Тон Костянтин Андрійович
Тон Костянти́н Андрі́йович (рос. Тон Константин Андреевич, 26 жовтня (6 листопада) 1794 — 25 січня (6 лютого) 1881) — російський архітектор, придворний архітектор імператора Миколи I. Ректор Імператорської академії мистецтв. Автор численних архітектурних проєктів у багатьох містах Росії, творець так званого «російсько-візантійського стилю» храмового зодчества, що набув широкого поширення в правління Миколи I.
| Костянтин Андрійович Тон | |
|---|---|
| рос. Константин Андреевич Тон | |
 | |
| Народження | 26 жовтня (6 листопада) 1794 |
| Смерть | 25 січня (6 лютого) 1881 (86 років) |
| Поховання | Волковський цвинтарd |
| Країна | Російська імперія |
| Навчання | Петербурзька академія мистецтв (1815) і Петрішулеd |
| Діяльність | архітектор, викладач університету |
| Архітектурний стиль | псевдоросійський стиль |
| Найважливіші споруди | Храм Христа Спасителя у Москві |
| Членство | Академія витончених мистецтвd |
| Заклад | Петербурзька академія мистецтв |
| Учні | Q79336664? |
| Нагороди |
     |
| Брати, сестри | Alexander Thond і Тон Андрій Андрійович |
 Тон Костянтин Андрійович у Вікісховищі | |
Відомий своїми роботами в Санкт-Петербурзі та в Московському Кремлі, головним чином своїм основним дітищем — храмом Христа Спасителя в Москві.
Біографія ред.
У 1803 році Костянтин був прийнятий вихованцем Імператорської академії мистецтв і з 1808 року вивчав у ній архітектуру під керівництвом головного наставника Андрія Вороніхіна. У 1815 році закінчив академічний курс зі званням художника 1-го ступеня і малою золотою медаллю за проєкт будівлі сенату. На початку 1818 року Тон склав за заданою академією програмою проєкт ярмарки, за що був направлений на шість років на стажування у Італію. У 1828 році був зарахований до Кабінету Його Величності з утриманням по 3000 рублів на рік. У 1830 році Тон отримав звання академіка і посаду професора 2-го ступеня за частиною архітектури. Протягом 24 років Тон займався викладацькою діяльністю в архітектурному класі академії, під його керівництвом здобули освіту понад двісті молодих зодчих, серед яких К. Маєвський, К. Рахау, Б. Йогансон, В. Кенель, Л. Шперер і М. Макаров. У 1854 році був призначений ректором академії мистецтв.
17 березня 1844 року Тону було подаровано спадкове дворянство[1].
Помер 25 січня 1881 року, похований на Волковському кладовищі в Санкт-Петербурзі[2]
Будинки, побудовані за проєктами Тона ред.
Будівлі в стилі класицизму ред.
- 1833—1834 — Пристань зі сфінксами біля будівлі Академії мистецтв
- 1835—1848 — Петропавлівський собор у м. Клинці, Брянської області.
- 1838—1840 — Малий театр (переважно інтер'єри)
- 1839—1849 — Інвалідний будинок у Ізмайлово (садиба) (прибудова до Покровського собору)
- 1846—1847 — Постамент пам'ятника Державіну в Казані
Храми та церкви в Україні ред.
- 1852 — церква Успіння Богородиці у селі Тулиголове
- 1852 — храм Стрітення Володимирської ікони Пресвятої Богородиці в селі Могриця Сумського району Сумської області
- 1860 — церква у смт Седнів Чернігівської області
- 1861 — церква Св. Іллі у селі Циблі Київської області
- 1862 — церква Свв. Бориса і Гліба у місті Вишгород Київської області
- 1862 — церква Св. Димитрія у селі Жуляни
Російсько-візантійські храми Петербурга і околиць ред.
- 1830—1837 — Храм святої великомучениці Катерини в Єкатерингофі
- 1834—1842 — Введенська церква Семенівського полку
- 1835—1840 — Катерининський собор у Царському Селі
- 1836—1839 — Петропавлівська церква Уланського полку в Петергофі
- 1840—1845 — Преображенська церква гренадерського полку
- 1842—1849 — Благовіщенська церква Кінного полку
- 1849—1855 — Мироньєвська церква Єгерського полку
Російсько-візантійські споруди в Москві і провінції ред.
- 1835 — Дзвіниця Симонова монастиря
- 1837—1883 — Храм Христа Спасителя
- 1839—1849 — Великий Кремлівський палац
- 1844—1851 — Оружейна палата (Москва)
- 1845—1889 — Вознесенський собор (Єлець)
- 1845—1861 — Богородице-Різдвяний собор (Красноярськ)
- 1855—1866 — Собор Боголюбського монастиря
- 1856 — Казанська церква, Тівдія
- 1867 — Петропавлівська церква (Любань)
Тон також розробив типові проєкти кам'яних міських церков і селянських будинків для казенних поселень.
Залізничні споруди ред.
- 1847—1851 — Миколаївський вокзал у Петербурзі
- 1845—1852 — Миколаївський вокзал в Москві; Царскосельський вокзал у Петербурзі (замінений Вітебським)
- 1846—1851 — Кругове депо (Москва)
Примітки ред.
- ↑ Часть 11 Общего гербовника дворянских родов Всероссийской империи, с. 149. [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Тон Константин Андреевич. Архів оригіналу за 13 березня 2017. Процитовано 18 серпня 2016.
Посилання ред.
- Тон Костянтин Андрійович // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 6: Т—Я. — С. 279.
- Тон, Константин Андреевич Энциклопедический Словарь Ф. А. Брокгауза и И. А. Ефрона [Архівовано 24 січня 2012 у WebCite] (рос.)