Західний Буг

велика річка в Центральній та Східній Європі

Буг або Західний Буг[1] (біл. Заходні Буг, пол. Bug) — річка в Україні, Білорусі та Польщі. Ліва притока Нарви (басейн Вісли).

Західний Буг
Western Buh in Stryhanka.jpg
Західний Буг біля с. Стриганка
Route of Bug River in German.png
49°53′33″ пн. ш. 25°00′59″ сх. д. / 49.89270000002777294° пн. ш. 25.01660000002777906° сх. д. / 49.89270000002777294; 25.01660000002777906
Витік с. Верхобуж
(Золочівський район, Львівська область)
• координати 49°53′33″ пн. ш. 25°00′59″ сх. д. / 49.89270000002777294° пн. ш. 25.01660000002777906° сх. д. / 49.89270000002777294; 25.01660000002777906
висота, м 350
Гирло Зеґжинське водосховище на р. Нарев
• координати 52°30′24″ пн. ш. 21°05′03″ сх. д. / 52.50670000002777726° пн. ш. 21.084400000027777367° сх. д. / 52.50670000002777726; 21.084400000027777367
Басейн басейн Нарвиd
Країни: Україна Україна
Білорусь Білорусь
Польща Польща
Регіон Волинська область
Берестейська обл.
Львівська область
Довжина 772 км (в Україні 392 км)
Площа басейну: 39 420 км²
Середньорічний стік 108 м³/с
Притоки:
Водойми в руслі Зегжинське водосховище
Ідентифікатори і посилання
GeoNames 774850
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

НазваРедагувати

Буг (Бугъ, Богъ) — це назва індоєвропейського походження, що уперше з'являється на сторінках давніх літописів поряд з етнонімом «бужани». Назва походить від індоєвропейського кореня *bheug(h) — «гнути, згинати», етимологічно споріднене з праслов'янським інфінітивом *bъgati — «вигинати, закручувати» та з праслов'янським коренем *bag- // *bog- // *bug- із реконструйованим значенням «затоплене місце; течія, потік», споріднене з праслов'янським іменником *bag-no — «багно, болото». Назва вказує на особливості гідроландшафту річки з великою кількістю закрутів та заболочених місць[джерело?].

Сучасна назва ріки (з указівкою на її розташування у західній частині України) з'явилася внаслідок помилки. Проводячи на початку XX століття дослідження Правобережної України, російський геолог В. Д. Ласкарєв звернув увагу на існування двох річок з, як йому здавалося, однаковими назвами — Буг. Західна річка й справді звалася Бугом, південна ріка — Богом. Проте В. Д. Ласкарєв не помітив цього і наніс їх на карту як Західний Буг і Південний Буг.[2]

ОписРедагувати

Довжина становить 772 км (в Україні 392 км), площа басейну — 39 420 км² (в Україні — 10 100 км²). Похил річки — 0,3 м/км. Західний Буг — рівнинна річка (заболочена заплава, стариці, звивисте річище); у басейні річки багато озер, зокрема Шацькі озера. Судноплавна в нижній течії.

У басейні річки на території Львівської області є 7 водосховищ загальним об'ємом 31,4 млн м³. Найбільші з них: Добротвірське — 14,8 млн м³ та Сокальське — 4,92 млн м³.

Середньорічні витрати води змінюються по довжині річки від 1,12 (с. Сасів) до 29,5 м³/с (м. Сокаль).

В умовному створі на кордоні України, Польщі та Білорусі середні витрати води р. Західний Буг становлять 52,3 м³/с (отримано розрахунковим методом українськими гідрологами).[3]

Мінералізація води річки в середньому становить: весняна повінь — 497 мг/дм³; літньо-осіння межень — 518 мг/дм³; зимова межень — 573 мг/дм³.[3]

Середньорічний іонний стік з водами Західного Бугу з території України становить 793,5 тис. т/рік (58 % — весняна повінь, 26 % — літньо-осіння межень, 16 % — зимова межень).[3]

РозташуванняРедагувати

Витік розташований у селі Верхобужі Золочівського району (Львівська область) на Подільській височині (низькогірне пасмо Вороняки). В Україні тече територією Малого Полісся (в межах Надбужанської котловини), між Сокальським пасмом та Надбузькою височиною (частини Волинської височини), а також уздовж західного краю Поліської низовини. Буг впадає в штучне Зеґжинське озеро (раніше — в річку Нарву).

Основні притокиРедагувати

Праві

Ліві

Великі населені пункти над БугомРедагувати

Буськ, Кам'янка-Бузька, Добротвір, Соснівка, Червоноград, Сокаль, Сасів, Устилуг, Володава (Влодава), Тереспіль, Дорогичин, Берестя.

 
Алегорія річки Західний Буг, статуя на терасі Палацу-на-воді в Королівських Лазенках у Варшаві

Цікаві фактиРедагувати

  • Західний Буг, на відміну від інших річок, починається не маленьким потічком з джерельця, а досить повноводним потоком з колодязя в селі Верхобужі. У минулому відразу при витоку річки працював водяний млин, а це означає, що води було досить, щоб крутити тяжкі млинові жорна.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Назва Буг є і в «Малому атласі СРСР» за 1981 р. с.79.
  2. Денисик Г. І. Поверхневі води: річки та болота / Г. І. Денисик, О. М. Гусак // Середнє Побужжя: [монографія]; за ред. Г. І. Денисика. — Вінниця: Гіпаніс, 2002. — С. 67-81.
  3. а б в Забокрицька М. Р., Хільчевський В. К., Манченко А. П. Гідроекологічний стан басейну Західного Бугу на території України [Архівовано 2 лютого 2017 у Wayback Machine.]. — К. : Ніка-Центр, 2006. — 184 с. — ISBN 966-521-397-0.

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати