Крона дерева — дуба

Деревна́ кро́на, рідше коро́на[1][2] — сукупність гілок і листя у верхній частині рослини, що продовжує стовбур від першого розгалуження до верхівки дерева або чагарника зі всіма бічними відгалуженнями та листям.

Розрізняють такі характеристики, як форма крони — від колоновидної (тополя) до розкидистої (дуб) і щільність крони — від щільної до рідкісної, ажурної.

Крона чагарника — куща рокитника звичайного
Корона дерева — тополі

Оскільки під дією світла в листі в результаті фотосинтезу відбувається синтез необхідних речовин, у дерева формується крона, яка дозволяє найкращим чином отримувати необхідне для розвитку світло та протистояти вітру. Дерева з міцною деревиною часто формують більш широку та щільну крону, з ламкою — ажурну.

Складаючи садову композицію з дерев і чагарників, багато звертають увагу лише на загальні габарити рослини, колір його листя, декоративність квітів і плодів. І не думають про можливості, які можуть відкрити перед ландшафтним дизайнером різноманітні форми крони. Так, звичайна яблуня і колоновидна не надто схожі, тому в садовій композиції вони грають абсолютно різні ролі. 

Серед безлічі садових крон, як природних, так і формованих за допомогою обрізки, можна виділити такі основні групи корон:

  • пірамідальні (конусоподібні)
  • колоновидні (вертикальні)
  • округлі (кулясті, овальні, подушковидні, яйцеподібні)
  • плакучі (з поникаючими гілками)
  • розпростерті (витягнуті горизонтально, по відношенню до землі)
  • розлогі (пейзажні, без чіткої форми)

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • А. О. Слюсарев, О. В. Самсонов, В. М. Мухін та ін. «Біологія: навчальний посібник». Пер. з рос. та ред. В. О. Мотузного. 2-ге вид. Київ: Вища школа, 1999.
  • Крона // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  • Корона // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.