Марія I Анжуйська
Марія I Анжуйська (1371—1395) — королева Угорщини та «Королева Галичини і Володимирії» (Королева Русі) з 1382 і до її смерті 1395 року. Далекий нащадок Великих Князів Київських. По батьківській лінії вона належала до династії Анжу, які ведуть свій родовід від Анни Ярославни та Ярослава І Мудрого. Через свою бабусю Марію Арпад вона є також прямим нащадком Мстислава І Великого та Володимира ІІ Мономаха.
БіографіяРедагувати
Дочка короля Польщі та Угорщини, "Володаря і Спадкоємця Русі" Людовика I і його другої дружини Єлизавети Боснійської.
Намагаючись зберегти цілість держави, король зробив єдиною спадкоємицею свою старшу доньку Марію, обіцявши її в дружини Сигізмундові І Люксембурзькому. Але слідом за смертю Людовика I 1382 року почалася боротьба за владу. Марія стала королевою Угорщини у віці десяти років, а регентом при ній була її мати, королева Єлизавета.
Марія, що стала королевою Угорщини, внаслідок попередньої угорсько-польської унії також стала й королевою Польщі. Крім того вона була Королевою Хорватії та Королевою Русі.
1350 року Людовик І уклав угоду зі своїм вуєм, Королем Казимиром (підтвердження Вишеградського договору 1338 року[3]). Згідно із цієї угодою Угорщина «відступала свої спадкові права» на Королівство Русі пожиттєво Казимиру, а після його смерті (якщо у нього не буде синів) усі землі Держави Казимира переходять до Людовика І (небожа Казимира), у випадку наявності в Казимира синів, король Угорщини мав виплатити їм зазначену суму і повернути королівство Русі під своє управління.
Оскільки у Казимира не було дітей, то після смерті Казимира його небіж Людовик І успадкував усі землі Держави Казимира (в тому числі і Королівство Руське). Кароль Шайноха стверджував, що мав протевтонські симпатії, як і П'ясти над Віслою.[4]
У 1385-му Марія вийшла заміж за Сигізмунда I Люксембурзького (1368—1437) — сина імператора Священної Римської імперії Карла IV.
Однак частина польської шляхти виступила проти претензій Сигізмунда на польський трон. Розпочалась Громадянська війна у Великопольщі (1382–1385), внаслідок якої молодша сестра Марії Ядвіґа I була проголошена королевою Польщі. Угорсько-польська династічна унія була скасована.
Хоча після смерті Людовика І Марія (1382-1387) й стала Королевою Галичини і Володимирії (1382—1387), проте 1387 Руське королівство було захоплене Ядвігою, яка проголосила себе Королевою Русі. Марія і її нащадки цього не визнали. Королі Угорщини до 1918 року титулувались королями Русі, — тоді як королі Польщі панами і володарями. Належність королівства Русі до угорської корони ще у XIV ст. визнавали Папи Римські, а остаточно питання належності мав вирішити Сейм шляхти обох держав, який ніколи не скликався.
Користуючись тим, що в Угорщині почалась боротьба за трон і королева-мати Єлизавета Боснійська і Марія потрапили у полон до ворожих їм володарів Хорватії, молодша сестра Ядвіґа I, королева Польщі, здійснила військовий похід на Королівство Русі й Львів, де міщани та шляхта присягнули їй на вірність.
Королева Марія померла при пологах 1395 р. разом з дитиною, Угорщина (а також спадкові права на Королівство Галичини і Володимирії) відійшли до її чоловіка.
У грамотах для Галичини (1383—1385 роки), які аналізував Михайло Грушевський, вона титулує себе тільки як угорська королева. Старостою в цей час був Емерик Бебек.[5]
РодовідРедагувати
Генріх I + Анна Ярославна
- Філіп I
- Людовик VI
- Людовик VII
- Філіпп II Август
- Людовик VIII
- Карл I Анжуйський, король Неаполю, засновник династії
- Карл II Анжуйський + принцеса Марія Угорська
- Карл Мартелл Анжуйський, титулярний Король Угорщини
- Карл I Роберт, Король Угорщини, Король Галичини та Волині
- Людовик І Анжуйський, Король Угорщини, Король Галичини та Волині, Король Польщі, Володар і Спадкоємець Русі
- Людовик І Анжуйський, Король Угорщини, Король Галичини та Волині, Король Польщі, Володар і Спадкоємець Русі
- Марія Анжуйська, королева Угорщини, королева Галичини та Володимирії, Володар і Спадкоємець Русі (1382–1385, 1386–1395).
- Ядвіга Анжуйська, королева Польщі (1384–1399); Володар і Спадкоємець Русі (1387–1399)
- Ян Гравіна, граф Гравіни
- Людовик Гравіна, граф Гравіни
- Карл II, Король Неаполя; Король Угорщини і Хорватії, Король Галичини та Волині (1385–1386)
- Владислав Анжуйський, Король Неаполя; Король Угорщини і Хорватії
- Людовик Гравіна, граф Гравіни
-
- Людовик VIII
- Філіпп II Август
- Людовик VII
- Людовик VI
- Філіп I
ПриміткиРедагувати
- ↑ фактичну владу над Королівством передала своєму чоловіку Сигізмунду I Люксембургу
- ↑ титулярна
- ↑ Городиський Л., Зінчишин І. Мандрівка по Теребовлі і Теребовлянщині: Історичний нарис-путівник. — Львів : Каменяр, 1998. — 294 с., іл. — С. 44. — ISBN 966-7255-01-8.
- ↑ Jadwiga a Jagiełło, 1374–1413. — т. 1. — S. III. (пол.)
- ↑ Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. IV. — С. 114.
ДжерелаРедагувати
- Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. IV.
|
Це незавершена стаття про монарха, династію чи її представника. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| Попередник Людовик Угорський |
|
Королева Угорщини 1382-1395 |
|
Наступник Сигізмунд I Люксембург |
| Попередник Людовик Угорський |
|
Королева Галичини та Володимирії 1382-1387 |
|
Наступник Сигізмунд I Люксембург (титулярний) Карл Малий (недовго правив) Ядвіґа I (фактична) |