Державний природознавчий музей НАН України

природничий музей у Львові

Державний природознавчий музей Національної академії наук України  — один з найдавніших за науковими природничими фондами серед музеїв Європи, заснований меценатом-природознавцем, графом Володимиром Дідушицьким.

Державний природознавчий музей НАН України
49°50′33″ пн. ш. 24°01′45″ сх. д. / 49.8425500000277779° пн. ш. 24.02933000002778030° сх. д. / 49.8425500000277779; 24.02933000002778030
Типмузей природничої історії
Статус спадщинипам'ятка архітектури національного значення України
Країна Україна
РозташуванняЛьвів, вул. Театральна, 18
Адресавулиця Театральна, 18, Львів, Україна
Засновано1870
Фондблизько 400 тис.
ДиректорТ. П. Яницький
Сайтsmnh.org/ua/
Державний природознавчий музей НАН України. Карта розташування: Україна
Державний природознавчий музей НАН України
Державний природознавчий музей НАН України (Україна)
Мапа

CMNS: Державний природознавчий музей НАН України у Вікісховищі

Загальний опис

ред.

Музей складається з чотирьох наукових відділів. Відділ біо-систематики й еволюції охоплює три наукові лабораторії — Лабораторію еволюції та систематики викопних організмів, Лабораторію таксономічних і хорологічних досліджень та Лабораторію малакології. До цього відділу також належить Центр колективного користування приладами «Педобіологія» НАН України. Відділ ландшафтного та біотичного різноманіття також містить три наукові лабораторії — Лабораторію різноманіття й антропогенезу ґрунтів, Лабораторію фіторізноманіття та Лабораторію зоології хребетних. Відділ прикладної музеології об'єднує Лабораторію природничої музеології та Лабораторію науково-музейної комунікації й експозиції. Відділ музейного документування біоресурсів поєднує Лабораторію фітоценології та Лабораторію ентомології.

Станом на 2021 рік, у музеї працювало 27 наукових співробітників, із них 24 кандидати і 3 доктори наук. За весь час існування музею (з 1870 року) ними оприлюднено більше 60 монографій, 36 томів наукового збірника «Наукові записки Державного природознавчого музею», більше 30 тематичних збірників наукових праць та інших наукових та науково-популярних видань. В доробку науковців музею понад 1600 опублікованих наукових статей, зокрема й у високорейтингових іноземних наукових часописах. Музей було визнано найкращим за підсумками досліджень наукової та науково-організаційної діяльності установ Відділення загальної біології НАН України за проміжок 20062015 років[1].

Музей є одним з найвідвідуваніших серед музеїв міста Львова, і вирізняється сучасною організацією виставок. 2012 року, музей став переможцем проєкту «Динамічний музей» та отримав грант у розмірі 10 млн грн. на розвиток терміном на 3 роки від благодійного фонду «Розвиток України» Ріната Ахметова. Експозиційні площі музею налічують 1,2 тис. кв. м[2], однак з огляду на брак фінансування, лише незначна частина із них на сьогодні (2020-і) доступна відвідувачам.

Історія заснування

ред.

Музей заснований графом Володимиром Дідушицьким, благодійником, природознавцем (18251899). Дитячі та юнацькі роки юного графа пройшли у Поторицях та Львові. Відомо, що серед перших вчителів майбутнього природничника був відомий географ і етнограф, літератор і громадський діяч Вінцент Поль (18071872). Від свого наставника В. Дідушицький перейняв розуміння цілісного поєднання усіх складових природничого устрою, охоплюючи людину в контексті її довкілля.

Будівлі музею

ред.

У володінні музею у Львові перебувають два основні приміщення — на вулиці Театральній та вулиці Судовій. Головний корпус музею — пам'ятка архітектури XIX століття. Головна будівля природознавчого музею є виразним прикладом раннього неокласицизму початку XIX століття в архітектурному ансамблі центральної частини міста Львова.

Початково місце головного корпусу музею на вулиці Театральній посідали три будинки зі старими конскрипційними номерами 67, 68 і 69. Насправді вони були тильними сторонами трьох кам'яниць вулиці Краківської і відповідали сучасним номерам 5, 7 і 9. 1527 року у броварі в будинку з давнім конскрипційним номером 69 (новий конскрипційний номер — 30) сталась пожежа, яка перекинулась на інші будинки і зрештою знищила майже все місто. Це одна з найвідоміших пожеж в історії Львова.

У подальшому на цих ділянках розміщувались нові будинки, які неодноразово змінювали власника. Один з них свого часу належав цехові пекарів, через що у XVII-XVIII століттях звався «Кам'яницею пекарською». Деякі ділянки були незабудовані. 1793 року будинок із прилеглими ділянками придбав інспектор міського будівництва архітектор П'єр Дені Ґібо. Він спорудив новий дім, який через три роки продав. Пізніше дім неодноразово змінював власників через спадкування та продажі. На початку 1847 року сюди перенесено міське казино. Під час революційних подій у Львові 1848 року кам'яниця згоріла і ще того ж року розпочато її відбудову. Граф Володимир Дідушицький придбав будівлю 12 грудня 1868 року у львівського банкіра А. Гаснера. Після відновлення та перебудови приміщень, у 1870 році граф Дідушицький визначив палац як сховище для родинних природничих та етнографічних колекцій. Незабаром музейна збірка була внесена до європейських та міжнародних музейних каталогів. Після відкриття експозиції у 1870 році, музей почав проводити екскурсії, а 13 серпня 1871 року розпочато облік відвідувачів через гостьову книгу. З 1873 року музей став відкритим для відвідувачів один день на тиждень. Проте, справжньою датою початку його привселюдної діяльності, прийнято все ж таки вважати відкриття для відвідування 1870 року.

У літературі поширеною є думка про спорудження будинку архітектором Вінцентом Равським старшим. Львівський дослідник Володимир Вуйцик ретельно дослідив історію будинку і дійшов висновку, що така прив'язка є безпідставною. Він однак не відкидає що пан Равський міг здійснити якусь із пізніших реконструкцій.

Будівля на вулиці Судовій є закритою для загальнодоступного відвідування і слугує фондосховищем та лабораторним корпусом. У цій споруді, розміщуються наукові колекції, зокрема гербарії, зібрання ґрунтів, палеонтологічні зібрання, тощо.

Наукові колекції музею

ред.

Сучасна колекція музею утворена, здебільшого, на основі збирання Природничого музею імені Дідушицьких. Значною мірою, вона була доповнена природничими колекціями, що надійшли з Наукового товариства імені Т. Г. Шевченка. У музеї показується також чимало сучасних зібрань, які додалися за час його перебування у складі Національної академії наук України. Природничі колекції музею, які загалом становлять близько 400 тис. примірників, мають виняткове значення для світової науки. У музеї зберігаються колекції і окремі пам'ятки природи міжнародного значення, зокрема метеорити, бурштини з викопними комахами, експонати Старуньського комплексу, палеонтологічні колекції фанерозою, набір ґрунтів, збірка опудал, тушок і рогів ссавців, опудал птахів і пташиних яєць, колекція тропічних жуків та метеликів[3], а також зібрання рослин, починаючи з середини XIX ст. Здебільшого вони мають винятково наукове значення, отже-й не представлені привселюдно. Наукові природничі фонди музею складаються з шести основних підрозділів: Палеонтологічного (охоплює Палеоботанічний та Палеозоологічний фонди), Геологічного, Ботанічного (містить Гербарій несудинних рослин та Гербарій судинних рослин), Зоологічного (охоплює Фонд безхребетних, Фонд хребетних, а також малакологічний та ентомологічний фонди) і Фонду ґрунтів. Колекції музею мають статус «Науковий об'єкт, що становить національне надбання».

Експозиції музею

ред.

У 19952012 роках здійснювався капітальний ремонт головного корпусу музею, що знаходиться по вулиці Театральній. На цей час експозицію було демонтовано, а виставкова діяльність музею велася винятково за його межами. Зокрема, у 2011 році у Львівському історичному музеї відбулася виставка «Доля однієї ріки» котра була присвячена історії р. Полтви. Виставка була створена у межах голландсько-українського освітнього проєкту «Перші Проліски» за фінансової підтримки Програми МАТРА.

Перша після ремонту тимчасова виставка «Мандрівка в минуле» була відкрита 18 грудня 2012 року. Ця виставка була присвячена найціннішим експонатам музею – мамуту та волохатому носорогу, а також була покликана відтворити природничу історію та звичаї природокористування в околицях с. Старуня Івано-Франківської області. 2013 року, відвідувачі мали можливість оглянути виставку «Нічого не вирішено» (відбувалася з 14 вересня по 1 грудня 2013 року). Ця виставка Клауса Штека, президента Берлінської академії мистецтв, була присвячена загальним питанням охорони природи. Починаючи з 23 березня 2014 року діє виставка «Мистецтво виживання». Після цього у музеї сталася низка інших виставок і перформансів, зокрема «Культивовані Культури», «Переосмислення: вчимося у природи», «Пташина писанка» та «Дендроформи», які мали різну тривалість та напрямленість.

У 2019 році відкрилась виставка «Льодовикова епоха: Повернення мамута до Львова». Це перша частина нової постійної експозиції «Симфонія життя». Відвідувачі мають змогу ознайомитися зі зразками з унікальної Старунської колекції – мамутом та волохатим носорогом. У музеї для найменших відвідувачів працює інтерактивний дитячий майданчик.

Назви музею

ред.
  • 18701893 — Музей імені Дідушицьких;
  • 18931939 — Природничий музей імені Дідушицьких;
  • 19401951 — Науково-природознавчий музей Академії Наук УРСР;
  • 19511954 — Науково-природознавчий музей Інституту агробіології Львівської філії Академії Наук УРСР;
  • 19541956 — Науково-природознавчий музей Львівської філії Академії Наук УРСР;
  • 19561963 — Львівський науково-природознавчий музей Академії Наук УРСР;
  • 19631965 — Львівський науково-природознавчий музей;
  • 19651969 — Державний природознавчий музей УРСР;
  • 19691991 — Державний природознавчий музей Академії Наук УРСР;
  • 19911994 — Державний природознавчий музей Академії Наук України;
  • від 1994 року — Державний природознавчий музей Національної Академії Наук України.

Пам'ятки природи світового значення, що зберігаються в музеї

ред.

Директори музею

ред.

Науковці музею

ред.

Дійсні співробітники, доктори наук

ред.

Дійсні співробітники, кандидати наук

ред.

Колишні співробітники

ред.

Примітки

ред.
  1. Музей, який робить знання доступними. nas.gov.ua. Національна академія наук України. 20 березня 2018. Архів оригіналу за 12 квітня 2021. Процитовано 27 січня 2021.
  2. Екскурсія Природознавчим музеєм у Львові. Фото [Архівовано 9 липня 2021 у Wayback Machine.] // Історична правда
  3. Українські науковці оцифрують унікальну історичну колекцію метеликів Верхратського. 08.10.2023, 18:21
  4. Мамчур Анатолій. Палеоботанічний фонд (неоген). — Львів : Державний природознавчий музей НАН України, 2009. — 300 с. — ISBN 966-02-3414-7.
  5. Н. І. Гураль-Сверлова, Р. І. Гураль. Наукові колекції Державного природознавчого музею. Вип. 4. Малакологічний фонд. — Львів : Державний природознавчий музей НАН України, 2012. — 253 с. — ISBN 978-966-02-6323-9.

Джерела та література

ред.

Посилання

ред.