Іменники основи на -ū-

У Вікісловнику є сторінка Категорія:Праслов'янські іменники основи на -ū-.

Імéнники -ъв- оснóви або імéнники з оснóвою на *-ū- — невелика група іменників, що в праслов'янській мові належали до відміни іменників з основами на шелестівки, тож окремої відміни вони не становили. До -ъв- основи належали іменники тільки жіночого роду, з них п'ять позначали осіб жіночої статі: *svekry, *zъly, *jętry, *svaty і *neplody; два — абстрактні: *ljuby і *cěly; десять — назви плодів: *smoky, *mъrky / *mъrxy, *tyky, *redьky / *rьdьky / *rodьky, *pigy, *brosky / *bersky / *porsky, *brъdoky, *bruky, *męty, *plody; а також інші: букы, цьркы, хорѫгы, азъбукы, сковорды, куры, кры, бры, жьрны, Мъскы^[1], брады, локы^[2], pluty, пьстры, věty, húžy, ostry, orky, viky^[3], коты, коны, крокы, куропъты, похы, паны, lagy, mǫty^[4], *kasty, *body, *brъdoky. Прикметою цих основ був суфікс -ъв-, що з'являвся при відмінюванні. Цей наросток є відображенням історичного чергування *-ū → ы (у кінці слова) / *-ŭṷ → -ъв- (перед голосівкою).

Група дуже малопродуктивна й слабка, тож почала руйнуватися ще в праслов'янську добу, раніше за всі інші відміни підпавши під значний вплив, головним чином, -ā- основи і трохи -ǐ- основи (ще менше -ŏ- основи). Зараз же цю групу втрачено, а самі іменники розійшлися по 1 та 2 (і лише один у 3-ій) відмінах, отримавши окрему флексію для кличного відмінку.

Проблема визначення

Оскільки в усіх відмінках (окрім називного однини) цей тематичний -ū розпася на сполуку -ŭṷ-, що й дало -ъв-, то виник тип відмінювання, вельми схожий на відміну з основою на шелестівку. Тим паче, дуже рано знахідний відмінок замінив називного, тому початкову форму на -ы було втрачено. Саме тому більшість учених відносять їх до підгрупи іменників з основами на приголосний, хоч деякі науковці виділяють цю групу в окрему відміну.

Історія

Кінцівка -ъв- основи -ū- виникла ще в інд.-є. мові із закінчення -ṷā через посередництво -ṷә. Отже, цілком зрозуміло, що всі ці іменники — жіночого роду (пор. іменники основи на -ǔ-, що є тільки чоловічого роду). Єдиний слід чол. роду основи на *-ū є в слові язик, що його представлено з формантом к (← -kъ): укр. язик ← стсл. ѩзыкъ ← псл. (j)ęzykъ ← псл. *ęzy ← інд.-є. *en-ĝhū-. Ба більше, уже сама обставина того, що -ы виникло внаслідок редукції складу -ṷā, дає змогу стверджувати, що закінчення не могло мати наголосу, тобто останній падав на корінь слова. Щоправда, існує кілька винятків, як-от: жьрны, пьстры, Мъскы, що може бути пояснено впливом інших основ.

Невелику кількість іменників основи -ū- може бути пояснено тим, що значна їхня частина ще на прасл. ґрунті ввійшла в контамінацію з основами на -ni і утворила многу категорію слів на -yni (пор. pust-yni, *orb-yni, gospod-yni тощо). Наче компенсувавши цю втрату, з'явилася купа слів, що ввійшли з німецьких мов з наростком -ы (=нім. -ō): букы, цьркы, смокы, локы.

Основи

Чиста основа. До цього утворення належить більшість іменників на зразок свекры, жьрны, золы.
Основа на -ры- (-ry-). До цього утворення належить усього два слова: pьstry та ostry.
Основа на -ты- (-ty-). Що така основа взагалі існувала, свідчать грецькі утворення на штиб βρωτύς, έθητύς. Однак у псл. мові їх був розширив суфікс -ā-, тож вони збіглися зі старими основами, що їх був розширив суфікс -tvā. Можливо, залишки цієї основи є в словах lovitәv «полювання», žetәv «жáтва», pletev «плетиво».

Відмінювання

Зазначимо, що за допомогою букв о та ω, е та є нижче розрізнюються ті відмінки, що однаково звучать, наприклад: свекрóви — давальний та місцевий відмінок однини, свекрωви — називний-знахідний двоїни^[5].

Відмінок	Свекруха
	Однина
	укр.	ц.-сл.	ст.-сл.	псл.
Наз.	свекр-у́х-а	свекр-ы	свєкр-ъı	*sṷĕkr-ū-s → svěkrȳ
Род.	свекр-у́х-и	свекр-óв-е	свєкр-ъв-є	*sṷĕkr-ǔṷ-ěs → -ě
Дав.	свекр-у́с-і	сверк-óв-и	свєкр-ъв-и	*sṷĕkr-ǔṷ-ī → -ī
Знах.	свекр-у́х-у	свекр-óв-ь	свєкр-ъв-ь	*sṷĕkr-ǔṷ-ṃ₁ → -ĭm → -ĭn → -ь
Оруд.	свекр-у́х-ою	свекр-óв-їю	свєкр-ъв-иѭ свєкр-ъв-ыѭ	*sṷĕkr-ǔṷ-iān → -ĭjǫ
Місц.	на/у свекр-у́с-і	свекр-óв-и	свєкр-ъв-є	*sṷĕkr-ǔṷ-ěs → -ě
Клич.	свекр-у́х-о	—	—	—
	Двоїна
Наз.-Знах.	— (діал. свекр-ус-і)	свекр-ωв-и	свєкр-ъв-и	*sṷĕkr-ǔṷ-ī
Род.-Місц.	—	свекр-ωв-їю	свєкр-ъв-ѹ	*sṷĕkr-ǔṷ-ǒṷs → -ū
Дав.-Оруд.	—	свекр-óв-ама	свєкр-ъв-ама	*sṷĕkr-ǔṷ-āmās → -āmā
	Множина
Наз.=Клич.	свекр-у́х-и	свекр-ωв-и	свєкр-ъв-и	*sṷĕkr-ǔṷ-ṇ₁s → -ĭns → -ī
Род.	свекр-у́х-ø	свекр-óв-ей	свєкр-ъв-ъ	*sṷĕkr-ǔṷ-ōn → -ǒn → -ǔn → -ъ
Дав.	свекр-у́х-ам	свекр-óв-амъ	свєкр-ъв-амъ	sṷĕkr-ǔṷ-ā-mŭs → (ьмъ →) -āmъ
Знах.	свекр-у́х-ø	свекр-óв-и свекр-óв-ей	свєкр-ъв-и	*sṷĕkr-ǔṷ-ṇ₁s → -ĭns → -ī
Оруд.	свекр-у́х-ами	свекр-óв-ами	свєкр-ъв-ами	sṷĕkr-ǔṷ-ā-mīs → (ьmī →) -āmī
Місц.	на/у свекр-у́х-ах	свекр-óв-ахъ	свєкр-ъв-ахъ	sṷĕkr-ǔṷ-ā-sŭ → (ьхъ →) -āхъ

Уже в найдавніших староруських і взагалі слов'янських пам'ятках у формах давального, орудного й місцевого відм. множини вживано флексії -амъ, -ами, -ахъ замість -ьмъ, -ьми, -ьхъ, що є безсумнівним результатом упливу іменників -ā- основи.

Розвиток

Називний відмінок

Однина. Закінчення -ы відображає інд.-є. закінчення цього ж відмінку -ūs. Така кінцівка надто ізолювала ці іменники — тому її почала заступати форма зназ. відм. Через це виникли нові форми наз. відм., як-от: букъвь, кръвь, любъвь, свекръвь, цьркъвь. Проте і ці форми здебільшого не збереглися, окрім слів кров і любов, які злилися з -ǐ- основою. Інші ж на штиб морква, буква, церква злилися з -ā- основою, отримавши нову флексію -а, при чому деякі з них уже здавна втратили були навіть суфікса -ъв- типу редька, азбука, сковорода (вони безпосередньо замінили старовинну флексію -ы на -а), свекруха тощо.
Множина. У сучасній українській мові іменники колишньої -ъв- основи мають закінчення -и: букви, церкви. Іменники ж любов та кров множини не мають, а жорно підпало під уплив -ŏ- основ, тому має -а: жорна.

Родовий відмінок

Однина. Закінчення -е представляє собою правильний рефлекс інд.-є. -es. Але, як відомо, іменники приголосних основ стали підпадати під уплив -ǐ- основ, тому в род. відм. старішу флексію -е замінила нова на -и. Донедавна вважалося нормативним написання закінчення -и в род. відм. і для іменників жін. роду на приголосний (кров — крови, Русь — Руси), що закріпила скрипниківка. Цю саму стародавню рису планував відновити і проєкт 1999 року, проте чинний правопис подає закінчення лише -і (пор. крові замість крови).
Множина. Іменники -ъв- основи цілком зберегли оцю свою стару форму — -(о)в. Подекуди це -о- випадає, тому маємо: букв, бритв, верств і верстов (різні значення), молитов, назв, хоругов тощо.

Давальний відмінок

Однина. Сучасна українська мова втратила давнє закінчення. Іменники колишньої -ъв- основи під безпосереднім упливом -ā- основ отримали нову флексію -і замість -и: брові, хоругві.
Множина. Саме ці іменники раніше від усіх потрапили під уплив -ā- основ, тому одержали закінчення -амъ- іще, мабуть, у праслов'янську добу: букъвамь, церкъвамь. Сучасна мова має відповідну форму -ам: бритвам, кроквам.

Знахідний відмінок

Однина. Дуже рано форми род .відм. почали заміняти форм знах. відм. однини: любъве замість любъвь. Але українська мова не відбила цього явища. Кров і любов через -ǐ- основи зберегли страу форму наз. відм., а всі інші, злившись з іменниками -ā- основи, отримали флексію -у (букву, церкву).
Множина. Зараз, як і раніше, форми знах. відм. повністю збігаються з формами називного.

Орудний відмінок

Однина. За аналогією до -ā- основ витворилася нова форма -ою: буквою, церквою, морквою. Кров'ю й любов'ю утворилися через -ǐ- основи.
Множина. Як дуже слабка група, ці іменники дуже рано прийняли форми -ā- основи, отримавши закінчення -ами: бритвами, тиквами, бровами.

Місцевий відмінок

Однина. Спочатку виникла флексія -и, що згодом перейшла в -і.
Множина. Іменники -ъв- основи отримали закінчення -ахъ, з якої згодом витворилася форма на -ах: бровах,

Кличний відмінок

Однина. Як відомо, в однині форми кличного відмінка повністю збігалася з формою нзивного. Одначе з часом утворилася нова флексія і для них. Ті іменники, що підпали під уплив -ā- основ, одержали закінчення -о: букво, свекрухо, церкво; ті, що потрапили під уплив -ǐ- основ, через -jā- основи отримали -е: крове, любове.
Множина. Зараз, як і раніше, форми клич. відм. повністю збігаються з формами називного.

Сьогодення

У процесі розвитку української мови іменники кров і любов злилися з -ǐ- основою, хоч узагалі втратили форми множини, жорно повністю злилося з -ŏ- основою, ставши середнього роду, а решта — з іменниками -ā- основи. Слово ѩтры цілковито втратило свої первісні морфологічні риси, здобувши вигляд ятрівка (пор. діал. ятров), так само зовиця ← золы; свекры ввійшли до літературної мови з суфіксом -уха: свекруха (пор. діал. свекра і свекров).

В інших мовах

Російська мова

Наз. відм. однини на -ы зберігся лише в одиничних утвореннях типу: свекры, свякры^[6].

Польська мова

У польській мові залишки колишніх іменників -ъв- основи подекуди залишилися в гідронімах: псл. *Nary → Narъve → Narъvь → пол. Narev, псл. *Pelty → Peltъve → Peltъvь → пол. Pełtev^[7].

Зауваги

Не всі слова, що закінчуються саме на -ва, належали до -ъв- основи. Дехто може помилково вважати, що такі слова, як клюква, гужва, бритва, молитва тощо, колись були іменниками з суфіксом -ъв- і мали в називному відмінку однини такий вигляд, як клюкы, гужы, бриты, молиты, чого ж звичайно не було.

Див. також

Посилання

↑ Брус, Марія (2016). Історична граматика української мови (частина 2) (PDF) (Українською) . Івано-Франківськ. с. 64. Архів оригіналу (PDF) за 9 січня 2018. Процитовано 8 січня 2018.
↑ Мирчев, Кирилл (2000). Старобългарски Език (PDF) (Болгарською) . с. 62. Архів оригіналу (PDF) за 31 жовтня 2017. Процитовано 9 січня 2018.
↑ Kosek, Pavel (2014). Historická mluvnice češtiny I. Brno. с. 79—80. (чес.)
↑ Krystyna Długosz-Kurczabowa, Stanisław Dubisz (2006). Gramatyka historyczna języka polskiego (Польською) . Варшава. с. 187—188.
↑ Изотов, Андрей (2010). Старославянский язык в сравнительно-историческом освещении (PDF) (Російською) . Москва: "Азбуковник". с. 127—128. Архів оригіналу (PDF) за 18 вересня 2017. Процитовано 8 січня 2018.
↑ В.И. Борковский, П.С. Кузнецов (2006). Историческая грамматика русского языка. Москва: КомКнига. с. 192. (рос.)
↑ Krystyna Długosz-Kurczabowa, Stanisław Dubisz (2006). Gramatyka historyczna języka polskiego (Польською) . Варшава. с. 187.

Джерела

С. П. Бевзенко. Історична морфологія української мови. — Ужгород. 1960.
Г. А. Ильинский. Праславянская грамматика. — Нежин. 1916. с. 325—330

[1] Брус, Марія (2016). Історична граматика української мови (частина 2) (PDF) (Українською) . Івано-Франківськ. с. 64. Архів оригіналу (PDF) за 9 січня 2018. Процитовано 8 січня 2018.

[2] Мирчев, Кирилл (2000). Старобългарски Език (PDF) (Болгарською) . с. 62. Архів оригіналу (PDF) за 31 жовтня 2017. Процитовано 9 січня 2018.

[3] Kosek, Pavel (2014). Historická mluvnice češtiny I. Brno. с. 79—80. (чес.)

[4] Krystyna Długosz-Kurczabowa, Stanisław Dubisz (2006). Gramatyka historyczna języka polskiego (Польською) . Варшава. с. 187—188.

[5] Изотов, Андрей (2010). Старославянский язык в сравнительно-историческом освещении (PDF) (Російською) . Москва: "Азбуковник". с. 127—128. Архів оригіналу (PDF) за 18 вересня 2017. Процитовано 8 січня 2018.

[6] В.И. Борковский, П.С. Кузнецов (2006). Историческая грамматика русского языка. Москва: КомКнига. с. 192. (рос.)

[7] Krystyna Długosz-Kurczabowa, Stanisław Dubisz (2006). Gramatyka historyczna języka polskiego (Польською) . Варшава. с. 187.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]