Ядвіга Анжуйська

Ядвіга І Анжу (пол. Jadwiga Andegaweńska, бл.1374 — 17 липня 1399) — королева Польщі з 1384, наймолодша дочка угорського короля Людовіка та Єлизавети Боснійської, з 1386 — дружина та співправителька Владислава II Ягайла, який до того був великим князем литовським; 1387 року долучила до своїх володінь Руську землю (Галичину). Походила з Анжуйської династії Капетингів. Канонізована католицькою церквою.

Свята
Королева Гедвіґа

пол. Jadwiga Andegaweńska
Свята Королева Гедвіґа
Свята Королева Гедвіґа
Прапор
Королева Русі
8 березня 1387 — 17 липня 1399
Попередник: Марія I Анжуйська
Наступник: Владислав ІІ Ягайло
Король Польщі
16 жовтня 1384 — 17 липня 1399
Коронація: 16 жовтня 1384
Попередник: Людовик I Угорський
Наступник: Владислав ІІ Ягайло
 
Народження: 1374
Буда
Смерть: 17 липня 1399(1399-07-17)
Краків
Поховання:
Країна: Угорщина і Королівство Польське
Релігія: Римо-католицька церква
Рід: Анжу
Батько: Людовик I Угорський
Мати: Єлизавета Боснійська
Шлюб: Владислав ІІ Ягайло
Діти: Elizabeth Bonifacia of Polandd

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

БіографіяРедагувати

 
Одне з зображень Ядвіги I (Марчелло Баччареллі)
 
Ядвіга I (Ян Матейко)

.

15 червня 1378 заручена з Вільгельмом — сином і спадкоємцем австрійського герцога Леопольда III Габсбурга і після досягнення 12-річного віку мала стати його дружиною. Відтоді виховувалась у віденському герцогському дворі.

Після смерті Людовика у 1382 повинна була разом з Вільгельмом успадкувати угорський престол, однак королевою Угорщини стала середня сестра Ядвіги Марія I Угорська. Незабаром польська шляхта, розчарована в особистій унії з Угорщиною, домоглася згоди на передачу Ядвізі польського престолу, призначеного для Марії. Ядвіга була коронована у Кракові 16 жовтня 1384 як король Польщі — Hedvig Rex Poloniæ. Чоловічий рід її титулу мав підкреслити, що вона була монархом, а не жінкою короля.

У 1386 завдяки Дмитру з Гораю розірване заручення з Вільгельмом і 18 лютого 1386 Ядвіга вийшла заміж за Великого князя Литовського Ягайла (коронований королем Польщі 3 березня 1386 під ім'ям Владислава II), що оформило Кревську унію 1385 року. Внаслідок укладення унії в Польщі встановилася система співправління Ядвіги I і Владислава II. На Ядвігу поклали обов'язок забезпечити спадковий характер Корони Русі. Ядвіга мала свою державну канцелярію, брала участь у вирішенні зовнішньополітичних питань. Мала доньку від Ягайла — Єлизавету (Ельжбету) Боніфацію (22/06/1399-13/07/1399).

У 1387 разом з польським військом, яке очолювали краківський каштелян, Доброгост; сандомирським Кшеслав; каліським воєводою, Сендзівоєм, сандомирським, Яном, краківським, Спитком з Мельштина — воєводами та Кристином з Острова — маршалком власного двору — очолила похід на Галицьку Русь і приєднала її до своєї держави. До того часу Королівство Русі належало її сестрі Марії та входило до складу Угорського королівства на правах особистої унії[1].

Ядвіга намагалася мирним шляхом вирішити територіальні проблеми між Польщею і Тевтонським орденом. У 13971398 вела переговори з великим магістром Тевтонського ордену Конрадом фон Юнінгеном з метою повернення Польщі Добжинської землі. Протидіяла політичній діяльності князя Вітовта, який намагався розірвати Кревську унію та відновити незалежність Литви. Ядвіга підтримувала розвиток науки та мистецтва, сприяла підготовці відновлення Краківського (Ягеллонського) університету.

22 червня 1399 вона народила дочку Ельжбету Боніфачо, яка померла 13 липня 1399 року. Ядвіга померла через чотири дні близько 13:00, ймовірно, від післяпологової лихоманки.[2] Королева Ядвіга була похована у кафедральному соборі Кракова.

Цікаві фактиРедагувати

 
Печатка Королеви Ядвіги І Анжуйської. На печатці зокрема присутній Руський лев
  • Ядвіга I увійшла в історію Польщі як єдина жінка-король. Незважаючи на те, що в повсякденній мові про Ядвігу кажуть «королева» (прикметник), офіційно цей титул давався дружинам королів, причому він не був пов'язаний з правами здійснення державної влади. Ядвіга ж була повноправним королем з усіма правами та обов'язками, відповідними даному титулу[3].
  • король Ягайло констатував факт втрати нею цнотливості до укладення з ним шлюбу в діалозі зі Збігневом Олесьницьким.[4]

Вшанування пам'ятіРедагувати

УкраїнаРедагувати

ПольщаРедагувати

 
Пам'ятник королеви Ядвіґи в Іновроцлаві
  • Встановлено пам'ятник в Іновроцлаві, покровителькою котрого визнають королеву.

КанонізаціяРедагувати

8 червня 1997 Папа Римський Іван Павло II канонізував Ядвігу I як Святу Ядвігу Королеву «матір трьох народів».

РодовідРедагувати

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Карл II,
Король Неаполю
 
 
 
 
 
 
 
Карл Мартел Анжуйський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Марія Арпад
 
 
 
 
 
 
 
Карл I Роберт
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Рудольф I Габсбург
 
 
 
 
 
 
 
Клеменція Австрійська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Гертруда фон Гогенберг
 
 
 
 
 
 
 
Людовік І Великий,
Король Русі
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Казимир I Куявський
 
 
 
 
 
 
 
Владислав I Лікоть
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Єфросинія Опольська
 
 
 
 
 
 
 
Єлизавета П'яст
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Болеслав Побожний
 
 
 
 
 
 
 
Гедвіґа Калішська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Блаженна Іоланта
 
 
 
 
 
 
 
Гедвіґа I,
Королева Русі
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Приєзда I,
Бан Боснії
 
 
 
 
 
 
 
Стефан I Котроман,
Бан Боснії
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
невідомо
 
 
 
 
 
 
 
Стефан II Котроманич,
Бан Боснії
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Стефан Драгутин
 
 
 
 
 
 
 
Єлизавета Сербська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Каталіна Угорська
 
 
 
 
 
 
 
Єлизавета Боснійська,
Королева Русі
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Земомисл Іновроцлавський
 
 
 
 
 
 
 
Казимир ІІІ з Гневково
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Саломея Поморська
 
 
 
 
 
 
 
Єлизавета Куявська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
невідомий чоловік
 
 
 
 
 
 
 
невідома жінка
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
невідома жінка
 
 
 
 
 
 

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Denys Zubryćkyj. Kronika miasta Lwowa. — Lwów: w księngarni Kajetana Jabłońskiego, 1844. — S. 54-55. (пол.)
  2. Fototematy - Onet.pl Portal wiedzy. web.archive.org. 2016-10-11. Процитовано 2021-05-11. 
  3. http://ostarbeiter.vn.ua/jadwiga-andegawenska.html
  4. Опільський Юліан. Сумерк // Темні віки. — К. : Україна, 1993. — 444 с. — С. — 174. — ISBN 5-319-01070-2.
  5. http://restmaster.com.ua/jadviga/

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ядвіга Анжуйська