Пожарський Дмитро Михайлович

Дмитро́ Михайлович Пожа́рський (1 листопада 1578 — 20 квітня 1642) — московитський державний і військовий діяч, князь, боярин (1613). У період польської і шведської інтервенції початку XVII століття 1608—1610 був прибічником Василя Шуйського в його боротьбі проти Лжедмитрія ІІ. Один з організаторів і керівників народного ополчення (разом з Мініним) в 1611—1612 роках. У 1612 році це ополчення під його керівництвом звільнило Москву від поляків. Керував воєнними діями проти поляків у 16131618. Його вважають національним героєм Росії.

Пожарський Дмитро Михайлович
рос. Дми́трий Пожа́рский
Ім'я при народженнірос. Дми́трий Миха́йлович Пожа́рский
Народився1 листопада 1577[1]
Помер20 (30) квітня 1642[1] (64 роки)
Москва, Московське царство
ПохованняMonastery of Saint Euthymiusd
КраїнаМосковське царство
Діяльністьполітик, військовослужбовець, державний діяч
УчасникПовстання Болотникова і Московська битва
Титулкнязь
Військове званнявоєвода
Конфесіяправослав'я
МатиMaria Feodorovna Pozharskayad
ДітиPyotr Pozharskyd, Fyodor Pozharskyd, Ivan Pozharskyd і Q125992891?

Пожарський Дмитро Михайлович

Життєпис

ред.

Після 1612 життя князя складалося таким чином.

У 1613 при вінчанні на царство Михайла Романова, першого царя нової династії, Пожарського нагородили боярством, а під час вінчання він ніс знак царської влади — державу. Як відомо, він витратив близько 30 000 карбованців щоб домогтися престолу, але невдало[2].

У 1618 взяв активну участь у відбитті походу польського королевича Владислава, що не залишав надій зайняти московський престол.

У 1619 під орудою Пожарського заснували Ямський наказ, а з 1624 по 1628 був керівником Розбійного наказу.

У серпні 1628 призначили воєводою в Новгород. Потім він взяв участь у Смоленській війні й мирних переговорах з поляками, згодом став начальником Московського Судного наказу.

У 1638 був воєводою в Переяславлі-Рязанському.

Помер 20 квітня 1642.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. а б в Зинько М. А. ПОЖАРСКИЙ ДМИТРИЙ МИХАЙЛОВИЧ // Большая российская энциклопедияМосква: Большая российская энциклопедия, 2004. — Т. 26. — С. 577.
  2. Белинский, Виссарион (15 травня 2022). Письма (1841–1848). Litres. Процитовано 25 травня 2023.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) (рос.)
  3. Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3. (англ.)

Посилання

ред.