Московський кремль
Моско́вський кремль — найдавніша частина Москви, головний суспільно-політичний, духовно-релігійний і історико-художній комплекс столиці Росії, офіційна резиденція президента Російської Федерації.
Московський кремль | |
---|---|
Kremlin and Red Square, Moscow [1] | |
Світова спадщина | |
![]() Вигляд на Московський Кремль з Великого Кам'яного моста (панорама) | |
55°45′06″ пн. ш. 37°37′04″ сх. д. / 55.751666666694774221° пн. ш. 37.617777777805777362° сх. д. | |
Країна |
![]() |
Тип | Культурний |
Критерії | i, ii, iv, vi |
Об'єкт № | 545 |
Регіон | Європа і Північна Америка |
Зареєстровано: | 1990 (14 сесія) |
| |
![]() | |
![]() |
Кремль розташований на високому лівому березі Москви-ріки — Боровицькому пагорбі, при впаданні в неї річки Неглинної.
У плані Кремль — неправильний трикутник площею 27,5 га. Південна стіна звернена до Москви-ріки, північно-західна — до Олександрівського саду, східна — до Красної площі. Територіально розташований у Центральному адміністративному окрузі Москви, виділений як самостійна адміністративна одиниця.
ІсторіяРедагувати
За переказами, першу дерев'яну фортецю кремль збудували в 1156 році за велінням князя Юрія Долгорукого. Вибір місця був не випадковий: кремль на пагорбі при впаданні річки Неглинної в річку Москву мав захищати гирла двох судноплавних річок — Яузи й Неглинної. Найдавніший Кремль займав територію близько 3-4 га. Окрім дерев'яних стін, його захищали рови й земляні вали. В 1237 році під час татарської навали Кремль був зруйнований, а пізніше відновлений. З 1264 року Кремль був резиденцією князів Москви. За великого князя Дмитрія Донського дубові стіни міста були замінені на білокам'яні (1366—1368). У цей період площа Кремля збільшилася майже до сучасних розмірів.
У другій половині XV століття Московський кремль перебудовували за участю італійських архітекторів і він значною мірою знайшов свій сучасний вигляд. Центром його стала Соборна площа з розташованими на ній Успенським (1475—1479) і Благовіщенським соборами (1484—1489), Грановитою палатою (1487—1491), Архангельським собором (1505—1508) — усипальницею російських князів і царів, і дзвіницею Івана Великого.
Мури, що існують нині, і вежі Кремля були побудовані в 1485—1495 роках. Загальна протяжність мурів Кремля — 2235 м, висота від 5 до 19 м, товщина — від 3,5 до 6,5 м. Уздовж мурів розташовано 20 веж. Три вежі (Водовзводна, Беклемішевська і Кутова Арсенальна) мають круглий перетин, інші — квадратний.
У XVII—XIX століттях в Кремлі велося активне будівництво світських будівель.
Після битві під Клушиним коронний гетьман Станіслав Жолкевський зайняв Кремль на прохання бояр[2].
1812 року Москва і Кремль були захоплені армією Наполеона. Кремлівські храми були розграбовані французькими солдатами, а багато будівель постраждали від проведених за наказом Наполеона вибухів. Проте вже в 1813 році більшість храмів були приведені в порядок.
1830-ті роки ознаменувалися новим великим будівництвом. У 1839—1849 роках за проектом архітектора Костянтина Тона на місці стародавніх царських хоромів був побудований Великий Кремлівський палац. У 1844—1851 роках також за проектом Тона на місці церкви Різдва Іоанна Предтечі побудували нову будівлю Збройової палати.
Під час збройного перевороту в жовтні — листопаді 1917 року Кремль, на території якого перебували загони юнкерів, серйозно постраждав від артилерійського обстрілу військ заколотників. Були сильно пошкоджені стіни, Спаська вежа і Спаський годинник, Нікольська й Беклемішевська вежі, майже всі храми на території Кремля, великої шкоди було завдано Малому миколаївському палацу.
1918 року в Кремль переїхав радянський уряд на чолі з Володимиром Леніним.
У 1935–1937 роках двоглаві орли, що вінчали головні башти Кремля, були замінені на зірки з рубінового скла (відстань між кінцями променів 3-3,75 м). Автор проекту створення (1936) (та реставрації у 1945 р.) Рубінових зірок[ru] — народний художник СРСР Ф. Ф. Федоровський.
У 1959–1961 роках був побудований Кремлівський Палац з'їздів (нині — Державний Кремлівський палац).
З 1955 року Кремль відкритий для відвідин, ставши музеєм просто неба.
АрхітектураРедагувати
Вежі КремляРедагувати
Уздовж стін розташовано 20 веж. Три вежі, що стоять у кутках трикутника, мають круглий перетин, інші — квадратний. Найвища вежа — Троїцька, висотою 80 м.
Більшість веж виконані в єдиному архітектурному стилі, наданому їм у другій половині XVII століття. Із загального ансамблю виділяється Нікольська башта, яка на початку XIX століття була перебудована в готичному стилі.
- Водозвідна — наріжна вежа, стоїть біля річки Москви, також називалася Свібловою.
- Боровицька — проїзна вежа, отримала назву за колишнім Боровицьким пагорбом. Вхід до Кремля для вищих посадових осіб.
- Комендантська — первісно йменовалася Колимажною, потім Глухою, сучасну назву отримала в XIX столітті.
- Оружейна — названа за розташованою поряд Оружейною палатою
- Троїцька — проїзна вежа, з'єднана Троїцьким мостом з Кутаф'єю вежею. Основний вхід до Кремля для більшості відвідувачів.
- Кутаф'я — вежа, що за конструкцією є барбаканом, або передовим укріпленням.
- Середня Арсенальна — історично називалася Граненою, сучасну назву отримала в XVIII столітті після побудови будівлі Арсеналу.
- Наріжна Арсенальна — сучасну назву отримала в XVIII столітті, доти іменувалася Собакіна.
- Нікольська
- Сенатська — розташована одразу за Мавзолеєм, назву отримала за будівлею Сенату.
- Спаська — проїзна вежа з курантами, найвідоміша з кремлівських веж, один із символів Москви. Первісна назва — Фролівська, на честь церкви Фрола (Флора).
- Царська — маленька вежечка або альтанка, встановлена на стіні між Спаською і Набатною вежею. Наймолодша серед кремлівських веж.
- Набатна
- Константино-Єленинська — названа на честь церкви Костянтина і Олени. Колись була проїзною.
- Беклемішевська — наріжна вежа, що стоїть біля річки Москви, через що називається ще Москворіцькою. Названа на честь боярина Беклемішева.
- Петрівська
- Друга Безіменна
- Перша Безіменна
- Тайницька
- Благовіщенська — названа на честь Благовіщенського собору
Собори Московського КремляРедагувати
- Успенський собор
- Благовіщенський собор
- Архангельський собор
- Церква Різдва Богородиці на Сінях
- Дзвіниця Івана Великого (храм преподобного Іоанна Лествичника)
- Храм Положення ризи Божої Матері у Влахерні
- Патріарший палац і собор Дванадцяти Апостолів
- Верхоспаський собор і теремні церкви
Адміністративні будівлі і музеїРедагувати
- Сенатський палац
- Адміністративний корпус (14-й корпус)
- Арсенал (Цейхгауз)
- Потішний палац
- Державний Кремлівський палац
- Великий Кремлівський палац
- Теремний палац
- Оружейна палата
- Грановита палата
- Церква Різдва Богородиці на Сінях
- Золота царицина палата
Площі і сади Московського КремляРедагувати
- Іванівська площа
- Сенатська площа
- Соборна площа
- Тайницький сад
- Великий кремлівський сквер
Наприкінці XV століття великий князь Іван ІІІ влаштував Великокнязівський сад, який згодом став називатися Царським.[3]
Відомі набережні кам'яні «красні сади» — Верхній і Нижній в Московському Кремлі:
- Верхній сад, шириною 16 метрів і довжиною 124 метри, вміщувався на склепіннях двоярусного кам'яного «Запасного двора», де зберігались хліб і сіль.[3] Кам'яна огорожа з вікнами і різьбленими решітками в них оточувала сад.[3] По обидві сторони підносились дві «вишки-тереми» (рос. «чердаки»-терема), розписані узорами.[3] В саду розміщувались шість оранжерей, в різних місцях саду розташовувалися фонтани, а біля саду була вежа з водопідйомною машиною[3].
- Нижній сад розташовувався на схилі Кремлівської гори і також на склепіннях погребів.[3] Площа саду була 28 х 48 метрів. Планування саду було виконане в голландському стилі. В саді знаходився ставок, викладений свинцевими дошками; на цьому ставку одиннадцятирічний Петро Перший вчився «мореплавству».[3]
У Кремлівських садах росли фруктові дерева, ягідні кущі, лікарські трави, овочі.[3] Ще в Кремлі знаходились «сади, що на сінях», тобто, верхові, висячі.[3]
Пам'ятникиРедагувати
Зруйновані пам'ятники Московського КремляРедагувати
- Собор Спаса на Бору
- Чудів монастир
- Вознесенський монастир
- Афанасьєвський монастир
- Малий Миколаївський палац
- Церква Благовіщення
- Церква Миколи Чудотворця Гостунського (існувала як окрема будівля до 1817 року)
- Церква святих Костянтина і Олени
- Стара Оружейна палата
- Пам'ятник Олександру II
- Пам'ятник великому князеві Сергію Олександровичу
Державний історико-культурний музей-заповідник «Московський кремль»Редагувати
Датою заснування музею прийнято вважати 10 березня 1806 року. Цього дня імператор Олександр I підписав указ «Про правила управління і збереження в порядку і цілості цінностей», що перебували в Майстровій і Збройовій палаті, який завершив початий ще Петром I процес перетворення царських сховищ і майстерень в музей.
Збройова палата стала першим в Москві загальнодоступним музеєм, діяльність якого вписала значущу сторінку в історію музейної справи всієї Росії.
На території Московського кремля склався унікальний музейний комплекс. У його склад, окрім Збройової палати, увійшли Успенський, Архангельський і Благовещенський собори, церква Положення ризи Богородиці, ансамбль дзвіниці Івана Великого і Патріарший палац XVII сторіччя.
У 1991 році під потреби музею-заповідника виділили садибу градоначальника Гедіонова на Манежній вулиці і дві ділянки на Боровицькому майдані — поляна навпроти дому Пашкова і квартал в Лебединому провулку.
Загальна площа музею-заповідника «Московський кремль» — 15831,34 м²; експозиційна — 4127,8 м²; фондова — 1262,25 м². Це музейне зібрання світового значення об'єднує пам'ятники російської архітектури XIV—XIX ст., монументального живопису XV—XVIII ст., станкового живопису XI—XIX ст., староруського, західноєвропейського і східного прикладного мистецтва XII — початку XX ст., археологічну колекцію, друкарські, рукописні і графічні матеріали. Серед інших коштовностей музей експонує державні регалії Росії з XIII по XX століття.
У жовтні 1991 року був документально підтверджений унікальний характер кремлівського музейного комплексу, який отримав статус Державного історико-культурного музею-заповідника «Московський Кремль» і був включений в число особливо цінних об'єктів національного надбання. Музей є пам'ятник федерального значення і входить у список Всесвітньої культурної і природної спадщини ЮНЕСКО.
«Мазепина гармата» у КремліРедагувати
Серед численних експонатів московського кремля є і так звана «Мазепина гармата», яку зробив український ливар Карпо Балашевич 1705-го року в Глухові. На стволі гармати вміщений герб гетьмана Івана Мазепи, так само як і на лафеті, що був зроблений пізніше, 1835-го року.
Из работ украинского мастера пушечного литья XVII века Карпа Балашевича в Кремле имеется пушка «Лев», отлитая в городе Глухове в 1705 году. На казенной части ствола латинская надпись и литой герб гетмана Малороссии Ивана Мазепы, окруженный буквами «А.Е.Г.И.М.В.Ц.Б.З.», которые обозначают начальные буквы слов его полного титула. Калибр 125 мм, вес 3 тыс. кг, общая длина ствола 3 890 мм. Пушка покоится на декоративном чугунном лафете, выполненном в 1835 г., у западного фасада Арсенала, с левой стороны от входной арки[4]. |
Див. такожРедагувати
ПриміткиРедагувати
- ↑ * Назва в офіційному англомовному списку
- ↑ Żółkiewski S. Początek i progres wojny moskiewskiej. (пол.)
- ↑ а б в г д е ж и к Верзилин Н. По следам Робинзона. Сады и парки мира. — Л. : Детская литература, 1964. — С. 420—431. (рос.)
- ↑ Н. В. Гордеев. Царь-пушка. М, 1960.(рос.)
ПосиланняРедагувати
- Архитектура Московского Кремля
- Московский Кремль
- Віртуальний тур Кремлем.
- Московский Кремль: описание, фото
- Экскурсия по Московскому Кремлю
- Проект «Открытие Кремля»
- Московский Кремль-Энциклопедия Кругосвет
- История Кремля[недоступне посилання з липня 2019]
- Фотоальбом о Московском Кремле
- Храмы Московского Кремля
- Москва. Соборы, монастыри и церкви. Ч. I: Кремль и Китай-город. М., 1883 (33 фото) (Электронная копия дореволюционного фотоальбома Н. А. Найдёнова)
- Фотографии интерьеров Московского Кремля в 1896 году
- Текст экскурсии «Московский кремль»
- Фотографии Москвы. Ежедневные добавления.
- Кремль со спутника. Можно увеличить
- Тур по Кремлю — Московский кремль внутри и снаружи.
- www.mos-kreml.narod.ru — Сайт посвященный московскому кремлю
- Московский Кремль — фотографии сайта «Группа Быстрого Реагирования»
- Белый Кремль