Парк Декабристів

парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва в Черкаській області

Парк Декабристів, Кам'янський парк — парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення у м. Кам'янці Черкаської області.

Парк Декабристів
Пушкінський грот.JPG
Пушкінський грот
49°02′08″ пн. ш. 32°06′06″ сх. д. / 49.035589000027776763° пн. ш. 32.101793000027775804° сх. д. / 49.035589000027776763; 32.101793000027775804Координати: 49°02′08″ пн. ш. 32°06′06″ сх. д. / 49.035589000027776763° пн. ш. 32.101793000027775804° сх. д. / 49.035589000027776763; 32.101793000027775804
Тип парк
Площа 4,0 га
Керівна установа Кам'янський державний історико-культурний заповідник
Розташування Кам'янка
Парк Декабристів. Карта розташування: Україна
Парк Декабристів
Парк Декабристів
Парк Декабристів (Україна)

CMNS: Парк Декабристів у Вікісховищі

Охоронний режим встановлено як об'єктові природно заповідного фонду Постановою Ради Міністрів УРСР від 29.01.60 р. № 105, сучасний статус — з 1972. Підпорядкований Кам'янському державному історико-культурному заповіднику.[1] Площа 4,0 га.

Заснований наприкінці XVIII — на поч. XIX ст. на правому березі р. Тясмину. На території парку ростуть дерева й кущі, які належать до 59 видів та 3 культиварів (форм). Серед них найпоширеніші: ясени звичайний та зелений, клен польовий, в'язи. Садиба належала декабристу В. Л. Давидову (1792–1855), потім його родині, тут бували відомі декабристи, О. С. Пушкін, пізніше — П. І. Чайковський. З архітектурних споруд садиби збереглися грот (кінець XVIII ст.), який міститься на території парку, зелений будиночок (поч. XIX ст.) та водяний млин (1825), що розташовані за межами парку. Має важливе історичне та меморіальне значення.[2]

ГалереяРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Природно-заповідний фонд Черкаської області / Укл. Коноваленко О. С., Карастан І. М. — Черкаси: Вертикаль, 2006. — 196 с.
  2. Клименко Ю. О. Декабристів парк // Екологічна енциклопедія: У 3-х т. / А. В. Толстоухов (гол. ред.). — К.: ТОВ «Центр екологічної освіти та інформації», 2006. — Т. 1. — С. 259–260.

ЛітератураРедагувати

  • Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. К., 1986. Т. 4.

ПосиланняРедагувати