Водозбірний басейн

поверхня (та її площа, як вимір), з якої стікають води до даного водного об'єкту (водойми або водотоку)

Водозбі́рний басе́йн, водозбі́р, сто́чище — частина суходолу, обмежена вододілом, з якої відбувається природний стік води в річку (річкову систему), озеро чи іншу водойму[1]. Також визначають водозбірний басейн як частину суші з доцентровою системою схилів і стоку[2]. Розрізняють поверхневий і підземний водозбори.

Схематичне зображення басейну річки. Синіми лініями показано водотоки, коричневою пунктирною лінією — межу басейну.

Поверхневі та підземні водозбориРедагувати

Басейн кожної річки (аналогічно — озера, моря) складається з поверхневого та підземного водозборів.

Поверхневий водозбір — це ділянка суходолу, з якої надходять води в дану річкову систему або певну річку. Підземний водозбір утворюють товщі пухких відкладів, з яких вода надходить до річкової мережі. Зазвичай поверхневий і підземний водозбори не збігаються.

Оскільки визначити межі підземного водозбору практично неможливо, величина річкового басейну визначається поверхневим водозбором. Помилки внаслідок умовного ототожнення розмірів річкового басейну і поверхневого водозбору можуть бути суттєвими тільки для малих річок, а також для більших річок, коли геологічні умови забезпечують добрий міжбасейновий водообмін (наприклад, за умови розвитку карсту).

Межу між суміжними басейнами річок називають вододілом.

Основні характеристики басейнуРедагувати

До основних характеристик басейну річки, крім його площі, належить довжина, пересічна на найбільша ширина, похил, пересічна висота та коефіцієнт асиметрії басейну.

Стічні та безстічні басейниРедагувати

Розрізняють стічні та безстічні басейни. Безстічними називаються області внутрішньоматерикового стоку, позбавленого зв'язку через річкові басейни з океаном. Такі басейни можуть значно різнитися за формою і розмірами залежно від географічного розташування, рельєфу і геологічної будови місцевості. Безстічний басейн, для прикладу, має Волга, яка впадає в Каспійське море, яке насправді є озером. Стічні басейни утворюють, зокрема, Дніпро, Амазонка.

Басейни притокРедагувати

Притоки мають свої невеликі басейни, які в сумі становлять площу басейну головної річки.

Басейни найбільших річок УкраїниРедагувати

Нижче подано площі басейнів[3] найбільших річок України (у межах держави) — в тис. км²:

Басейни морівРедагувати

Територія водозбірного басейну Чорного та Азовського морів у кілька разів перевищує площу поверхні самих морів. Ця територія розподілена сімнадцятьма державами (серед яких і Україна). Уряди цих країн на політичному рівні є партнерами України у природоохоронному співробітництві. Передусім це прибережні країни — Російська Федерація, Грузія, Туреччина, Болгарія, Румунія[5].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Соколов Ю. М. Басейн ріки (озера) // Географічна енциклопедія України : [у 3 т.] / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К. : «Українська Радянська Енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1989. — Т. 1 : А — Ж. — 416 с. — 33 000 екз. — ISBN 5-88500-005-0. — С. 72.
  2. Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004—2013.
  3. Дані взято з видання: Географічна енциклопедія України : [у 3 т.] / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К. : «Українська Радянська Енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1989. — Т. 1 : А — Ж. — 416 с. — 33 000 екз. — ISBN 5-88500-005-0. — С. 72.
  4. Методики гідрографічного та водогосподаського районування території України відповідно до вимог Водної рамкової директиви Європейського Союзу / В. В. Гребінь, В. Б. Мокін, В. А. Сташук, В. К. Хільчевський, М. В. Яцюк, О. В. Чунарьов, Є. М. Крижановський, В. С. Бабчук, О. Є. Ярошевич — К.: Інтерпрес, 2013. — 55 с.
  5. http://www.ecopravo.kiev.ua/BEY/Sea/Review_Karamushka_Final_ukr.doc[недоступне посилання з серпня 2019]

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати