Відкрити головне меню
Річковий штовхач типу РТ-300

Штовха́ч, інколи буксир-штовха́ч — буксирне судно, пристосоване для водіння несамохідних плавзасобів та плавучих споруд попереду себе штовханням. Судна внутрішнього і змішаного (ріка-море) плавання. Широко застосовуються на річках.

Особливості конструкції і застосуванняРедагувати

На відміну від буксирувальників, які тягнуть судно за собою на тросі за допомогою гака або буксирної лебідки, штовхачі мають в носовій частині спеціальні зчіпний і опорний пристрої для штовхання буксируваного несамохідного плавзасобу безпосередньо перед собою в корму[1].

Буксирування штовханням економічно вигідніше буксирування на тросі за рахунок різкого зниження опору води, буксирувані судна також не гальмуються кільватерним струменем від гребного гвинта буксирного судна. Штовхання забезпечує в порівнянні з буксируванням збільшення тяги до 20 % і покращує керованість составом[2].

Буксирні судна, що поєднують властивості штовхачів і тросових буксирів, називаються штовхачами-буксирами. Штовхання використовується ними на внутрішніх водних шляхах з незначним хвилюванням, тросове буксирування — переважно у відкритому морі. Буксирування штовханням в морських умовах застосовується обмежено через руйнування на хвилюванні зчіпних пристроїв[2].

Для поліпшення видимості буксири-штовхачі мають в носовій частині високу рульову рубку[1].

ПриміткиРедагувати

  1. а б Буксир // Военно-морской словарь / Чернавин В. Н. — Москва : Воениздат, 1989. — С. 63. — ISBN 5-203-00174-X. (рос.)
  2. а б Буксирное судно // Морской энциклопедический словарь / Дмитриев В.В. — Санкт-Петербург : Судостроение, 1991. — Т. 1. — С. 99. — ISBN 5-7355-0280-8. (рос.)

ПосиланняРедагувати

  • ДСП7.7.4.048-99 Державні санітарні правила для річкових суден України