Етнонім

Етно́нім (від грец. έθνος (ethnos) — плем'я, народ й грец. όνυμα (onyma) — ім'я, назва) — термін для позначення будь-якого етносу або етнічної спільності: роду, племені, племінного союзу, народу, народності, нації. Серед етнонімів чітко розрізняють самоназви (автоетноніми) та назви, дані іншими народами (ксеноетноніми). Серед автоетнонімів значно поширена семантика «людина», від якої походить нім. «Deutsch», а також етноніми «марійці», «мордва», «комі», «ненці», «удмурти» та ін. У другій групі переважають вказівки на прикмети. До ксеноетнонімів належать слов'янські назви: «німці» (з сенсом «німі» — розмовляли незрозумілою мовою; спочатку «німцями» слов'яни називали усіх іноземців), «половці» (за кольором: «половий» — блідо-жовтий); а також грецькі назви, подані Геродотом: «андрофаги», «антропофаги» — «людожерці», «алазони» — «хвальки».

Бувають макроетноніми — великі етнічні спільності та мікроетноніми — маленькі етнічні об'єднання.

Див. також

• Етноніміка
• Етноніми українців

Джерела

• Карпенко Ю. О. Етнонім [Архівовано 12 квітня 2018 у Wayback Machine.] // Енциклопедія Сучасної України.

Посилання

• Етнонім // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 357.
• Карпенко Ю. О. Етнонім // Українська мова: Енциклопедія / Редкол.: В. М. Русанівський, О. О. Тараненко та ін. — 2-е вид. випр. і доп. — К.: Українська енциклопедія, 2004. — 824 с.