Софроницький Володимир Володимирович

Володи́мир Володи́мирович Софрони́цький (рос. Софроницкий Владимир Владимирович; 25 квітня (8 травня) 1901(19010508), Санкт-Петербург — 29 серпня 1961, Москва) — піаніст, професор Ленінградської1936 г.) і Московської1942 г.) консерваторій, заслужений діяч мистецтв РРФСР (1942), лауреат Державної премія СРСР (1943 р.).

Володимир Володимирович Софроницький
Народився 25 квітня (8 травня) 1901(1901-05-08)
Санкт-Петербург
Помер 29 серпня 1961(1961-08-29) (60 років)
Москва
·злоякісна пухлина
Поховання Новодівичий цвинтар
Країна  Російська імперія
 СРСР
Діяльність піаніст, музичний педагог
Alma mater Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова
Заклад Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського
Жанр класична музика
Нагороди
орден Леніна орден «Знак Пошани»
заслужений діяч мистецтв РРФСР Сталінська премія
Сайт sofronitsky.ru

Володимир Софроницкий народився в родині вченого-фізика. Його мати походила з козацького роду, була внучатою племінницею відомого українського живописця та іконописця Володимира Боровиковського.

З 1910 року учився в Олександра Михаловського у Варшаві, в 19141921 — у Л. В. Ніколаєва в Петроградську Консерваторії. Виступав із сольними концертами з 1919. З перших кроків вразив слухачів винятковим самобутнім дарунком, інтуїтивною мудрістю, красою звуку. Прославився інтерпретацією творів композиторів-романтиків, а також О. М. Скрябіна, на дочці якого був одружений. Ім'я Софроницкого присвоєне одній із музичних шкіл Москви

Софроницкий відомий також як автор паліндромонів. У числі його творів: «Не пошл Шопен», «А Лист — сила!», «Хил, худ он, но дух лих», «Давид, иди в ад!», «Он в аду давно», «Репу поп упер», «Лёша на полке клопа нашёл», «Он пел о Киле великолепно», «Аргентина манит негра», «Велика Анна аки лев», «Но невидим архангел, мороз узором лег на храм, и дивен он», «Велик Оборин, он и робок и Лев», «Сенсация, поп яйца снес» та інші.

Див. також ред.

Джерела та посилання ред.