Відкрити головне меню

Мерянська мова — мертва, безтекстна фіно-угорська мова.

Мерянська мова
Нерян киль
Поширена в у сучасній Росії в VII-XVIII столітті
Регіон Ярославська область,
Владимирська область, Івановська область, Костромська область, Московська область, Тверська область
Носії 0 (2002)
Класифікація

Уральська сім'я

Угрофінські мови
Волзько-фінська група
Офіційний статус
Коди мови

Зміст

ХарактеристикаРедагувати

Частина вчених відносила мерянську мову до волзько-фінських, частина - до прибалтійсько-фінських мов. Також побутує думка, що це західний діалект лугово-марійської мови. Український філолог, член-кореспондент НАН України Орест Ткаченко вважає, що мерянська мова посідала проміжну ланку в системі фіно-угорських мов, при чому, як і мещерська, мала значний угорський (мадярський) субстрат.

Фонетика мерянської мовиРедагувати

Мерянська фонетична система досліджена лише у загальних рисах, спираючись на діалектні та арготичні факти російських говірок сучасної Ярославської та Костромської області.

Мерянській мови притаманна:

  • глухість приголосних на початку слів і їх спірантизація (підвищення дзвінкості) всередині слів. Це притаманно як прибалтийсько-фінським мовам, так і волзько-фінським, і навіть саамським;
  • на початку слів міг бути тільки один приголосний звук (якщо більше, то це запозичення);
  • відсутність скупчення приголосних звуків наприкінці слова, особливо з кінцевим вибуховим;
  • відсутність сполучення дзвінких зубних (-дн-, -фш-, -вш-);
  • у царині вокалізму відсутній звук «ы» (близький до російського), який послідовно вживається як українське «и» або близьке до ерзянського звуку «у»;
  • наявність та широке вживання прибалтійсько-фінських звуків -ö-, -ä-, -ü-;
  • відсутність сингармонізму;
  • ініціальний наголос (наголос на перший склад).

Граматика мерянської мовиРедагувати

  • Множина утворюється додаванням до кореня слова закінчення -k-;
  • Форма номінативу множини наближена до угорської та західно-саамських мов.

Зразки лексикиРедагувати

  • jol/-*ul- «бути»;
  • jond «є, бути»;
  • e jola (-åj) «не є»;
  • ul «був»;
  • ulsha «колишній»;
  • *meråk «скажи».

Територія поширенняРедагувати

Мерянська мова була поширена у сучасних областях Російської Федерації: Московській, Владімірській, Ярославській, Івановській, Костромській та частині Тверської. Найдовше збереглася у північних та східних районах Костромської області, де як субстрат російської мови існувала до кінця XIX століття.

Періодизація мерянської мовиРедагувати

Російська наука обмежує час існування живої мерянської мови ХІ століттям, хоча існують численні свідчення про побутування мерянської мови і в часи Ливонської війни 15 століття, і навіть часів Івана Мазепи - початку 18 століття. Дослідник Орест Ткаченко припускає, що мерянські мовні анклави на території сучасної Костромської області існували до XIX століття, а останній носій мерянської мови міг померти в часи поета Тараса Шевченка.

У 1990-их роках частина краєзнавців та фіно-угорських патріотів виношувала думку про реконструкцію мерянської мови, принаймні у формі діалектів живої російської мови. До таких екзотичних спроб належить ініціатива ярославських музейників, яка, щоправда, не мала розвитку.

Дослідники мерянської мовиРедагувати

Професійний збір мовного матеріалу на постмерянській території розпочався у XIX столітті. Словники діалектних та арготичних слів стали джерелом для вивчення мерянської мови. До цього прислужилися Т. Сємьонов (1891), М. Фасмер (1935), О. Востріков (1978, 1981). У ХХ столітті найвідомішим дослідником мерянської мови став український вчений Орест Ткаченко, який захистив 1985 року як докторську дисертацію однойменну працю - "Мерянский язык". Щоправда, починаючи з 1990-тих фіно-угристика та, меряністика зокрема, перейшли на периферію наукових інтересів Ткаченка.

У сучасній Російській Федерації, зокрема на кафедрах філології міст історичної Мерянії (Мерьямаа), відсутні професійні кадри, які б досліджували мерянську мову. Приватними зусиллями у Костромі перевидана праця Ореста Ткаченка "Мерянский язык" та інші мерянознавчі статті. Нині продовжують досліджувати мерянську мову ентузіасти з товариства "Metsa Kunnta" на чолі з лідером «нових мерян» Андрєєм Малишевим, які випустили в березні 2013 року «Словник мерянської мови», чи гаданою мерянською - «Merjan jelma».

ДжерелаРедагувати

  • Картотека "Костромского областного словаря".
  • Востриков О.В. Финно-угорские лексические элементы в русских говорах Волго-Двинского междуречья. - В кн.: Этимологические исследования. Свердловск., 1981.
  • Лыткин В.И. Еще к происхождению русского аканья. - Вопросы языкознания, 1965, №4.
  • Орест Ткаченко. Мерянский язык. Київ, Наукова думка, 1985.

ПосиланняРедагувати