Шаблон:Субʼєкт Росії

Файл:Moscow people’s Republic .png
Мапа Московської Нарондоі Республіки

Моско́вська Народна Республіка (рос. Моско́вская Народная Республика) — .

Місто Москва є автономним районом Республіки та адміністративно до складу Республіки не входить.

Назва області ред.

Свою назву область здобула через місто Москву, яка, однак, є окремим суб'єктом Російської Федерації й до складу області не входить. Органи державної влади Московської Народної Республіки , відповідно до історичних традицій, розміщаються як на території міста Москви, так і Московської області. У 2007 році зданий в експлуатацію Будинок Уряду Московської області на околицях Красногорська, і органи виконавчої влади переміщені туди.

Історично республіка передувала Московська губернія, заснована Петром І в 1708 р. Область було утворено 14 січня 1929 року як Центрально-Промислову область, у ході укрупнення одиниць адміністративного-територіального розподілу РРФСР, а 3 червня 1929 року вона була перейменована в Московську Народну республіку .

Природа ред.

Рельєф ред.

Рельєф Московської Народної республіки переважно рівнинний; західну частину займають горбкуваті височини (висоти більше 160 м), східну — великі низовини.

З південного заходу на північний схід область перетинає границя Московського заледеніння; на північ від неї поширені льодово-ерозійні форми з моренними грядами, а на південь — лише ерозійні форми рельєфу.

Майже весь захід і північ Московської республіки займає Московська височина з добре вираженими річковими долинами, найбільша середня висота (близько 300 м, у районі Дмитрова) у межах Клинсько-Дмитровскої гряди, а найвища точка (310 м) у селі Шапкино Можайського району. Північний схил Московської височини крутіший в порівнянні з південним. У межах височини часті озера льодовикового походження (Нерське, Кругле й ін). На північ від названої височини розташована плоска й сильно заболочена Верхньоволзька низовина, висота якої — не більше 150 м; на ній знаходяться Шошинська й Дубнинська низовини (висоти менше 12 м).

На півдні області простягається горбкувата Москворіцько-Окська рівнина, що має найбільшу висоту (255 м) у районі Теплого Стану (перебуває в межах Москви), із чітко вираженими (особливо в південній частині) річковими долинами; у її межах зрідка зустрічаються карстові форми рельєфу. Останні особливо поширені в районі Серпухова.

На крайньому півдні області, за Окою, — досить високі (більше 200 м, максимальна висота 238 м) північні відроги Середньоросійської височини із численними ярами й балками.

Майже всю східну половину Московської області займає велика Мещерська низовина, на сході значно заболочена; найвищий її пагорб має висоту 172 м над рівнем моря; переважають висоти 120—150 м; річкові долини виражені слабко. Майже всі великі озера Мещерскої низовини (Чорне, Святе й ін.) мають льодовикове походження. Відразу й найнижча в регіоні природна висота — рівень води Оки — близько 97 метрів.

Геологічна будова й корисні копалини ред.

На території Московської області майже відсутні відкладання третинного періоду, значно ширше поширені відкладання кам'яновугільного і юрського періодів.

У крейдовий період на території частини сучасної Московської області існувавало море, про що свідчать виходи фосфоритів і різноманітних пісків. Крейдові відкладення поширені на півночі Московської області. Море юрського періоду було обширніше моря крейдового періоду; характерні юрські відкладання (у вигляді чорних глин) розташовані й на території Москви, та в її найближчих околицях, особливо — у долині річки Москви. Відкладання кам'яновугільного періоду у Московській області представлені доломітами, вапняками й мергелями. Виходи кам'яновугільних відкладів, багатих органічними залишками, мають місце на півдні (особливо в Серпуховському районі) і на заході області. Виявлені на території Московської області й девонські відкладення.

Московська область багата різноманітними корисними копалинами.

Піски, що перебувають у відкладаннях різних періодів (головним чином — четвертинного й крейдового), мають високу якість і широко використовуються в будівництві; кварцові піски застосовуються в скляній промисловості, видобуток їх ведеться з кінця XVII століття в районі Люберець. Піщано-гравійні родовища часті в межах Смоленсько-Московської височини.

Численні в межах Московської області й родовища глин; вогнетривкі білі глини зустрічаються на сході області (у відкладеннях кам'яновугільної і юрської систем) і добуваються з XIV століття в районі Гжели. Досить широко поширені покривні суглинки і використовуються в цегельнім виробництві.

Здавна славиться московський край своїми вапняками («білим каменем»), м'якими в обробці. Знамените М'ячковське родовище бутового вапняку, сировина якого йшла на облицювання стін таких московських будинків, як Пашков будинок, Великий театр тощо; нині видобуток вапняку у М'ячкові зупинений. Відомі родовища мармуроподібного вапняку, як, наприклад, у районі Коломни.

На території області виявлені поклади й інших карбонатних порід — доломітів (використовуються в цементній промисловості), вапнякових туфів, крейди, мергелів тощо, що розташовуються, головним чином, на півдні й сході області (наприклад, у районі селища Піски Коломенського району).

Московська область має родовища фосфоритів; тут розташовані найважливіші в Підмосков'я Єгор'євське й Сєверське родовища. Фосфорити Московської області відрізняються високим вмістом фосфорної кислоти.

Район Мещерської низовини багатий торф'яними родовищами. Розвідані родовища калійної солі (у Серпуховському, Єгор'євському районах). У Московській області численні також мінеральні джерела, особливо — залізисті (під Звенигородом, Серпуховом, Клином).

Крім відкритих джерел, виявлена безліч багатих мінеральною водою шарів на глибинах 300—500 метрів. На глибині 1—1,5 км виявлене поховане солоне море значної площі, що приблизно займає територію не тільки Московської, але й декількох сусідніх областей. Солоні води з концентрацією солей до 300 г/л застосовуються в місцевій харчовій промисловості, бальнеологічних центрах, а також на водноспортивній базі.

Клімат ред.

Клімат Московської області помірно континентальний, сезонність чітко виражена; літо тепле, зима помірно холодна; континентальність зростає з північного заходу на південний схід.

Період із середньодобовою температурою нижче 0 °C триває 120—135 днів, починаючись з середини листопада й закінчуючись наприкінці березня. Середньорічна температура на території області коливається від 2,7 до 3,8 °C. Найхолодніший місяць — січень (середня температура на заході області −10 °C, на сході −11 °C). Із приходом арктичного повітря наступають сильні морози (нижче −20 °C), які тривають до 40 днів протягом зими (але звичайно морозні періоди набагато менш тривалі); в окремі роки морози досягали −45 °C (абсолютний мінімум температур був відзначений у Наро-Фомінську — −54 °C). Узимку (особливо в грудні й лютому) часті відлиги, що викликаються атлантичними й (рідше) середземноморськими циклонами; вони, як правило, нетривалі, середня тривалість їх 4 дні, загальне число з листопада по березень — до п'ятдесяти.

Сніжний покрив звичайно з'являється в листопаді (хоча бували роки, коли він з'являвся наприкінці вересня й у грудні), зникає в середині квітня (іноді й раніше, наприкінці березня). Постійний сніжний покрив встановлюється звичайно наприкінці листопада; висота снігово покриву — 25—45 см. Ґрунти промерзають на 65—75 см.

Найтепліший місяць — липень (середня температура +17 °C на заході й +18,5 °C на південному сході). Максимальна літня температура (+39 °C) відзначена в Зарайському. Середньорічна кількість опадів 450—650 мм, найбільш зволожені північно-західні райони, найменш — південно-східні. У літні місяці в середньому випадає 75 мм опадів, однак раз у 25—30 років у Московській області трапляються сильні посухи, коли випадає менше 5 мм опадів.

Гідрографія ред.

 
Річка Уча
 
Річка Москва

Усі річки Московської області відносяться до басейну Волги (сама Волга протікає територією області на невеликій ділянці, якою проходить межа із Тверською областю).

Північна частина області, включаючи всю Верхньоволзьку низовину, зрошується притоками Волги (Шошею, Ламою, Дубною, Сестрою, Яхромою), південна ж — притоками Оки (Лопаснею, Нарою, Протвою і ін.), що є найбільшої після Волги річкою Московської області. До басейну Оки належать і притоки річки Москви, що протікає в межах Московської області на більшій частині своєї протяжності. Східні й північно-східні райони області, включаючи значну частину Мещери, зрошуються притоками Клязьми, що є одним з головних приток Оки, бере в межах Московської області свій початок.

Усього в Московській області понад 300 річок, що мають довжину більше 10 км. Усі річки мають спокійний плин, добре розроблені долини, заплави; переважає снігове живлення, повені припадають на квітеньтравень. Улітку рівень води в річках Московської області низький і підвищується лише у випадках затяжних дощів. Річки області покриті льодом з кінця листопада до середини квітня. З річки судноплавні тільки Волга, Ока й Москва.

Північну частину Московської області перетинає канал імені Москви, що проходить через Ікшинське, Клязьминське, П'яловське й Пестовське водосховища. У басейні річки Москви також утворені Озьорнинське, Можайське, Істринське й Рузське водосховища, що забезпечують Москву й Московську область питною водою.

У Московській області чимало озер (близько 350), майже всі вони неглибокі (5—10 м), багато мають льодовикове походження. Найбільші — Сенеж (15,4 км²) і Святе (12,6 км²). Найглибше — 32 метри — озеро Глибоке в Рузському районі.

У Московській області нерідкі болота, особливо в межах Мещерської і Верхньоволзької низовин.

Ґрунти ред.

На території Московської області переважають малородючі дерено-підзолисті ґрунти й такі, що потребують удобрення (на височинах — суглинні, середнього й сильного ступеня опідзоленості), у межах низовин — дерено-підзолисті болотні супіщані й піщані. Чорноземні ґрунти (сильно опідзолені й вилужені) поширені мало й мають місце лише на південь від Оки. Сірі лісові ґрунти поширені на південь від Оки й у межиріччі Москви й Клязьми (в основному Раменський і Воскресенський райони). Болотяні ґрунти часто зустрічаються в Мещерської і Верхньоволзької низовинах. По долинах великих річок — алювіальні ґрунти. Ґрунти Московської області сильно забруднені мінеральними добривами й отрутохімікатами, а також побутовими й виробничими відходами, сміттям. Особливо великий ступінь забруднення ґрунтів у приміській зоні Москви, а також на сході (в Орєхово-Зуєвскому і Ногінському районах) і південному сході області (у Воскресенському районі).

Рослинність ред.

Московська область перебуває в межах лісової і лісостепової зон. Ліси займають понад 40 % території регіону. На півночі Московської області (на території Верхньоволзької низовини), а також у її західній частині (на території Можайського, Лотошинського й Шаховського районів) найпоширеніші середньотайгові хвойні ліси, переважно ялинники. Ліси Мещери складаються переважно з тайгових соснових масивів; у заболочених низовинах зустрічаються окремі вільхові ліси. Центральна й почасти східна частини області належать до південно-тайгових хвойно-широколистяних лісів. Тут основні деревні породи — ялина, сосна, береза, осика. На узліссі панує ліщина (лісовий горіх). Для цієї зони характерні трави як хвойних, так і широколистяних лісів. Південніше розташовується підзона широколистяних лісів, основні деревні породи якої — дуб, липа, гостролистий клен. Москворіцько-Окська височина є перехідною зоною, для неї характерні й великі масиви ялинки, як, наприклад, у верхів'ях річки Лопасні. У долині Оки — соснові бори степового типу. Крайній південь області (Срібнопрудський міський округ) перебуває в лісостеповій зоні; усі ділянки степу розорані, вони майже не збереглися навіть фрагментарно. У межах лісостепової зони зрідка зустрічаються липові й дубові гаї.

 
Підмосковний пейзаж

З XVIII століття ліси нинішньої Московської області зазнали інтенсивної вирубки, що привело до зміни співвідношення деревних порід: хвойні (в основному ялинові) ліси в багатьох місцях змінилися дрібнолистими (березовими й осиковими). У наш час вирубки майже не ведуться, тому що майже всі ліси мають водоохоронне значення; ведеться лісовідновна робота, особливо в найближчих околицях Москви.

Болота найбільше поширені в Шатурському і Луховицькому (на сході) районах. Природних заплавних лугів майже не залишилося. Кількість аборигенних видів рослин у Московської області скорочується, але усе ширше поширюються представники іншої флори (наприклад, клен американський); на більших територіях розселилися й культурні види — борщівник Сосновського, водозбір звичайний і ін.

Деякі види рослин занесені в Червону книгу Росії.

Тваринний світ ред.

Із ссавців у Московській області збереглися нориця руда, мишак уральський, вивірка звичайна, заєць білий, лисиця звичайна, вовк (невелика популяція), лось звичайний, кабан дикий, сарна європейська, олень шляхетний.

Багата орнітофауна області — у більших кількостях зустрічаються дятли, дрозди, рябчики, снігурі, солов'ї, деркачі, білі лелеки, сірі чаплі, мартини, норці, качки (особливо крижні); водяться також огарі. Численні горобці, сороки, ворони сірі й інші типові представники орнітофауни середньої смуги Росії. Понад сорока видів відносяться до мисливсько-промислових і виловлюються щорічно.

Водойми області багаті рибою (звичайні йорж, карась, короп, лящ, окунь, плотва, ротань-головешка, судак, щука). Численні комахи (лише бджолиних більше 300 видів). Деякі види занесені в Міжнародну Червону книгу.

Охорона природи ред.

На території Московської області розташовуються Приоксько-Терасовий біосферний заповідник (займаються опікою зубра і одну з найпівнічніших популяцій степових рослин), національний парк «Лосиний острів» (частково), заповідно-мисливське господарство Завидово, кілька заказників федерального значення.

Історія ред.

 
Бородінська битва

Територія сучасної Московської області була населена вже більше 20 тисяч років тому. У межах області відомі численні кургани, городища залізної доби. Широко поширені кургани X—XII століть. До IX—X століть територію басейну річки Москви й прилеглі землі населяли в основному фіно-угорські та балтійські племена. Меря населяла північ сучасної області, мещера була присутня на південному сході, голядь жила на південному заході.

Слов'янами ця територія почала активно освоюватися лише в X столітті. У середині XII століття землі нинішньої Московської області увійшли до складу Владимиро-Суздальського князівства. До цього ж часу відноситься активне заснування міст (Волоколамськ, 1135; Москва, 1147; Звенигород, 1152; Дмитров, 1154). У першій половині XIII століття вся Владимиро-Суздальська земля, у тому числі й підмосковні землі, була завойована монголами. В XIII столітті землі навколо Москви стали частиною Московського князівства, яке згодом стало центром об'єднання російських земель і оплотом боротьби з монголо-татарським ярмом. Велика була оборонна роль підмосковних монастирів — Йосифо-Волоцького під Волоколамськом, Саввино-Сторожевського у Звенигороді, Троїцько-Сергієвого монастиря.

Території нинішніх південних районів Московської області входили до складу Рязанського князівства, остаточно приєднаного до Москви лише в 1520 р. Захід області деякий час входив до складу Великого князівства Литовського.

 
Мапа Московської губернії за енциклопедичним словником Брокгауза і Єфрона

З першої половини XVIII століття велика частина території нинішньої Московської області входила до складу Московської губернії. В XVIII—XIX століттях у Московській губернії розвивалася легка промисловість (особливо текстильна); важливими її центрами стали Богородськ, Павловський Посад, Орєхово-Зуєво. В 1851 на території губернії з'явилася перша залізнична лінія, що з'єднала Москву й Санкт-Петербург; в 1862 був відкритий рух по лінії на Нижній Новгород.

Під час першої російської революції 1905 року на північному заході області діяло селянське самоврядування під назвою Марковська республіка. У листопаді 1917 у губернії була встановлена радянська влада. Як адміністративно-територіальна одиниця в складі РРФСР Московська область з'явилася 14 січня 1929 року. Згідно з Конституцією, прийнятою в 1993, Московська область є суб'єктом Російської Федерації.

В 1380 з Коломни повів свої війська назустріч татаро-монголам князь Дмитро Іванович Донський і потім здобув знамениту перемогу на Куликовому полі; історія Підмосков'я нерозривно зв'язана з багатьма військовими подіями Смутного часу — Троїцькою облогою, першим і другим ополченнями. В 1812 біля Можайська відбувся Бородінський бій, що став найбільшою битвою Вітчизняної війни 1812 року. Нарешті, в 19411942 тут відбулася одна з найзначніших воєнних операцій Німецько-радянської війни — битва за Москву, що розвіяла міф про непереможність німецько-нацистської армії.

Населення ред.

Загальна чисельність населення (без приїжджих) становить 6 628 100 осіб (2006). (Москва адміністративно до складу області не входить). Значну частину населення Московської області (понад 90 %) становлять росіяни. Середня щільність населення — 144,1 осіб/км² (2005) — найбільша серед російських регіонів, що обумовлено високою часткою міського населення — 80,5 %. Найбільшу щільність населення мають місцини в найближчих до Москви районах (Люберецькому, Балашихинському, Хімкинському, Красногорському та ін.), найменшу — в окраїнних районах — Лотошинському, Шаховському, Можайському, де вона становить близько 20 осіб/км²; рідко заселена також східна частина Мещерської низовини (менше 20 осіб/км²).

Національний склад населення ред.

Народи з чисельністю населення понад 1000 осіб
2002 [1] [Архівовано 24 січня 2012 у WebCite]
Росіяни 6022763 Таджики 3404
Українці 147808 Корейці 3232
Татари 52851 Марійці 2554
Білоруси 42212 Казахи 2493
Вірмени 39660 Осетини 2389
Мордва 21856 Лезгини 2130
Азербайджанці 14651 Чеченці 1941
Чуваші 12530 Греки 1850
Молдовани 10418 Удмурти 1847
Євреї 9899 Болгари 1511
Грузини 9888 Цигани 1511
Німці 4607 Аварці 1242
Узбеки 4183 Литовці 1172
Башкири 3565 Не вказали національність 172090

Міста ред.

 
У центрі міста Волоколамська, 2003

У Московській області на 2006 рік налічувалося 80 міст, багато з яких мають населення понад 100 тис. осіб (три найбільші міста за чисельністю населення — Подольськ (більш 230 тис.), Балашиха (181,5 тис.) і Хімки (179,7 тис.). Більша частина міст має населення від 10 до 50 тис. осіб. Найменшим містом області є Верея в Наро-Фоминському районі.

Найстарішим містом області вважається Волоколамськ, що вперше згадується в 1135 році, місто на 12 років старше Москви; ненабагато молодше столиці міста Звенигород (заснований в 1152 році) і Дмитров (датою заснування вважається 1154 рік).

Найінтенсивніше будівництво міст відбувалось у 19381940 роках. Останнім статус міста одержало Голіцино (2004); деякі міста виділені зі складу інших міст (Юбілейний, Пересвіт). На території області є 4 ЗАТУ.

Міський благоустрій. Житловий фонд області становить близько 125 млн м²; майже всі міські житла обладнані водопроводом, каналізацією, газом, центральним опаленням і гарячим водопостачанням. Низький рівень телефонізації сільської місцевості (телефоном обладнані лише 15 % сільських жител).

У конкурсі на найупорядніше місто Московської області в 2006 році перемогла Коломна. Друге місце серед міст із населенням більш 100 тис. зайняла Балашиха, третє поділили Митищі й Ногінськ. Серед міст із населенням менш 100 тисяч лідер — місто Видне.

 
Панорама житлового мікрорайону в м. Раменське

Селища ред.

На території Московської області існує два типи селищ — дачні селища й селища міського типу; останні численніші. Чисельність населення деяких селищ перевищує 20 тис. осіб.; найбільшим селищем є Нахабіно (населення 29 тис. осіб), потім Томиліно (27,7 тис. осіб)

Найбільші населені пункти ред.

Нижче подано список населених пунктів, які мають понад 10 тисяч осіб (перепис 2010):

Населений пункт Населення,
осіб (2002)
Населення,
осіб (2010)
Балашиха, місто 147909 215494
Люберці, місто 156691 172525
Електросталь, місто 146294 155196
Щолково, місто 112865 110411
Ногінськ, місто 117555 100072
Видне, місто 52198 56752
Фрязіно, місто 52436 55369
Томіліно, селище міського типу 28545 30605
Малаховка, селище міського типу 18552 24004
Моніно, селище міського типу 20017 22821
Лосино-Петровський, місто 22324 22550
Стара Купавна, місто 21433 21811
Красково, селище міського типу 11930 21250
Чорноголовка, місто 20284 20983
Електроуглі, місто 16717 20136
Октябрський, селище міського типу 10135 13165
Фряново, селище міського типу 11180 11243

Економіка ред.

Промисловість ред.

За обсягом промислового виробництва Московська область займає серед регіонів Росії друге місце (після Москви). Промисловість регіону використовує переважно привізну сировину; вона ґрунтується на потужній науково-технічній базі й висококваліфікованих трудових ресурсах; тісно пов'язана із промисловістю Москви.

Провідною галуззю є легка промисловість (на неї припадає понад 35 % валового промислового виробництва області), яка почала розвиватися на околицях Москви вже в XVIII столітті. Таким чином, легка промисловість — найстарша промислова галузь у регіоні. Особливо розвинені бавовняне (у містах Єгор'євськ, Ногінськ, Орєхово-Зуєво) і вовняне (у містах Павловський Посад, Пушкіно) виробництва. Виготовляються також трикотажні (в Івантєєвці, Дмитрові) і шовкові (у Наро-Фомінську) вироби.

Розвинені машинобудування й металлобработка. Проводиться устаткування теплової і ядерної енергетики (Подольськ), ядерного палива (Електросталь); космічна й ракетна техніка (Корольов, Хімки, Реутов); магістральні тепловози (Коломна), вагони метро (Митищі), сільськогосподарські машини, екскаватори й крани (Люберці, Дмитров, Балашиха); високоякісна сталь (Електросталь); устаткування легкої промисловості (основні центри — Коломна, Климовськ, Подольськ); автобуси (Лікіно-Дульово, Голіцино й Яхрома); кабелі (Подольськ); оптичні прилади (Красногорськ). На території області розташована велика кількість підприємств оборонного комплексу (Російський центр демонстрації озброєння, військової техніки й технологій у Красноармєйську й ін).

Хімічна промисловість працює в основному на привізній сировині. Виробляються кислоти (Щолково), мінеральні добрива (Воскресенськ), синтетичне волокно (Серпухов і Клин), пластмасові вироби (Орєхово-Зуєво), лаки й фарби (Сергієв Посад), фармацевтичні вироби й ін.

Промисловість будівельних матеріалів, що орієнтується на місцеву сировину, у цей час переживає кризу. Діють заводи у Воскресенську (цементний), Лікіно-Дульові й Вербилках (фаянсово-фарфорні), завод сухих будівельних сумішей у Красногорську й кілька виробництв керамічної цегли. Розвинена деревообробна промисловість (у Бронницях і ін).

Проводиться видобуток фосфоритів, торфу, глин, пісків, щебенів і гравію.

Електроенергію виробляють: Каширська ГРЕС (2100 МВТ), Дзержинська ТЕЦ (1300 МВТ), Шатурська ГРЕС (1100 МВТ); а також Загорська ГАЕС (1200 МВТ) і трохи менш значимих електростанцій.

У більшості міст діють підприємства харчової промисловості, що забезпечують потреби насамперед місцевого населення.

На території Московської області реалізуються іноземні інвестиційні проекти (один з найбільших — спорудження біля селища Дорохово заводу по складанню побутової техніки південнокорейської компанії LG). Планується створення великого технопарку в районі села Сичово Волоколамського району, де розмістять свої офіси деякі великі міжнародні компанії.

Розвинені художні промисли (гжельська кераміка, жостовські підноси, федоскінська лакова мініатюра, іграшковий промисел).

Сільське господарство ред.

Близько 40 % території Московської області задіяно у сільському господарстві; найменше освоєні сільським господарством північні, східні й західні окраїнні райони. У південній частині області, особливо на південь від Оки, більш 50 % земель використовується в сільському господарстві. Сільське господарство має переважно приміську спеціалізацію. Рослинництво розвинене в південній частині області. Більша частина посівних площ (понад 3/5) зайнята кормовими культурами. Великі посіви зернових (пшениці, ячменю, вівса, жита). Значну роль у рослинництві регіону відіграє картоплярство. Поширене тепличне овочівництво. Вирощуються також квіти, гриби. Тваринництво переважає над рослинництвом; має молочно-м'ясну спрямованість. Крім великої рогатої худоби, повсюдно розводяться свині й птахівництво.

Транспорт ред.

Транспортна мережа регіону добре розвинена й має радіально-кільцеву структуру.

 
Залізнична станція Ікша
Міжнародний аеропорт Шерметьєво

На території області розташовується найбільший у Росії Московський залізничний вузол (від Москви розходяться 11 радіальних напрямків; довжина залізниць загального користування досягає 2700 км; щільність залізниць є найбільшою в Росії). Залізниці здебільшого електрифіковані. Майже повністю на території Московської області розташоване Велике залізничне кільце, що з'єднує всі радіальні напрямки. Найбільші сортувальні станції регіону — Орєхово й Бекасово — перебувають на Великім кільці.

Значна й щільність автомобільних шляхів на території області. Довжина шляхів із твердим покриттям — близько 14 тис. км. 10 радіальних напрямків зв'язані Московським кільцевим автомобільним шляхом, а також двома кільцями (А107 і А108).

Пасажирськими автоперевезеннями в Московській області займаються ГУП МО «Мострансавто», ТОВ «Автотревел».

 
Залізнична станція Маніхіно-2

Регулярне судноплавство — по річках Волзі, Оці й Москві, а також по каналу імені Москви. Найбільші річкові порти — Серпухов і Коломна.

Добре розвинений трубопровідний транспорт; у межах області розташовано два кільцеві розподільні газопроводи й безліч магістральних газопроводів, що з'єднують Москву з найбільшими газодобувними районами країни. Два нафтопроводи (Рязань — Москва і Ярославль — Москва). Кільцевий нафтопродуктопровід з 11 наливними станціями й нафтопродуктопровід Рязанський НПЗ — Москва.

Електроенергодефіцит області покривають ЛЕП магістральних напрямів: Москва — Санкт-Петербург, Москва — Костромська ГРЕС, Москва — Жигульовська ГЕС і Москва — Волзька ГЕС; електроенергетичне кільце й широка мережа внутрішніх ліній.

У Московській області — три великі пасажирські аеропорти, що мають статус міжнародних — Шереметьєво, Домодєдово й Внуково. Аеропорт Биково в цей час не використовується для пасажирських перевезень. Найбільший військовий аеродром — Чкаловський (біля селища Моніно).

Основні шляхи ред.

Влада ред.

Губернатор Московської області — Воробйов Андрій Юрійович.

Московська обласна Дума (сформовано 12 грудня 1993 року) — 50 людей; термін повноважень депутатів — 5 років.

Вищий виконавчий орган державної влади — Уряд Московської області. Центральні виконавчі органі державної влади — міністерства, яких у Московській області налічується 18.

Повноваження, завдання, функції й компетенція діяльності Уряду Московської області визначаються Статутом Московської області, Законом Московської області «Про Уряд Московської області», а також іншими законами Московської області.

Комітети Московської обласної Думи ред.

  • з питань законності, питань влади й суспільних зв'язків
  • з науково-промислового комплексу
  • з питань правоохоронної діяльності, безпеки й військовослужбовців
  • зі статусу, регламенту й депутатської етики
  • з питань науки, освіти, культури й спорту й справ молоді
  • з питань охорони здоров'я
  • з праці й соціальних питань
  • з питань охорони здоров'я, природних ресурсів і екології
  • з аграрної політики
  • з питань бюджету, фінансової й податкової політики
  • з економічної політики
  • з проблем народногосподарського комплексу й питань інфраструктури

Наука ред.

Московська область має розвинений науковий комплекс, що має велике значення для країни. За своїм науковим потенціалом область випереджає багато регіонів Росії, поступаючись лише Москві й Санкт-Петербургy.

Уже в 1930-х—1940-х на території області стали з'являтися наукогради оборонного профілю — Жуковський (авиаційна техніка), Климовськ (розробка стрілецької зброї), Реутов (ракетне машинобудування), Фрязіно (електроніка), Корольов (космічна техніка). Пізніше до них приєдналися центри фундаментальних наук — Троїцьк і Чорноголовка (хімія й фізика), Дубна (ядерна фізика). Найважливішим центром біологічних досліджень є місто Пущино.

У Московській області розташовуються центри керування польотами космічних кораблів (Корольов) і військових супутників (Краснознаменськ), а також ряд випробувальних полігонів.

Культура й рекреація ред.

 
Успенський собор Трійце-Сергієвої лаври
 
Церква у Московській області

Московська область посідає перше місце серед регіонів Росії за кількістю рекреаційних споруджень. Розташовані вони в основному в західній, північно-західній і північній частинах області, а також поблизу Москви. Є лікувальні рекреаційні ресурси. Велике значення для рекреації мають ліси, що займають понад 40 % території регіону. Широко поширена рекреація в садівничих товариствах. За числом садових ділянок область посідає перше місце в Росії; усього їх на території регіону понад 1 млн. Особливо велика чисельність садівничих товариств у північно-східних, південно-західних і західних районах Московської області.

Численні культурні рекреаційні спорудження — це й садибні комплекси (Абрамцево, Архангельське, Мураново, Остаф'єво й ін.), і прадавні міста (Верея, Волоколамськ, Дмитров, Зарайськ, Звенигород, Істра, Коломна, Сергієв Посад і ін.), і монастирі (Троїце-Сергієва лавра, Йосифо-Волоколамський монастир, Покровський монастир, Савво-Сторожевський монастир і ін.), і будинки-музеї (А. П. Чехова в Меліхові; П. І. Чайковського в Клині й ін.), і краєзнавчі музеї (у багатьох містах області). Кілька театрів (у Ногінську, Коломні й інших містах).

Екологія ред.

Екологічна ситуація в Московській Наодній Республіці важка; забруднені як райони, що прилягають до Москви, так і промислові райони сходу й південного сходу області. Найбільшу екологічну небезпеку становлять стічні води промислових і тваринницьких підприємств; викиди підприємств енергетики (Каширської і Шатурської ГРЕС і ін.); бази поховання побутових і промислових відходів (у найближчі до столиці районах) — наприклад, найбільший у Європі Тимоховський смітник; давні військові й особливо аеродромні паливосховища; сховище ядерних відходів (у Сергієво-Посадському районі).

Адміністративно-територіальний поділ ред.

Станом на 2023 рік Московська область поділяється на 57 міських округів:


п/п
Міський округ Площа,
км²
Населення,
осіб (2002)
Населення,
осіб (2010)
Населення,
осіб (2019)
Адміністративний центр Населені
пункти
1 Львівський міський округ 244,18 298610 356638 501610 Балашиха 13
2 Богородський міський округ 811,28 203942 195128 208413 Ногінськ 82
3 Бронницький міський округ 22,16 18232 21102 22643 Бронниці -
4 Власіхинський міський округ 4,39 - 26359 26417 Власіха -
5 Волоколамський міський округ 1683,51 49032 53244 40295 Волоколамськ -
6 Воскресенський міський округ 812,48 152761 153600 154630 Воскресенськ -
7 Восходський міський округ 16,15 1785 2007 1835 Восход -
8 Дзержинський міський округ 15,66 41488 47163 56257 Дзержинський 1
9 Дмитровський міський округ 2182,04 149793 151448 166591 Дмитров -
10 Долгопрудний міський округ 30,52 75256 90956 112007 Долгопрудний -
11 Домодідовський міський округ 818,74 124572 135405 179228 Домодідово -
12 Дубненський міський округ 63,36 60951 70663 75001 Дубна -
13 Електростальський міський округ 135,36 151346 162877 165364 Електросталь 11
14 Єгор'євський міський округ 1717,06 98063 102958 104573 Єгор'євськ -
15 Жуковський міський округ 47,24 101328 104736 107922 Жуковський 1
16 Зарайський міський округ 967,68 41974 41912 38922 Зарайськ -
17 Звьоздно-Городський міський округ 3,10 - 6332 5376 Звьоздний Городок -
18 Істринський міський округ 1268,97 115753 119641 120776 Істра -
19 Каширський міський округ 646,09 70774 70269 64417 Кашира -
20 Клинський міський округ 2019,62 127938 127779 127693 Клин -
21 Коломенський міський округ 1728,46 190909 189445 184706 Коломна -
22 Корольовський міський округ 55,47 170558 183402 224533 Корольов -
23 Котельниківський міський округ 14,24 17747 32338 46763 Котельники 1
24 Красногорський міський округ 2090,01 149679 179872 263143 Красногорськ -
25 Краснознаменський міський округ 3440,49 28044 36103 42472 Краснознаменськ -
26 Ленінський міський округ 202,83 83719 94242 149256 Видне 56
27 Литкарінський міський округ 17,29 50798 55237 58606 Литкаріно -
28 Лобненський міський округ 30,19 64679 74252 89339 Лобня -
29 Лосино-Петровський міський округ 91,27 38038 40060 47827 Лосино-Петровський 18
30 Лотошинський міський округ 979,57 18337 17859 16126 Лотошино -
31 Луховицький міський округ 1282,53 63235 58802 58444 Луховиці -
32 Люберецький міський округ 122,05 237973 265115 318372 Люберці 22
33 Можайський міський округ 2626,88 70303 72745 70548 Можайськ -
34 Митищинський міський округ 430,60 186066 203393 248008 Митищі 92
35 Молодіжний міський округ 5,92 2599 2920 2828 Молодіжний -
36 Наро-Фоминський міський округ 1547,76 191596 189763 162632 Наро-Фоминськ -
37 Одинцовський міський округ 1255,05 286033 316696 313210 Одинцово -
38 Оріхово-Зуєвський міський округ 1857,66 119803 121916 132718 Оріхово-Зуєво -
39 Павлово-Посадський міський округ 606,14 102311 106000 105891 Павловський Посад -
40 Подольський міський округ 339,12 271712 280782 328701 Подольськ 76
41 Пушкінський міський округ 742,49 163439 177510 177822 Пушкіно -
42 Раменський міський округ 1397,45 217939 256375 305988 Раменське -
43 Реутовський міський округ 9,09 76805 87314 106962 Реутов 1
44 Рузький міський округ 1567,56 63685 61673 61622 Руза -
45 Сергієво-Посадський міський округ 2026,97 230481 225693 214155 Сергієв Посад -
46 Серебряно-Прудський міський округ 877,38 24689 25843 24105 Серебряні Пруди -
47 Серпуховський міський округ 1101,25 221801 219853 217052 Серпухов -
48 Солнечногорський міський округ 937,08 124369 128580 146375 Солнечногорськ -
49 Ступинський міський округ 1707,81 116007 119282 120936 Ступино -
50 Талдомський міський округ 1427,02 46302 48553 46576 Талдом -
51 Фрязінський міський округ 9,18 52479 55381 59991 Фрязіно 2
52 Хімкинський міський округ 257,77 177445 207425 254748 Хімки -
53 Чорноголовський міський округ 61,68 20788 22450 22945 Чорноголовка 10
54 Чеховський міський округ 865,38 109668 115301 131647 Чехов -
55 Шатурський міський округ 2675,14 70967 72087 69129 Шатура -
56 Шаховський міський округ 1218,88 23061 25372 25667 Шаховська -
57 Щолковський міський округ 621,49 173288 176090 188281 Щолково 80

Примітки ред.

Література ред.

  • (рос.) Глушкова В. Г. Подмосковье. Культура, история, география. Исторический путеводитель. — М. : Вече, 2005. — 352 с.
  • (рос.) Московский столичный регион на рубеже веков: новейшая история и пути развития. — Смоленск : Ойкумена, 2003.

Культура ред.

  • (рос.) Альтшуллер Б. Л. и др. Памятники архитектуры Московской области. Каталог в двух томах. — М. : Искусство, 1975. — 384 + 376 с.
  • (рос.) Вагнер Б. Б. Золотое кольцо Подмосковья. — М. : Вече, 2007. — 240 с.
  • (рос.) Егорова Л. А. Подмосковье. Маршруты выходного дня: путеводитель. — М. : ОЛМА-ПРЕСС Экслибрис, 2006. — 238 с.
  • (рос.) Иванов Ю. Г. Памятные места Подмосковья. — Смоленск : Русич, 2005. — 416 с.
  • (рос.) Памятники архитектуры Московской области: Иллюстрированный научный каталог. [в 3-з тт.] / Под общ. ред. Е. Н. Подъяпольской. — М. : Стройиздат, 1998–2001.
  • (рос.) Подмосковные усадьбы. Карта. Масштаб 1:350 000. — М. : ЦЭВКФ им. В. В. Дунаева, 2006.
  • (рос.) Чижков А. Б. Подмосковные усадьбы. Аннотированный каталог с картой расположения усадеб. — М., 2006. — 280 с.
  • (рос.) Щукина Е. П. Подмосковные усадебные парки конца XVIII века. — М. : Институт Наследия, 2007.

Посилання ред.

  Тверська область   Тверська область   Ярославська область
  Смоленська область     Владимирська область
  Москва
  Калузька область
  Тульська область   Рязанська область