Ілько Ле́мко (справжнє Ілля Васильович Семенов; нар. 9 липня 1951, Львів) — музикант, письменник, публіцист, дослідник історії Львова.

Ілько Лемко
Народився 9 липня 1951(1951-07-09) (72 роки)
Львів, Українська РСР, СРСР
Національність українець
Діяльність журналіст, письменник, публіцист, редактор, етнограф, рок-музикант, поет-пісняр
Галузь творче та професійне письмоd[1], публіцистика[1], регіональна історія[1], слова пісніd[1] і рок-музика[1]
Alma mater Львівський національний університет імені Івана Франка
Знання мов українська[1]

Біографія ред.

Народився у Львові. Батько народився у Києві (1924), учасник Другої світової війни, був поранений на Курській дузі. До Львова прибув після закінчення війни, працював керівником одного з львівських підприємств.

Закінчив Львівську школу № 8 (1968) та Львівський державний університет ім. І. Франка за спеціальністю історія (1978). Працював на заводі «Електрон» (1968–1973) робітником, учителем історії у львівській СШ № 80 (1978), потім знову на заводі «Електрон» (до початку 1990-х).

Протягом 1968–1982 — Президент Республіки Святого Саду, культової львівської неформальної тусовки, пов'язаної з рухом хіппі. П'ять разів був притягнутий до відповідальності за антисоціальну діяльність.

Учасник львівських рок-гуртів «Супер Вуйки» (1975–1981; художній керівник, соло-гітара, музика, тексти), «Рух» (1982—1984; соло-гітара).

1995—2007 — програмний директор (редактор ефіру) на радіостанції «Радіо Люкс FM».

Публікації з 1991 року (альманах «ФІРА», з 1998, з 1998 — в газеті Поступ. Автор телепрограми «Легенди старого Львова» (2002), за яку нагороджений Національною премією «Телетріумф» за 2004 рік (номінант цієї ж премії у 2005 і 2006 роках (2–3 місце)), і книги «Львів понад усе» 2003, яка стала культовою.

У 2007—2012 роках  — завідувач сектору зовнішньої промоції Львівської міськради.[2]

На презентації альманаху Хіппі у Львові 11 жовтня 2011 оголосив, що рок-гурт Супер Вуйки збирається відновити музичну діяльність. Виступ групи відбувся 4 грудня 2011 у Львові в клубі «Пікассо».

Із 2012 року співпрацює з компанією «Чудо-тур» як автор і гід екскурсійних турів.[3][4]

Нині займає посаду головного редактора у видавництві «Апріорі».

Автор книг ред.

  • Львів понад усе. — Львів: ЛА «Піраміда» 2003. — 184 с.
  • Афоризми про кохання. — Львів: Апріорі, 2007. — 208 с.
  • Розкол України. — Львів, 2008.
  • Легенди старого Львова. — Львів: Апріорі, 2008. — 176 с.
  • Історія львівської ратуші. — Львів: Апріорі, 2008. — 128 с.
  • Кохання і смерть [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (Львів. 1594 р.). — Львів: Апріорі, 2009. — 128 с.
  • Львів повсякденний (1939—2009); у співавт. з Володимиром Михаликом). — Львів: Апріорі, 2009. — 240 с.
  • 1243 вулиці Львова (1939—2009); у співавт. з Володимиром Михаликом і Георгієм Бегляровим). — Львів: Апріорі, 2009. — 528 с.
  • Сни у Святому саду [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]. — Львів: Апріорі, 2010. — 368 с.
  • Три легенди про кохання. — Львів: Апріорі, 2010. — 112 с.
  • Цікавинки з історії Львова. — Львів: Апріорі, 2011. — 128 с.
  • Доля України. — Львів: Апріорі, 2012. — 272 с.
  • Дітям про музику. — Львів: Апріорі, 2013. — 24 с.
  • Дітям про безпеку. — Львів: Апріорі, 2013. — 24 с.
  • Львів і європейськість. — Львів: Апріорі, 2013. — 136 с.
  • Львів. Місто кохання. — Львів: Апріорі, 2013. — 240 с.
  • Цікавинки укрмови. — Львів: Апріорі, 2016. — 180 с.
  • Топ 25 архітектурних шедеврів Львова: Ілюстрований путівник. — Львів: Апріорі, 2018. — 272 с.

Публічні виступи ред.

  • 02.12.2009. Інститут міста. Історичний екскурс. Ілько Лемко (львовознавець, управління інформаційної політики та зовнішніх відносин ЛМР): ч. 1 на YouTube, ч. 2 на YouTube

Стратегії міста Львова ред.

Примітки ред.

  1. а б в г д е Czech National Authority Database
  2. Структура підрозділів Львівської міської ради. Архів оригіналу за 21 жовтня 2020. Процитовано 17 травня 2020. 
  3. Авторські екскурсії Ілька Лемка. chudotour.com.ua. Архів оригіналу за 4 серпня 2020. Процитовано 17 травня 2020. 
  4. Екскурсії з Ільком Лемком. chudotour.com.ua. Архів оригіналу за 27 жовтня 2020. Процитовано 17 травня 2020. 

Джерела ред.

Посилання ред.