Вікіпедія

Гілка

пагін дерева

Гі́лка, або галу́зка[1] — невеликий боковий відросток, пагін дерева, чагарника або трав'янистої рослини, укритий листям, квітками[2]; пряма, що з'єднує листя та верхівку дерева на різних ієрархічних рівнях класифікації[3].

Гілка
Зображення
CMNS: Гілка у Вікісховищі
Мокрий сніг на гілках дерева
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Гілка (значення).
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Вітка (значення).

Гілле́ю, галу́зою чи су́ком називають великий відросток од стовбура дерева або чагарника, що розгалужується на менші відростки — гілки, віти[4][5][6].

«Гілка» вживається і в переносному значенні: «гілка програми», «гілка галактики» тощо, — у розумінні якогось варіанту чи відгалуження. Так само, на позначення певної ділянки виробництва, науки і т. ін., вживається термін «галузь»[7], а в значенні «залізнична колія, відгалужена від основної колії» — слова «вітка», «гілка».

Етимологія

ред.

Слова «гілка» та «галузка» пов'язані з прасл. golъ («голий»), але з різним ступенем чергування:

  • псл. golь, golъka — первісно «голий прут», пізніше «гілка»; споріднене з вірм. kołr («гілка, сук»)[8];
  • псл. (пн.) *galǫzь, *galǫza; порівн. діал. рос. га́лызь («дерево для вимощування грузьких доріг»), пол. gałąź («гілляка»), словац. і чеськ. haluz, в.-луж. hałuza, н.-луж. gałuz («тс.»)[9].

Синоніми «віта», «вітка», рідше «віть»[10][11][12], походять од псл. větь, větvь, vitь, що сходить до іє. *uei-t-, *uoi-t- («прут, лоза»), похідного від *uеі- («вити, крутити»)[13].

Західне діал. «кона́р» (груба гілка, що росте від стовбура)[14] походить із псл. [konarъ], очевидно, пов'язаного з *kъnъ («обрубаний стовбур дерева»)[15].

У культурі

ред.

Гілля дерев посідало значне місце в культурному житті людини. Як дерево в народному сприйманні вважалося символом роду чи родини, так галузка — символом члена роду: «Молоду галузку пригинай, бо старої не пригнеш», себто — вчи людину замолоду, бо стару вже пізно вчити.

Гілки були елементом деяких обрядів. Згідно з загальним правилом магічного світогляду, що частина заступає ціле, вітка часто виступає як символ усього дерева і вживається в обрядах у такому значенні. Так, під час традиційного українського весілля на стіл ставили гільце — гілку листяного або хвойного дерева, прикрашену квітами, ягодами, колосками.

Іноді віти, що їх дерево простягає в усі сторони, служили за символ рук:

 

Ой на річці, на Дунаю,
Там липонька потопає,
Та поверх гілочка випливає,
Вона дубочка прикликає:
— Та подай, дубочку, хоч гілочку!
— Та нехай тобі кленок дає,
Що він із тобою вірно живе...

 

Григорій Сковорода в одному зі своїх віршів писав так:

 

Буйні вітри повівають,
Руки явору ламають...

 

Це, ймовірно, перефразування відомої пісні:

 

Ой, не стій, явір над водою,
Де вода корінь підмиває,
Де вітер гілля ламає...

 

У народній символіці галузка була також символом справи, пригоди: «У велике галуззя зайшов» — казали про людину, що надто ускладнювала ситуацію. «Якої собі галузі шукаєш?» — тобто якої лихої пригоди. Тут гілка фігурує еліптично в значенні приладу, на якому можна повіситися[16].

Галерея

ред.

Див. також

ред.

Інші значення:

Джерело

ред.
  • А. О. Слюсарев, О. В. Самсонов, В. М. Мухін та ін. «Біологія: навчальний посібник». Пер. з рос. та ред. В. О. Мотузного. 2-ге вид. Київ: Вища школа, 1999.

Примітки

ред.
  1. ↑ Галузка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  2. ↑ Гілка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  3. ↑ Український юридичний термінологічний словник; Податкове та господарське законодавство в брошурах. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 23 лютого 2016.
  4. ↑ Гілля // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  5. ↑ Галуза // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  6. ↑ Сук // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  7. ↑ Галузь // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  8. ↑ Гілка // Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г. — 632 с.
  9. ↑ Галуза // Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г. — 632 с.
  10. ↑ Віти // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  11. ↑ Вітка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  12. ↑ Віть // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  13. ↑ Віть // Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г. — 632 с.
  14. ↑ Конар // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  15. ↑ Конар // Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — Т. 2 : Д — Копці. — 572 с.
  16. ↑ Галузка [Архівовано 14 червня 2021 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 1, кн. II : Літери В — Ґ. — С. 226. — 1000 екз.
 
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Branches
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гілка&oldid=43367043