музичних образів.

Видатним є внесок Чайковського у розвиток концертного жанру. Його фортепіанні та скрипковий концерти поєднують симфонічний розмах з віртуозністю, темпераментністю і яскравістю колориту.

Оперна творчістьРедагувати

Галерею сильних і зворушливих образів створив композитор у своїх операх. У листі до С. Танєєва він писав:

"... Я завжди прагнув вибирати сюжети, здатні зігріти мене. Зігріти ж мене можуть тільки такі сюжети, в яких діють справжні живі люди, що відчувають так само, як і я" [29]
Оригінальний текст (рос.)
...Я всегда старался выбирать сюжеты, способные согреть меня. Согреть же меня могут только такие сюжеты, в коих действуют настоящие живые люди, чувствующие так же, как и я

Петро Чайковський наголошував, що опера «повинна бути музикою найбільш загальнодоступною з усіх видів музики», що «тільки опера ріднить вашу музику до цієї публіки, робить вас надбанням не тільки окремих маленьких гуртків, але, за сприятливих умов, — усього народу»[30]. Чайковського завжди приваблювала в опері її складна синтетична природа.

Знаходжу, що ... поєднуючи в собі настільки багато різних елементів, службовців однієї мети - опера чи все-таки не найбагатша музична форма

Чайковський увійшов в історію російського музичного театру як творець лірико-психологічної драми. Шлях до неї був складним і болісним, і лише в «Євгенії Онєгіні» (в п'ятій своїй опері) композитор досягнув найвищої гармонії художніх переконань і їх творчого втілення. Разом з тим Чайковський не обмежував себе тільки цим жанровим різновидом, хоча риси «інтимної», але сильної драми, лірико-психологічне змалювання головних героїв завжди залишались найбільш примітною стороною всіх його оперних творів. Не прагнучи до створення казкових, фантастичних опер, а також до використання сюжетів з віддалених історичних епох, все ж Чайковський звертався в своїй оперноій творчості до широкого кола образів, подій, сюжетів.

При виборі сюжету для Чайковського найважливішим були прояви внутрішнього життя героїв. Внутрішнє життя повинно було бути складним і багатим, мотиви вчинків достовірними, характери людей розкривалися б у вирішальні моменти життя, а основний драматичний конфлікт затягував би всі нитки дії.

Неодмінним було розуміння композитором почуттів, які переживають його герої. Він сприймав їх як живих, реально існуючих людей. Таким чином, виникало відчуття сучасності оперного спектаклю, приналежності його героїв до близької композитору епохи.

Внаслідок особливостей моєї артистичної індивідуальності я можу з любов'ю і захопленням писати музику на сюжет хоча б і нітрохи не ефективний - аби дійові особи викликали в мене живе співчуття, аби я любив їх, шкодував, як люблять і шкодую живих людей.

Багатство і виразність вокальної мелодики поєднуються в операх Чайковського з напруженим симфонічним розвитком, що дає змогу передавати динаміку станів душі, психологічний підтекст дії. Водночас композитор враховував закони сцени, домагався гнучкості музичних характеристик і ретельного окреслення побутового чи історичного ґрунту, підкреслюючи, що оперу треба «не тільки слухати, а й дивитися».

Новаторське значення мала балетна музика Чайковського. Традиційний «дивертисментний» тип класичного балету в Чайковського насичується безперервним симфонічним розвитком. Казкові сюжети служать композитору для втілення реальних життєвих конфліктів.

Камерно-інструментальна музика Чайковського налічує три квартети (перші зразки в російській музиці), струнне тріо, секстет і низку фортепіанних творів, переважно ліричних або жанрово-характеристичних. Найбільшим за масштабом фортепіанним твором Чайковського є «Велика соната» (1878), в якій композитор розвиває традиції великої романтичної сонати.

Одну з важливих сфер творчості Чайковського становлять романси. Як і М. І. Глінка і О. С. Даргомижський, Петро Чайковський спирався на інтонації та жанри побутового романсу, творчо переосмисливши і поглибивши їх, виділяючи і загострюючи індивідуально-характерні риси. Емоційний діапазон вокальної музики Чайковського простягається від тихого елегійного смутку до високого драматизму і пристрасного захопленого пориву. Романси написані на слова російських поетів  О. К. Толстого, Л. А. Мея, К. Р. (К. К. Романова), Д. М. Ратгауза, О. М. Плещеєва, А. А. Фета, О. М. Апухтіна, Я. П. Полонського, а за мотивами поезії Тараса Шевченка (проте в російських перекладах).

ТвориРедагувати

Опери

Балети

Для симфонічного оркестру

Концерти для інструментів з оркестром

Хорова музика

  • Літургія святого Івана Златоустого (1878) та інші духовні твори
  • Кантата «Москва»

Твори для фортепіано

  • «Пори року», 12 характеристичних картин (1876)
  • Дитячий альбом, 24 легкі п'єси (1878)
  • Велика Соната

104 романси різних жанрів на слова:

  • А.Плєщєєва (20 романсів),
  • А. К. Толстого (12 романсів и дует),
  • К. Р. (6 романсів),
  • Д. Ратгауза (6 романсів),
  • О.Апухтіна (5 романсів),
  • А. Фета (5 романсів),
  • Я. Полонського (3 романса),
  • Д. Мережковського (2 романса)

а також Г. Гейне і Й. Гете в перекладах Л. Мея, Ф. Тютчева, М. Михайлова та ін.

Вокальні твори, перекладені українськоюРедагувати

У перекладі Бориса Тена

  • «День ли царит»[31]
  • Колискова пісня[32]
  • «Мы сидели с тобой»[33]
  • «Отчего?»[34]

У перекладі Юрія Отрошенка[35]:

ФільмографіяРедагувати

Екранізація творівРедагувати

Фільми про життя композитораРедагувати

Визнання та увічнення пам'ятіРедагувати

 
Монета Банку Росії
 
Ювілейна мідно-нікелева монета, Держбанк СРСР

Наявна документальна база дозволяє припускати, що П.Чайковський став найвідомішим у світі російським композитором вже в 1870-х - 1890-х роках[36]. В радянські часи було створено культ Чайковського-реаліста, виділяючи характеристики творчості композитора, що збігались з принципами соцреалізму: народність, пісенність, мелодійність[36]. В ході помпезного святкування 100-річного ювілею композитора, його іменем були названі консерваторії в Москві та Києві. Сучасний російський режим культивує увертюру «1812 рік» із монархічним гімном «Боже, Царя храни»[36].

На честь Чайковського названі:

Астрономічні об'єкти
Місто
Вулиці
Конкурси і фестивалі
Освітні та концертні заклади
Музеї
музичні колективи

ФілателіяРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б Брянцева В. Н. Чайковский Петр Ильич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1978. — Т. 29 : Чаган — Экс-ле-Бен. — С. 12–13.
  2. а б Encyclopædia Britannica
  3. SNAC — 2010.
  4. Н. Соловьев Чайковский, Петр Ильич // Энциклопедический словарьСПб: Брокгауз — Ефрон, 1903. — Т. XXXVIII. — С. 373–375.
  5. Tchaikovsky: The Quest for the Inner ManSchirmer Books, 1991. — С. 50. — ISBN 978-0-02-871885-9
  6. Рід Чайка називають українським більшість українських джерел, зокрема Енциклопедія Українознавства. Також рід Чайка називають «українським» уральська дослідниця Пролєєва [Архівовано 17 жовтня 2009 у Wayback Machine.] та Г. І. Белонович — на сайті, присвяченому композиторові [Архівовано 12 жовтня 2011 у Wayback Machine.]. Є дані [Архівовано 1 травня 2011 у Wayback Machine.], що в сучасній Україні є понад 12 тисяч носіїв прізвища Чайковський і понад 19 тисяч — прізвища Чайка. Проте більшість радянських і російських джерел про українське походження П. І. Чайковського не розповідають.
  7. Валько Кравченко наводить інформацію [Архівовано 2 грудня 2010 у Wayback Machine.] про те, що Чайковськими на Запоріжжі звали командирів козацьких чайок, отже, прізвище композитора залишилось українським.
  8. а б родовід. Архів оригіналу за 19 квітня 2019. Процитовано 8 квітня 2022. 
  9. Познанский, 2010, ч. 1, гл. 1.
  10. Цьому аспекту присвячені такі джерела:
    В. Соколов. Антонина Чайковская. История забытой жизни. — М.: Музыка, 1994;
    А. Познанский. Пётр Чайковский: Биография. — СПб.: Вита нова, 2009; Самоубийство Чайковского: миф и реальность. — М.: Журнал «Глагол», 1993;
    И. Кон. Любовь небесного цвета: Научно-исторический взгляд на однополую любовь. — СПб.: Продолжение жизни, 2001. — Глава 9. Был ли гомосексуализм на святой Руси? [Архівовано 18 серпня 2012 у Wayback Machine.].
    Wiley, Roland John, «Tchaikovsky, Pyotr Ilyich.», а також стаття в словнику Гроува (2001), 25:147.
  11. Лист № 72. Чайковский — Мекк. Сан-Ремо, 24 декабря 1877 г./5 января 1878 г.
  12. Блинов, Соколов, 1994. Познанский, 2007.
  13. Лист № 156. Чайковский — Мекк. Низы, Харьковской губ., Сумского уезда, 6 июня 1878 г.
  14. Чайковський і Україна - UAHistory (uk-UA). 7 листопада 2015. Архів оригіналу за 28 травня 2019. Процитовано 26 серпня 2016. 
  15. Чайковський і Україна. Архів оригіналу за 12 серпня 2016. Процитовано 26 серпня 2016. 
  16. Редя, Валентина (2020). "Я насолоджуюся життям" (географія українських маршрутів Чайковського). Чайковський: Україна на карті життя і творчості. 
  17. а б Лист № 479. Чайковский — Мекк. Москва, 2 октября 1889 г. Пречистенка, Троицкий переулок, № 6.
  18. а б Зінькевич, Олена (2020). Київські адреси та друзі Чайковського. Чайковський: Україна на карті життя і творчості. 
  19. Зільберман Ю. А. Київське музичне училище. Нарис діяльності. 1868—1924 роки: Монографія / Юрій Зільберман. — К. : Типографія «Клякса», 2012. — c.95
  20. Скорульська, Р. М. (2012). Штрихи до історії створення та перших постановок опери Миколи Лисенка Тарас Бульба. Українське музикознавство, (38), 54-73.
  21. Поліщук Тетяна. Микола Лисенко — Гетьман української музики [Архівовано 2022-02-27 у Wayback Machine.].
  22. Андрійчук Петро Олександрович. Микола Лисенко: Україноцентризм мовою фактів. Музика в діалозі з сучасністю: освітні, мистецтвознавчі, культурологічні студії. КНУКіМ, 2022. С. 266—270.
  23. В Ніч музеїв у Харкові нагадали про незвичайну історію фотопортрета Чайковського | Справжня Варта. varta.kharkov.ua. Архів оригіналу за 5 грудня 2020. Процитовано 19 травня 2020. 
  24. В музее напомнили необычную историю знаменитого фотопортрета композитора, сделанного в Харькове (фото). gx.net.ua (рос.). Процитовано 19 травня 2020. 
  25. В. П. Погожев. Воспоминания о П. И. Чайковском. www.tchaikov.ru. Процитовано 22 червня 2022. 
  26. Letter 778 - Tchaikovsky Research. en.tchaikovsky-research.net. Процитовано 22 червня 2022. 
  27. Переписка П. И. Чайковского с Н. Ф. фон Мекк. 9/21 февраля [1878 г.]. coollib.com. Процитовано 5 січня 2023. 
  28. Асафьев, Б. Избр. труды, т. 2, М., 1954, с. 37
  29. Чайковський П. І., Танєєв С. І., Листи:, М., 1951, с. 169
  30. Переписка с H. P. фон Мекк, 1934-36, т. 2, с. 37, т. 3, с. 381
  31. Чайковський П. «День ли царит». /Укр. пер. Б.Тена. -К.: Мистецтво. 1955,- 12 с.
  32. Чайковський П. Колискова пісня: Тв. 16, № 1: Для високого голосу з ф-но Сл. А.Майкова; Пер. Б.Тена. — К.: Мистецтво;-' 9 с.
  33. Чайковський П. «Мы сидели с тобой» /Укр. пер. Б.Тена. — К.: Мистецтво, 1955. −8 с.
  34. Чайковський П. «Отчего?» /Укр. пер. Б.Тена. — К.: Мистецтво, 1955.-8 с.
  35. Юрій Отрошенко. П'єси і переклади співаної поезії — К. : «Арт Економі» — 2012 — 388 с.
  36. а б в Корчова, Олена (2020). Місце Чайковського в українському світі. Чайковський: Україна на карті життя і творчості. 
  37. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

ЛітератураРедагувати

  • Клименко И. A.. П. И. Чайковский. Краткий биографический очерк, (М.), 1909.
  • Коптяев А. П.. История новой русской музыки в характеристиках, вып. 1 — П. И. Чайковский, СПБ, 1909, 1913.
  • Игорь Глебов. П. И. Чайковский, Его жизнь и творчество. — П., 1922.
  • Игорь Глебов. Чайковский. Опыт характеристики. — П., 1922.
  • Игорь Глебов. Инструментальное творчество Чайковского. — П., 1922.
  • Житомирский Д. В. Симфоническое творчество Чайковского. — М., 1936.
  • Берберова Н. Н. Чайковский. История одинокой жизни. — Берлин, 1936.
  • Ярустовский Б. М. П. И. Чайковский. Жизнь и творчество. — М., 1940.
  • Богданов-Березовский В. М. Оперное и балетное творчество Чайковского. — Л.-М., 1940.
  • Холодковский В. В. П. И. Чайковский. — М., 1942;
  • Альшванг А. А. Опыт анализа творчества П. И. Чайковского (1864—1878), М.-Л., 1951.
  • Слонимский Ю. И. П. И. Чайковский и балетный театр его времени. — М., 1956.
  • Розанова Ю. А. История русской музыки. Том 2. П. И. Чайковский. — М., 1981.
  • Протопопов В. В. и Туманина Н. В. Оперное творчество Чайковского. — М., 1957.
  • Николаев A. A. Фортепианное наследие Чайковского. — М.-Л., 1949, М., 1958.
  • Кунин И. Ф. П. И. Чайковский. — М., 1958.
  • Альшванг А. А. Чайковский, M.,1959.
  • Должанский А. Н., Музыка Чайковского. Симфонические произведения. — Л., 1960;
  • Воспоминания о П. И. Чайковском. — М. 1962; Изд. 4. испр. Л., 1980.
  • Давыдов Ю. Л., Записки о П. И. Чайковском. — М., 1962;
  • Туманина Н. В. Чайковский: путь к мастерству 1840—1877. — М., 1962.
  • Туманина Н. В. Чайковский: великий мастер 1878—1893. — М., 1968.
  • Цуккерман В. A., Выразительные средства лирики Чайковского. — М., 1971.
  • Орлова Е. М. Петр Ильич Чайковский. — М., 1990.
  • Спадщина П. І. Чайковського на шляху у XXI століття. Проблеми взаємодії мистецтва, педагогіки та теорії і практики освіти: Збірник наукових праць. — Вип. 14. — Харків, 2004. ISBN 966-8779-00-2.
  • Познанский А. Петр Чайковский. Биография. (В 2-х т.) ― СПб.: Вита Нова, 2009.
  • Слободенюк Н. П. Браїлів: стежками історії [Текст]: краєзнавчі нариси / Н. П. Слободенюк, В. О. Логвінов. — Вінниця: Тезис, 2000. — 64 с.
  • Чайковский П. И. Чайковский и Надежда Филаретовна фон-Мекк. Переписка [Текст]: [в 3 кн.] / П. И. Чайковский, Н. Ф. Мекк. — М. : Захаров, 2004 . — (Серия «Биографии и мемуары»). Кн. 1 :[1876-1878 годы]. — [Б. м.]: [б.и.], 2004. — 622 с.
  • Чайковский П. И. Чайковский и Надежда Филаретовна фон-Мекк. Переписка [Текст]: [в 3 кн.] / П. И. Чайковский, Н. Ф. Мекк. — М. : Захаров, 2004 . — (Серия «Биографии и мемуары»). Кн. 2 : [1879-1881 годы]. — [Б. м.]: [б.и.], 2004. — С. 623—1304.
  • Чайковский П. И. Чайковский и Надежда Филаретовна фон-Мекк. Переписка [Текст]: [в 3 кн.] / П. И. Чайковский, Н. Ф. Мекк. — М. : Захаров, 2004 . — (Серия «Биографии и мемуары»). — Кн. 3. — [Б. м.]: [б.и.], 2004. — С. 1305—2033.
  • Белоброва Л. В. Главные имена. И. И. Левитан, Н.фон Мекк, Л. Н. Толстой, П. М. Третьяков, П. И. Чайковский, А. П. Чехов [Текст]: Л. В. Белоброва; М.: Издательский Дод «Муравей-Гайд», 2001. — 94 с.
  • Evans E. Tchaikovsky. — L. 1906, перевид.N. Y. 1963;
  • Keller О. P. Tschaikowsky. — Lpz. 1914;
  • Stein R. Tschaikowsky, Stuttg. 1927;
  • Rals N. van der, P. Tschaikowsky. — Potsdam, 1940;
  • Weinstock H. Tchaikovsky. — N. Y. 1943;
  • Hofmann R. Tchaikovsky. — P. 1947;
  • Cherbuliez A.-E. Tschaikowsky und die russische Musik. — Z. 1948;
  • Abraham G. Tchaikovsky. — L. 1949;
  • Štěpánek V. Pražské návštěvy P.I. Čajkovského. — Praha, 1952;
  • Wolfurt К. von P. I. Tschaikowski. — Z. 1952;
  • Retizoldt R. P. Tschaikowski. 1849—1893. — Lpz. 1953, 1961;
  • Zagiba F. Tschaikowsky. Leben und Werk. — Z. 1953;
  • Briggs J. The collector's Tchaikovsky and the five, Phil.-N. Y. 1959;
  • Pahlen K. von, Tschaikowsky. Ein Lebensbild, Stuttg. (1959);
  • Стършенов Б. П. И. Чайковски. — София, 1960;
  • Schriften des Tschaikowsky-Studio, (Lfg.) I—II, Hamb. 1963-68;
  • Erismann G. P. I. Tchaikovski. L'homme et son oeuvre, P. 1964;
  • Warrack J. Tchaikovsky. — L. 1973;
  • Systematisches Verzeichnis der Werke von P. I. Tschaikowsky. — Hamb. 1973;
  • Swolkien H. P. Czajkowski. — Warsz. 1976.
  • П. І. Чайковський на Україні: матеріали і док. / Київ. держ. консерваторія ім. П. І. Чайковського, Каф. історії музики ; зб. упорядкув. Л. Д. Файнштейн, О. Я. Шреєр і Т. М. Тихонова ; ред. і передм. А. В. Ольховського. — Харків: Мистецтво, 1940. — 144 с. [Архівовано 20 лютого 2019 у Wayback Machine.]

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати