Відкрити головне меню

Па́м'ятник Мі́ніну й Пожа́рському — скульптурна група з бронзи, створена Іваном Мартосом, що встановлена біля Собору Василія Блаженного на Красній площі Москви.

Пам'ятник Мініну та Пожарському

0340 - Moskau 2015 (26399133935).jpg

55°45′10″ пн. ш. 37°37′21″ сх. д. / 55.75277777780577537° пн. ш. 37.62250000002777739° сх. д. / 55.75277777780577537; 37.62250000002777739Координати: 55°45′10″ пн. ш. 37°37′21″ сх. д. / 55.75277777780577537° пн. ш. 37.62250000002777739° сх. д. / 55.75277777780577537; 37.62250000002777739
Країна Flag of Russia.svg Росія
Розташування Червона площа
Москва
Матеріал бронза, мідь і латунь
Перша згадка 1803
Дата будівництва  століття

Пам'ятник Мініну та Пожарському. Карта розташування: Росія
Пам'ятник Мініну та Пожарському
Пам'ятник Мініну та Пожарському
Пам'ятник Мініну та Пожарському (Росія)
Пам'ятник Мініну та Пожарському у Вікісховищі?

Зміст

СюжетРедагувати

Присвячений громадянину Кузьмі Мініну й князю Дмитру Михайловичу Пожарському, керівникам другого народного ополчення під час польської інтервенції в Смутні часи, та їхньої ролі в перемозі над Польщею в 1612 році.

Сцени на п'єдесталі пам'ятника:

Пам'ятний напис на постаменті:

 

Історія створенняРедагувати

З пропозицією почати збір коштів на спорудження пам'ятника виступили в 1803 році члени Вільного товариства любителів словесності, наук і мистецтв. Спочатку пам'ятник передбачалося встановити в Нижньому Новгороді — місті, де було зібрано ополчення.

 
Пам'ятник Мініну й Пожарському біля Верхніх Торгових Рядів у середині 1850-х років. Літографія Даціаро за оригіналом Ф. Бенуа.

Скульптор Іван Мартос відразу ж приступив до роботи над проектом пам'ятника. У 1807 році він публікує гравюру з першої моделі пам'ятника, де народних героїв Мініна й Пожарського представляє російському суспільству як визволителів країни від іноземного ярма.

У 1808 році жителі Нижнього Новгорода звернулися за найвищим зволенням запросити інших співвітчизників до участі в створенні пам'ятника. Пропозиція була схвалена імператором Олександром I, який всіляко підтримував ідею зведення пам'ятника.

У листопаді 1808 скульптор Іван Мартос переміг у конкурсі на найкращий проект пам'ятника і було видано імператорський указ про збір коштів у всій Росії. Імена доброчинців були надруковані і оприлюднені.

Враховуючи важливість пам'ятника для російської історії, було вирішено встановити його в Москві, а в Нижньому Новгороді — встановити мармуровий обеліск на честь Мініна й князя Пожарського. Інтерес до створення пам'ятника був і без того великий, але після франко-російської війни 1812 року він зріс іще більше. Громадяни Російської Імперії бачили в цій скульптурі символ перемоги.

 
Маніфестація біля пам'ятника в перші дні Першої світової війни. Видно розташування пам'ятника в центрі Красної площі. Фото А. Савельєва. 1914.

Створення пам'ятникаРедагувати

Роботи зі створення пам'ятника були розпочаті в кінці 1812 року під керівництвом Мартоса. Мала́ модель пам'ятника була закінчена в середині 1812 року, франко-російська війна не вплинула на хід робіт. Тоді ж Мартос починає виготовлення великої моделі й на початок 1813 року модель була відкрита для публіки. Роботу високо оцінила Імператриця Марія Федорівна (4 лютого) та члени академії мистецтв.

Відливання пам'ятника було доручено Василю Єкимову — ливарному майстру академії мистецтв, — який після закінчення підготовчих робіт зробив це 5 серпня 1816 року. Для плавки було підготовлено 1100 пудів (приблизно 18 т) міді, плавили її 10 годин. Виготовлення настільки колосального монумента однією плавкою було виконано вперше в європейській історії.

Для п'єдесталу пам'ятника спочатку передбачалося використати сибірський мармур, але через значні розміри було вирішено виготовити його з граніту. Величезні камені були доставлені в Санкт-Петербург із берегів Фінляндії. П'єдестал, що складається з трьох цільних шматків, був виготовлений каменярем Сухановим.

Доставити пам'ятник із Санкт-Петербурга в Москву, враховуючи його розміри й вагу, вирішили водним маршрутом: через Маріїнський канал — до Рибінська, далі — Волгою до Нижнього Новгорода, потім — угору Окою (до Коломни) і Москвою-рікою. 21 травня 1817 пам'ятник був відправлений із Санкт-Петербурга і 2 вересня того ж року доставлений до Москви.

У той же час було остаточно визначено місце встановлення пам'ятника в Москві — Красна площа (хоча раніше для цього передбачалося місце на площі біля Тверських воріт). Конкретне місце було визначено Мартосом: середина площі, напроти входу до Верхніх торгових рядів (нині будівля ГУМу).

 
Парад під час відкриття пам'ятника Мініну й Пожарському. Гравюра XIX століття.

4 березня 1818 року відбулося урочисте відкриття пам'ятника за участю імператора Олександра І і його родини та при величезній кількості людей. На Красній площі відбувся парад гвардії.

XX століттяРедагувати

1931 року пам'ятник, вважаючи його перешкодою для демонстрацій та парадів бойової техніки, перемістили до собору Василія Блаженного.

ЛітератураРедагувати

  • Коваленська Н. Мартос (1752—1835) / Художник книги Н. Ю. Гітман. — М. - Л. : Держ. видавництво «Искусство», 1938. — 140, [2] с. — 5 000 прим. (в пер.)

ПосиланняРедагувати