Червоноград
Червоногра́д — місто у Львівській області, адміністративний центр Червоноградського району і Червоноградської міської громади.
Один з головних та найбільших транспортних вузлів на заході України, важливий економічний та культурний центр півночі Львівської області. Важливий центр гірничодобувної промисловості Львівсько-Волинського вугільного басейну. Займає третє місце за населенням у Львівській області. У підпорядкуванні Червоноградської міської ради, крім Червонограда, також перебуває селище міського типу Гірник. Розміщене місто в Надбужанській котловині над р. Західним Бугом у північній частині Львівської області. Знаходиться за 15 км від кордону з Польщею. З 19 липня 2020 року місто Червоноград стало районним центром Червоноградського району.
НазваРедагувати
- Кристинополь[2] або Кристинопіль[3] (пол. Krystynopol, нім. Krisnipolye, їд. קריסניפאליע, трансліт. Chrisnifolia) — назва часів Речі Посполитої, Австрійської імперії, Австро-Угорщини, Західноукраїнської Народної Республіки, Польської Республіки, яка була офіційною з 1692 року до 3 листопада 1951 року
- Червоногра́д — сучасна назва міста. Красногра́д (рос. Красногра́д) вживався паралельно із назвою Червоноград у 50-х роках і навіть на початку 60-х[4]
- Христинопіль — народна українська назва у ХХ столітті;[4] деякі сучасні українські видання використовують також назву Христинопіль
З початку 90-х на Червоноградщині дискутують на тему перейменування міста. До 1951 Червоноград був Кристинополем. На хвилі шахтарських страйків на початку 1990 були наміри перейменувати місто. Більшість тоді проголосували за Христинопіль,[5] за українською транскрипцією, хоча за давньою – Кристинополь. Верховна Рада України не змогла ухвалити постанову через суперчки щодо однієї літери. Тоді також були думки обрати нову назву – Жовтоблакитинськ. У 90-х під час опитування думки мешканців щодо перейменування Червонограда розділились і не було одностайності під час голосування депутатів Червоноградської міськради з цього питання.[4]
ГеографіяРедагувати
Кристинополь розташований на Поліській рівнині, в Надбужанській котловині, в місці впадання в Західний Буг його приток — Солокії і Рати, в північній частині Львівської області. Місто Червоноград знаходиться в Західноукраїнській лісостеповій зоні (Мале Полісся).
Площа території — 2 097 га (Червоноград − 1779 га, місто Соснівка — 198 га, смт Гірник — 120 га). Червоноград має зручне географічне розташування і добре розвинену транспортну мережу (автотраса Львів — Ковель — Брест, шосе Белз — Червоноград та Радехів — Червоноград, залізниці Львів — Ковель та Червоноград — Рава-Руська), межує з Польщею. Сучасний Червоноград розділений заплавою Західного Бугу на старе місто (у минулому — Кристинополь) і нове місто (побудований у зв'язку з розвитком вугільного басейну), які з'єднуються дамбою. Відстань до Львова — 73 км, до Сокаля — 9 км.
ІсторіяРедагувати
Заснований 1692 року великим коронним гетьманом Феліксом Казимиром Потоцьким (похований 15 травня 1702 в Кристинополі в костелі бернардинів, який сам фундував в 1695; перевіз сюди з Риму мощі св. Климента). Він назвав місто на честь своєї дружини Кристини Любомирської.
Його син, белзький староста Юзеф (Йосип) Потоцький був похований там само у 1723. Внук його — воєвода руський Францішек Салезій Потоцький (1700—1772) побудував палац і заснував (1768) монастир Василіян (барокова церква св. Юра (побудовані у 1771–1776); до 1946 — відпустове місце УГКЦ з чудотворною іконою Матері Божої)[6]. Францішек Потоцький тримав в Кристинополі постійний козацький полк (300 осіб.).
В 1760-х роках в кристинопольському палаці Потоцьких побував Джакомо Казанова.
Син Францішка Салезія Потоцького, Станіслав Щесний Потоцький, після трагедії з Ґертрудою Коморовською, переніс родинну «столицю» Потоцьких з Кристинополя до Тульчина (1774).
Після першого поділу Речі Посполитої (1772) Кристинополь разом з усією Галичиною відійшов до володінь Габсбурґів.
Відомо, що до середини XIX століття місто мало чотирьох власників (господарів).
Після заняття військами ІІ Речі Посполитої (1919) містечко Кристинополь належало до Польщі, було центром ґміни Сокальського повіту.
15 лютого 1951 містечко передано СРСР на підставі радянсько-польської міжурядової угоди. Взамін Польща отримала 3 червня 1951 року Устрики Долішні (пол. Ustrzyki Dolne) з районом (пол. Bieszczady).
Основою, на якій почав розвиватися радянський Червоноград, стали розвідані поклади кам'яного вугілля. У 1950 почалося будівництво шахт.
З 30.12.1962 Червоноград (з селищами міського типу Гірник, Жвирка, Соснівка) — місто обласного підпорядкування Львівської області.[7]
1 серпня 1990 року в Червонограді вперше в УРСР демонтовано пам'ятник Леніну — на півтора місяця раніше, ніж у Львові[8]. Ще в 1988 році тут було створено осередок Товариства рідної мови ім. Тараса Шевченка, а в 1989 — Народного руху України.
Під час кризи у 90-их в Червонограді збанкрутували і закрились більшість підприємств.
У 2021 році Червоноград отримав свій брендинг — логотип і слоган. Їх затвердили на сесії 24 червня депутати міської ради, напередодні святкування Дня міста. Логотип із брендбуком зробила дизайнерка Людмила Заставна.При створенні логотипу використано візуальні образи, що ідентифікують місто як промисловий, історичний та вугільний центр. Ілюстративними елементами є вугілля, терикон, вагонетка, труба. «Зміст логознаку та чіткі лінії обраного шрифта логослова передають силу, працьовитість та впевненість. Поєднання темнокоричневого та помаранчевого кольорів асоціюються з видобутими корисними копалинами та теплом. Символ блискавки уособлює енергійність та дієвість», — так обґрунтовує символіку логотипу дизайнер. Слоганом міста стала фраза «Місто сильних!». Його запропонувала компанія Sasquatch Digital та уродженець Червонограда Роман Геращенко. «Згідно з обґрунтуванням, що пояснює слоган, Червоноград – місто з давньою величною історією та яскравим сьогоденням. Столиця знатних та сильних правителів роду Потоцьких; тут бували і жили сильні історичні постаті: Шептицький Андрей, Іван Франко, Бобинський; це індустріальне серце Львівщини та столиця вугільновидобувної галузі західної України з сильною промисловістю; край сильних тілом і волею шахтарів; місто з багатою культурою; сильними традиціями та звичаями», — пояснюють у Червоноградській міськраді[9].
Демографія[10][11].Редагувати

ВладаРедагувати
Червоноград входить до 124-го виборчого округу. У Верховній Раді червоноградців представляли обрані ними народні депутати Курпіль Степан Володимирович (2012—2014, «Батьківщина»), Мусій Олег Степанович (2014—2019, самовисуванець), Камельчук Юрій Олександрович (з 2019, «Слуга народу»).
ЕкономікаРедагувати
З 1951 року місто стало одним із центрів новопосталого Львівсько-Волинського кам'яновугільного басейну. Питома вага окремих галузей у галузевій структурі промислового виробництва у звітному році відповідно становила:
- добувна промисловість — 68,9 %
- легка — 12,8 %
- харчова — 2,3 %
- машинобудівна — 2,4 %
- виробництво та розподіл електроенергії, газу, води — 9,5 %
- металургія та оброблення металу — 3 %
- поліграфія — 0,2 %
- інші — 0,9 %
У Червонограді діє понад 4 тис. суб'єктів господарської діяльності — юридичних та фізичних осіб, в тому числі 350 малих підприємств. У регіоні працює готельний комплекс, 7 АЗС, які відповідають європейським стандартам, СТО з автомийкою. У місті є 8 автостоянок, 275 магазинів, 66 торговельних павільйонів і кіосків, 114 підприємств ресторанного господарства з кількістю клієнтських місць — 5,6 тисячі.
Підприємства містаРедагувати
- Шахта «Червоноградська»
- Шахта «Великомостівська»
- Шахта «Межирічанська»
- Шахта «Надія»
- Шахта «Степова»
- Шахта «Лісова»
- Шахта «Відродження»
- завод залізобетонних виробів ПрАТ «Червоноградський завод залізобетонних виробів»
- завод металевих конструкцій «ЧЗМК»
- деревообробний комбінат ТзОВ «Червоноградський деревообробний комбінат»
- фабрика жіночої білизни ПрАТ «ВАТ КАЛИНА»
- панчішно-шкарпеткова фабрика ТОВ «Дюна-Веста»
- ВАТ «Червоноградське АТП-14628»
Транспорт і зв'язокРедагувати
Територією Червоноградського регіону проходять дві головні транспортні магістралі — автомобільна дорога Р 15 (Ковель — Жовква) та Т 14 04 (Червоноград — Рава-Руська). У місті налагоджено роботу пасажирського транспорту загального користування.
Є приміський поїзд Сокаль-Львів і Львів-Сокаль (з зупинками в Червонограді).
Також існує Автошлях Т 1410 — напрямок Червоноград — Радехів (станом на 2012, раніше Т 1410).[12]
- Відділення зв'язку
Індекс | Назва відділення зв'язку | Адреса |
---|---|---|
80100 | ЦПЗ № 7 | вул. Шептицького 1А |
80101 | Виробнича дільниця | вул. Шептицького, 1А |
80102 | Відділення № 2 | |
80103 | Відділення № 3 | просп. Шевченка |
80104 | Відділення № 4 | вул. С. Бандери |
80105 | Відділення № 5 | просп. Шевченка |
80106 | Відділення № 6 | вул. Стуса |
80107 | Відділення № 7 | |
80108 | Відділення № 8 | |
80109 | Відділення № 9 | вул. Грушевського, 1 |
80110 | Відділення № 10 | вул. Івасюка |
Банківські установиРедагувати
- Червоноградське відділення № 7856 ВАТ «Державний Ощадний банк України»;
- Відділення державного банку «Приватбанк» в м. Червонограді;
- Червоноградське відділення Райффайзен банку Аваль;
- Червоноградське відділення Кредобанку;
- Червоноградське відділення Ідея Банку;
- Червоноградське відділення банку «Львів»;
- Червоноградське відділення Альфа-Банку.
Всього в Червонограді представлені біля 10 банків.[13]
Корисні копалиниРедагувати
Червоноградський гірничо промисловий район розташований на півночі Львівської області в межах південної частини Волинської височини, на півдні в межах улоговини річок Західний Буг і Стир. Кордон між ними проходить по долині річки Солокія. Основні природні ресурси регіону: Забузьке і Межирічанське (розроблені) і Тяглівське та Люблінське (розвідані) родовища кам'яного вугілля. У порівнянні з Донбасом, загальні показники якості вугілля нижчі, воно характеризується меншою теплотворністю і більш високою зольністю. Значну частину вугілля використовують Добротвірська ТЕС (Львівська область) і Бурштинська ТЕС (Івано-Франківська область).
Відносна одноманітність осадових порід, що виходять на поверхню, зумовило наявність тільки деяких видів будівельних матеріалів, до яких відносяться карбонатні породи (крейда і мергель), будівельні та бетонні піски, цегляні суглинки і глина, природні кам'яні будівельні матеріали і керамзитова сировина. Мергель як цементна сировина залягає в досить великих кількостях, але на даний момент не розробляється. Основною сировиною цегельного виробництва є четвертинні лесовидні суглинки, які утворюють суцільний покрив на розмитій поверхні крейди. Суглинки розміщені в широкій смузі, перетинає площа басейну з півночі на південь. На площі Червоноградського району родовище суглинків знаходиться біля Сокаля. Поширені торф'яні відкладення в заболочених долинах річки Західний Буг та її приток.
ОсвітаРедагувати
У місті є 10 загальноосвітніх закладів і 4 заклади нового типу (ЧНВК «СШ — колегіум» № 3, ЧНВК № 10, ЧНВК № 13, Червоноградський ліцей) серед них Червоноградська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 8 з поглибленим вивченням англійської мови та школа-інтернат для дітей-сиріт, на разі, заклад припинив свою роботу. У них навчається 15 000 учнів. Є також 7 позашкільних закладів, 5 спортивних шкіл. У навчально-реабілітаційному центрі створено філії міжрегіональної академії управлінського персоналу (МАУП) та економічного факультету Львівського національного університету.
З 2021 року загальноосвітні школи та ЧНВК переіменували у гімназії, а гімназію №11 переформували у ліцей або ж, простими словами, старшу школу (10-12 класи).
1971 року в місті відкрили технікум. За тривалий час його назва не раз змінювалася, і тепер це Червоноградський гірничо-економічний коледж. Професійне навчання здійснюють 2 професійно-технічні училища.
У січні 2021 року у Червонограді урочисто відкрили Навчально-практичний центр технології зварювальних робіт, який забезпечить підготовку висококваліфікованих працівників з професій «Електрозварник ручного зварювання» та «Електрогазозварник». Для облаштування Центру з державного бюджету було виділено 1 млн 800 тис. гривень, більше як 800 тисяч скерували із обласного бюджету та ще майже чверть мільйона гривень виділили із коштів спецфонду училища.[14]
Дошкільна освіта забезпечується наявністю 20 дошкільних навчальних закладів, в яких виховується понад 5.0 тис. дітей. Охоплення дітей суспільним дошкільним вихованням становить 50 % загальної кількості дітей відповідного віку. У ДНЗ функціонує 18 груп спеціального призначення, де зміцнюють своє здоров'я 292 дитини з особливими потребами (з вадами зору, мови, опорно-рухового апарату, ранніми проявами туберкульозної інфекції). З пріоритетним спрямуванням навчально-виховного процесу в ДНЗ працює 38 груп художньо-естетичного, математичного, гуманітарного, природничо-економічного профілю.
КультураРедагувати
БібліотекиРедагувати
До Червоноградської міської централізованої бібліотечної системи входить 11 бібліотек. Центральна бібліотека ЦБС міста Червонограда (м. Червоноград, вулиця Степана Бандери, 11) заснована у 1957, централізована бібліотечна система — у 1977. Загальна кількість бібліотек, філій — 11, у тому числі 4 — для дітей, 1 — для юнацтва.
Пам'ятки архітектуриРедагувати
- Колишній бернардинський костел Зіслання св. Духа[15] (1692—1704). Зараз церква Святого Володимира.
- Каплиця Вишневських
- Святоюрський монастир оо. Василіян. Церква і монастир були зведені по проекту архітектора Івана Зельнера. В 1892 в монастирі складав обіти майбутній митрополит А. Шептицький. Монастир славився своєю чудотворною іконою, яку подарував Францішку-Салезію робчинський староста Станіслав Садовський (1765). В 1946 цю ікону вивезли до Варшави. Повернули святиню Україні 7 квітня 1994 року.
- Кристинопольський палац
У 1756–1760 (за іншими даними 1756–1762) Францішек Салезій Потоцький (внук Фелікса Казимира Потоцького) перебудував Кристинопольський замок, який раніше стояв на цьому місці, у палац французького стилю та заклав палацовий садово-парковий ансамбль. Парк і палац був запроектований П'єром Ріко де Тіррґаєм (П'єр Ріко де Тіррґай). Палацом з кінця XVIII ст. володіла Катажина Коссаківська. Після її смерті маєток ще кілька разів змінював господарів. Нині палац залишається в жалюгідному стані.
Зараз у приміщенні — Червоноградська філія Львівського музею історії релігії. У музеї є 4246 одиниць основного і 3152 одиниці науково-допоміжного фондів. Три експонати червоноградського музею внесено до п'ятитомного видання «Історія української культури».
Весною 1992 року у місті — вперше в Україні — було встановлено пам'ятник українському історику та державному діячу Михайлу Грушевському.[16]
Культові спорудиРедагувати
Українська греко-католицька церкваРедагувати
- Церква святого Йосафата[17]
- Церква Пресвятої Богородиці Владичиці України
- Церква Святого Юрія
Римо-католицька церкваРедагувати
- Костел Зіслання Святого Духа
Православна церква УкраїниРедагувати
- Церква святого Володимира
- Церква святого Стефана
Культурницькі об'єднанняРедагувати
- Червоноградське літературне об'єднання ім. В.Бобинського, назване на честь українського поета уродженця Червонограда Василя Бобинського. Голова Є.Кравчук, заступник М.Репецький. Налічує понад три десятки членів — поетів та письменників. Літоб'єднання видає щорічник «Провесень».
- Червоноградське літературне об'єднання «Третій горизонт», створенне на базі Львівської обласної організації Асоціації українських письменників. Літоб'єднання налічує більше тридцяти учасників. Колективом видається газета «Червоноград літературний» та журнал «Місцевий часопис», а також проводиться щорічний Всеукраїнський літературний конкурс імені Володимира Дроцика.
- Червоноградський хор «Просвіта».
- Червоноградський драматичний театр імені Лесі Українки
Засоби масової інформаціїРедагувати
- Телевізійний канал «Бужнет» [18]
- Міські новини. Офіційний сайт міської ради [19]
- Телеканал «15» [20]
- Інформаційне Агенство «КРИСТИНОПІЛЬ.INFO» [21]
- Нео Радіо (100,5 FM) — червоноградська недержавна музично-інформаційна радіостанція
- FM-Галичина (103,0 FM — ретрансляція зі Львова) [22]
- Радіо «Новий Двір» (проводове мовлення)
ГазетиРедагувати
- Новини Прибужжя [23]
- Вісник [24]
- Гірник,
- Панорама,
- Ринок.
СпортРедагувати
У місті:
- Спортивний комбінат — 1,
- стадіони — 4,
- спортмайданчики — 39;
- тенісні корти — 3;
- футбольні поля — 13;
- плавальні басейни — 2.
Сфера обслуговування Фізкультурно-спортивна інфраструктура міста:
- колективи фізкультури загальноосвітніх шкіл;
- спортивні школи;
- ФСТП «Україна»;
- громадські організації і федерації по видах спорту;
- «Шахтар» — український любительський футбольний клуб;
- «Шахтар» — Червоноградський спідвейний клуб;
- Червоноградський флорбольний клуб «Eagles»;
- ГО "СК «Градієнт» — Червоноградський клуб силових видів спорту.
Міста-побратимиРедагувати
Видатні людиРедагувати
НауковціРедагувати
- Зозуля Іван Федорович
- Бойко Анатолій
- Загорський Володимир Степанович [Архівовано 1 червня 2012 у Wayback Machine.]
- Богдан Віктор Гнатович — доктор наук, професор хімії Московського університету ім. Ломоносова.
- Іщук Світлана Олексіївна — українська економістка.
- Атаманюк Дмитро — кандидат медичних наук, Французька академія наук.
- Кіт Юрій Ярославович [Архівовано 16 листопада 2021 у Wayback Machine.] (13.04.1958-20.10.2021) - професор, доктор біологічних наук
- Вовк Володимир — математик-комп'ютерник, викладач університету в Лондоні.
- Коваль Тарас Васильович — правник.
ЛікаріРедагувати
- Грицюк Анатолій Михайлович — хірург президентської лікарні в Москві
- Федак Володимир Іванович — лікар-нейрохірург, Німеччина
- Гудз Іван Михайлович — доктор медичних наук, професор, лікар судинний хірург, академік Європейської академії судинних хірургів
Левків Вікторія Артурівна- видатний лор і доктор медичних наук. Народилася 31 грудня 1998 року.
Діячі культуриРедагувати
- Альфред Абердам — французький художник, що народився у Кристинополі
- Бобинський Василь Петрович—український поет, журналіст, перекладач.
- Закус Ігор Миронович — джазмен
- Козачук Олег Дмитрович (* 1955) — заслужений працівник культури України. Член Національної Хореографічної Спілки України.
- Король Микола — скульптор
- Король Тарас — скульптор
- Мука Ярослав — драматичний актор
- MamaRika (Анастасія Кочетова) — естрадна співачка
- Созанський Олег Олегович
- Тарас Городецький — український писанкар
- Кеба Мирослав Євгенович — член Міжнародної організації бальних танців, заслужений діяч України.
- Наталія Васько — українська акторка кіно, театру та телебачення, телеведуча.
- Юлія Бурко — писанкарка, ініціатор створення та незмінна голова Незалежного жіночого товариства "Прозерок".
- Мохналь Марія Миколаївна — поетеса, член Спілки письменників України
- Івашків Сергій Володимвирович — гончар, член Спілки народних майстрів України.
- Водяной Сергій Сергійович — стендап комік, засновник гумористичної студії «Файне шоу»
Працівники ЗМІРедагувати
- Богдан Дікальчук
- Драбик Дмитро Федорович
- Казаков Сергій
- Остапишин Петро Пилипович[26]
- Циганик Влад (блогер)[27]
- Юлія Шпачинська
- Андрій Борис
ПолітикиРедагувати
- Петро Олійник — український політик. Депутат Верховної ради України (2002—2005), голова Львівської ОДА (2005—2008).
- Жеребецький Євген Петрович — народний депутат України 2-го скликання; заступник голови Українсько-польського форуму.
- Андрій Парубій — український політик Голова Верховної Ради України, з 14 квітня 2016 року по 28 серпня 2019 року.
- Камельчук Юрій Олександрович — Народний депутат України 9-го скликання.Член депутатської фракції Слуга народу.
- Володимир В'язівський
- Ігор Пилипчук
- Михайло Нискогуз — депутат Львівської обласної ради
Духовні особиРедагувати
- Йосафата Гордашевська[28]
- Володимир Ортинський — священник Православної Церкви України (ПЦУ)
- Віталій Градюк — протоігумен Галицької провінції ЧСВВ, в'язень радянських таборів.
- Чорненко Андрій Володимирович — священник, професор теології, Рим.
- Коцур Тарас Михайлович.
- Лагодич Микола Миколайович [Архівовано 29 жовтня 2020 у Wayback Machine.] — священник Православної Церкви України, релігієзнавець, кандидат наук з богослів'я, кандидат історичних наук (доктор філософії — Philosophiæ Doctor in Historical Sciences), доцент, викладач Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (Yuriy Fedkovych Chernivtsi National University), з 2018 р. — член Комісії з державного визнання документів про вищу духовну освіту, з 2020 р. — член Синодальної календарної комісії ПЦУ [Архівовано 11 листопада 2021 у Wayback Machine.].
- Щербань Микола Володимирович [Архівовано 29 жовтня 2020 у Wayback Machine.] — священник Православної Церкви України, релігієзнавець, кандидат наук з богослів'я, кандидат історичних наук (доктор філософії — Philosophiæ Doctor in Historical Sciences), доцент, завідувач Богословського відділення [Архівовано 29 жовтня 2020 у Wayback Machine.] КПБА (2003—2018), викладач Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (Yuriy Fedkovych Chernivtsi National University), з 2019 р. — член Комісії Міністерства освіти і науки України з державного визнання документів про наукові ступені та вчені звання.
- Ігумени місцевого монастиря
- о. Варлаам Компаневич ЧСВВ [29]
- о. Ткачук Діонисій Дмитро
- Станіслав Лаврик — Патріарх в Церкві св. Володимира
СпортсмениРедагувати
- Пащук Аліна Олегівна
- Троць Дмитро Петрович — майстер спорту з легкої атлетики міжнародного класу
- Марко Ігор Іванович — український мотогонщик, брав участь у змаганнях із спідвею.
- Морозюк Микола Миколайович — український футболіст, екс-гравець збірної України, півзахисник турецького «Чайкур Різеспор».
- Синишин Наталія Ігорівна — українська спортсменка. Заслужений майстер спорту України з вільної боротьби.
Історичні постатіРедагувати
- Левкович Василь Михайлович (Вороний)
- Іван Климів (Легенда)
- Катажина Коссаковська з Потоцьких — померла у місті 21 березня 1803[30]
ВійськовикиРедагувати
- Атаманчук Андрій Вікторович (1979—2014) — солдат Збройних сил України, учасник війни на сході України.
- Бірюков Олександр Степанович (1971—2016) — старший сержант Збройних сил України, учасник війни на сході України.
- Заєць Михайло Михайлович (1975—2015) — сержант Збройних сил України, учасник війни на сході України.
- Іващук Віктор Олегович (1995-2022) - військовослужбовець, Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році, Почесний громадянин Червоноградської міської територіальної громади.
- Пилюк Олег Миколайович (1993—2022) — старший сержант Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році.
- Рибчак Стефанія Григорівна — медсестра УСС і УГА.
Див. такожРедагувати
ГалереяРедагувати
ПриміткиРедагувати
- ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
- ↑ Кристинополь — Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Процитовано 21 листопада 2022.
- ↑ Чер. Енциклопедія українознавства. Словникова частина. Том 10. litopys.org.ua. Процитовано 21 листопада 2022.
- ↑ а б в Гриник, Галина. Кристинопіль чи Червоноград?. Туристичний портал Червонограда. Процитовано 21 листопада 2022.
- ↑ На Львівщині є лише одне місто-кандидат на перейменування. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 21 листопада 2022.
- ↑ Вас. Чернецкій. Лїтопись монастиря оо. Василіян в Кристинополи // Дѣло, 07.05.1890. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 11 серпня 2015.
- ↑ Указ ПРЕЗИДІЇ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНСЬКОЇ РСР «Про віднесення в підпорядкування обласних (промислових) Рад депутатів трудящих міських поселень Української РСР». Архів оригіналу за 10 листопада 2016. Процитовано 10 листопада 2016.
- ↑ Володимир Семків. Падай, Леніне, падай // Zbruch, 10.08.2015. Архів оригіналу за 9 серпня 2016. Процитовано 11 серпня 2015.
- ↑ У Червонограді затвердили туристичний бренд міста. Архів оригіналу за 25 червня 2021. Процитовано 25 червня 2021.
- ↑ Historical demographical data of the urban centers. Архів оригіналу за 17 березня 2015. Процитовано 6 червня 2010.
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 80.
- ↑ Червоноград- Радехів «Чеченська дорога» 4. Архів оригіналу за 26 березня 2016. Процитовано 2 жовтня 2015.
- ↑ Банки в Червонограді [Архівовано 25 липня 2018 у Wayback Machine.] ubanks.com.ua
- ↑ IgnBor. У Червонограді запрацював навчально-практичний центр для підготовки електрогазозварників. Leopolis.news (англ.). Архів оригіналу за 3 лютого 2021. Процитовано 29 січня 2021.
- ↑ Історія римсько-католицької парафії Зіслання Святого Духа в Кристинополі — Червонограді. Архів оригіналу за 10 червня 2011. Процитовано 18 лютого 2011.
- ↑ Михайло Грушевський. Архів оригіналу за 14 вересня 2016. Процитовано 1 жовтня 2016.
- ↑ Церква святого Йосафата (м. Червоноград, Львівська область). Інтерактивна карта Української Греко-Католицької Церкви (укр.). Архів оригіналу за 18 липня 2020. Процитовано 17 липня 2020.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 5 квітня 2016. Процитовано 7 листопада 2015.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 11 травня 2011. Процитовано 6 червня 2010.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 2 вересня 2015. Процитовано 18 вересня 2015.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 5 лютого 2017. Процитовано 4 лютого 2017.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 23 червня 2012. Процитовано 22 червня 2012.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 7 серпня 2012. Процитовано 22 червня 2012.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 11 червня 2012. Процитовано 22 червня 2012.
- ↑ https://www.smartnews.com.ua/lytovske-misto-maryampole-stane-pobratymom-chervonograda/
- ↑ Обличчя Львівського телебачення Петро Остапишин[недоступне посилання з серпня 2019] // myreport.com.ua]
- ↑ Циганик Влад — про інтернет та життя. Циганик Влад — про інтернет та життя (uk-UA). Архів оригіналу за 12 травня 2012. Процитовано 3 серпня 2016.
- ↑ Видатні люди Червонограда [Архівовано 23 лютого 2014 у Wayback Machine.] // Офіційний сайт міськради
- ↑ Варлаам Компаневич* (1777—1858). Архів оригіналу за 26 серпня 2016. Процитовано 25 серпня 2016.
- ↑ Krakowski B. Kossakowska Katarzyna z Potockich (1722—1803) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1969. — Tom XIV/2, zeszyt 61. — S. 259. (пол.)
Джерела та літератураРедагувати
- Данилюк Ю. З. Червоноград [Архівовано 13 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 493. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.
ПосиланняРедагувати
- Krystynopol.info - Туристичний портал Червонограда [Архівовано 28 листопада 2018 у Wayback Machine.]
- Офіційний сайт міської ради [Архівовано 11 травня 2011 у Wayback Machine.]
- Інформаційне Агентство «КРИСТИНОПІЛЬ.INFO» [Архівовано 5 лютого 2017 у Wayback Machine.]
- Krystynopol // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 761. (пол.)
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
- Місто Червоноград // Облікова картка на офіційному вебсайті Верховної Ради України.
- Замки та храми України. Червоноград [Архівовано 12 вересня 2009 у Wayback Machine.]
- Римсько-Католицька Церква Зіслання Святого Духа в Червонограді [Архівовано 28 березня 2022 у Wayback Machine.]
- Червоноград: колиска магнатів Потоцьких
- Кристинополь-Червоноград [Архівовано 6 червня 2012 у Wayback Machine.]
- Історична довідка [Архівовано 2 травня 2008 у Wayback Machine.]
- Місто над Бугом [Архівовано 31 серпня 2011 у Wayback Machine.]
- Червоноградський філіал Львівського музею історії релігії (Палац Потоцьких)
- Місце зустрічі ділових людей Червонограда [Архівовано 28 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
- Іван Родічкін, Ольга Родічкіна. Старовинні маєтки України, 2009, К.: Мистецтво, с.384: Маєток Потоцьких — Кристинопольський Версаль
- «Живи подорожуючи. Червоноград» — історія та фото [Архівовано 7 травня 2014 у Wayback Machine.]