Стафілокок золотистий
| Стафілокок золотистий | ||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
_Bacteria.jpg) | ||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||
| ||||||||||||||
| Staphylococcus aureus Rosenbach 1884 | ||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||
|
Стафілокок золотистий (Staphylococcus aureus) — куляста грам-позитивна бактерія роду Стафілокок. Відкрита 1880 року Александром Огстоном[en], вперше описана 1884 року Оттомаром Розенбахом; шкідливі для людини властивості досліджено зокрема 1899 року Павлом Лащенковим (після масового отруєння в Харківському інституті шляхетних дівчат)[джерело?].
Назва отримана завдяки своєму зовнішньому вигляду: на відміну від більшості бактерій, які безбарвні, Staphylococcus aureus має золотисте забарвлення, зумовлене пігментом з групи каротиноїдів — стафілоксантином. Є збудником багатьох захворювань. Очолює список бактерій, які найчастіше спричинюють внутрішньолікарняні інфекції[1]; у США реєструють понад сто тисяч випадків інфікування цим стафілококом на рік[2], багато із смертельним результатом.
Приблизно 25—40 % населення є постійними носіями цієї бактерії, яка може зберігатися на шкірі та слизових оболонках верхніх дихальних шляхів[3].
Від часу відкриття пеніциліну і активного його застосування проти стафілококів, бактерія мутувала і наразі більшість штамів стійкі до цього антибіотика, завдяки наявності у золотистого стафілокока пеніцилінази — ферменту, що розщеплює молекулу пеніциліну. Для лікування хворих, уражених цією бактерією, використовують метицилін — напівсинтетичний хімічно модифікований пеніцилін, який пеніциліназа не руйнує. Але вже є штами стійкі і до метициліну, тому штами золотистого стафілокока поділяють на метицилін-чутливі та метицилін-стійкі (MRSA[en]), також виділяють ще стійкіші штами: ванкоміцин-резистентний (VRSA) і глікопептид-резистентний (GISA). Серед хворих, уражених метицилін-стійкими штамами, летальність досягає 31 %. Бактерія має близько 2600 генів і 2,8 мільйона пар основ у своєму геномі, завдовжки 0,5-1,0 мкм.
Примітки
ред.- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 15 грудня 2007. Процитовано 28 листопада 2007.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ http://www.journals.uchicago.edu/ICHE/journal/issues/v27n10/2006261/2006261.html[недоступне посилання][недоступне посилання з жовтень 2020]
- ↑ Kluytmans J., van Belkum A., Verbrugh H. Nasal carriage of Staphylococcus aureus: epidemiology, underlying mechanisms, and associated risks // Microbiology and Molecular Biology Reviews[en] : journal. — American Society for Microbiology[en], 1997. — Vol. 10, no. 3 (7). — P. 505—520. — PMID 9227864 .
Посилання
ред.- Лікування переносників метицилін-резистентного золотистого стафілокока (MRSA) [Архівовано 20 березня 2022 у Wayback Machine.] 2016
- Що ми знаємо про стафілокок [Архівовано 23 жовтня 2020 у Wayback Machine.] 2015
- (рос.)Золотистые и смертоносные [Архівовано 31 грудня 2007 у Wayback Machine.] 2007
- АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ БАКТЕРІОЛОГІЧНОЇ ДІАГНОСТИКИ ХАРЧОВИХ ОТРУЄНЬ СТАФІЛОКОКОВОЇ ЕТІОЛОГІЇ [Архівовано 23 жовтня 2020 у Wayback Machine.] 2004
- Staphylococcus aureus (золотистий стафілокок) [Архівовано 21 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття з бактеріології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |