Відкрити головне меню

Імéнники -ъв- оснóви або імéнники з оснóвою на *-ū- — невелика група іменників, що в праслов'янській мові належали до відміни іменників з основами на шелестівки, тож окремої відміни вони не становили. До -ъв- основи належали іменники тільки жіночого роду, з них п'ять позначали осіб жіночої статі: *svekry, *zъly, *jętry, *svaty і *neplody; два — абстрактні: *ljuby і *cěly; десять — назви плодів: *smoky, *mъrky / *mъrxy, *tyky, *redьky / *rьdьky / *rodьky, *pigy, *brosky / *bersky / *porsky, *brъdoky, *bruky, *męty, *plody; а також інші: букы, цьркы, хорѫгы, азъбукы, сковорды, куры, кры, бры, жьрны, Мъскы[1], брады, локы[2], pluty, пьстры, věty, húžy, ostry, orky, viky[3], коты, коны, крокы, куропъты, похы, паны, lagy, mǫty[4], *kasty, *body, *brъdoky. Прикметою цих основ був суфікс -ъв-, що з'являвся при відмінюванні. Цей наросток є відображенням історичного чергування *-ūы (у кінці слова) / *-ŭṷ-ъв- (перед голосівкою).

Група дуже малопродуктивна й слабка, тож почала руйнуватися ще в праслов'янську добу, раніше за всі інші відміни підпавши під значний вплив, головним чином, -ā- основи і трохи -ǐ- основи (ще менше -ŏ- основи). Зараз же цю групу втрачено, а самі іменники розійшлися по 1 та 2 (і лише один у 3-ій) відмінах, отримавши окрему флексію для кличного відмінку.

Проблема визначенняРедагувати

Оскільки в усіх відмінках (окрім називного однини) цей тематичний розпася на сполуку -ŭṷ-, що й дало -ъв-, то виник тип відмінювання, вельми схожий на відміну з основою на шелестівку. Тим паче, дуже рано знахідний відімнок замінив називного, тому початкову форму на було втрачено. Саме тому більшість учених відносять їх до підгрупи іменників з основами на приголосний, хоч деякі науковці виділяють цю групу в окрему відміну.

ІсторіяРедагувати

Кінцівка -ъв- основи -ū- виникла ще в інд.-є. мові із закінчення -ṷā через посередництво -ṷә. Отже, цілком зрозуміло, що всі ці іменники — жіночого роду (пор. іменники основи на -ǔ-, що є тільки чоловічого роду). Єдиний слід чол. роду основи на *-ū є в слові язик, що його представлено з формантом к (← -kъ): укр. язикстсл. ѩзыкъпсл. (j)ęzykъпсл. *ęzyінд.-є. *en-ĝhū-. Ба більше, уже сама обставина того, що виникло внаслідок редукції складу -ṷā, дає змогу стверджувати, що закінчення не могло мати наголосу, тобто останній падав на корінь слова. Щоправда, існує кілька винятків, як-от: жьрны, пьстры, Мъскы, що може бути пояснено впливом інших основ.

Невелику кількість іменників основи -ū- може бути пояснено тим, що значна їхня частина ще на прасл. ґрунті ввійшла в контамінацію з основами на -ni і утворила многу категорію слів на -yni (пор. pust-yni, *orb-yni, gospod-yni тощо). Наче компенсувавши цю втрату, з'явилася купа слів, що ввійшли з німецьких мов з наростком (=нім. ): букы, цьркы, смокы, локы.

ОсновиРедагувати

  • Чиста основа. До цього утворення належить більшість іменників на зразок свекры, жьрны, золы.
  • Основа на -ры- (-ry-). До цього утворення належить усього два слова: pьstry та ostry.
  • Основы на -ты- (-ty-). Що така основа взагалі існувала, свідчать грецькі утворення на штиб βρωτύς, έθητύς. Однак у псл. мові їх був розширив суфікс -ā-, тож вони збіглися зі старими основами, що їх був розширив суфікс -tvā. Можливо, залишки цієї основи є в словах lovitәv «полювання», žetәv «жáтва», pletev «плетиво».

ВідмінюванняРедагувати

Зазначимо, що за допомогою букв о та ω, е та є нижче розрізнюються ті відмінки, що однаково звучать, наприклад: свекрóви — давальний та міцевий відмінок одини, свекрωви — називний-знахідний двоїни[5].

Відмінок Свекруха
Однина
укр. ц.-сл. ст.-сл. псл.
Наз. свекр-у́х-а свекр-ы свєкр-ъı *sṷĕkr-ū-s → svěkrȳ
Род. свекр-у́х-и свекр-óв-е свєкр-ъв-є *sṷĕkr-ǔṷ-ěs → -ě
Дав. свекр-у́с-і сверк-óв-и свєкр-ъв-и *sṷĕkr-ǔṷ-ī → -ī
Знах. свекр-у́х-у свекр-óв-ь свєкр-ъв-ь *sṷĕkr-ǔṷ-ṃ1 → -ĭm → -ĭn → -ь
Оруд. свекр-у́х-ою свекр-óв-їю свєкр-ъв-иѭ

свєкр-ъв-ыѭ

*sṷĕkr-ǔṷ-iān → -ĭjǫ
Місц. на/у свекр-у́с-і свекр-óв-и свєкр-ъв-є *sṷĕkr-ǔṷ-ěs → -ě
Клич. свекр-у́х-о
Двоїна
Наз.-Знах. (діал. свекр-ус-і) свекр-ωв-и свєкр-ъв-и *sṷĕkr-ǔṷ-ī
Род.-Місц. свекр-ωв-їю свєкр-ъв-ѹ *sṷĕkr-ǔṷ-ǒṷs → -ū
Дав.-Оруд. свекр-óв-ама свєкр-ъв-ама *sṷĕkr-ǔṷ-āmās → -āmā
Множина
Наз.=Клич. свекр-у́х-и свекр-ωв-и свєкр-ъв-и *sṷĕkr-ǔṷ-ṇ1s → -ĭns → -ī
Род. свекр-у́х-ø свекр-óв-ей свєкр-ъв-ъ *sṷĕkr-ǔṷ-ōn → -ǒn → -ǔn → -ъ
Дав. свекр-у́х-ам свекр-óв-амъ свєкр-ъв-амъ *sṷĕkr-ǔṷ-ā-mŭs → (*ьmъ →) -āmъ
Знах. свекр-у́х-ø свекр-óв-и

свекр-óв-ей

свєкр-ъв-и *sṷĕkr-ǔṷ-ṇ1s → -ĭns → -ī
Оруд. свекр-у́х-ами свекр-óв-ами свєкр-ъв-ами *sṷĕkr-ǔṷ-ā-mīs → (*ьmī →) -āmī
Місц. на/у свекр-у́х-ах свекр-óв-ахъ свєкр-ъв-ахъ *sṷĕkr-ǔṷ-ā-sŭ → (*ьхъ →) -āхъ

Уже в найдавніших староруських і взагалі слов'янських пам'ятках у формах давального, орудного й місцевого відм. множини вживано флексії -амъ, -ами, -ахъ замість -ьмъ, -ьми, -ьхъ, що є безсумнівним результатом упливу іменників -ā- основи.

РозвитокРедагувати

Називний відмінок

  • Однина. Закінчення -ы відображає інд.-є. закінчення цього ж відмінку -ūs. Така кінцівка надто ізолювала ці іменники — тому її почала заступати форма зназ. відм. Через це виникли нові форми наз. відм., як-от: букъвь, кръвь, любъвь, свекръвь, цьркъвь. Проте і ці форми здебільшого не збереглися, окрім слів кров і любов, які злилися з -ǐ- основою. Інші ж на штиб морква, буква, церква злилися з -ā- основою, отримавши нову флексію , при чому деякі з них уже здавна втратили були навіть суфікса -ъв- типу редька, азбука, сковорода (вони безпосередньо замінили старовинну флексію на ), свекруха тощо.
  • Множина. У сучасній українській мові іменники колишньої -ъв- основи мають закінчення : букви, церкви. Іменники ж любов та кров множини не мають, а жорно підпало під уплив -ŏ- основ, тому має : жорна.

Родовий відмінок

  • Однина. Закінчення представляє собою правильний рефлекс інд.-є. -es. Але, як відомо, іменники приголосних основ стали підпадати під уплив -ǐ- основ, тому в род. відм. старішу флексію замінила нова на . Донедавна вважалося нормативним написання закінчення в род. відм. і для іменників жін. роду на приголосний (кров — крови, Русь — Руси), що закріпила скрипниківка. Цю саму стародавню рису планував відновити і проєкт 1999 року, проте чинний правопис подає закінчення лише (пор. крові замість крови).
  • Множина. Іменники -ъв- основи цілком зберегли оцю свою стару форму — -(о)в. Подекуди це -о- випадає, тому маємо: букв, бритв, верств і верстов (різні значення), молитов, назв, хоругов тощо.

Давальний відмінок

  • Однина. Сучасна українська мова втратила давнє закінчення. Іменники колишньої -ъв- основи під безпосереднім упливом -ā- основ отримали нову флексію замість : брові, хоругві.
  • Множина. Саме ці іменники раніше від усіх потрапили під уплив -ā- основ, тому одержали закінчення -амъ- іще, мабуть, у праслов'янську добу: букъвамь, церкъвамь. Сучасна мова має відповідну форму -ам: бритвам, кроквам.

Знахідний відмінок

  • Однина. Дуже рано форми род .відм. почали заміняти форм знах. відм. однини: любъве замість любъвь. Але українська мова не відбила цього явища. Кров і любов через -ǐ- основи зберегли страу форму наз. відм., а всі інші, злившись з іменниками -ā- основи, отримали флексію (букву, церкву).
  • Множина. Зараз, як і раніше, форми знах. відм. повністю збігаються з формами називного.

Орудний відмінок

  • Однина. За аналогією до -ā- основ витворилася нова форма -ою: буквою, церквою, морквою. Кров'ю й любов'ю утворилися через -ǐ- основи.
  • Множина. Як дуже слабка група, ці іменники дуже рано прийняли форми -ā- основи, отримавши закінчення -ами: бритвами, тиквами, бровами.

Місцевий відмінок

  • Однина. Спочатку виникла флексія , що згодом перейшла в .
  • Множина. Іменники -ъв- основи отримали закінчення -ахъ, з якої згодом витворилася форма на -ах: бровах,

Кличний відмінок

  • Однина. Як відомо, в однині форми кличного відмінка повністю збігалася з формою нзивного. Одначе з часом утворилася нова флексія і для них. Ті іменники, що підпали під уплив -ā- основ, одержали закінчення : букво, свекрухо, церкво; ті, що потрапили під уплив -ǐ- основ, через -jā- основи отримали : крове, любове.
  • Множина. Зараз, як і раніше, форми клич. відм. повністю збігаються з формами називного.

СьогоденняРедагувати

У процесі розвитку української мови іменники кров і любов злилися з -ǐ- основою, хоч узагалі втратили форми множини, жорно повністю злилося з -ŏ- основою, ставши середнього роду, а решта — з іменниками -ā- основи. Слово ѩтры цілковито втратило свої первісні морфологічні риси, здобувши вигляд ятрівка (пор. діал. ятров), так само зовицязолы; свекры ввійшли до літературної мови з суфіксом -уха: свекруха (пор. діал. свекра і свекров).

В інших мовахРедагувати

Російська моваРедагувати

Наз. відм. однини на -ы зберігся лише в одиничних утвореннях типу: свекры, свякры[6].

Польська моваРедагувати

У польській мові залишки колишніх іменників -ъв- основи подекуди залишилися в гідронімах: псл. *Nary → Narъve → Narъvь → пол. Narev, псл. *Pelty → Peltъve → Peltъvь → пол. Pełtev[7].

ЗаувагиРедагувати

Не всі слова, що закінчуються саме на -ва, належали до -ъв- основи. Дехто може помилково вважати, що такі слова, як клюква, гужва, бритва, молитва тощо, колись були іменниками з суфіксом -ъв- і мали в називному відмінку однини такий вигляд, як клюкы, гужы, бриты, молиты, чого ж звичайно не було.

Див. такожРедагувати

ПосиланняРедагувати

  1. Брус, Марія (2016). Історична граматика української мови (частина 2) (Українською). Івано-Франківськ. с. 64. 
  2. Мирчев, Кирилл (2000). Старобългарски Език (Болгарською). с. 62. 
  3. Kosek, Pavel (2014). Historická mluvnice češtiny I. Brno. с. 79–80.  (чес.)
  4. Krystyna Długosz-Kurczabowa, Stanisław Dubisz (2006). Gramatyka historyczna języka polskiego (Польською). Варшава. с. 187–188. 
  5. Изотов, Андрей (2010). Старославянский язык в сравнительно-историческом освещении (Російською). Москва: "Азбуковник". с. 127–128. 
  6. В.И. Борковский, П.С. Кузнецов (2006). Историческая грамматика русского языка. Москва: КомКнига. с. 192.  (рос.)
  7. Krystyna Długosz-Kurczabowa, Stanisław Dubisz (2006). Gramatyka historyczna języka polskiego (Польською). Варшава. с. 187. 

ДжерелаРедагувати

  • С. П. Бевзенко. Історична морфологія української мови. — Ужгород. 1960.
  • Г. А. Ильинский. Праславянская грамматика. — Нежин. 1916. с. 325—330