Вікіпедія

Скрябін Олександр Миколайович

російський композитор, піаніст, педагог
(Перенаправлено з Олександр Скрябін)

Олекса́ндр Микола́йович Скря́бін (25 грудня 1871 (6 січня 1872)(18720106), Москва — 14 (27) квітня 1915) — російський композитор, піаніст, педагог.

Скрябін Олександр Миколайович
рос. Александр Николаевич Скрябин
Зображення
Зображення
Основна інформація
Дата народження 25 грудня 1871 (6 січня 1872)(1872-01-06)
Місце народження Москва
Дата смерті 14 (27) квітня 1915(1915-04-27) (43 роки)
Місце смерті Москва
Причина смерті сепсис
Поховання Новодівичий цвинтар
Громадянство Російська імперія
Професія композитор, піаніст
Освіта Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського[1]
Вчителі Звєрєв Микола Сергійович[2], Сафонов Василь Ілліч, Аренський Антон Степанович і Танєєв Сергій Іванович
Відомі учні Alfred La Libertéd і Горовиць Олександр Йохимович
Інструменти фортепіано
Жанр символізм
Заклад Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського
Батько Nikolay Skryabind
Мати Щетиніна Любов Петрівнаd
Діти Юліан
Автограф
scriabinsociety.com
CMNS: Файли у Вікісховищі

Біографія ред.

Народився в аристократичній сім'ї в Москві. У дитячі роки навчався фортепіано у Миколи Звєрєва, разом із Сергієм Рахманіновим. Закінчив Московську консерваторію, де навчався в Антона Аренського та Сергія Танєєва.

1894 року познайомився з відомим меценатом і видавцем М. П. Біляєвим, який почав публікувати твори Скрябіна, а симфонічні твори композитора відтоді стали звучати в програмах російських симфонічних концертах. 1896 року оженився на піаністці Вірі Іванівні Ісакович, з якою у закордонній поїздці 1897/98 років вона виступала разом із чоловіком у концертних програмах, граючи його твори. Того ж року Скрябін почав викладати клас фортепіано в Московській консерваторії. Протягом 1900—1904 років Скрябін написав три симфонії.

У Олександра Скрябіна було семеро дітей: Римма, Олена, Марія і Лев від першого шлюбу з Вірою Іванівною Скрябіною (Ісакович); Аріадна, Юліан та Марина — від другого, з Тетяною Федорівною Шльоцер. З них двоє — старша дочка Римма (1898—1905) і син Лев (1902—1910) [3] — померли у віці семи років. На момент смерті Льва композитор уже кілька років жив зі своєю другою дружиною в фактичному шлюбі, а його стосунки з першою сім'єю були остаточно зіпсовані — батьки не зустрілися навіть на могилі сина[4][5].

У 1908 році через незадоволення низькими гонорарами Скрябін розірвав відносини з видавництвом Біляєва, проте жодне інше видавництво не погодилося публікувати твори Скрябіна, через що композитор був вимушений заробляти виключно концертною діяльністю. У цей період Скрябін написав симфонічні поеми «Поема екстазу» та «Прометей».

У 1910—1914 роках композитор жив у Москві, де навколо нього згуртувалося коло шанувальників, що пізніше створили Скрябінське товариство. 7 квітня 1915 року в нього розвинувся карбункул верхньої губи, причиною якого найімовірніше став стафілокок. Відсутність ефективних методів лікування на той час призвела врешті решт до розвитку сепсису (зараження крові) з вкрай тяжким перебігом. Помер від цього композитор вже 14 квітня 1915 року. Поховали Скрябіна на Новодівочому цвинтарі.

Творчість ред.

 
Alexander Nikolayevich Scriabin

Найважливіший вплив на формування Скрябіна зробили представники російського релігійно-філософського ренесансу, особливо В. Соловйов і В. Іванов. Символізм, з його центральною ідеєю теургії, забарвлений у містичні, навіть апокаліптичні тони, зустрів гарячий відгук з боку витонченого художника, що прагнув уникнути усякої буденності. Беручи участь у гуртку російського філософа С. Трубецького, композитор одночасно знайомився із працями Канта, Фіхте, Шеллінга, Гегеля, вивчав матеріали філософського конгресу в Женеві. Крім того, його цікавили східні релігійні навчання й сучасна теософська література, зокрема «Таємна доктрина» Є. П. Блаватскої. Його великі пізнання, представляючи особливий рід філософської еклектики, де найважливішим виявлявся досвід синтезу різних вчень і світоглядних позицій, давали композиторові привід міркувати про свою вибраність, представляти себе центром і джерелом «нового навчання», що може перетворити світ, вивести його на новий виток розвитку. Скрябін уважав, що художник, як мікрокосм, може впливати на макрокосм держави й навіть усього світобудови.

У творчості Скрябіна представлені фортепіанні й симфонічні жанри. У 90-х рр. створені прелюдії, мазурки, етюди, експромти, 1-3-а сонати для фортепіано, концерт для фортепіано з оркестром, в 1900-х рр. — 3 симфонії, 4-10-я сонати й поеми для фортепіано (у тому числі «Трагічна», «Сатаническая», «До полум'я»), а також такі симфонічні твори, такі як «Поема екстазу» (1907), «Прометей» (1910) — етапний твір пізнього періоду творчості. Музика Скрябіна відбила бунтарський дух свого часу, передчуття революційних змін. У ній з'єдналися вольовий порив, напружена динамічна експресія, героїчна радість, особлива «полетность» і витончена одухотворена лірика.

Твори Скрябіна, що втілили ідею екстазу, сміливого, спрямованого до невідомих космічних сфер пориву, ідею перетворюючої сили мистецтва (вінцем таких створінь, на думку Скрябіна, повинна була стати «Містерія», у якій поєднуються всі види мистецтва — музика, поезія, танець, архітектура, а також світло), відрізняються великим ступенем художнього узагальнення, силою емоційного впливу.

 
Кольорове бачення звуків О.Скрябіна

У творчості Скрябіна своєрідно сполучаються пізньоромантичні традиції (втілення образів ідеальної мрії, палкий, схвильований характер висловлення, тяжіння до синтезу мистецтв, перевага жанрам прелюдії й поеми) з явищами музичного імпресіонізму (тонкий звуковий колорит), символізму (способи-символи: теми «волі», «самоствердження», «боротьби», «томління», «мрії»), а також експресіонізму. Скрябін — яскравий новатор в області засобів музичної виразності й жанрів, у пізніх творах основою гармонійної організації стає домінантова гармонія (найхарактерніший тип аккорда — т. зв. прометеївський акорд). Він уперше в музичній практиці ввів у симфонічну партитуру спеціальну партію світла (поема «Прометей»), що пов'язано зі зверненням до кольорового слуху.

Записи ред.

 
Prélude Op. 11, No. 1
(728 kB)
Prélude Op. 11, No. 2
(1492 kB)
Mazurka Op. 40, No. 2
(677 kB)
Prelude No. 1, Op. 67
Performed by Jennifer Castellano. Courtesy of Musopen, 1.87 mB
При проблемах гляньте в довідку.

У січні 1911 року Скрябін грав у Москві 9 своїх творів для Welte-Mignon і його гра була записана на піано-рол.

Сьогодні дискографія Скрябіна надзвичайно широка. У Радянському Союзі найбільш повно фортепіанна творчість Скрябіна була представлена у записах В. Софроницького, оркестрова музика — у записах Є. Свєтланова. Наприкінці 1980-х велику кількість фортепіанних та оркестрових творів записав Володимир Ашкеназі.

Список творів ред.

Для симфонічного оркестру

для фортепіано з оркестром

  • концерт (fis-moll, op. 20, 1896-97),
  • фантазія (без ор., 1888-89, видано посмертно);

для фортепіано ред.

  • 10 сонат
    • № 1 ор. 6, 1892:
    • № 2 соната-фантазія ор. 19, 1892-97;
    • № 3 ор. 23, 1897-98;
    • № 4 op. 30, 1901-03;
    • № 5 ор. 53, 1907;
    • № 6 ор. 62, 1911-12;
    • № 7 op. 64, 1911-12;
    • № 8 Ор. 66, 1912-13;
    • № 9 ор. 68, 1913;
    • № 10 ор. 70, 1913);
  • поеми:
    • 2 поеми (ор. 32 1903),
    • Трагічна (ор. 34, 1903),
    • Сатанічна (ор. 36, 1903),
    • ор. 41 (1903),
    • 2 поеми (ор. 44, 1904- 05),
    • Поема-ноктюрн (op. 61, 1911-12),
    • 2 поеми (ор. 63-Маска, Странность. 1912),
    • 2 поеми (ор. 69, 1913),
    • «До полум'я» (Vers la flamme, ор. 72, 1914);
  • прелюдії:
    • 24 прелюдії (ор. 11, 1888- 96),
    • 6 прелюдій (ор. 13, 1895),
    • 5 прелюдій (ор. 15, 1895-96),
    • 5 прелюдій (op. 16, 1894-95),
    • 7 прелюдій (ор. 17, 1895-96),
    • 4 прелюдій (ор. 22, 1897-98),
    • 2 прелюдій (ор. 27, 1900),
    • 4 прелюдій (ор. 31, 1903),
    • 4 прелюдій (ор. 33, l903),
    • 3 прелюдій (ор. 35, 1903),
    • 4 прелюдій (op. 37. 1903),
    • 4 прелюдій (ор. 39, 1903),
    • 4 прелюдій (ор. 48, 1905),
    • 2 прелюдій (ор. 67, 1912-13),
    • 5 прелюдій (ор. 74, 1914);
  • мазурки:
    • 10 (ор. 3, 1888-90),
    • 9 (ор. 25, 1899),
    • 2 (ор. 40, 1903);
  • вальси:
    • ор. 1 (1885-86),
    • ор. 38 (1903),
    • Подібно вальсу (Quasi valse, ор. 47, 1905),
    • вальс для лівої руки (без ор., 1907);
  • етюди:
    • 12 (ор. 8, 1894- 95),
    • 8 (ор. 42, 1903),
    • 3 (ор. 65, в нонах, в септимах, і квінтах, 1912);
  • експромти:
    • 2 у формі мазурки (ор. 7, 1891),
    • 2 (ор. 10, 1894),
    • 2 (ор. 12, 1895),
    • 2 (ор. 14, 1895);
  • цикли і групи п'єс:
    • ор. 2 (Етюд, Прелюдія, Експромт, 1887- 89),
    • ор. 5 (2 ноктюрни, 1890),
    • ор. 9 (Прелюдія і Ноктюрн для лівої руки, 1894),
    • ор. 45 (Листок з альбому, Вигадлива поема, Прелюдія, 1905-07),
    • ор. 49 (Етюд, Прелюдія, Мрії, 1905),
    • ор. 51 (Крихкість, Прелюдія, окрилена поема, Танець томління, 1906),
    • ор. 52 (Поема, Загадка, Поема томління, 1905),
    • ор. 56 (Прелюдія, Іронія, Нюанси, Етюд, 1908),
    • ор. 57 (Бажання, Ласка у танці, 1908),
    • ор. 59 (Поема, Прелюдія, 1910-11),
    • 2 танца ор. 73 (Гірлянди, Похмуре полум'я, 1914);
  • окремі п'єси:
    • Allegro appassionato (ор. 4, 1887-93, перероблена 1-а частина незакінченої юнацької сонати es-moll),
    • Presto (без ор., 1888-89, 3-я частина незакінченої юнацької сонати as-moll),
    • Концертне Allegro (ор. 18. 1895—1897),
    • полонез (ор. 21, 1897-98),
    • фантазія (ор. 28, 1900-01),
    • скерцо (op. 46, 1905),
    • Листок из альбома (ор.58, 1911);


Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Скрябин, Александр Николаевич // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1907. — Т. доп. IIа. — С. 632.
  2. ↑ https://web.archive.org/web/20210104145806/https://www.lib.umd.edu/ipam/great-pianistic-traditions/early-russian-schools/early-russian-schools
  3. ↑ Літопис життя та творчості А. Н. Скрябіна, 1985.
  4. ↑ Бандура, 2004.
  5. ↑ Федякин, 2004.
  6. ↑ Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3. (англ.)

Бібліографія ред.

(рос.)

  • Игорь Глебов (Борис Асаф'єв). Скрябин. Опыт характеристики — Петроград: Светозар, 1921 (переиздано в сборнике 1973 г.);
  • Сабанеев Л. Воспоминания о Скрябине — Муз.сектор Государственного Издательства, М., 1922 (переиздание М., 2000);
  • Шлёцер Б. Ф. А.Скрябинъ. Личность. Мистерия., — изд. Грани, Берлинъ 1923;
  • Сабанеев Л. А. Н. Скрябин — М., 1925;
  • Полфьоров. Я. Я. «Музичні силуети. Скрябін», 1926.
  • А. Н. Скрябин. Сборник статей к столетию со дня рождения — М.: Советский композитор, М., 1973;
  • Рудакова Е. Н. (составитель) Александр Николаевич Скрябин (альбом) — М.: Музыка, 1980;
  • Ванечкина И. Л., Галеев Б. М. Поэма Огня — Издательство Казанского Университета, 1981;
  • Бэлза И. Ф. Александр Николаевич Скрябин — М.: Музыка, 1982;
  • Прянишникова М. П., Томпакова О. М. «Летопись жизни и творчества А. Н. Скрябина» — М., Музыка, 1985;
  • Ханон Ю. Скрябин как Лицо. — Лики России / Центр Средней Музыки, СПб., 1995
  • «Мистерия нового мира» [Архівовано 14 червня 2008 у Wayback Machine.] Л. В. Шапошникова, Тернистый путь Красоты. — М.: МЦР; Мастер-Банк, 2001. — С. 205—217
  • Федякин С. Р. Скрябин — М.,Молодая Гвардия, 2004
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Скрябін_Олександр_Миколайович&oldid=40519023