Вікіпедія

Істра (річка)

річка в Росії
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Істра (значення).

І́стра (рос. Истра) — річка у Солнечногорському, Істринському та Красногорському районах Московської області РФ, ліва притока Москви. Ширина річки близько 20 метрів, тече в неширокій горбистій долині, на схилах якої розташовано ліси та переліски, які чергуються з селами та дачними поселеннями. Є найзручнішою річкою в околицях Москви для плавання на байдарках[1].

Істра
Річка Істра у межах міста Істра
55°44′31″ пн. ш. 37°08′27″ сх. д. / 55.74194444447177688° пн. ш. 37.14083333336077430° сх. д. / 55.74194444447177688; 37.14083333336077430
Витік Московська височина
• координати 56°19′48″ пн. ш. 36°35′34″ сх. д. / 56.33000000002777341° пн. ш. 36.59277777780577168° сх. д. / 56.33000000002777341; 36.59277777780577168
Гирло Москва
• координати 55°44′31″ пн. ш. 37°08′26″ сх. д. / 55.74202777780577378° пн. ш. 37.14055555558377364° сх. д. / 55.74202777780577378; 37.14055555558377364
Басейн басейн Волгиd
Країни: Росія Московська область
Регіон Московська область
Довжина 113 км
Площа басейну:  2050 км²
Середньорічний стік 12,1 м³/с
Притоки: Palishnyad, Belyanad, Gryazevad, Malaya Istrad, Pesochnayad і Loptsad
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

У 1930 році місто Воскресенськ на честь річки було перейменоване на Істру.

Походження назви ред.

Перша згадка — у духовній грамоті великого князя Василя Васильовича 1461 року. У писцевих книгах XVI ст. річка вказана як Велика Істра і Велика Істриця — для відрізнення від Малої Істри (Істриці). У Книзі Великому Кресленню і пізніших джерелах згадується тільки форма «Істра»[2].

У гідронімі можна виділити основу -str- і пізніше протетичне i-. Давня основа має праіндоєвропейське походження (*str- — «текти, струм») і представлена і в слов'янській, і в балтійській гідронімії. Найімовірніша балтійська етимологія: пор. лит. strautas («струмок, невелика річка», «лука зі струмком»), латис. strauja («струм, потік, течія»), stràva (потік, велика річка), stràume (потік, бистрина). Доводами на користь цієї версії є те, що західне Підмосков'я до приходу слов'ян було населене балтійськими племенами (голядь) і очевидно балтійське походження назв багатьох великих річок регіону (Лама, Нара, Руза). М. Фасмер порівнює гідронім з литовською і латиською назвами річки Інструч (звідки походить топонім Інстербург — колишня назва Черняховська)[3]. Втім, не виключено й питомо слов'янське походження: пор. рос. струя, струмень, стрежень, стремнина, укр. струм, струя, струмінь, стрижень, стромовина, а також назви річок Струма, Стрий, Стир, що протікають у південній частині території слов'янського розселення. Перевагу віддають балтійській версії, оскільки чим більше річка, тим давнішою має бути її найменування[2].

Історія ред.

Дослов'янський період історії річки пов'язаний з фінськими та балтійськими племенами, які тут жили ще в 1 тисячоліття до н.е.

Слов'янські племена в'ятичів та кривичів прийшли сюди в середині 1 тисячоліття. Свого часу істринські землі належали Юрію Долгорукому та Івану Калиті. 1657 року під керівництвом патріарха Никона на берегах річки розпочалось будівництво Новоєрусалимського монастиря, а сама річка була перейменована в Йордан (на честь палестинського Йордану). До XVIII століття річка Істра пов'язувала Волгу та Москву-ріку в єдиний шлях. У 1930-х роках силами ув'язнених Біломорбалтійського та Дмитровського таборів ОГПУ було створено Істринське водосховище.

Фізико-географічна характеристика ред.

Річка Істра бере початок на Московській височині, недалеко від села Коськово, в 2 км на схід від платформи Покровка головного ходу Жовтневої залізниці. Протікає територією міських округів Солнечногорськ, Істра і Красногорськ. Впадає в Москву-ріку в 247 км від її гирла, навпроти села Знаменського Одинцовського району[4][5][6].

Довжина — 113 км, площа басейну, що включає близько 190 водотоків загальною довжиною 885 км, — 2050 км². Серед приток Москви-ріки Істра займає 1-е місце за площею басейну і 2-е місце за довжиною після Пахри[4][7].

Східноєвропейський тип водного режиму річки характеризується високим весняним водопіллям, літньо-осінньою та зимовою меженню. Живлення переважно снігове і становить близько 60 %, в той час як на частку підземного і дощового припадає відповідно 28 % і 12 %. Середньорічна витрата води біля села Павловська Слобода (12 км від гирла) — 12,1 м³/с, що відповідає обсягу стоку 0,382 км³/рік[4][8].

У 1935 році, з будівництвом у 21 км від гирла гідровузла на річці було утворене Істринське водосховище площею 33,6 км² (при нормальному підпірному рівні), що входить в Москворіцьку систему водопостачання столиці[4].

Після його наповнення водний та льодовий режими Істри змінилися — дещо скоротився період льодоставу. Повінь починається в березні — квітні, закінчується у квітні — травні, середній підйом рівня води в цей період становить 2,5—3,5 м. Вода річки в нижній течії за класом якості характеризується як «дуже забруднена»[4].

Ширина річки в нижній течії — 17-30 метрів, глибина — 1,0—1,5 метра, швидкість течії — 0,1—0,3 м/с, дно піщане[9]. У верхів'ї з'єднана з озером Сенезьким Катерининським каналом, де на початку XIX століття проходив водний шлях з Волги з Дубні і Сестрі через Сенеж, канал і Істру до річки Москві. Іхтіофауна представлена такими видами риб, як плотва, верховодка, ялець, гольян, йорж, окунь, лящ, нижче Істринського гідровузла в уловах зустрічаються головень, піскар, голець, в'язь, жерех. Річка має популярність у піших і водних туристів. На річці розташоване місто Істра, а також численні населені пункти, санаторії і будинки відпочинку[4][5].

Істринське водосховище ред.

Його площа становить 33 км кв, довжина — 25 км, ширина — 2 км, максимальна глибина — 28 метрів. Берегова лінія сильно порізана внаслідок горбистого рельєфу місцевості. Водосховище було збудовано для постачання води у Москву. Основою водосховища є гребля біля села Раково, яку збудували у 1935 році. Істринський напрям вважається престижним, тож тут збудували свої дачі Алла Пугачева, Анатолій Чубайс, Володимир Потанін, Борис Березовський[10].

Притоки ред.

(відстань від гирла)

Примітки ред.

  1. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 28 червня 2014. Процитовано 28 червня 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  2. ↑ а б Е. М. Поспелов. Топонимический словарь Московской области. — М. : Инфомационно-издательский дом «Профиздат», 2000. — С. 108-109. (рос.)
  3. ↑ Этимологический словарь русского языка = Russisches etymologisches Wörterbuch[ru] / авт.-сост. М. Фасмер ; пер. с нем. и доп. чл.‑кор. АН СССР О. Н. Трубачёва, под ред. и с предисл. проф. Б. А. Ларина [т. I]. — Изд. 2-е, стер. — М. : Прогресс, 1986—1987. (рос.)
  4. ↑ а б в г д е Истра [Архівовано 17 березня 2019 у Wayback Machine.]. — статья из научно-популярной энциклопедии «Вода России». Дата обращения 4 февраля 2019.
  5. ↑ а б Вагнер Б. Б. Реки и озёра Подмосковья. — М. : Вече, 2007. — С. 150—152. — 3000 прим. — ISBN 978-5-9533-1885-3.
  6. ↑ Исток р. Истры. Публичная кадастровая карта. Росреестр. Процитовано 4 лютого 2019. {{cite web}}: Недійсний |deadlink=dead (довідка)
  7. ↑ Истра / Державний водний реєстр Російської Федерації. Постанова Уряду РФ № 253 від 28 квітня 2007 року. (рос.)
  8. ↑ Istra at Pavlovskaya Sloboda (англ.). UNESCO: Water resources. Архів оригіналу за 24 березня 2016. Процитовано 28 листопада 2015.
  9. ↑ Аркуш карти N-37-3 Химки. Масштаб: 1 : 100 000. Стан місцевості на 1982 р. Видання 1987 р. (рос.)
  10. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 28 червня 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Істра_(річка)&oldid=42135902