Вулиця Краківська (Львів)

Ву́лиця Кра́ківська — вулиця в історичному центрі Львова, одна з найдавніших вулиць міста. Відгалуджується від північно-західного кута площі Ринок та прямує до східної частини площі Ярослава Осмомисла.

Вулиця Краківська
Львів
Вигляд з площі Ринок на вулицю Краківську та Преображенську церкву
Вигляд з площі Ринок на вулицю Краківську та Преображенську церкву
Місцевість Історичний центр Львова
Район Галицький
Колишні назви
Татарська, Краківська, Кракауерштрассе
польського періоду (польською) Tatarska, Krakowska
Загальні відомості
Протяжність 285 м
Поштові індекси 79008[1]
Транспорт
Рух пішохідна зона
Покриття бруківка
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлі № 1—34
Архітектурні пам'ятки № 1/3, 4, 5, 7, 9, 11, 13,
14, 15, 17, 18, 20, 21, 22,
24, 26,28, 29, 34[2]
Храми Преображенська церква, Вірменський собор
Поштові відділення ВПЗ № 8 (вул. Валова, 14)[1]
Забудова ренесанс, бароко, класицизм, сецесія[3]
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Мапа
CMNS: Вулиця Краківська у Вікісховищі

ІсторіяРедагувати

Виникла одночасно з площею Ринок. Вулиця отримала назву від однієї з брам до міста. Краківська брама, через яку до міста можна було увійти з північного боку, згадується в міських документах від 1382 року. Тоді вона називалась Татарською, оскільки біля неї мешкали татари. Від початку XV століття (за деякими даними — від 1440-х років) вулиця і брама на ній (перед виходом на сучасну площу Ярослава Осмомисла) отримали назву Краківських — від напрямку руху на Краків. Брама мала подвійні ковані ворота та звідний міст, що його згодом замінили мурованим. Від 1404 року над Краківською брамою височіла Вежа кушнірів. Наприкінці XVIII століття браму разом зі всіма міськими застарілими фортифікаційними спорудами розібрали[4].

АрхітектураРедагувати

На вулиці мешкали переважно львівські ремісники — зброярі та малярі. Їхні будинки не збереглися в первинному вигляді. Нинішня забудова вулиці походить з XVIII—XIX століть. Найстарший — будинок № 1, кам'яниця Абреків, перебудована 1769 року. За польських часів у ньому був магазин дамського одягу Леєра, магазин взуття «Амстердам», книгарня Бардаха і майстерня біжутерії Порльцвайґа, у 1950-х — ремонт взуття, тепер — магазин «Солодощі» та ательє мод «Престиж». Будинок № 4 датується початком XIX століття і побудований у стилі ампір, його прикрашає рельєф «Амур і Психея», який виконав Павел Ойтеле у 1830-х роках.

Кам'яна барокова скульптура святого Онуфрія прикрашає будинок № 7. Упродовж майже 150 років, до 1940 року, він належав торговцям вином Людвіґам (власник перед війною — Ян Людвіґ), що тримали там кнайпу «Під Грушкою». У будинку № 20 від 1895 року працював український маляр Теофіл Копистинський. Над брамою будинку № 22, що походить з XVII століття, розміщена скульптура євангеліста Луки, патрона малярів (у XVII столітті там був цех малярів). Останній зліва будинок ХІХ століття (№ 29) у 1838—1860 роках належав польському художникові Алоїзію Рейхану.

Пам'ятки національного значенняРедагувати

Пам'ятки місцевого значенняРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б Знайти поштовий індекс. ukrposhta.ua. Укрпошта. Процитовано 15 липня 2021. 
  2. Список будинків — пам'яток архітектури м. Львова. pomichnyk.org. Процитовано 15 липня 2021. 
  3. 1243 вулиці Львов, 2009, с. 24.
  4. Ірина Котлобулатова. Нотатки з історії Львова. vydavnytstvo.plastscouting.org. Аверс. Процитовано 28 лютого 2021. 

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати