Відкрити головне меню

Ян Матейко

польський художник, майстер полотен на історико-патріотичні сюжети

Ян Алоїзій Мате́йко (пол. Jan Alojzy Matejko; 24 червня 1838, Краків — 1 листопада 1893, Краків) — польський художник, майстер визначних живописних полотен на історико-патріотичні сюжети.

Ян Матейко
пол. Jan Matejko
Matejko Self-portrait.jpg
Автопортрет
При народженні Ян Алоїзій Матейко
Народження 24 червня 1838(1838-06-24)
Краків
Смерть 1 листопада 1893(1893-11-01) (55 років)
  Краків, Австро-Угорщина
Поховання
Національність поляк чеського походження
Громадянство Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Жанр портрет, історичні композиції
Навчання Академія образотворчих мистецтв у Кракові (1858), Яґеллонський університет і Мюнхенська академія мистецтв
Діяльність художник, викладач університету
Напрямок реалізм
Вчитель Владислав Лущкевич[d] і Wojciech Stattler[d]
Працівник Яґеллонський університет
Член Сербська академія наук і мистецтв і Serbian Learned Society[d]
Твори Prussian Homage[d] і Битва під Грюнвальдом
Нагороди
Кавалер командорського хреста ордена Франца Йосифа
Кавалер ордена Почесного легіону
Командор із зіркою ордена Пія IX

Ян Матейко у Вікісховищі?

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Початок життяРедагувати

Ян Матейко народився і виріс у Кракові — частині Польщі, анексованій Австрією. Батько, Францішек Ксаверій (пол. Franciszek Ksawery, етнічний чех з села Рудніце), працював приватним вихователем та вчителем музики. Він оженився на Йоганні Кароліні Россберґ (пол. Joanna Karolina Rossberg), напівполькою-напівнімкенею.
Батько Яна не опанував місцеву мову, говорив польською з багатьма помилками. Батьки вінчалися двічі: спочатку в костелі св. Хреста (наречений — католик), на другий день у євангелістів (належала наречена). Родина мешкала на останньому поверсі будинку на вулиці Флоріанській.

Ян був дев'ятою дитиною в сім'ї (з одинадцяти) Рано померла мати (1846 р.); ріс у своєї тітки — Анни Замойської (Anna Zamojska). На виховання молодого Яна великий вплив також здійснив його старший брат Францішек.

Батько наполягав на музичній кар'єрі сина, за це не треба було платити. Мовчазний хлопець вдався до спротиву, батько віддав до Академії мистецтв. У Яна рано виявилися неабиякі художні здібності.

НавчанняРедагувати

У 1852 р. почав вивчати живопис в Краківській Академії мистецтв. Серед вчителів були Войцех Корнелі Заттлер (пол. Wojciech Korneli Sattler) та Владислав Люшкевич (пол. Władysław Łuszczkiewicz).

Значно більший вплив на юнака мав сам Краків, його Маріацький костел, різьблення Віта Ствоша (близько 1447—1533 років), книжки, живопис, якщо його пощастило десь бачити. Вивчення старожитностей та пам'яток культури стало справою його життя та фаху. Він невпинно малював; коли малюнків накопичилося декілька тисяч, назвав їх «мій скарбчик» (скарбчик — приміщення в маєтку, де шляхта зберігала коштовності та перли).

Тоді Матейко захворів на одне око, але це йому не завадило стати найталановитішим учнем Академії. Хвороба очей змусила користуватися окулярами майже все життя. В окулярах він на всіх автопортретах. Щоб не бідувати, постійно шукав додаткову роботу (допомагав фотографу, малював вивіски, оздоблював вітрини магазинів). Мав легендарну працездатність.

Перебування у Мюнхені та ВідніРедагувати

Після закінчення краківської Академії в 1858 р. він два роки навчається в Мюнхені у Германа Аншютца (нім. Hermann Anschütz). Німецька мова погано давалася юнакові. В Мюнхені днював в залах Пінакотеки, де мав змогу спілкуватися з велетнями мистецтва — Рубенсом, Дюрером, Тінторетто, Ван Дейком, Альтдорфером. Після короткого перебування у Відні 1859—1860 років у Христіана Рубена (нім. Christian Ruben) повертається до Кракова.

Перші портретиРедагувати

Сестра майстра Дора одружилася з заможним промисловцем Серафінським. Ян постійно спілкувався з родиною Серафінських, на світ з'явиться галерея портретів батька, сестер, родини Серафінських, потім й Ґебултовських. Пізніше Теодора Ґебултовська[pl] стане дружиною Яна.

Картини з історії ПольщіРедагувати

 
Блазень Станьчик на балу королеви Бони

Патріотизм — наскрізна тема життя й творчости Яна Матейка. Жага зробити щось корисне для Польщі, здається, ніколи не полишала Яна. Яке історичне полотно Матейка не візьмеш аналізувати, завжди буде Польща, її давня й славетна історія, велич, болісні помилки, що привели країну до національної катастрофи та втрати державності. Смутком відгукується блазень Станьчик на звістку про втрату державою ще одного міста («Станьчик на балу королеви Бони Сфорца»), історичний крок відчувають посли Литви та Польщі, підписавши міждержавну угоду про з'єднання («Люблінська унія»), вітає співвітчизників з перемогою Т.Костюшко («Костюшко під Рацлавицями»). Національно-визвольні повстання поляків закінчувалися поразками, Я.Матейко раз у раз пише перемоги, аби підняти дух сучасників («Перемога в Ґрюнвальдській баталії», «Перемога Яна ІІІ Собеського над турками під Віднем», «Король Стефан Баторій приймає ключі під Псковом»). Навіть полотно «Вернигора» подає надію (українець Вернигора пророкує загибель та й відродження Польщі в майбутньому, а єдиний письменний записує страшне та й обнадійливе пророцтво).

Напруга й нервова схвильованість вщухають лише в портретах його дітей («Єжи верхи на коні», «Дочка Беата з пташкою»). Він не писав натюрмортів, та кожне його полотно — це пісня меблям, одягу, зброї, ювелірним речам, старим килимам, середньовічній архітектурі. Епічним оркестром бринять фарби в картині «Дзвін Сигизмунда», «Прийнятті Першої польської конституції третього травня 1791 року», «Заснуванні академії Любранського в Познані». Величі співвітчизника слугує й полотно «Розмова з богом. Микола Копернік».

Королева
Бона Сфорца
Перший Сейм
Конституція третього травня
Перемога Яна Собеського
під Віднем


Рейтан, або Втрата державності
Стефан Баторій під Псковом
Персоніфікація Полонії

Картини з історії УкраїниРедагувати

Творчий доробок Яна Матейка містить два олійних твори з історії України — «Вернигора» та «Богдан Хмельницький з Тугай-беєм під Львовом».

Ян Матейко кілька років працював над різноманітними ескізами до цих картин. На початку 70-х років XIX ст. створює настінне зображення у Підгорецькому замку — «Хмельницький в Корсуні», у 1870 р. — «Легенда про Вернигору», 1874 року написаний олійний портрет «Гетьман Остафій Дашкевич», 1875 р. — ескізи до «Вернигори», 1877 року на сторінках часопису «Клоси» надрукований древоритний портрет Богдана Хмельницького його роботи.

Остаточний варіант картини «Вернигора» Ян Матейко закінчив у 1884 р. (первинні назви «Лірник», «Пророцтво українського лірника»).

Посмертна славаРедагувати

У світі небагато країн, де зберігають оригінали Яна Матейка. Поляки-емігранти заснували в Сполучених Штатах Америки Фонд Костюшка, куди передали його твори. Ватикан, як духовний центр поляків, отримав дарунок від нації саме твором Яна Матейка. В скромному переліку країн (Хорватія, Угорщина, Італія) знайшлося місце й для України. Неповторний Львів зберігає дві картини славетного Яна Матейка.

Перелік картин художникаРедагувати

  • Король Карл Густав та єпископ Шимон Старовольський біля надгробку короля Локетка (1858, дипломний твір)
  • Блазень Станьчик (на балу у королеви Бони), 1862
  • Проповідь Скарги, 1864
  • Рейтан — занепад Польщі, 1866
  • Діти художника, 1870,
  • Стефан Баторій під Псковом, 1872
  • Копернік (Розмова з Богом), 1873
  • Костюшко під Рацлавицями
  • Грюнвальдська битва, 1878
  • Син Єжи верхи, 1882
  • Дочка Беата з пташкою, 1882
  • Віт Ствош з онукою в Марьяцькому костелі
  • Пруська присяга
  • Перемога Яна ІІІ Собеського над турками під Віднем
  • Портрет Станіслава Тарновського, 1890
  • Дзвін Сигизмунда
  • Прийняття Першої польської конституції третього травня 1791 року
  • Люблінська унія
  • Тугай-бей
  • Вернигора (картина)

Портрети, Будинок Яна Матейка, КраківРедагувати

  • Автопортрет (тондо, 1887, Будинок Яна Матейка, Краків)
  • Портрет сестри Марії Матейко, 1859, Будинок Яна Матейка, Краків
  • Портрет батька художника, 1877, Будинок Яна Матейка, Краків

ГалереяРедагувати

НагородиРедагувати

Почесні званняРедагувати

Цікаві фактиРедагувати

  • Картини Яна Матейка містять ряд історичних неточностей. Зокрема, на полотні «Стефан Баторій під Псковом» зображена здача міста, тоді як в реальності король так і не зумів оволодіти фортецею.[1]
  • Актова зала головного корпусу Національного університету «Львівська політехніка» прикрашена 11 написаними олією картинами, які створені у 80-х роках позаминулого століття Яном Матейком у малих композиційних ескізах[2].[відсутнє в джерелі]

Вшанування пам'ятіРедагувати

ПольщаРедагувати

  • Пам'ятники Яну Матейку у Варшаві, Кракові
  • Почесний громадянин Кракова.

УкраїнаРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Ян Матейко
  2. Актова зала (галерея Матейка)
  3. Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie z planem miasta // Wydanie drugie. — Lwów; Warszawa: Ksiąźnica Atlas, 1925. — 276 s. — mapa. (пол.)

Див. такожРедагувати

ПосиланняРедагувати