Відкрити головне меню

Бори́с Володи́мирович Аса́ф'єв (літературний псевдонім — Ігор Глєбов; 29 липня 1884, Петербург — 27 січня 1949) — російський радянський музикознавець, композитор, музично-громадський діяч, академік (1943), народний артист СРСР (1946), лауреат Сталінської премії (1943, 1948).

Асаф'єв Борис Володимирович
Псевдо Игорь Глебов
Народився 29 липня 1884(1884-07-29)[1][2][3]
Санкт-Петербург, Російська імперія[4]
Помер 27 січня 1949(1949-01-27)[4][1][…] (64 роки)
Москва, СРСР[4]
Поховання Новодівочий цвинтар
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
Flag of Russia.svg Російська імперія
Діяльність композитор, хореограф, музикознавець, диригент, теоретик музики, музичний педагог, піаніст, балетознавство, публіцист, музичний критик
Alma mater історико-філологічний факультет Санкт-Петербурзького університету[d] і Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова
Науковий ступінь доктор мистецтвознавства[d] (1941)
Володіє мовами російська[1]
Заклад Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова
Членство Спілка композиторів СРСР, Російська академія наук і Академія наук СРСР
Нагороди
орден Леніна орден Трудового Червоного Прапора медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «У пам'ять 800-річчя Москви»
народний артист СРСР Народний артист РРФСР

Заслужений діяч мистецтв РРФСР[d]

Сталінська премія

Зміст

Біографічний нарисРедагувати

Народився в Петербурзі. Закінчив історико-філологічний факультет Петербурзького університету і консерваторію по класу композиції А. К. Лядова. В 1919—1930 працював у ленінградському Інституті історії мистецтв, у 192543 — професор Ленінградської консерваторії. 1926 року став одним із засновників Асоціації сучасної музики, що пропагувала новітні твори світових і радянських композиторів. У рамках концертів, організованих відділенням, звучали твори композиторів Новоївіденської школи, французької «Шістки», а також Сергія Прокоф'єва та Ігоря Стравінського. В 1920-ті роки Асаф'євим були написані більшість його монографій, в тому числі «Музична форма як процес».

В 1930-ті після ліквідації АСМ, Асаф'єв зосереджується переважно на композиторській діяльності. У воєнні роки пережив блокаду Ленінграда. З 1943 переїхав у Москву, де очолював музичний сектор Інституту історії мистецтв АН СРСР у Москві. З 1948 року очолював правління Спілки радянських композиторів СРСР. Помер у Москві.

ТворчістьРедагувати

Праці Асаф'єва з історії і теорії музики мали основоположне значення для радянського музикознавства. Особливе значення мають розроблена дослідником теорія інтонації, викладена у книзі «Музична форма як процес» (1930). Асаф'єв розглядає інтонацію як специфічної форми виявлення музичного мислення, а сама музика визначається дослідником як «мистецтво інтонованого смислу». Асаф'єву належить також введення терміну симфонізм, як метод художнього узагальнення в музиці.

Крім того Асаф'єв є автором ряду монографій, присвячених творчості Л. Бетховена, Ф. Ліста, Ф. Шопена, М. І. Глінки, П. І. Чайковського, О. Скрябіна, С. Прокоф'єва.

Поряд з тим Асаф'єв залишив значний композиторський доробок. Він написав 27 балетів («Полум'я Парижа», 1932, «Бахчисарайський фонтан», 1934), 10 опер, 3 симфонії та інші твори.

ПраціРедагувати

  • Асафьев Б. В. Русская музыка от начала XIX столетия (М.-Л., 1930)
  • Асафьев Б. В. Избранные труды, тт. 1-5. М., 1952—1957
  • Асафьев Б. В. Музыкальная форма как процесс, кн. 1-2. Л., 1971
  • Асафьев Б. В. Книга о Стравинском. Л., 1977

ПриміткиРедагувати

  1. а б в ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б SNAC — 2010.
  3. International Music Score Library Project — 2006.
  4. а б в Асафьев Борис Владимирович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.

ЛітератураРедагувати