Ворона сіра

вид птахів
(Перенаправлено з Сіра ворона)

Ворона сіра, або ґава,[1][2] (Corvus cornix L.) — вид або підвид птахів роду крук (Corvus). Часто чорну і сіру ворон розглядають як підвиди одного виду — в цьому випадку чорну ворону називають Corvus corone corone, а сіру — Corvus corone cornix. Сіра ворона була одним з багатьох видів, початково описаних Ліннеєм у його роботі 18-го століття Система природи.

Ворона сіра
Wrona Siwa.jpg
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Воронові (Corvidae)
Рід: Крук (Corvus)
Вид:
Ворона сіра (C. cornix)
Біноміальна назва
Corvus cornix
Corvus cornix map.jpg
Ареал сірої ворони
Синоніми

Corvus corone cornix

Commons-logo.svg Вікісховище: Corvus cornix

 Зовнішній виглядРедагувати

Спина, черево та боки забарвлені у сірий колір, голова, крила, хвіст та маніжка — у чорний. Крила сильні, загострені, тілобудова міцна. Тонкі довгі ноги оперені до цівки, три довгих пальці звернені вперед, один — назад. Рульові пера хвоста досить довгі. Потужний та гострий дзьоб біля основи чорний, а на кінці — сірий; на відміну від граків та галок дзьоб ворони майже на половину покритий пір`ям. Довжина тіла близько 50 см. маса тіла 460—735 грамів, розмах крил — до 1 метра, тривалість життя 35-50 років. Голос — різні модифікації каркання, найчастіше хрипле «карр» з закритим звуком у кінці. Ворони також співають, видаючи неголосні звуки, схожі на цвірінчання.

 
Ворона сіра

Деякі птахи вміло копіюють голоси інших пернатих або повторюють звуки, що десь почули. По землі пересувається широкими кроками, у випадку небезпеки починає стрибати. Поза гніздовим сезоном сірі ворони живуть у великих зграях, нерідко в компанії з іншими пернатими — найчастіше з граками або галками.

РозповсюдженняРедагувати

Каркання сірої ворони

Широко розповсюджена в в Центральній і Східній Європі, Азії і Єгипті, Західному Сибіру, та на Близькому Сході. У Європі ареал її проживання простягається із заходу на схід від Данії, Східної Німеччини, Чехії та Австрії. Сірі ворони водяться також в Ірландії, Шотландії, на Скандинавському півострові, а також на південь від Альп. Типове життєве середовище — це, головним чином, відкрита сільська місцевість, узлісся та міські парки, міста та приміські зони. Сіра ворона звичайна на всій території України.

ХарчуванняРедагувати

Їжа ворон дуже різноманітна: це рослинність (як насіння, так й самі рослини), комахи, пташенята інших птахів та їхні яйця, ящірки, дрібні гризуни, інші дрібні тварини; також ґава не гребує харчовими рештками, залишеними людьми.

ГніздуванняРедагувати

 
Гніздо сірої ворони у місті

У гніздовий сезон, птахи знаходять собі пару та займають домашні ділянки. Гніздо сіра ворона будує на початку квітня. Вороняче гніздо є чашовидною побудовою, зазвичай розташоване в розвилці товстих гілок у кроні високих дерев, складене з дрібних гілочок і прутиків, стебел очерету, скріплених глиною та дерном. З середини гніздо ґава вистилає пір'ям, травою або вовною. Біля гнізда поводиться обережно і непомітно. Після обов'язкового ритуалу залицяння та парування, самиця відкладає 4-6 яєць блідо-зеленого або блакитнуватого забарвлення з бурими або сірими крапинками. Кладку насиджує тільки самиця, самець годує її в період насиджування. Через 30 днів вилуплюються пташенята, годують їх обоє батьків. Пташенята весь перший місяць сидять у гнізді, харчуючись тим, що принесуть батьки. Залишивши гніздо у віці 4-5 тижнів, молодь ще деякий час тримається біля батьків, вимагаючи їжу. Як правило, молоді птахи починають розмножуватись тільки у віці 4 років, хоча статево зрілими стають уже в 2 роки.

Відмінності між воронами сірою і чорноюРедагувати

Міжнародна група вчених вирішила загадку видоутворення у сірих і чорних ворон.[3] Практично всі генетичні відмінності виявилися сконцентровані в невеликій частині однієї з хромосом, яка свого часу зазнала інверсії, тому при схрещуванні вона не рекомбінує з гомологічними ділянками близькоспоріднених видів. На інвертованій ділянці зібрані гени забарвлення оперення тулуба, гени зорового сприйняття і гени гормональної регуляції поведінки — цього виявилося достатньо для формування та підтримки видової індивідуальності[4].

Цікаві фактиРедагувати

Молоді ворони, які будують гніздо вперше в житті, не знають, який матеріал для цього потрібно. Спочатку вони хапають абсолютно невідповідні за формою і розміром палиці, але, маючи досить розвинений мозок, швидко вчаться підбирати предмети, цілком придатні для будівництва. Їхня близька "родичка" галка також спочатку намагається використовувати для гнізда найрізноманітніші предмети, але у неї швидко виробляється негативна умовна реакція на все, що не годиться для цієї мети: занадто гладкі предмети, шматки скла тощо.

Ворони спілкуються один з одним не тільки голосом, а й жестами за допомогою дзьоба[5].

ВиноскиРедагувати

  1. Ґава // Словник української мови : у 20 т. — К. : Наукова думка, 2010—2020.
  2. Наукові назви птахів України, затверджені Комісією із зоологічної термінології Інституту зоології ім. І. І. Шмальгаузена НАН України (протокол № 5 від 03.05.2007 р.)
  3. http://elementy.ru/news/432277 Наймарк Е. Генетические различия между серой и черной вороной записаны на «островках видообразования»
  4. Poelstra J.W. et al. The genomic landscape underlying phenotypic integrity in the face of gene flow in crows // Science. — 2014. — V. 344. — P. 1410—1414.
  5. Маринін, Олександр (16.08.2019). Ворона. o-prirode.ru (російською). o-prirode.ru. Процитовано 06.07.2021. 

ПосиланняРедагувати