Кра́сна пло́ща[2] (рос. Красная площадь) — головна площа Москви, розташована в центрі міста. Назва походить від давньоруського «красний» — гарний,  красивий[3][4][5][6]. Із західної сторони до площі прилягає Кремль, зі східної ГУМ, «Китай-город», з північної Історичний музей та Собор Казанської ікони Божої Матері, а з південного сходу Собор Василія Блаженного (Покровський собор).

Красна площа
Kremlin and Red Square, Moscow [1]
Світова спадщина
55°45′15″ пн. ш. 37°37′12″ сх. д. / 55.75416666669477195° пн. ш. 37.62000000002777256° сх. д. / 55.75416666669477195; 37.62000000002777256
Країна Росія Росія
Тип Культурний
Критерії i, ii, iv, vi
Об'єкт № 545
Регіон Європа і Північна Америка
Зареєстровано: 1990 (14 сесія)
Красна площа (Росія)
Красна площа

Мапа
CMNS: Красна площа у Вікісховищі

Опис ред.

Довжина площі 330 метрів, ширина 70 метрів.

На площі містяться Лобне місце, пам'ятник Мініну та Пожарському, Мавзолей Леніна, а коло нього — Некропольний ряд Кремлівської стіни, де захороненні діячі (в основному політичні та військові) Радянського Союзу (ще в 1920-30-х там ховали комуністів з-за меж СРСР).

Назва ред.

Після свого утворення наприкінці XV ст. площа називалася просто «Торг», у XVI ст. — «Троїцькою» (за назвою церкви, що містилася тоді в південній частині площі). Після пожежі 1571 року площа отримала назву «Пожар», і нарешті, у другій половині XVII ст. вона дістає своє сучасне ім'я — «Красна»[2]. Це сталося після зведення надбудови в 1625 році над Спаською вежею Кремля: назву «Красна площа» в народі спочатку одержала ділянка між собором Василія Блаженного, баштою і Лобним місцем. Під кінець XVII століття ця назва поширилась на весь майдан[7]. Втім існує й інша версія походження назви: первісно Красна площа розміщалася усередині кремлівських стін, приблизно в районі сучасної Соборної площі (там само, вважають розташовувалося й Лобне місце), і на неї виходив палацовий ґанок, що називався «красним», і на який вели троє «красних» сходів. Під ґанком, між сходами, була Красна брама. Палацовий сад, що примикав до площі з південного заходу, теж мав назву «красного»[8].

Оскільки прикметник красный у сучасній російській мові зазвичай вживається в значенні не «красний», а «червоний»[9], у багатьох мовах назва площі є неточною калькою зі значенням «Червона площа» (пол. Plac Czerwony, болг. Червеният площад, англ. Red Square, фр. Place Rouge, тат. Кызыл мәйдан). В англійській мові сполучення Red Square також означає «Червоний квадрат»; цю вузькомовну гру слів використав американський письменник Мартін Круз Сміт в однойменному романі[en].

Історія ред.

На думку більшості дослідників, Красна площа веде свою історію з 1493 р., коли за указом великого князя Івана ІІІ московський торг, що доти розташовувався в Кремлі, був виведений за його межі[8].

Місцевість на схід від Кремля з міркувань протипожежної безпеки очистили від забудови, на утвореній площі відкрився торг[10].

У XIX столітті почався період нового розквіту Красної площі. У 1804 році вона була вперше забрукована, по обидві боки її звели нові торгові ряди[11]. Колишні, що йшли вздовж Кремлівського муру від Спаських до Нікольських воріт, були розібрані в 1812-му. Тоді ж знесли крамниці на Спаському мості і біля Покровського собору.

У 1818 році в центрі площі встановлено пам'ятник Козьмі Мініну і князю Дмитру Пожарському роботи українського скульптора Івана Мартоса[2] (у 1930 році під час реконструкції площі пам'ятник переміщений ближче до Покровського собору).

Влітку 1909 року по Красній площі проклали трамвайні рейки: колія йшла у вигляді петлі від Забєлінського проїзду до Верхніх торгових рядів, далі — до пам'ятника Мініну і Пожарському в центрі площі і до собору Василія Блаженного. Далі маршрут проходив Васильовським спуском на Великий Москворіцький міст[12][13]. Трамвай на Красній площі існував до серпня 1930 року[12], під час її реконструкції рейки були зняті. На фотографіях початку століття вже можна побачити тонкі асфальтові доріжки, покладені прямо на круглякову мостову[14].

З 1918 площа стала місцем демонстрацій і мітингів трудящих Москви, парадів Збройних Сил СРСР. У 1924 році біля Сенатської вежі споруджено тимчасовий мавзолей, куди помістили тіло В. І. Леніна[2]. Будівництво постійного мавзолею тривало в 1929—1930 роках, тоді ж була проведена реконструкція площі, зміна покриття з кругляку на брущатку. З 1938 року по площі був дозволений рух автотранспорту[14].

7 листопада 1941 року на Красній площі відбувся парад з нагоди 24-річчя Жовтневого перевороту, а 24 червня 1945 року — Парад Перемоги[2].

На початку 1990-х відновлені деякі пам'ятки архітектури, знищені за радянських часів — Воскресенські ворота і Казанський собор.

Будови й споруди ред.

360-градусна панорама Красної площі
 
Напис на пам'ятнику Мініну і Пожарському

Цікаві факти ред.

На постаменті пам'ятника Мініну і Пожарському з заднього боку є напис, що пам'ятник зроблений уродженцем містечка Ічні.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. * Назва в офіційному англомовному списку
  2. а б в г д Красна площа [Архівовано 26 серпня 2014 у Wayback Machine.] // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  3. КРАСНА ПЛОЩА — Лексика — українські енциклопедії та словники. Архів оригіналу за 26 серпня 2014. Процитовано 30 жовтня 2011. 
  4. Красний // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  5. Красная площадь.-Російсько-український словник сталих виразів. Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 3 квітня 2022. 
  6. Складні випадки правопису та перекладу географічних назв у документації. Архів оригіналу за 28 грудня 2017. Процитовано 27 грудня 2017. 
  7. Либсон В. Я., Домшлак М. И., Аренкова Ю. И. и др. Кремль. Китай-город. Центральные площади // Памятники архитектуры Москвы. — М. : Искусство, 1983. — С. 392. — 25000 прим.
  8. а б Мокеев Г. Я., Черный В. Д. Красная площадь в Кремле времен Дмитрия Донского. — Памятники Отечества, 1980, № 1, с. 93.
  9. Pierre Lorrain, Moscou et la naissance d'une nation, Paris, Éditions Bartillat, mars 2010, 344 p. (ISBN 978-2-84100-450-8).
  10. Сытин П. В. Из истории московских улиц. М., 1952, с. 39.
  11. Бартенев, «Московский Кремль в старину и теперь», 1912, с. 78.
  12. а б Иванов М. Д. Московский трамвай. Страницы истории. — М.: Мосгортранс, 1999. — С. 62—65. — 250 с. — ISBN 5-00-002936-4.
  13. Кондратьева С. (27 лютого 2018). Посмотрите, какой в 1914 представляли Москву через 200 лет, и что об этом думают историки. Afisha Daily. Архів оригіналу за 26 вересня 2018. Процитовано 30 липня 2018. 
  14. а б Александр Иванов (30 листопада 2016). История московских мостовых: от дерева до плитки. Прогулки по Москве. Архів оригіналу за 27 грудня 2018. Процитовано 25 травня 2018. 

Джерела ред.