Краків
Кра́ків (пол. Kraków, нім. Krakau, лат. Cracoviae) — місто в Польщі на березі Вісли, 760 тисяч жителів (2004), з найближчими передмістями 1,2 млн. Адміністративний центр Малопольського воєводства.
Друге за величиною та кількістю мешканців місто у Польщі після Варшави; одне з найстаріших міст Польщі, з тисячолітньою історією, багатою культурною і архітектурною спадщиною. В період Австро-Угорщини один з центрів Західної Галичини.
Культурна столиця Європи 2000 року. Історичний центр Кракова з 1978 року належить до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО[5].
Зміст
Історія містаРедагувати
Перші згадкиРедагувати
Велика Хорватія на середньому та верхньому Дністрі, в Закарпатті, на Сяні і вдовж гір до верхів'їв Одри, Лаби, Заале і Білої Ельстер процвітала певний час, позбувшись варварського впливу. Рух на південь лехітських племен, одне з яких (вісляни) вклинилося в хорватський масив у районі Кракова і розділило його на дві частини, призвів до поділу Великої Хорватії на дві частини[6].
До кінця ІХ ст. Краків не вирізнявся серед інших хорватських городищ, був меншим за прадавні Носачовиці[7]. Найстарший осередок поселення знаходився на Вавельській Височині; правдоподібно, це був один з найважливіших ґрадів племені віслян[джерело?]. Можливо землі віслян певний час знаходилися під владою Великоморавської Держави. У Х ст. Краків входив до складу держави перших Пжемислідів. Близько 990 року знаходився в межах П'ястівської держави.
Перша відома писемна згадка про Краків (як про важливий торговельний ґрад) походить з повідомлення Ібрагіма ібн Якуба від 965 року. Над Віслою біля Вавелю, на невеликому узгір'ї з юрайського білого каменю, згідно з легендою постала колись святиня поганська, на місці якої побудовано пізніше костел римський Св. Архангела Михаїла.
Середні вікиРедагувати
Щонайменше від 1000 року в Кракові знаходилась резиденція єпископа (якого?), а за панування Казимира Відновителя Краків став головною князівською резиденцією.
В 1241 році місто було зруйноване під час татарського набігу. Це могло призвести до втрати Краковом первинного статусу міста, яке правдоподібно він мав на початку ХІІІ ст. Розпочато відбудову Кракова, а князі Болеслав Сором'язливий, його мати Гжимислава і дружина Свята Кінга 5 червня 1257 року надали місту статус магдебурзького права, у Коперні біля Піньчова в Свентокшиському воєводстві.
Власне тоді постав характерний регулярний уклад міста, в який скомпоновано попередні збережені елементи (вул. Гродзька. костел Маріїнський). Між Краковом і Вавелем існувало поселення Окул, давнє підгороддя, яке було вселене до Кракова через короля Владислава Локетка після бунту війта Альберта. В 1320 році у вавельській катедрі відбулась коронація Владислава Локетка. Відтоді, аж до 1734 року, Краків був місцем коронації королів Польщі.
У XIV столітті на передмістях Кракова постали два наступних міста: на півдні Казімєж (1335) і на півночі Клепаж (1366).
Будучи в XV і XVI століттях столицею однієї з найбільших європейських держав, Краків розвивався в архітектурному, торговельному, ремісничому, культурному та науковому напрямках. Замковий комплекс на Вавелі перебудовано і розбудовано в ренесансовому стилі. Відновлено повсталий у 1364 році університет. Збудований був також Барбакан. За часів Зигмунта Августа Краків налічував близько 30 тис. мешканців.
Після Люблінської унії і утворення Речі Посполитої, Краків знаходився на узбіччі великої держави. Сейми і вибори нових монархів відбувались у Варшаві, розташованій більш-менш посередині між столицями Корони і Литви. Від 1596 року, розпочався процес переселення королівського двору Зигмунта ІІІ з Кракова до Варшави, закінчився біля 1611 р. Однак не було факту, який би можна було формально назвати законним «перенесенням столиці». Катедра на Вавелі залишилась місцем коронації польських королів. Краків залишився столичним і королівським містом, незалежно від особи короля. Навіть в пізніші часи, султан османський Кара Мустафа, писав в кореспонденції до Яна ІІІ Собеського: «знищу Твій Краків…».
Одночасно з занепадом Речі Посполитої розпочався занепад Кракова. Військові руйнування сильно підірвали позиції міста і загальмували його розвиток. Перший раз Краків був знищений іноземними військами у 1655 році, під час «шведського потопу» (передмістя сильно потерпіли ще у 1587 році, під час спроби здобуття міста Максиміліаном Габсбургом). У XVIII ст. Краків було захоплено пруськими, шведськими, австрійськими і російськими військами. 24 березня 1794 року на краківському ринку склав присягу народові провідник Тадеуш Костюшко, тим самим розпочав повстання.
Під АвстрієюРедагувати
Після Третього поділу Польщі Краків зайняли Австрійці. В 1809–1815 роках місто належало до Варшавського Князівства, як столиця департаменту.
РеспублікаРедагувати
У 1815–1846 роках був столицею невеликої, але формально незалежної Краківської Речі Посполитої. Вільне місто Краків разом з околицею (Краків був столицею), було останнім виразом формальної незалежності, стосовно польської державності, до часу відродження і становлення незалежності Польщі у 1918 році.
В часах Краківської Речі Посполитої, розпочалась ґрунтовна модернізація і перебудова міста, яке все ще перебувало в середньовічному містобудівельному укладі. Розібрано більшість міських мурів, засипано рів, на місці якого постав парк у вигляді бульварного кільця довкола Старого Міста під назвою Плянти (пол. Planty). Після «краківської революції», тобто збройного повстання, у 1846 році знову був зайнятий Австрією, в межах якої залишався аж до 1918 року. У 1850 році велика пожежа знищила близько 10 % поверхні міста.
Міжвоєнний період 1918 — 1939Редагувати
Наприкінці жовтня 1918 року після проголошення створення Української держави на території колишніх австрійських володінь в Галичині, Володимерії, Буковині український синьо-жовтий штандарт був піднятий над українізованою військовою частиною в місті. Польська влада при допомозі підрозділів польських легіоністів змогла захопити цю частину.[8]
В часи міжвоєнного двадцятиліття, після здобуття незалежності, польська центральна влада, затвердила вавельський замок, як репрезентаційний будинок Речі Посполитої для користування керівника Держави, а пізніше Президента РП. Ухвалою Сейму Речі Посполитої Польщі з 1921 року, краківський містобудівний ансамбль на Вавелі, став однією з офіційних Резиденцій Президента Польщі. До сьогодні збереглись апартаменти Президента РП Ігнація Мосьціцкого.
Друга світова війнаРедагувати
Німецькі окупанти зайняли місто вже через шість днів після початку війни. В часи гітлерівської окупації (1939–1945) столиця Генерал-губернаторства. Краків був єдиним великим містом, у якому не зафіксовано спаду населення, а в 1945 році був містом, у якому проживало найбільше мешканців. Німецькі окупанти вивезли до Німеччини багато творів мистецтв, з яких велика кількість не повернулась до країни.
На початку Другої Світової війни із зайняттям Радянським Союзом західноукраїнських земель, саме емігранти з Східної Галичини перетворили Краків на своєрідний центр українського життя. Зокрема, на грудень 1939 р. у Кракові перебували Роман Бжеський, Лідія Бурачинська, Святослав Гординський, Ірина Винницька, Катря Гриневичева, Микола Денисюк, Федір Дудко, Ростислав Єндик, Василь Кархут, Іван Кедрин (Рудницький), Роман Купчинський, Богдан та Лев Лепкі, Осип Назарук, Петро Постолюк, Олена Теліга, Іван Тиктор, Михайло Хом'як, Микола Чирський, Лев Чубатий, Ігор Федів, а також митці: маляри, графіки та скульптори: Василь Дядинюк, Михайло Черешньовський, Наталя Мілян, Осип Роман Касараб, Нестор Кіселевський, Едвард Козак, Андрій Наконечний та інші.
Під час окупації було практично знищене єврейське населення Кракова (перед війною єврейське населення становило 25 % всіх мешканців, а після війни його було лише близько 2 %). Краків зазнав незначних втрат під час бомбардування міста радянською авіацією. Введення до міста радянських військ не було визволенням, а виявилось новою окупацією, цього разу «червоного кольору».
Погром у КраковіРедагувати
По закінченні Другої Світової війни у Польщі вціліло близько 210 тисяч з понад 3 мільйонів євреїв, до яких додалось ще біля 180 тисяч, котрі репатріювались із СРСР. Разом з тими, хто прибував з Радянського Союзу, було багато функціонерів режиму переконаного сталініста Болеслава Берута, що сприяло формуванню суспільної думки про причетність євреїв до впровадження нового комуністичного устрою держави. Перший погром у повоєнній Польщі відбувся 11 серпня 1945 року в Кракові, після чого акти антиєврейських насильств були зафіксовані в десятках сіл і міст, де формальним приводом до погромів ставали чутки про нібито спробу євреїв викрасти і здійснити ритуальне вбивство християнських дітей[9].
Повоєнні часиРедагувати
У повоєнних часах прослідковувався інтенсивний розвиток території і населення міста. Однією з найбільших територіальних змін стало будівництво і приєднання до міста Нової Гути.
На зламі тисячоліть, у 2000, ґрад Kraka здобув титул «Культурної столиці Європи». Сьогодні Краків є одним з найпопулярніших місць на світі. У 2006 році, був у «п'ятірці» найпопулярніших міст Європи, у 2007 році, здобув титул «наймоднішого міста світу» — згідно з даними американської інтернетової агенції Orbitz, що визначає тренди у світовому туризмі. В червні 2007 року, Краків відзначав 750 річницю статусу міста. Незважаючи на свою щораз більшу космополітичність, Краків залишається надалі носієм польської символіки. Це єдине місто в Польщі, яке має право вживати в гербі емблему Польської Держави. Така можливість, згідно з геральдичною символікою, надається тільки столичним містам.
Видатні особиРедагувати
- Бартломей Пенкель
- Стефан Банах
- Ян Матейко
- Ванда Василевська
- Єжи Гофман
- Станіслав Лем
- Болеслав III Кривоустий
- Ян I Ольбрахт
- Ян II Казимир
- Єва Ліпська
- Владислав II Ягайло
- Єжи Штур
- Роман Братний
- Абуш Александр
- Даніель Богуш
- Кшиштоф Борек
- Carl Carl
- Ева Демарчик
- DJ Tomekk
- Роберт Гадоха
- Мордехай Гебіртіг
- Генрик Гроссман
- Людвіг Гумплович
- Фрідріх Гальм
- Войцех Єжи Гас
- Роман Хаубенсток-Раматі
- Зві Хекер
- Йосиф Гофман
- Роман Інгарден
- Зигмунд Конєчни
- Францішек Махарскі
- Едвард Охаб
- Ян Рокіта
- Сигізмунд II Август
- Гжегош Турнау
- Карл Фрейхер фон Урбан
- Оскар Шиндлер
Серед українців, пов'язаних з містом:
- Богдан Лепкий — працював тут, похований на Раковецькому кладовищі;
- Іван Труш — навчався тут;
- Степан Бандера — брав шлюб у Церкві св. Норберта;
КультураРедагувати
Центральним елементом культури Кракова є Старе Місто — скарбниця шедеврів мистецтва та цінних пам'яток архітектури. Тут розташовано понад 1200 пам'яток, які представляють усі стилі архітектури, від середньовіччя до новітніх часів. Краківська площа Ринок належить до найбільших у Європі, залишається незмінною з 1257-го року.[10]
У 2013 році Краків отримав звання «місто літератури ЮНЕСКО», ставши 7-м у світі і першим у центрально-східній Європі.[11]
У Національному музеї зберігається єдина в Польщі картина Леонардо да Вінчі «Пані з горностаєм».
МузеїРедагувати
- Музей польської авіації («Muzeum Lotnictwa Polskiego»)
- Національний музей («Muzeum Narodowe w Krakowie»)
- Центр єврейської культури
- Археологічний музей («Muzeum Archeologiczne»)
- Королівський замок на Вавелі («Zamek Królewski na Wawelu»)
- Палац єпископа Еразма Цьолека («Pałac biskupa Erazma Ciołka»)
- Будинок Станіслава Виспянського («Muzeum Stanisława Wyspiańskiego.»)
- Будинок Яна Матейка («Dom Jana Matejki»)
- Історичний музей («Muzeum Historyczne»)
- Центр японського мистецтва і техніки «Manggha» («Centrum Sztuki i Techniki Japońskiej „Manggha“»)
- Музей вітражу
- Музей історії фотографії («Muzeum Historii Fotografii»)
- Музей сучасного мистецтва
- Музей страхування
- Музей Чорторийських («Muzeum Czartoryskich i Arsenał Muzeum Czartoryskich»)
- Суконні ряди («Sukiennice»)
- Етнографічний музей («Muzeum Etnograficzne»)
РелігіяРедагувати
У 2016 році місто прийняло «Світовий день молоді».[12]
СпортРедагувати
У Кракові базується дві футбольні команди Екстракляси «Вісла (Краків)» (найуспішніша команда в історії польського футболу) та «Краковія» (вболівальником якої був Іоанн Павло ІІ)[13], а також кілька менш успішних команд, таких як «Гарбарня», «Гутник» та інші.
Влітку 2017 Краків був одним із шістьох міст Польщі, які приймали молодіжний чемпіонат Європи з футболу.
ПартнерствоРедагувати
Міста-побратимиРедагувати
Київ, Україна- Кам'янець-Подільський, Україна
Кіто, Еквадор
Льовен, Бельгія
Мілан, Італія
Нюрнберг, Німеччина
Куритиба, Бразилія
Ла-Серена, Чилі
.svg){kind=small}
КонсульстваРедагувати
Генеральні консульства:
Почесні консульства:
ТуризмРедагувати
Краків є найбільш відвідуваним містом Польщі. Щороку його відвідує приблизно 10 млн. туристів (для порівняння, Варшаву — лише 8 млн.)[14].
| Історичний центр Кракова | |
|---|---|
| Historic Centre of Kraków [15] | |
| Світова спадщина | |
 Вавельський палац | |
| 50°03′41″ пн. ш. 19°56′14″ сх. д. / 50.06138888891677396° пн. ш. 19.93722222224977969° сх. д. | |
| Країна |
 Польща |
| Тип | Культурний |
| Критерії | IV |
| Об'єкт № | 29 |
| Регіон | Європа і Північна Америка |
| Зареєстровано: | 1978 (2 сесія) |
|
| |
| Краків у Вікісховищі? | |
Див. такожРедагувати
- Велике Князівство Краківське
- Вільне місто Краків
- 46977 Краків — астероїд, названий на честь міста.
ПриміткиРедагувати
- ↑ Малопольське воєводство
- ↑ http://www.krakow.pl/otwarty_na_swiat/2531,miasto,1,0,otwarty_na_swiat.html
- ↑ http://www.leipzig.de/buergerservice-und-verwaltung/partnerstaedte/krakau/
- ↑ https://www.leuven.be/subsidie-voor-jumelage-activiteiten
- ↑ http://whc.unesco.org/en/sessions/02COM
- ↑ Войтович Л. Прикарпаття в другій половині I тисячоліття н. н.:найдавніші князівства // Вісник Львівського університету, 2010. — Вип. 45. — С. 47.
- ↑ Семенюк С. Історія Українського народу… — С. 220.
- ↑ М.Литвин, К.Науменко. Історія ЗУНР.- Львів: Інститут українознавства НАНУ; видавнича фірма «Олір», 1995.- 368 с., іл. ISBN 5-7707-7867-9 с. 39
- ↑ Цей день в історії
- ↑ Яна Стемпнєвич (05.03.2013). Королівський Краків. Polskie Radio S.A. Процитовано 30.10.2013.
- ↑ Л.І. (21.10.2013). Краків Містом літератури ЮНЕСКО. Polskie Radio S.A. Процитовано 30.10.2013.
- ↑ Л.І. (30.07.2013). На Всесвітніх днях молоді Краків заробить чи втратить?. Polskie Radio S.A. Процитовано 30.10.2013.
- ↑ http://www.cracow-life.com/poland/krakow-sport
- ↑ В.П. (15.01.2016). Краків відвідало 10 млн туристів, Варшаву – 8. polradio.pl. Процитовано 27.01.2016.
- ↑ * Назва в офіційному англомовному списку
ДжерелаРедагувати
- Ільюшин І. І. Краків // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К.: Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 284. — ISBN 978-966-00-0855-4.
- Кущ П. Ні кроку без легенди. У Кракові легенди є однією з колоритних родзинок стародавнього польського міста, яке нагадує музей просто неба // Україна Молода. — 2009. — № 64 (8 квітня).
- Поліщук Я. О., Шушківський А. І. Краків // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2014. — Т. 15 : Кот — Куз. — С. 175—177. — ISBN 978-966-02-7305-4.
- Семенюк С. Історія Українського народу. — Львів : Апріорі, 2010. — 608 с. — ISBN 978-966-2154-14-6.
- Maciszewski. Kraków (łac. Cracovia…) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1883 . — T. IV : Kęs — Kutno. (пол.) — S. 587—604.
