Московський кремль

Достопримечательность Москвы и резиденция президента России
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Президентський палац.

Моско́вський кремль — найдавніша частина Москви, головний суспільно-політичний, духовно-релігійний і історико-художній комплекс столиці Росії, офіційна резиденція президента Російської Федерації.

Московський кремль
Kremlin and Red Square, Moscow [1]
Світова спадщина
Panorama of Moscow Kremlin.jpg
Вигляд на Московський Кремль з Великого Кам'яного моста (панорама)
55°45′06″ пн. ш. 37°37′04″ сх. д. / 55.751666666694774221° пн. ш. 37.617777777805777362° сх. д. / 55.751666666694774221; 37.617777777805777362
Країна Росія Росія
Тип Культурний
Критерії i, ii, iv, vi
Об'єкт № 545
Регіон Європа і Північна Америка
Зареєстровано: 1990 (14 сесія)
Московський кремль (Росія)
Московський кремль
CMNS: Московський кремль у Вікісховищі
Московський кремль з висоти пташиного польоту
Панорама Московського кремля

Кремль розташований на високому лівому березі Москви-ріки — Боровицькому пагорбі, при впаданні в неї річки Неглинної.

У плані Кремль — неправильний трикутник площею 27,5 га. Південна стіна звернена до Москви-ріки, північно-західна — до Олександрівського саду, східна — до Красної площі. Територіально розташований у Центральному адміністративному окрузі Москви, виділений як самостійна адміністративна одиниця.

ІсторіяРедагувати

 
«Kremlenagrad»: Перша детальна мапа Московського Кремлю (ca. 1601).

За переказами, першу дерев'яну фортецю кремль збудували в 1156 році за велінням князя Юрія Долгорукого. Вибір місця був не випадковий: кремль на пагорбі при впаданні річки Неглинної в річку Москву мав захищати гирла двох судноплавних річок — Яузи й Неглинної. Найдавніший Кремль займав територію близько 3-4 га. Окрім дерев'яних стін, його захищали рови й земляні вали. В 1237 році під час татарської навали Кремль був зруйнований, а пізніше відновлений. З 1264 року Кремль був резиденцією князів Москви. За великого князя Дмитрія Донського дубові стіни міста були замінені на білокам'яні (1366—1368). У цей період площа Кремля збільшилася майже до сучасних розмірів.

 
Успенський собор

У другій половині XV століття Московський кремль перебудовували за участю італійських архітекторів і він значною мірою знайшов свій сучасний вигляд. Центром його стала Соборна площа з розташованими на ній Успенським (1475—1479) і Благовіщенським соборами (1484—1489), Грановитою палатою (1487—1491), Архангельським собором (1505—1508) — усипальницею російських князів і царів, і дзвіницею Івана Великого.

Мури, що існують нині, і вежі Кремля були побудовані в 1485—1495 роках. Загальна протяжність мурів Кремля — 2235 м, висота від 5 до 19 м, товщина — від 3,5 до 6,5 м. Уздовж мурів розташовано 20 веж. Три вежі (Водовзводна, Беклемішевська і Кутова Арсенальна) мають круглий перетин, інші — квадратний.

У XVII—XIX століттях в Кремлі велося активне будівництво світських будівель.

Після битві під Клушиним коронний гетьман Станіслав Жолкевський зайняв Кремль на прохання бояр[2].

1812 року Москва і Кремль були захоплені армією Наполеона. Кремлівські храми були розграбовані французькими солдатами, а багато будівель постраждали від проведених за наказом Наполеона вибухів. Проте вже в 1813 році більшість храмів були приведені в порядок.

 
Великий Кремлівський палац

1830-ті роки ознаменувалися новим великим будівництвом. У 1839—1849 роках за проектом архітектора Костянтина Тона на місці стародавніх царських хоромів був побудований Великий Кремлівський палац. У 1844—1851 роках також за проектом Тона на місці церкви Різдва Іоанна Предтечі побудували нову будівлю Збройової палати.

Під час збройного перевороту в жовтні — листопаді 1917 року Кремль, на території якого перебували загони юнкерів, серйозно постраждав від артилерійського обстрілу військ заколотників. Були сильно пошкоджені стіни, Спаська вежа і Спаський годинник, Нікольська й Беклемішевська вежі, майже всі храми на території Кремля, великої шкоди було завдано Малому миколаївському палацу.

1918 року в Кремль переїхав радянський уряд на чолі з Володимиром Леніним.

У 1935–1937 роках двоглаві орли, що вінчали головні башти Кремля, були замінені на зірки з рубінового скла (відстань між кінцями променів 3-3,75 м). Автор проекту створення (1936) (та реставрації у 1945 р.) Рубінових зірок[ru] — народний художник СРСР Ф. Ф. Федоровський.

У 1959–1961 роках був побудований Кремлівський Палац з'їздів (нині — Державний Кремлівський палац).

З 1955 року Кремль відкритий для відвідин, ставши музеєм просто неба.

АрхітектураРедагувати

Вежі КремляРедагувати

 
Спаська вежа
 
Нікольська і Наріжна Арсенальна вежі

Уздовж стін розташовано 20 веж. Три вежі, що стоять у кутках трикутника, мають круглий перетин, інші — квадратний. Найвища вежа — Троїцька, висотою 80 м.

Більшість веж виконані в єдиному архітектурному стилі, наданому їм у другій половині XVII століття. Із загального ансамблю виділяється Нікольська башта, яка на початку XIX століття була перебудована в готичному стилі.

  • Водозвідна — наріжна вежа, стоїть біля річки Москви, також називалася Свібловою.
  • Боровицька — проїзна вежа, отримала назву за колишнім Боровицьким пагорбом. Вхід до Кремля для вищих посадових осіб.
  • Комендантська — первісно йменовалася Колимажною, потім Глухою, сучасну назву отримала в XIX столітті.
  • Оружейна — названа за розташованою поряд Оружейною палатою
  • Троїцька — проїзна вежа, з'єднана Троїцьким мостом з Кутаф'єю вежею. Основний вхід до Кремля для більшості відвідувачів.
  • Кутаф'я — вежа, що за конструкцією є барбаканом, або передовим укріпленням.
  • Середня Арсенальна — історично називалася Граненою, сучасну назву отримала в XVIII столітті після побудови будівлі Арсеналу.
  • Наріжна Арсенальна — сучасну назву отримала в XVIII столітті, доти іменувалася Собакіна.
  • Нікольська
  • Сенатська — розташована одразу за Мавзолеєм, назву отримала за будівлею Сенату.
  • Спаська — проїзна вежа з курантами, найвідоміша з кремлівських веж, один із символів Москви. Первісна назва — Фролівська, на честь церкви Фрола (Флора).
  • Царська — маленька вежечка або альтанка, встановлена на стіні між Спаською і Набатною вежею. Наймолодша серед кремлівських веж.
  • Набатна
  • Константино-Єленинська — названа на честь церкви Костянтина і Олени. Колись була проїзною.
  • Беклемішевська — наріжна вежа, що стоїть біля річки Москви, через що називається ще Москворіцькою. Названа на честь боярина Беклемішева.
  • Петрівська
  • Друга Безіменна
  • Перша Безіменна
  • Тайницька
  • Благовіщенська — названа на честь Благовіщенського собору

Собори Московського КремляРедагувати

 
Благовіщенський собор
 
Цар-гармата
 
Цар-дзвін
 
Вид на дзвіницю Івана Великого й Архангельський собор

Адміністративні будівлі і музеїРедагувати

Площі і сади Московського КремляРедагувати

  • Іванівська площа
  • Сенатська площа
  • Соборна площа
  • Тайницький сад
  • Великий кремлівський сквер

Наприкінці XV століття великий князь Іван ІІІ влаштував Великокнязівський сад, який згодом став називатися Царським.[3]

Відомі набережні кам'яні «красні сади» — Верхній і Нижній в Московському Кремлі:

  • Верхній сад, шириною 16 метрів і довжиною 124 метри, вміщувався на склепіннях двоярусного кам'яного «Запасного двора», де зберігались хліб і сіль.[3] Кам'яна огорожа з вікнами і різьбленими решітками в них оточувала сад.[3] По обидві сторони підносились дві «вишки-тереми» (рос. «чердаки»-терема), розписані узорами.[3] В саду розміщувались шість оранжерей, в різних місцях саду розташовувалися фонтани, а біля саду була вежа з водопідйомною машиною[3].
  • Нижній сад розташовувався на схилі Кремлівської гори і також на склепіннях погребів.[3] Площа саду була 28 х 48 метрів. Планування саду було виконане в голландському стилі. В саді знаходився ставок, викладений свинцевими дошками; на цьому ставку одиннадцятирічний Петро Перший вчився «мореплавству».[3]

У Кремлівських садах росли фруктові дерева, ягідні кущі, лікарські трави, овочі.[3] Ще в Кремлі знаходились «сади, що на сінях», тобто, верхові, висячі.[3]

Пам'ятникиРедагувати

Зруйновані пам'ятники Московського КремляРедагувати

  • Собор Спаса на Бору
  • Чудів монастир
  • Вознесенський монастир
  • Афанасьєвський монастир
  • Малий Миколаївський палац
  • Церква Благовіщення
  • Церква Миколи Чудотворця Гостунського (існувала як окрема будівля до 1817 року)
  • Церква святих Костянтина і Олени
  • Стара Оружейна палата
  • Пам'ятник Олександру II
  • Пам'ятник великому князеві Сергію Олександровичу

Державний історико-культурний музей-заповідник «Московський кремль»Редагувати

Датою заснування музею прийнято вважати 10 березня 1806 року. Цього дня імператор Олександр I підписав указ «Про правила управління і збереження в порядку і цілості цінностей», що перебували в Майстровій і Збройовій палаті, який завершив початий ще Петром I процес перетворення царських сховищ і майстерень в музей.

Збройова палата стала першим в Москві загальнодоступним музеєм, діяльність якого вписала значущу сторінку в історію музейної справи всієї Росії. ‎

На території Московського кремля склався унікальний музейний комплекс. У його склад, окрім Збройової палати, увійшли Успенський, Архангельський і Благовещенський собори, церква Положення ризи Богородиці, ансамбль дзвіниці Івана Великого і Патріарший палац XVII сторіччя.

У 1991 році під потреби музею-заповідника виділили садибу градоначальника Гедіонова на Манежній вулиці і дві ділянки на Боровицькому майдані — поляна навпроти дому Пашкова і квартал в Лебединому провулку.

Загальна площа музею-заповідника «Московський кремль» — 15831,34 м²; експозиційна — 4127,8 м²; фондова — 1262,25 м². Це музейне зібрання світового значення об'єднує пам'ятники російської архітектури XIV—XIX ст., монументального живопису XV—XVIII ст., станкового живопису XI—XIX ст., староруського, західноєвропейського і східного прикладного мистецтва XII — початку XX ст., археологічну колекцію, друкарські, рукописні і графічні матеріали. Серед інших коштовностей музей експонує державні регалії Росії з XIII по XX століття.

У жовтні 1991 року був документально підтверджений унікальний характер кремлівського музейного комплексу, який отримав статус Державного історико-культурного музею-заповідника «Московський Кремль» і був включений в число особливо цінних об'єктів національного надбання. Музей є пам'ятник федерального значення і входить у список Всесвітньої культурної і природної спадщини ЮНЕСКО.

«Мазепина гармата» у КремліРедагувати

Серед численних експонатів московського кремля є і так звана «Мазепина гармата», яку зробив український ливар Карпо Балашевич 1705-го року в Глухові. На стволі гармати вміщений герб гетьмана Івана Мазепи, так само як і на лафеті, що був зроблений пізніше, 1835-го року.

  Из работ украинского мастера пушечного литья XVII века Карпа Балашевича в Кремле имеется пушка «Лев», отлитая в городе Глухове в 1705 году. На казенной части ствола латинская надпись и литой герб гетмана Малороссии Ивана Мазепы, окруженный буквами «А.Е.Г.И.М.В.Ц.Б.З.», которые обозначают начальные буквы слов его полного титула. Калибр 125 мм, вес 3 тыс. кг, общая длина ствола 3 890 мм. Пушка покоится на декоративном чугунном лафете, выполненном в 1835 г., у западного фасада Арсенала, с левой стороны от входной арки[4].  

  • Мазепина гармата у Кремлі.

  • Герб Мазепи на лафеті гармати.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. ↑ * Назва в офіційному англомовному списку
  2. ↑ Żółkiewski S. Początek i progres wojny moskiewskiej. (пол.)
  3. ↑ а б в г д е ж и к Верзилин Н. По следам Робинзона. Сады и парки мира. — Л. : Детская литература, 1964. — С. 420—431. (рос.)
  4. ↑ Н. В. Гордеев. Царь-пушка. М, 1960.(рос.)

ПосиланняРедагувати

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Московський_кремль&oldid=30579389