Ко́мі-зиря́нська мо́ва (рос. коми-зырянский язык), або ко́мі мо́ва[1][2] (рос. коми язык за самоназвою коми кыв, коми кыл, коми кыы) — мова пермської групи (підгрупи) фіно-угорських мов уральської мовної сім'ї, якою розмовляють комі-зиряни. Перебуває під загрозою зникнення[3].

Комі-зирянська мова
Коми кыв
Райони проживання мовців у РФ
Райони проживання мовців у РФ
Поширена в Росія Росія
Регіон Республіка Комі,
Ханти-Мансійський автономний округ — Югра, Ямало-Ненецький автономний округ, Тюменська область, Архангельська область, Мурманська область
Носії 156,1 тис. осіб (2010)
Писемність кирилиця, Анбур і Molodtsov alphabetd
Класифікація

Уральська сім'я

Фіно-угорські мови
Пермська група
Офіційний статус
Державна Республіка Комі
Коди мови
ISO 639-1 kv
ISO 639-2 kom
ISO 639-3 kom (макромова)
kpv (індивідуальний код)

У суспільно-політичній сфері на позначення мови прийнято вживати термін «комі мова», зокрема ця мова є однією з державних мов Республіки Комі[4], і регулюється відповідним законом[5], в той час, як у науковій (мовознавчій) сфері, зокрема за типологічною і генеалогічною класифікацією мов, на позначення однієї з двох мов пермської підгрупи вживається термін «комі-зирянська мова»[6][7][8][9], а самоназва «комі мова» інколи розглядається як її варіант[10][11][12].

Поширення і функціонуванняРедагувати

Мова поширена в Республіці Комі (Росія), де проживає основна маса комі-зирян (291,5 тис. чоловік з 336,3 тис. у Російській Федерації). За переписом 1989 року, загальна чисельність комі-зирян у колишньому СРСР становила 344 519 чоловік, а за російським переписом 2002 року кількість мовців мови комі склала 311,6 тис. осіб.

Станом на 2010 рік кількість мовців становить трохи більше 156 тисяч осіб[12].

Комі-зиряни живуть також на Кольскому півострові, у Ханти-Мансійському та Ямало-Ненецькому автономних округах Тюменської області і невеликими групами в Україні (4 тис.) та Казахстані (1,5 тис. чоловік). 70,4 % уважають мову комі рідною. 68,3 % комі двомовні і трьохмовні; вони володіють (у різних районах) також російською, саамською[яка?], ненецькою, хантийською або мансійською мовами.

Комі є мовою внутрішньонаціонального спілкування поряд з російською мовою. Є 10 діалектів, що розрізняються в основному вживанням звуків [л] і [в]. Літературна мова заснована на присиктивкарському діалекті.

На відміну від комі-перм'яцької мови, характерні збереження звуку л у всіх 10 діалектах, тенденція ставити наголос на 1-му складі, відсутність комітативу у відмінковій системі більшості діалектів, наявність особистісно-присвійних суфіксів у інфінітивних формах дієслова, кличної форми іменників на -öй[12].

Сучасний стан функціонування мовиРедагувати

Один з активістів за відродження та поширення мови у Республіці Комі Олексій Соколов у червні 2010 року звернувся до органів прокуратури з вимогою — зобов'язати сайти муніципальних установ республіки створити мовні версії на мові комі. Офіційна влада Республіки Комі взяла на себе зобов'язання — створити такі мовні версії муніципальних сайтів.[13]

АбеткаРедагувати

Сучасна кирилична абетка мови виглядає так:

А а Б б В в Г г Д д Е е Ё ё Ж ж
З з И и І і Й й К к Л л М м Н н
О о Ö ö П п Р р С с Т т У у Ф ф
Х х Ц ц Ч ч Ш ш Щ щ Ъ ъ Ы ы Ь ь
Э э Ю ю Я я

ПрикладРедагувати

«Заповіт» Т. Г. Шевченка комі мовою (переклав Серафим Попов)

БУР СИӦМ
Кор ме кула, менӧ дзебӧй
крут мыльквывса гуӧ,
муса Украина эрдӧ,
аслам чужан муӧ,
медым аддзи паськыд эрдсӧ
быд мылык, Днепрӧс-юӧс
да пыр кылі, кыдзи бузгӧ
сійӧ аслас гыӧн.
Саридзӧ кор вирсӧ сійӧ
вӧрӧглысь тшӧтш нуас,
ставсӧ эновта ме сэки -
гӧраяс и муяс,
уськӧдча лӧз енэжжланьыс
юрбитыштны енлы…
Сыӧдз, татшӧм шуда здукӧдз
ме ог казьтыв енмӧс.
Менӧ гуалӧй да сувтӧй
жуглӧй чуплысь везъяс,
вӧрӧгнымлӧн пеж-лёк вирӧн
мездлуннытӧ резӧй.
Сэки зэв ыджыд семьяын,
мездӧмаын, выльын,
ті эн вунӧдӧй и менӧ
казьтыштны бур кывйӧн.

(Джерело: Т. Г. Шевченко, Заповіт мовами народів світу, К., «Наукова думка», 1989)

Див. такожРедагувати

Вікіпедія має розділ
комі мовою
Медшӧр лист бок

ПриміткиРедагувати

  1. Ю. П. Шабаев, К. В. Истомин. Территориальность, этничность, административные и культурные границы: коми-ижемцы (изьватас) и коми-пермяки как «другие» коми / Этнографическое обозрение, № 4, 2017(рос.)
  2. Українська мова і література в школі. – 1978. – № 9. — С. 45
  3. Atlas of the World's Languages in Danger. — Paris: UNESCO, 2010.
  4. Федюнева Г. В. Коми-зырянский язык. — В кн.: Государственные языки в Российской Федерации. Энциклопедический словарь-справочник. М., 1995. — С. 109(рос.)
  5. Закон Республики Коми от 28.05.1992 года «О государственных языках Республики Коми»
  6. Фінно-угорські мови // Вступ до мовознавства: підручник / Кочерган М. П. — К.: Вид. центр «Академія», 2001. — С. 85
  7. Фінно-угорські мови // Вступ до мовознавства: підручник / Карпенко Ю. О. — К.: Вид. центр «Академія», 2006. — С. 95
  8. Фінно-угорські мови // Загальне мовознавство: навчальний посібник / Дорошенко С. І. — Київ: Центр навчальної літератури, 2006. — С. 248
  9. Фінно-угорські мови // Словник лінгвістичних термінів / Ганич Д. І., Олійник І. С. — К.: Вища школа, 1985. — С. 320
  10. Коми-зырянский язык (коми) // Языкознание. Большой энциклопедический словарь. — М.: Большая Российская энциклопедия, 1998. — С. 195(рос.)
  11. Баталова Р. М. Коми (-зырянский) язык // Языки мира: Уральские языки. — М., 1993. — С. 214—229(рос.)
  12. а б в Коми-зырянский язык // Большая российская энциклопедия
  13. Миннац РК пообещал обеспечить доступ информации на коми языке на официальные сайты Архівовано 15 грудень 2010 у Wayback Machine.(рос.)

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати