Хохол

екзонім, зневажлива і жартівлива назва українця, вживана на побутовому рівні серед росіян, білорусів і самих українців.


Хохол — екзонім, зневажлива назва українця, вживана на побутовому рівні серед росіян, білорусів і самих українців. У російській пресі та рунеті етнонім «хохли» має найвищий індекс згадуваності з-поміж усіх інших етнонімів[1][2].

Ця назва з'явилась у XVII столітті й могла походити від оселедця — характерної зачіски в козаків[3][4]. У Київській Русі така зачіска була однією з ознак знатного роду. Зберігся візантійський опис князя Святослава Ігоревича, де є згадка про те, що він носив оселедець[5].

Численні версії (монгольська, тюркська, готська тощо) не слов'янського походження слова «хохол» не витримують серйозної критики.

Від цього слова походять і розмовні російські назви України — Хохляндия, Хохландия та Хохлостан[6].

З кримсько-тарарської мови слово хохол означає як син неба.[7]

Використання в українській мові

Слово «хохол» у значенні «несвідомий українець» — той що зрікся самобутності приставши до тюркизму[прояснити], ляхства, москальства тощо використовують і українці. Ось як це обіграв у вірші «До українців» поет Віктор Баранов:

Українці мої! Дай вам Боже і щастя, і сил.
Можна бути хохлом, і не згіркне від того хлібина.
Тільки хто ж колись небо нахилить до ваших могил,
Як не зраджена вами, зневажена вами країна…

Версію про російське походження цього слова підтверджує слово «хохлушка» — суфікс -ушк- (-юшк-) властивий російській мові (для прикладу — старушка, дедушка, матушка, батюшка, девушка, жёнушка, Любавушка, травушка-муравушка).

Хохлами в навколофутбольній субкультурі також називають фанатів київського «Динамо»[8].

У словнику Лесі Ставицької «Український жарґон» подано регіональне молодіжне значення цього слова — неформальна назва клубу XXL у місті Херсон.

Історія Русів

  Въ бытность сихъ Козаковъ въ походахъ вмѣстѣ съ стрѣльцами и сайдачниками Россійскими, терпѣли они отъ сихъ солдать частыя и язвительныя насмѣшки по поводу бритья своихъ головъ. Солдаты оные, бывши еще тогда въ сѣрыхъ зипунахъ и въ лычаныхъ лаптяхъ, небритыми и въ бородахъ, то есть, во всей мужичей образинѣ, имѣли однако о себѣ непонятное высокомѣріе или какой-то гнусный обычай давать всѣмъ народамъ презрительныя названія, какъ-то Полячишки, Нѣмчурки, Татаришки, и такъ далѣе. По сему странному обычаю называли они Козаковъ чубами и хохлами, а иногда и безмозглыми хохлами, а сіи сердились за то до остервененія, заводили съ ними ссоры частыя и драки, а наконецъ нажили непримиримую вражду и дышали всегдашнимъ отвращеніемъ. [9]  

Примітки

  1. (рос.)Андрей Моченов, Сергей Никулин. «Хохлы», «пиндосы», «чухонцы» и прочие «бусурмане» в Рунете и российской прессе. 28 июня 2006. MCK
  2. (рос.)Заява національно-культурної автономії українців Новосибірську
  3. Євген Наконечний. «Украдене ім'я. Чому русини стали українцями»
  4. (рос.)Етимологічний словник Фасмера стор.796
  5. (рос.)Лев Диакон «История» в переводе М. М. Копыленко. Книга 9-я.. См. также Комментарии М. Я. Сюзюмова и С. А. Иванова (№ 58).
  6. Ставицька Леся. Українська лексика в російському та польському жаргонно-сленговому вокабулярі / Александр Бирих (нім. Alexander Bierich) // Субстандартные варианты славянских языков. — Київ : Peter Lang. Internationaler Verlag der Wissenschaften, 2008. — № 17 (Серпень). — С. 198. — ISSN 0930-7281. — ISBN 978-3-631-57010-4.
  7. АХТЕМ СЕІТАБЛАЄВ - ГЕНІЙ?! ІСТОРІЯ РЕЖИСЕРА (українська). 
  8. Банер «Хохли на виїзді» (Фото)
  9. Исторія Русовъ, или Малой Россіи. — М., 1846. — С. 145

Посилання