Відкрити головне меню

Дитинець

внутрішня, найбільш укріплена частина стародавніх міст Київської Русі
Фрагмент гравюри панорами Львова 17-го століття із зображенням Замкової гори, на якій був споруджений дитинець — Високий замок.

Дити́нець — центральна укріплена частина у містах Русі. Здебільшого займав площу в кілька гектарів.

Походження термінаРедагувати

Під час ворожого нападу тут ховалися жінки з дітьми, звідкіля й виникла назва.

Загальні відомостіРедагувати

Зазвичай, дитинець споруджували на зручних для оборони місцях (на мисах річок, пагорбах) і оточували ровами, валами, мурами з баштами і брамами.

У дитинці розміщувалися князівські та боярські двори, житла військових та духовенства, міські собори. Навколо дитинця розташовувалися ремісничі та торгові квартали околишнього міста.

Замість терміна дитинець з 14 століття у Великому князівстві Московському стали вживати термін «кремль»[1].

 
Фрагмент стін і башт Московського кремля.

Дитинці давніх містРедагувати

Дитинець давнього Києва (т. зв. «місто Володимира») займав площу близько 9 га на Старокиївській горі.

Дитинець Чернігова був розташований на пагорбі над Десною.

На Замковій горі був дитинець давнього Львова — Високий замок.

Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Секретарь Л. А., Трояновский С. В. Детинец в градостроительной терминологии Древней Руси //Древняя Русь. Вопросы медиевистики. 2003. № 4 (14). С. 64.