Хорватська мова
Хорва́тська мо́ва (хорв. hrvatski jezik) — мова, яка використовується переважно в Хорватії, Боснії і Герцеговині і сербській Воєводині, має статус міноритарної в Чорногорії, Австрії, Італії, Угорщині, Румунії. Є офіційною мовою Європейського Союзу. Належить до групи південнослов'янських мов.
| Хорватська мова | |
|---|---|
| hrvatski jezik | |
 Поширення хорватської мови в межах хорватсько-сербської мовної системи Хорватська мова є мовою більшості Хорватська мова є мовою меншості або поширені інші мови | |
| Поширена в | Хорватія, Боснія і Герцеговина |
| Регіон | Південно-Східна Європа |
| Носії | 5,5 млн |
| Писемність | латинка (гаєвиця) |
| Класифікація | Індо-Європейська |
| Офіційний статус | |
| Офіційна |  Хорватія Боснія і Герцеговина Сербія (Воєводина) Європейський Союз |
| Регіональна |  Чорногорія Австрія Угорщина Італія Румунія |
| Регулює | Рада з нормативної стандартної хорватської мови (хорв. Vijeće za normu hrvatskoga standardnog jezika) |
| Коди мови | |
| ISO 639-1 | hr |
| ISO 639-2 | hrv |
| ISO 639-3 | hrv |
Стандартизована хорватська базується на найпоширенішому наріччі сербохорватської — штокавському, що є основою також стандартизованих сербської, боснійської та чорногорської. Інші сербохорватські наріччя (чакавське, кайкавське, торлацьке, крашевське) також поширені серед хорватів. Ці чотири наріччя, як і чотири стандартизовані мови часто окреслюють разом терміном сербохорватська мова. Щоправда, цей термін є дискусійним, особливо серед носіїв цих мов,[1] і в деяких колах вживають парафраз «боснійсько-сербсько-хорватсько-чорногорська мова».
У середині 18-го століття було здійснено перші спроби сформувати хорватський літературний стандарт на основі неоштокавського діалекту, який служив міжрегіональною лінгва франка, відводячи на другий план чакавське, кайкавське та штокавське просторіччя.[2] Вирішальну роль зіграли хорватські вуківці (послідовники Вука Караджича), які наприкінці 19-го ст. — на поч. 20-го ст. закріпили використання неоштокавського як літературного стандарту, а також фонологічної орфографії.[3]
Для запису хорватської мови використовують латинську абетку — «гаєвицю».[4]
Поширення і діалекти
ред.Поширена в Боснії і Герцеговині, Хорватії, а також в Австрії та Італії.
Має три діалекти, які за варіантами займенника «що» у цих діалектах, називаються штокавський, чакавський та кайкавський діалект. Відмінності між цими діалектами виникли ще у дописемну епоху історії слов'янських народів.
Штокавська говірка
ред.Штокавська говірка є розмовною головним чином у 2/3 з Хорватії, у хорватів у Сербії, Чорногорії, Боснії і Герцеговині.
Приклад: Što ću vam reć: u nama tuče hrvatsko srce!
Моліська хорватська говірка
ред.Моліська хорватська говірка є розмовною в трьох селах італійської Молісії (Kruč, Štifilić, Mundimitar), заселених нащадками південних хорватів, які мігрували туди зі східного Адріатичного узбережжя в 15-му сторіччі. Оскільки ці люди мігрували далеко від решти частини їхніх родичів, тому мова діаспори чіткіша від стандартної мови і має більший вплив італійської мови. Моліська хорватська говірка — штокавська-чакавська говірка.
Чакавська говірка
ред.
Чакавська говірка є розмовною в західній, центральній, і південній частині Хорватії, переважно в Істрії, затоці Кварнер, Далмації, а також в хорватських внутрішніх територіях (Гака, Покуп'є тощо). За чакавським говором ять здебільшо вживають як і або т як e (рідко як ye), або навіть змішано екавська-ікавська вимова. Багато говорів чакавської мають багато запозичень з венеційської, італійської, грецької і інших середземноморських мов.
Приклад: Ča ću vom reć: u nom tuče harvosko sarce!
Говірка хорватів Бургенланду
ред.Ця хорватська говірка — чакавсько-штокавська говірка. Вона є розмовною перш за все у федеральній землі Бургенланд в Австрії, та в сусідніх областях у Відні, Словаччині, і Угорщині серед нащадків хорватів, які мігрували туди у 16-му сторіччі. Ці говори або, можливо, сімейство говорів абсолютно відмінне від стандартної хорватської. На них сильно вплинула німецька мова, а також угорська. Крім того, вони мають деякі властивості від усіх трьох головних діалектних груп у Хорватії, оскільки переселенці не походять цілком з тих самих областей Хорватії. Стандарт «Мікро-літературний» заснований на чакавській говірці &, і, подібний до чакавського говору, характеризується найконсервативнішими граматичними структурами: він зберігає ті форми, що втратила штокавська говірка офіційної хорватської мови.
Як мінімум 100 000 осіб говорять хорватською бургенладською говіркою, і майже всі двомовні з німецькою мовою. Її майбутнє непевне, але є деякий рух, щоб зберегти її. Вона має офіційний статус в шести районах Бургенланду, і використовується в деяких школах в Бургенланді та сусідніх західних частинах Угорщини.
Кайкавська говірка
ред.Кайкавська говірка є здебільшого розмовною у мешканців півночі і північного заходу Хорватії, зокрема третини країни біля угорського й словенського кордону: головним чином навколо міст Загреб, Вараждин, Чаковец, Копривниця, Петриня, Делніце тощо. Подає ять здебільшого як e (рідко як дифтонг i); ця вимова не може дорівнювати екавсько-штокавській говірці, оскільки багато кайкавських говорів мають закритий e приблизно ae (від ять) і відкритий e (від оригінального e).
Є нестача декількох піднебінних звуків (ć, lj, nj, dž), знайдених в штокавській говірці, і має деякі запозичені слова від сусідніх словенських говорів, а також з німецької, головним чином у містах.
Приклад: Kaj bu vam rekel: v nam tuče horvatsko serce!
Історія
ред.
Найдавніші писемні пам'ятки датуються XII сторіччям (Башчанський напис, написаний глаголицею, близько 1100 року; Грамота Куліна, написана кирилицею 1189 року). У теперішній мові використовується хорватський варіант латинки.
Літературна мова створена у 2-й половині XV століття на основі штокавських говірок.[5] У її формуванні визначну роль відіграли хорватські францисканці, єзуїти, хорвати Бартол Кашич, Людевит Гай. Об'єднання у літературній мові особливостей різних діалектів дало велику варіативність літературної мови як у лексиці, так у фонетиці і морфології. Орфоепічна норма вимови — подвійна: на місці старого «ятя» (Ѣ) допускається вимова [ije] (mlijeko — молоко,) або [je] (mljekara), що відповідно називається ijeкавською та jєкавською вимовою.
Фонетика
ред.Мові властиві довгі та короткі голосні та тонічний (музичний) наголос, що відрізняє її від усіх інших слов'янських мов. Існує складотвірний сонант [r].
Прото-слов'янський голосний звук ять з часом змінився, і зараз щодо нього існують три варіанти:
- В ікавській вимові ять перетворився на звук [i] (штокавська, чакавська, кайкавська говірка).
- В екавській вимові ять перетворився на звук [e] (кайкавська, чакавська, штокавська говірка).
- В ієкавській вимові (ijekavski) ять перетворився на дифтонг [ie] і передається на письмі як ije або je (штокавська, чакавська говірка).
У хорватській мові довгий дифтонг реалізується як [ie][6].
Морфологія
ред.Іменники, прикметники, займенники та числівники змінюються за відмінками.
Дієслово має розвинену систему дієвідміни: чотири ряди простих та складних форм минулого часу, два ряди форм майбутнього часу. Інфінітив може заміняти конструкція зі сполучника «da» і форми теперішнього часу.
Письмо
ред.| A a | B b | C c | Č č | Ć ć | D d | Đ đ |
| Dž dž | E e | F f | G g | H h | I i | J j |
| K k | L l | Lj lj | M m | N n | Nj nj | O o |
| P p | R r | S s | Š š | T t | U u | V v |
| Z z | Ž ž | (i+e=ie) | (r+r=ŕ) |
Словник прикладів відмінностей між мовами
ред.| Українська | Верхньолужицька | Хорватська | Сербська |
|---|---|---|---|
| Порівняння | Přirunanje | Usporedba | Поређење (Poređenje) |
| Європа | Europa | Europa | Европа (Evropa) |
| Нідерланди | Nižozemska | Nizozemska | Холандија (Holandija) |
| Італійці | Italčenjo | Talijani | Италијани (Italijani) |
| Всесвіт | Uniwersum, swětnišćo | Svemir | Васиона (Vasiona) |
| Хребет | Rjap | Kralježnica | Кичма (Kičma) |
| Повітря | Powětr | Zrak | Ваздух (Vazduh) |
| Виховання | Kubłanje, wukubłanje | Odgoj | Васпитање (Vaspitanje) |
| Тиждень | Tydźeń | Tjedan | Седмица (Sedmica) |
| Історія | Stawizny | Povijest | Историја (Istorija) |
| Штани | Cholowy | Hlače | Панталоне (Pantalone) |
| Живіт | Brjuch | Trbuh | Стомак (Stomak) |
| Наука | Wěda | Znanost | Наука (Nauka) |
| Особисто | Wosobnje | Osobno | Лично (Lično) |
| Особа | Wosoba | Osoba | Лице (Lice) |
| Об'єднані Нації | Zjednoćene narody | Ujedinjeni Narodi | Уједињене Нације (Ujedinjene Nacije) |
| Хліб | Chlěb | Kruh | Хлеб (Hleb) |
| Штучний | Kumštny | Umjetni | Вештачки (Veštački) |
| Хрест | Křiž | Križ | Крст (Krst) |
| Демократія | Demokratija | Demokracija | Демократија (Demokratija) |
| Виявлення | Spóznaće | Spoznaja | Сазнање (Saznanje) |
| Острів | Kupa | Otok | Острво (Ostrvo) |
| Офіцер | Oficěr | Časnik | Официр (Oficir) |
| Дорожній рух | Nadróžny wobchad | Cestovni promet | Друмски саобраћај (Drumski saobraćaj) |
| Автомагістраль | Awtodróha | Autocesta | Аутопут (Autoput) |
| Довжина | Dołhosć | Duljina | Дужина (Dužina) |
| Спілка | Udruga | Удружење (Udruženje) | |
| Фабрика | Fabrika, twornja | Tvornica | Фабрика (Fabrika) |
| Загальний | Powšitkowny | Opće | Опште (Opšte) |
| Христос | Chrystus | Krist | Христос (Hristos) |
| Вибач | Wodajće prošu | Oprosti | Извини (Izvini) |
| Нормативна рідна мова | Maćernorěčny standard | Materinski jezični standard | Матерњи језички стандард |
Нагороди
ред.Щорічно в Хорватії відбувається відзначення нагородою доктора Івана Шретера за найкраще слово, написане хорватською.
Примітки
ред.- ↑ Radio Free Europe — Serbian, Croatian, Bosnian, Or Montenegrin? Or Just 'Our Language'? [Архівовано 13 вересня 2016 у Wayback Machine.] Živko Bjelanović: Similar, But Different, Feb 21, 2009, accessed Oct 8, 2010
- ↑ Bičanić et al. (2013:55)
- ↑ Bičanić et al. (2013:84)
- ↑ Croatia: Themes, Authors, Books | Yale University Library Slavic and East European Collection. Library.yale.edu. 16 листопада 2009. Архів оригіналу за 29 жовтня 2013. Процитовано 27 жовтня 2010.
- ↑ Stjepan Babić: Hrvatski jučer i danas, Školske novine, Zagreb, 1995., str. 250, 953—160-052-X
Od ulaska štokavskoga narječja u hrvatsku književnost hrvatski književni jezik štokavskoga tipa razvijao se evolutivno, bez velikih lomova i usjeka pa se kraj 15. stoljeća može s pravom smatrati početkom današnjeg hrvatskog književnoga jezika odnosno početkom njegovog standardiziranja, jer je među ostalim, već onda bio polivalentnim. Točnije, jezik najrazvijenije i vrlo utjecajne dubrovačke književnosti, koja je utjecala na sve ostale pisce na hrvatskom jeziku, postao je standardnim. - ↑ Govor XXV (2008), 1 [Архівовано 21 травня 2011 у Wayback Machine.] S. Habijanec: Fonološki opis hrvatskoga dvoglasnika i slovačkih dvoglasnika, str. 50
«Problematika fonološkoga statusa /i͡e/ u hrvatskom jezikoslovlju mnogo je izraženija, budući da njegova fonematičnost još uvijek nije potpuno dokazana niti općeprihvaćena. Ono u čemu se svi autori slažu jest da je refleks dugoga praslavenskoga jata u hrvatskom jednosložan…, refleks dugoga jata u hrvatskom se jeziku ostvaruje kao jedinstveni dvoglasnik 'i͡e' koji se u realizaciji razlikuje od dvosložnog slijeda ije, ali i od jednosložnoga slijeda 'jē'.»
Див. також
ред.Література
ред.- Васильєва Л. Хорватська мова: Навчальний посібник / 2-ге видання, доповнене. — Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2007. — 312 c. — ISBN 966-613-467-5
- Васильєва Л., Пешорда Д. Хорватська мова: Збірник вправ. — Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2007. — 128 с.
- Штокавські літературні мови: проблеми становлення, розвитку, сучасний стан / Л. П. Васильєва; Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. — Л., 2002. — 344 c. — Бібліогр.: с. 315—339.
Посилання
ред.- Хорватська мова на сайті Ethnologue: Croatian. A language of Croatia (англ.)
- Хорватська мова на сайті Glottolog 3.0: Language: Croatian [Архівовано 2 вересня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
