Глаго́лиця — поряд з кирилицею, одна з найдавніших слов'янських абеток. Вважається, що саме глаголицю створив св. Костянтин (Кирило) Філософ[1] в 862863 році для запису священних біблійних текстів слов'янською мовою, а кирилицю розробили його послідовники на основі грецького алфавіту, додавши для передачі звуків, відсутніх у грецькій мові, літери, запозичені з глаголиці[2].

Глаголиця
ⰽⱛⱃⰺⰾⰾⱁⰲⰻⱌⰰ
Glagolitic script.svg
Вид
алфавіт
Мови старослов'янська
Період
862/863 — сьогодення
Походження
змодельована на основі грецької абетки
  • Глаголиця
Напрям зліва направо
U+2C00–U+2C5F
Ця стаття містить символи МФА та знаки описуваної системи письма. Якщо у Вас не встановлений відповідний шрифт, то замість юнікодівських символів Ви можете побачити знаки питання, квадратики або інші знаки.
Дощечка з текстом, написаним глаголицею

Зазвичай говорять про два види глаголиці: стародавнішу «круглу» (хорв. Obla glagoljica), також відому як болгарська, і пізнішу «ламану», хорватську (хорв. Uglata glagoljica), яка обмежено використовується в богослужінні дотепер. Алфавіт останньої поступово скоротився до 30 символів.

Також налічуються десятки тисяч рукописів, документів, книг писаних курсивною глаголицею. Найбільша робота має 22 томи. Використовувалася для скорого письма та укладання важливих документів і торгових угод.

Як алфавіт глаголиця була відома в Україні і в 17 столітті її подав у своїй граматиці І. Ужевич. Різновид глаголиці в Україні використовували (наприклад, П. Беринда) як тайнопис. Наприкінці 10 століття у Болгарії, а згодом і в інших слов'янських землях — Македонії, Сербії, Київській Русі — глаголицю почала витісняти кирилиця, а в Чехії, Моравії, Словаччині, Словенії та частково у Хорватії — латиниця.

Гіпотези виникнення глаголиціРедагувати

Глаголиця була створена майже в той же час, що й кирилиця. Найімовірніше, що в її основі лежав вже існуючий розподіл слов'янської мови на звуки. Можливими причинами створення глаголиці, або правильніше двох, а не одної абетки було існування двох чи кількох докирилівських слов'янських абеток. У всякому разі про існування докирилівських письмен говориться в VIII главі «Паннонського життя» Кирила: до створення кирилівської абетки слов'яни використовували для письма «риски і різи». Крім того Кирило, ще до створення азбуки, знаходив слов'янські книги і чоловіка, «глаголющого тою бесідою», котрий і навчив його читати ті книги. Найімовірніше, що ці книги були написані на основі грецького алфавіту, пристосованого до слов'янської мови і, можливо, доповненого новими літерами, необхідними для передачі звуків мови. Кирило ж переробив цей матеріал, створив азбуку (кирилицю), переклав ряд книг і активно сприяв просвітництву.

Іншою можливою причиною створення іншої азбуки — глаголиці було переслідування німецько-католицькими монахами слов'янських книг, оскільки вони були написані літерами, схожими на грецькі, тобто візантійським письмом. Боротьба між західною і східною церквами часто приймала жорсткі форми. Метою захистити слов'янські книги і могло бути створення глаголиці — азбуки, яка дуже відрізнялася від кирилівської і не схожа на грецьку. Літери глаголиці виглядають штучними і не дуже зручні для написання. Це створює враження, що ця абетка розроблялася протягом короткого проміжку й не пройшла випробування часом. Кирилиця ж, навпаки, була створена повністю на основі грецького письма, яке вже пройшло через століття і прийняло зручний для написання вигляд. Можна зазначити також, що й грецький алфавіт, в свою чергу, був створений з фінікійського письма. Більша зручність кирилиці і дозволила їй з часом витіснити глаголицю.

ХарактеристикаРедагувати

Графіка деяких символів глаголиці виглядає не зручною для постійного вжитку, тому є припущення, що вона була розроблена в короткий період часу й не пройшла шліфування часом. Спрощення форм не відбулося в такому обсязі, як, наприклад, у грецькій абетці.[3]

В глаголиці аж чотири літери, що позначають звук [і]: Ⰹ, Ⰺ, Ⰻ, Ⱛ. У кирилиці їх лише три: И, І, Ѵ. В глаголиці для літери І вигадали два варіанти: звичайний Ⰹ і особливий Ⰺ для початку слова, щоб у текстах, які на той час не мали пробілів, не сплутати закінчення багатьох слів на Ⱏ (Ѥръ) та початком наступного слова на Ⰹ з літерою ы, яка позначалася ⰟⰉ.

Так само, як і в стародавній кирилиці, в глаголиці немає букви для звуку [у]. Якщо придивитися до літери Ⱆ, можна побачити, що це лігатура з двох літер Ⱁ + Ⱛ.

На відміну від кирилиці, таких загадкових літер, як грецькі за походженням кси Ѯ і псі Ѱ, у глаголиці немає.

Пунктуація в глаголиці аналогічна кирилиці, оскільки розвивалися вони пліч-о-пліч. І наголоси, і титла, зокрема скорочення (ⰱ҃҃ — бог), цілком припустимі.

Концепція глаголиці передбачала пари твердих і м'яких звуків [г] і [х]: Г твердий — Ⰳ, Г м'який — Ⰼ, Х твердий — Ⱒ, Х м'який — Ⱈ.

Запис чисел не збігається з кириличною (яка повністю скопійована з грецької). У глаголиці використовується наскрізна нумерація літер за зростанням, і вона не дозволяє записувати числа більше 5999. Виділяють числа в тексті точками та/або титлом і пропуском порядків, рівних нулю, через відсутність його позначення. Наприклад: 1980 = · ⰝⰜⰑ ·. Літера Ⰹ ніколи не використовувалася як цифра, а тільки її варіант Ⰺ. Так само, як і в кирилиці, числа від 11 до 19 пишуться з перестановкою розряду: 11 = ⰀⰊ·, а не ⰊⰀ·.[4]

Літери глаголиціРедагувати

Символ в Unicode Малюнок Церковнослов'янська назва Звук Числове значення Припущення щодо походження Відповідники в кириличних абетках
  Азъ /ɑ/ 1 Символ хреста або гебрейська א A
  Боукы /b/ 2 Невідомо; Б
  Вѣдѣ /ʋ/ 3 Можливо з латинської V В
  Глаголи /ɡ/ 4 Грецька Γ γ Г; Ґ
  Добро /d/ 5 Грецька Δ δ Д
  Ѥсть /ɛ/ 6 Можливо самаритянська /ге/ Е; Є; Э
  Живѣте /ʒ/ 7 Можливо коптська Ϫϫ («жанжа») Ж
  Ѕѣло /dz/ 8 Можливо Ϛ ϛ Ѕ
  Землѧ /z/ 9 Варіант Θ θ З
Ⰹ, Ⰺ  ,   Ижеи /i/, /j/ 10 Грецька Ι ι з дієрезом И; Й
  И десѧтичноѥ /i/, /j/ 20 Невідомо, можливо комбінація християнських символів кола і трикутника І; Ї
  Гъерв [dʑ] 30 Невідомо Ћ; Ђ, Ѓ
  Како /k/ 40 Гебрейська ק К
  Людиѣ /l/, /ʎ/ 50 Грецька Λ λ Л; Љ
  Мыслите /m/ 60 Грецька Μ μ М
  Нашь /n/, /ɲ/ 70 Невідомо Н; Њ
  Онъ /ɔ/ 80 Невідомо О
  Покои /p/ 90 Грецька Π π П
  Рци /r/ 100 Грецька Ρ ρ Р
  Слово /s/ 200 Невідомо, можливо комбінація християнських символів кола і трикутника С
  Твердо /t/ 300 Грецька Τ τ Т
  Оук /u/ 400 Лігатура з Ⱁ і Ⱛ У
  Ферть /f/ 500 Грецька Φ φ Ф
  Хѣръ /х/ 600 Невідомо, можливо поєднання латинських g і h Х
  Ѡт, Ѡмега /ɔ/ 800 Лігатура Ⱁ зі своїм оберненим зображенням Ѡ
  Ци /ts/ 900 Гебрейська ץ (прикінцева форма) Ц
  Червь /ʧ/ 1000 Гебрейська צ (початкова і середня форма) Ч; Џ
  Ша /ʃ/ Гебрейська літера ש Ш
  Шта /ʃt/ 800 Лігатура з Ⱎ і Ⱍ (або з Ⱅ, що менш ймовірно) Щ
  Ѥръ /ɯ/ Можливо модифікована Ⱁ Ъ
ⰟⰊ   Ѥры /ɨ/ Ы
  Ѥрь /ɘ/ Можливо модифікована Ⱁ Ь
  Ѩть /æ/, /jɑ/ Можливо лігатура з грецьких E+I Ѣ
  Ѥ /jɛ/, /jo/ Ѥ
  Ю /ju/ Ю
  Юс малый /ɛ̃/ Ѧ, Я
  Малий йотований юс /jɛ̃/ Ѩ
  Великий юс /ɔ̃/ Ѫ
  Великий йотований юс /jɔ̃/ Ѭ
  Фита /θ/ Грецька Θ θ Ѳ
  Ижиця /ʏ/, /i/ Ѵ
  Трикутне а /ɑ/
  Юс малий з хвостом /ɛ̃/
  Павукоподібне ха /x/
  Пѣ /p/ Відома з абецедаріїв, причому достеменно її вигляд не встановлено. Можливо, грецька Ψ ψ
  [ЛатиноподобныѨ] Мыслите /m/
  Ѥрь-штапикъ /ə/

Щоб побачити букви глаголиці, необхідно встановити шрифт, що підтримує глаголицю.

Хорватська глаголицяРедагувати

На території Далмації (частина сучасної Хорватії) у IX ст. глаголицю впроваджували учні Кирила й Мефодія, поширюючи там писемність хорватським ізводом старослов'янскої мови. Відоме використання глаголиці й у світських текстах. Уперше про це письмо згадують документи Сплітського собору 925 року. Він, разом з наступними соборами, намагався обмежити і навіть заборонити літературу і служби слов'янською мовою, проте, глаголисти все ж нарешті добитися прав на богослужіння за глаголичним обрядом[5]. Глаголичний обряд, поширений у певних місцевостях Хорватії (уздовж узбережжя і на островах), побутував до 1960-х років[6], коли церковнослов'янська мова богослужіння була змінена на хорватську — завдяки постанові ІІ Ватиканського собору, що дозволив служби рідними мовами.

 

Зображення тексту, написаного глаголицеюРедагувати

Глаголиця в UNICODEРедагувати

В Юнікоді є символи глаголиці.[7] Туди включені і зовсім екзотичні екземпляри, наприклад:

Ⱞ — яка є варіантом М та окремою літерою не вважається;

Ⱊ — яка ніде ніколи не використовувалася, і тільки трапляється в деяких в рукописних абетках, та й як звучала — невідомо, хоча за очі її називають літерою «пе»;

Ⱜ — яка є хорватським варіантом Ъ, спрощеним для економії місця (оскільки до того ж він ставився в кінці кожного слова, що закінчується на приголосну), яка називається «паличкою» — Ѥрь-штапикъ.

Ⱒ — яка трапляється лише у двох джерелах: у Синайському псалтирі 3 рази та в Асеманнієвській Євангелії 1 раз, у всіх випадках передаючи першу літеру в слові «хлъмъ», імовірно звучаючи твердим звуком [х];

Ⱝ — яка називається хорватським «трикутним А» і зустрічається кілька разів у найдавніших текстах і звучить невідомо науці як (не то як довгий, не те як йотований звук [а]).

0 1 2 3 4 5 6 7 8 9 A B C D E F
2C00
2C10
2C20
2C30 ⰿ
2C40
2C50

Оскільки вони відповідають символам кирилиці — то український текст можна записати глаголицею.

Запис глаголицею частини вірша Шевченка.

Реве та стогне Дніпр широкий, Сердитий вітер завива, Додолу верби гне високі, Горами хвилю підійма.
Ⱃⰵⰲⰵ ⱅⰰ ⱄⱅⱁⰳⱀⰵ Ⰴⱀⰹⱂⱃ ⱎⱏⰻⱃⱁⰽⱏⰻⰼ, Ⱄⰵⱃⰴⱏⰻⱅⱏⰻⰼ ⰲⰹⱅⰵⱃ ⰸⰰⰲⱏⰻⰲⰰ, Ⰴⱁⰴⱁⰾⱆ ⰲⰵⱃⰱⱏⰻ ⰳⱀⰵ ⰲⱏⰻⱄⱁⰽⰹ, Ⰳⱁⱃⰰⰿⱏⰻ ⱈⰲⱏⰻⰾⱓ ⱂⰹⰴⰹⰼⰿⰰ.[4]

Цікаві фактиРедагувати

 
Пам'ятник глаголиці (стилізована літера «Аз»). Башчанська долина, острів Крк, Хорватія
 
Текст глаголицею на банкноті номіналом у 2 гривні

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. 9.4. Писемність. Освіта (С. О. Висоцький) // Історія української культури. — Київ, 2001. — Том 1. Архів оригіналу за 2 червня 2021. Процитовано 24 червня 2013. 
  2. Г. А. Хабургаев. Старославянский язык. Издание второе, переработанное и дополненное. М.: Просвещение, 1986. С. 29.
  3. https://website-designer-2149.business.site. Слов'янські азбуки: кирилиця і глаголиця. Історія їх розвитку. Українська література (uk-UA). Процитовано 8 листопада 2021. 
  4. а б Глаголица. www.konorama.ru. Архів оригіналу за 7 листопада 2021. Процитовано 7 листопада 2021. 
  5. В. И. Фрэйдзон. История Хорватии. Глава 1. Раннесредневековая Хорватия. VII-XI века. Архів оригіналу за 5 квітня 2016. 
  6. Глаголица. Многоочитая азбука. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. 
  7. Таблица символов Юникода: Глаголица. Архів оригіналу за 1 листопада 2021. Процитовано 7 листопада 2021. 
  8. 2 гривны 2004 года (рос.). Архів оригіналу за 8 січня 2014. Процитовано 18 січня 2012. 
  9. Архівована копія. Архів оригіналу за 3 січня 2021. Процитовано 9 листопада 2015. 
  10. Архівована копія. Архів оригіналу за 18 травня 2015. Процитовано 9 листопада 2015. 

Джерела та літератураРедагувати

ПосиланняРедагувати

Глаголица
Глаголиця на новій банкноті [Архівовано 30 вересня 2007 у Wayback Machine.]