Відкрити головне меню

Москва́ (рос. Москва, зазвичай Москва-ріка, рос. Москва-река) — річка в Центральній Росії, в Московський і частково в Смоленський областях, ліва притока Оки (басейн Волги). Довжина 502 км, сточище 17 600 км². Бере початок в Старковському болоті на схилі Смоленсько-Московської височини. Витік її називався «Москворіцька Лужа». У верхній течії (16 км від витоку) перетинає Смоленську область, проходячи через Михальовське озеро (на думку деяких, звідси і починається власне Москва-ріка). Впадає в Оку біля міста Коломна. Загальне падіння від витоку до гирла становить 155,5 м.

Москва-ріка
Moscow 05-2017 img13 Krymsky Bridge.jpg
55°05′00″ пн. ш. 38°50′00″ сх. д. / 55.08333333336077686226417427° пн. ш. 38.83333333336077686226417427° сх. д. / 55.08333333336077686226417427; 38.83333333336077686226417427
Витік Старковське болото
(Смоленсько-Московська височина)
• координати 55°28′56″ пн. ш. 35°27′10″ сх. д. / 55.48230000002777729° пн. ш. 35.45290000002777475° сх. д. / 55.48230000002777729; 35.45290000002777475
висота, м 155 м
Гирло Ока біля Коломни
• координати 55°04′31″ пн. ш. 38°50′44″ сх. д. / 55.07527777780577338° пн. ш. 38.84555555558377193° сх. д. / 55.07527777780577338; 38.84555555558377193
Басейн басейн Волги[d]
Країни: Росія (Смоленська та Московська області)
Регіон Московська область
Смоленська область
Москва
Довжина 502 км
Площа басейну: 17 600 км²
Середньорічний стік 109 м³/с
Притоки: Ruza River[d], Яуза, Neglinnaya River[d], Q2108884?, Істра, Setun River[d], Pakhra River[d], Нерська, Канал імені Москви, Q1147744?, Сходня, Pekhorka River[d], Q4065710?, Ban'ka[d], Q4078866?, Bezerka[d], Q4102143?, Q4105826?, Q4106138?, Q4106842?, Q4130378?, Гжелка, Gnilusha[d], Gorodnya River[d], Q4169121?, Q4174998?, Zhuzha River[d], Q4181459?, Q4187535?, Q4201323?, Iskona River[d], Q4228324?, Kotlovka River[d], Q4262581?, Q4287423?, Q4287592?, Q4288929?, Q4300579?, Q4314650?, Q4321752?, Q4338983?, Q4339919?, Q4342512?, Q4359892?, Q4379362?, Q4388412?, Q4412041?, Q4418060?, Q4451511?, Q4484369?, Хімка, Khimki Reservoir[d], Q4499549?, Chura river[d], Q4539960?, Q14914698?, Q14943409?, Q14943424?, Q15039012?, Bykovka[d], Q19909321?, Q21043290?, Q21043379?, Q21043426?, Q21043447?, Q21043444?, Q21043467?, Q21641761?, Q23035734? і Q23035738?
код ДВР Росії 09010101012110000023004
GeoNames, Global Geosites 524895
CMNS: Москва-ріка на Вікісховищі

Зміст

ЕтимологіяРедагувати

Існують кілька основних гіпотез походження назви річки: балтійська, слов'янська, фінська[1][2].

Найбільш переконливою вважається балтійська етимологія, детально розроблена В. М. Топоровим. Відоме, що район сучасної Москви лежав у східній частині розселення балтійського племені голядь, окрім того, на основі матеріалу балтійських мов з великою часткою ймовірності тлумачаться багато інших гідронімів Московської області[2]. Згідно з нею, реконструйовані давні форми гідроніма: Mask-(u)va, Mask-ava чи Mazg-(u)va, Mazgava, що мають значення «дещо багнисте, сльотаве, мокре, в'язке, рідке, драглисте». Оскільки в межах стародавнього міста Москви такий привід дали два місця — простір на низинних берегах річки Неглинки та особливо простір навпроти Кремля, за Москвою-рікою, що заливали весною водою, яка не висихала до середини літа, утворюючи цим болотисту місцевість — «смердюче багно»[3]. Нагадуванням про багнисті береги є і назва острова Балчуг (з тюркського — «Болото»)[2]. У фольклорі зафіксоване й сполучення Москва-рѣка, Смородина (трапляється в одній з поезій у збірці Кирші Данилова[ru]), де означення «Смородина» могло бути пов'язане зі смердючістю, смородом, який йшов від річки[2]. Окрім того, назву зі значенням «багниста» річка могла отримати й у своїй найбільш верхній течії — там, де вона витікає з болота Москворіцька Лужа[2]. Проте, існує й інше тлумачення реконструйованих балтійських форм: аналогічно тому, як слов'янський корінь в'яз- означає не тільки багнистість (в'язнути), але й звивистість (в'язати, зав'язувати), таке ж двоїсте значення має і балтійський корінь mazg- (лит. mazgati — «мити», але mãzgas — «вузол»). Тому припускається і значення «звивиста», тим більш, що це підтверджується гідрографією: у межах міста коефіцієнт звивистості річки становить 2,2 (75 км довжини при 34 км відстані по прямій), на ділянці Лужники-Нагатіно він дорівнює 3,4 (14,4 і 4,2 км відповідно)[2]. Тільки в межах міста Москви річка Москва робить 11 великих звивистих петель (не менше звивиста р. Москва у своїх верхів'ях, поблизу Можайська, і в середній течії, близько Звенигорода)[4][5].

Слов'янська етимологія підтримана або розроблена С. П. Обнорським, Г. А. Ільїнським, П. Я. Черних, Т. Лер-Сплавінським, М. Фасмером[6][7][8]. Згідно зі слов'янською гіпотезою, корінь *mosk- в праслов'янській мові означав «в'язкий, топкий» або «болото, вогкість, волога, рідина», причому існували паралельні дублетні утвори *mozg- і *mosk-. Те, що корінь Моск- за своїм значенням пов'язаний з поняттям «волога», підтверджується вживанням його в інших слов'янських і балтійських мовах: у словацькій мові зустрічається загальний іменник moskva, що означає «вологий хліб в зерні» або «хліб, зібраний з полів в дощову погоду»; в литовській мові існує дієслово mazgóti «мити, полоскати», а в латиській мові — дієслово mazgāt, що означає «мити». У сучасній російській мові цей корінь представлений словом промозглый — «сирий», «вогкий» (про погоду)[2]. У слов'янському ареалі відомо безліч гідротопонімов з цим коренем:

  • Назва річок Мозгава і Москава в Польщі;
  • Московиця[be] (або Московка) — озеро і річка, притока Березини;
  • річка Москва (нині Сільський Потік) — притока Тиси в Рахівському районі Закарпаття, Україна;
  • Струмок Московець;
  • Село Московець в Болгарії;
  • Численні балки Московки на Україні;
  • річка Маска[be] в Мінській області, Білорусь.

Слабким місцем слов'янської гіпотези є те, що така велика річка навряд чи могла залишатися безіменною до приходу в ці землі слов'янських племен на межі I і II тисячоліть нашої ери[2].

Як вважають дослідники, слово «Москва» належало раніше до давньоруського типу відмінювання на *-ū-, називний відмінок якого закінчувався на . Наприклад, *бры (суч. брова), боукы (суч. буква), *кры (суч. кров), любы (суч. любов), свекры (суч. свекруха), цьркы (суч. церква) і ін. Таким чином, найдавнішою формою топоніма мала бути незасвідчена в писемних пам'ятках форма *Москы. Уже в дуже ранню епоху форма називного відмінка даного типу відмінювання витіснилася формою знахідного. Для цієї стадії є засвідчені форми колишнього знахідного відмінка «Москъвь» і «Московь» (пор. перша згадка про Москву в Іпатіївському літопису рече приди ко мнѣ брате въ Московъ), звідки в іноземних мовах виникли назви типу англ. Moscow, нім. Moskau, фр. Moscou. Надалі тип відмінювання на *-ū- взагалі припинив своє існування: лексеми, які до нього належали, влилися в більш продуктивні типи на *-ĭ- (кров, любов) і *-ā- (буква, брова, бруква, смоква, ботва, плотва, церква, морква, свекруха, а також Москва). У цьому випадку прикінцеве -ва тлумачиться як пізніше закінчення і не має семантичного сенсу.

Згідно з третьою версією, назва походить з фіно-угорської групи мов. Першу таку версію запропонував історик В. О. Ключевський: в мові комі склад -ва означає «вода», «річка» або «мокрий», а основа моск- — «телиця, корова», отже, «Москва» може означати «коров'яча річка», «річка-годувальниця». За версією С. К. Кузнецова[ru], назва походить від «мерянсько-марійської» мови і означає «ведмежа річка»: слово маскá означає «ведмідь», а ава — «мати, самиця»[1]. У «Географічно-статистичному словнику» П. П. Семенова вказувалося, що верхня течія Москви (до болота Москворіцька Лужа) колись називалася «Конопелька». У зв'язку з цим з'явилася ще одна гіпотеза: у мордовській мові коноплі називаються мушка, звідси реконструюють мерянське mosk з тим же самим значенням, отже «Москва» тлумачиться як «Конопляна»[2]. Але всі ці теорії не пояснювали, яким чином термін ва з мови комі проник до Волго-Окського Межиріччя. Радянський географ А. П. Афанасьєв[kv], комі за національністю, на основі археологічних і лінгвістичних даних доводив можливість розташування прабатьківщини перм'ян на північній межі лісостепу Східної Європи. Виходячи з цієї гіпотези, він розглядав гідронім «Москва» як поєднання прапермського гідрографічного терміна моск (що має досить багато значень, серед яких «джерело», «витік», «потік», «притока» тощо) і слова ва, що пермською означає «вода, річка». У цілому, назва тлумачилася ним як «притока-річка» (щодо Оки), чи «річка з притокою» (щодо Яузи та інших приток). Назви багатьох значних річок насправді часто утворені від слів зі значеннями «велика річка», «річка», «притока» і тому подібне[2].

Академік О. І. Соболевський (відомий історично не обґрунтованою іранською етимологізацією гідронімів Півночі), виводив назву Москва зі скіфської мови, де означає «сильна гонщиця, мисливиця», що ніби відсилало до швидкої течії річки[2].

Згідно з книжковою легендою, назва річки походить від імені князя Мосоха, який кочував уздовж неї[9]. Академік Л. С. Берг, перебуваючи під впливом ідей М. Я. Марра, пов'язував гідронім з назвою народу мосхи[2]. Сучасною наукою ці й кілька інших аналогічних наївних версій не визнаються[2].

У теперішній час загальнопризнаною є думка про первинність гідроніма стосовно назви міста Москва. Певність у цьому існувала здавна: ще в літературній пам'ятці кінця XVI — початку XVII ст. «Повѣсть о зачалѣ Москвы» повідомляється, що великий князь Юрій Володимирович повелів содѣлать малъ деревянъ градъ и прозва его званіємъ Москва-градъ по имени рѣки, текущія подъ нимъ[2]. Проте, в XVII—XVIII існувало кілька «кабінетних» етимологій, які намагалися пояснити назву міста як первинну (їхній огляд наводив І. Є. Забєлін)[2].

ГідрологіяРедагувати

ВитікРедагувати

Щодо витоку річки нема одностайної думки[10]. Прийнято вважати, що Москва бере початок у Старковському болоті на схилі Смоленсько-Московської височини біля урочища Старково Можайського району Московської області. Це болото на кордоні Смоленської і Московської областей іноді називають «Москворіцькою Лужею», а невеликий струмок, що починається в його північній частині, місцеві жителі зовуть Москвою-рікою[11]. Початок струмка, на території Можайського району Московської області, відмічено зведеною в 2004 році каплицею. У 16 км від витоку Москва перетинає кордон Смоленської області після проходу через Михальовське озеро, яке деякі фахівці вважають початком річки (розглядаючи струмок не як Москву-ріку, а як річку Коноплянку).

ПритокиРедагувати

Основні притоки: зліва — Гнилуша, Руза, Яуза, Неглинна, Істра, Нерська, справа — Жужа, Городня, Сетунь, Коломенка, Сєверка, Пахра. До басейну річки Москви належить 362 річки і понад 500 струмків[11]. Найбільші з приток у межах міста Москви (після Яузи, Неглинної, Сетуні і Городні): Сходня, Нищенка з Пономаркою (Чурилихою), Хімка, Котловка, Чура, Таракановка, Пресня, Філька.

Список притокРедагувати

(відстань від гирла)

Населені пунктиРедагувати

Екологічне становищеРедагувати

СудноплавствоРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б Какие существуют гипотезы о происхождении слова «Москва»?. moscow.gramota.ru. Архів оригіналу за 2011-08-21. Процитовано 2010-08-19. 
  2. а б в г д е ж и к л м н п р с Е. М. Поспелов. Топонимический словарь Московской области. — М. : Инфомационно-издательский дом «Профиздат», 2000. — С. 173-175. (рос.)
  3. Н. М. Михайлова, «МОСКВОВЕДЕНИЕ», Учебное пособие, курс лекций 1994—1997 г.г., сайт издательства «Летучая мышь» (рос.)
  4. Топоров В. Н. «Baltica» Подмосковья // Балто-славянский сборник. — М. : Наука, 1972. — С. 217-280. (рос.)
  5. Топоров В. Н. Древняя Москва в балтийской перспективе // Балто-славянские исследования. 1981. — М. : Наука, 1982. — С. 3-61. (рос.)
  6. Смолицкая Г. П. История формирования топонимии Москвы // Вопросы географии. — М.: Мысль, 1985. — Сб. 126. — С. 13—14.
  7. Афанасьев А. П. Финно-угорская гипотеза топонима Москва // Вопросы географии. — М.: Мысль, 1985. — Сб. 126. — С. 99.
  8. Фасмер М. Этимологический словарь русского языка. — М.: Прогресс, 1987. — Т. 3. — С. 660—661.
  9. Сочинение Георгія Конискаго, Архиепіскопа Беларускаго — Исторія Русов или Малой Россіи, — Москва, Императорскаго Общества Исторіи і Древностей Російских, 1846. (репринтное воспроизведение издания 1846 года, РИФ «Колокол», 1991 ISBN 5-7707-1294-5)
  10. БРЭ, 2013
  11. а б Вагнер, Клевкова: Реки Московского региона, 2003, с. 10